4. Первинний облік руху матеріальних цінностей на підприємстві.

Матеріальні цінності – це сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, тара і тарні матеріали (облік їх ведеться на синтетичному рахунку №05); паливо (рахунок №06); будівельні матеріали і обладнання для установки (рахунок №07); малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття (рахунок №12). Вони характерні тим, що мають великий обсяг первинних (фактичних) даних, які треба збирати і обробляти, при тому велика кількість реквізитів часто повторюється.

Основними задачами, що вирішуються на цій ділянці, є своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку, а потім видання необхідних оброблених на ПЕОМ показників, що характеризують:

затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей для підприємства;

наявність і рух матеріальних цінностей на центральних складах;

наявність і рух матеріальних цінностей в цехових коморах;

рух і використання матеріальних цінностей у виробництві, а також на інші потреби і цілі;

фактичні витрати матеріальних цінностей по конкретних споживачах;

виконання договірних поставок матеріальних цінностей постачальниками згідно з договорами і нарядами;

розрахунки з постачальниками матеріальних цінностей;

наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу і спецвзуття в експлуатації, а також своєчасне списування вартості цих предметів на виробництво;

дані, які потрібні для заповнювання установленої звітності про матеріальних цінностей, а також для аналізу наявності, руху і використанню матеріальних цінностей;

результати проведених і звірених інвентаризацій матеріальних цінностей;

данні, що потрібні для інформування (у ритмі виробництва і по каналах зв’язку) відповідних керівників і фахівців різних рівнів про наявність і рух матеріальних цінностей, розрахунки з постачальниками, рівень записів матеріалів на складах, використанні їх на виробництві тощо.

Первині данні, на основі яких відбувається фактичний облік наявності і руху матеріальних цінностей, фіксуються у типових формах первинних документів, або у нагромаджувальних відомостях. Фрагмент з переліку основних первинних документів і формуємих на їх основі оперативних масивів (з приведенням їх основного змісту) по обліку матеріальних цінностей приведений у табл. 5.5. Дані оперативних масивів різним порядком переносяться у інші АРМ вищих рівнів або у базу даних, які потім використовуються при формуванні даних для узагальненого обліку, заповнення установленої звітності, проведення економічного аналізу, а також для інформування керівників і фахівців різних рівнів.

При обліку матеріальних цінностей, особливо в умовах ринкових відносин, важливе значення має спосіб оцінки цих цінностей. Матеріальні цінності, коли існує безліч різних цін на одні і ті ж матеріали, найпростіше обліковувати їх в єдиних (прейскурантних, оптових, облікових чи інших, але єдиних) цінах з виділенням транспортно-заготівельних та інших (різниці в цінах) витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням цих матеріалів. При розподілу затрат на виробництво і в зведеному обліку матеріальні цінності відображаються з урахуванням їх фактичної собівартості.

5. Облік матеріальних витрат основного і допоміжного виробництв

Для обліку витрат основного виробництва, як і допоміжних виробництв,

призначений один синтетичний рахунок 23 “Виробництво”, на якому

обліковують витрати на продукцію, роботи чи послуги, задля котрих воно

створювалося. Тут обліковують прямі витрати виробництва таких підприємств,

як промислові, ремонтно-технічні, транспортні, підрядні будівельні,

сільськогосподарські, громадського харчування та інші на відповідних

субрахунках за галузями виробництва. За даними про нагромаджені витрати за

дебетом аналітичних рахунків, що відкривають до таких субрахунків,

визначають собівартість виробленої (випущеної) продукції (робіт, послуг). Для

цього на дебет цих аналітичних рахунків попередньо відносять належну частину

витрат на обслуговування виробництва та управління, втрат від браку, витрат

майбутніх періодів, які розподіляють з інших рахунків за встановленою

методикою.

За кредитом рахунка 23 “Виробництво”, субрахунок “Основне

виробництво”, обліковують кількість і вартість виробленої (випущеної)

продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

Аналітичні рахунки з обліку витрат і виходу продукції (робіт, послуг)

відкривають окремо на кожний вид продукції (робіт, послуг) або й на

структурні підрозділи (центри витрат і відповідальності), що їх виробляють

(виконують) відповідно до чинних вимог планування, обліку та калькулювання

собівартості продукції (робіт, послуг) і вимог звітності в реєстрах обліку

(відомостях, виробничих звітах). Витрати основного виробництва відображають

за встановленими видами.

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, до виробничої собівартості продукції

(робіт, послуг) належать: прямі матеріальні затрати; прямі витрати на оплату

праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Схема обліку за цим рахунком така. На основі первинних документів з

обліку оплати праці, витрат матеріальних цінностей, інших витрат (розрахунку

амортизації, картки-розрахунку страхових платежів чи актів про виконані

роботи та ін.) відображають витрати за дебетом відповідних аналітичних

рахунків. За кредитом цих рахунків оприбутковують продукцію (роботи,

послуги).

Для обліку витрат у таких виробництвах, що не мають самостійного

значення, а обслуговують основне виробництво, призначений той самий

синтетичний рахунок 23 “Виробництво”. Тому треба відкрити субрахунок

“Допоміжні виробництва”. Зокрема, до них належать цехи і майстерні, де

ремонтують основні засоби, виготовляють запасні частини та інструмент,

транспортні підрозділи, підрозділи з виготовлення і ремонту тари, цехи

торговельних підприємств, де засолюють, сушать і консервують

сільськогосподарську продукцію, підрозділи з виробництва різних видів енергії

(електро-, водо-, тепло-, газо-, холодо-, киснепостачання тощо.). Якщо ж таку

діяльність здійснюють спеціалізовані самостійні підприємства (ремонтні,

транспортні, тарні чи тароремонтні та ін.), для них таке виробництво – основне,

і свої витрати вони обліковують на субрахунку “Основне виробництво”.

За дебетом відповідних аналітичних рахунків, що відкривають у розвиток

субрахунка “Допоміжні виробництва”, відображають як прямі витрати, так і

розподілені витрати на організацію та управління. За кредитом записують

вартість виконаних допоміжними виробництвами робіт, наданих послуг,

виробів чи продукції для основного виробництва. При цьому треба мати на

увазі, що за кредитом відображають також ту частину робіт і послуг

допоміжних виробництв, котру реалізують для покупців і замовників.

Залежно від особливостей технологічного процесу та однорідності

продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв їх поділяють на прості та

складні. До простих допоміжних виробництв належать електростанції, котельні,

компресорні та кисневі станції, автомобільний транспорт, оскільки продукція,

роботи і послуги, що вони виробляють, однорідні. Тут, як правило, немає

незавершеного виробництва, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них

здійснюють за однопередільним (попроцесним або простим) методом, оскільки

немає потреби розподіляти витрати між незавершеними і завершеними

виробами (продукцією, роботами чи послугами) та між окремими з них.

До складних допоміжних виробництв належать інструментальні, модельні,

ремонтні цехи і майстерні, оскільки продукція, яку вони виробляють,

неоднорідна і зумовлює необхідність обліку витрат щодо окремих найменувань

виробів, видів продукції, робіт і послуг. У них часто є незавершене

виробництво, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за

позамовним чи позамовно-нормативним методом. Вартість незавершеного

виробництва складних допоміжних виробництв визначають за фактичною

собівартістю або розрахунковим шляхом. Якщо незавершене виробництво

оцінюють за фактичною собівартістю, прямі витрати визначають за даними

аналітичного обліку, а загальновиробничі (загальноцехові) витрати – шляхом

розподілу. Вартість незавершеного виробництва визначають розрахунковим

шляхом за даними інвентаризації з урахуванням ступеня його готовності в

нормо-годинах. Помноживши кількість нормо-годин за конкретними видами

незавершеного виробництва на їх розцінку, визначають суму оплати праці, а на

основі нормативних калькуляцій – вартість матеріалів. До них додають суму

загальноцехових витрат, розподілених пропорційно до прямої оплати праці.

Фактичну собівартість окремих виробів (продукції, робіт, послуг) у

складних допоміжних виробництвах визначають з урахуванням зміни вартості

незавершеного виробництва за місяць (залишок на початок місяця плюс витрати

за місяць, мінус залишок на кінець місяця).

Кожного місяця фактичні витрати допоміжних виробництв відносять на

аналітичні рахунки основного виробництва чи інших споживачів. Обліковують

витрати допоміжних виробництв за встановленими статтями. Це, зокрема,

витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, сировина та

матеріали, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, інші

витрати, непродуктивні витрати, витрати на управління та обслуговування

виробництва. Відповідно до цих статей за кожним із допоміжних виробництв

ведуть облік витрат. Розподіл витрат при віднесенні їх на основне виробництво

здійснюють, виходячи з обсягу виконання робіт чи наданих послуг: кількості

ремонтів, тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин електроенергії, кубометрів

води чи газу, калорій тепла тощо.

Схема обліку аналогічна попередній. Дані первинних документів (нарядів

на відрядну роботу, подорожніх листів вантажного автомобіля, облікових листів

праці, відомостей дефектів, актів на списання виробничого і господарського

інвентарю, малоцінних і швидкозношуваних предметів, рахунків-фактур на

відпуск електроенергії, газу, актів про виконані роботи підприємствами сервісу,

розрахунків амортизації, карток-розрахунків страхових платежів та ін.)

відображають за дебетом відповідних аналітичних рахунків.

За кредитом цих рахунків на підставі актів приймання-здачі

відремонтованих (реконструйованих) об’єктів, нагромаджувальних відомостей

обліку роботи вантажного автотранспорту, звітів про використання

електроенергії, відомостей закриття рахунків проводять розподіл витрат

допоміжних виробництв і їх списання на основне виробництво.

 До основного виробництва на ТОВ “Пакет” належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту обладнання, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До них належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. Після завершення складання усіх машинограм здійснюється узагальнення результатів обліку в звітності і розробляються заходи, які спрямовані на зниження витрат підприємства, а також обґрунтування оптимальних управлінських рішень.

Висновки та пропозиції

 

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні теоретичні та практичні висновки:

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплек­туючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об»єкта витрат.

За способами перенесення вартості на продукцію матеріальні витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов»язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо Включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов»язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утриман­ня та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

На дебеті рахунка № 80 «Матеріальні витрати» відоб­ражаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті — списання на рахунок № 23 «Виробництво» прямих матеріаль­них витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних   і   збутових  витрат,   або  на   рахунок   № 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На ТОВ “Пакет” бухгалтерський облік ведеться з використанням рахунків всіх класів.

До статті калькуляції «Сировина і матеріали» на ТОВ “Пакет” включається вартість:

сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

До статті калькуляції «Паливо та енергія на технологічні потреби» відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включа­ючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов»язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних ціннос­тей у дорозі в межах норм природного убутку.

Основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

На ТОВ “Пакет” відпуск у виробництво сировини і матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих, інших видів матеріальних цінностей, що використовуються у процесі виробництва готової продукції, відбувається за письмовими заявками керівників цехів, дільниць та інших виробничих підрозділів підприємств.

На ТОВ “Пакет” На дебеті рахунка № 23 «Виробництво» групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 «Виробництво» відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повер­нених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Розв»язання задач обліку матеріальних витрат на ТОВ “Пакет” автоматизованим способом забезпечить мо­жливість оперативної обробки інформації для обліку, контролю, аналізу, аудиту та управління за відповідний проміжок часу, спри­ятиме підвищенню точності й достовірності облікових даних.

Постановка задач з обліку матеріальних витрат, які розв’язуються за допомогою ПЕОМ, передбачає їх описання, тобто визначення складу машинограм, функціонального призначення, користувача обліковою інформацією, а також періоду, за який здійснюється розробка машинограм (за добу, декаду, місяць, рік).

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.     Конституція України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28.06.96 р.

2.     Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.

3.     Закон України “Про систему оподаткування”, затверджений Постановою ВРУ №77 від 18.02.97 р. (із змінами №2740-ІІІ від 20.09.2001 р.).

4.     Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Постанова ВРУ №996-XIV від 16.07.99 р.

5.     Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.07.99р. №996-ХІV //Бухгалтерський облік і аудит. – 1999, №6. – С.9-14.

6.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87// Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №6.- С.17-20.

7.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.// Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №6. — С.21-26.

8.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 29.11.99р.// Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №12. — С.35-36.

9.     Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене Наказом МФУ №291 від 30.11.99 р.

10.Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. — Д.: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. — 768 с.

11.Голов С., Пархоменко В. Новий План рахунків: побудова і застосування // Бухоблік і аудит. — №1. — 2000. – С. 21-22.

12.Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: 2001 : Навч. посіб. / М.В. Кужельний (ред.). — 6.вид. — К. : А.С.К., 2001. — 266 с.

13.Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посіб. — К. : А.С.К., 2001. — 416 с.

14.Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік в Україні: Нормативи. Коментарі. — Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2001. — 368 с.

15.Хом»як Р. Л. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Навчальний посібник. — Л.: Інтелект-Захід, 2000. — 442 с.

2