Тема 15 ринок капіталу і землі

Капітал є засобом для придбання всіх інших факторів вироб­ництва. Крім того, виробник, який витрачає свої гроші на придбан­ня засобів виробництва, міг би надати ці кошти комусь у кредит і отримати прибуток. Отже, прибуток від позики є альтернатив­ною вартістю капіталу. Метою даної теми є дослідження ме­ханізму формування ціни кредиту, тобто визначення вартості капіталу.

Земля в загальному розумінні включає не лише сільськогоспо­дарські угіддя, але й корисні копалини, ділянки під спорудами, інші ресурси, що створені не людиною, а природою. Метою даної теми є також: визначення ренти (як плати за використання землі та інших природних ресурсів, що жорстко обмежені) та формування ціни землі.

15.1. Капітал як фактор виробництва

Капітал — це фактор виробництва, застосування якого доз­воляє підвищити ефективність людської праці.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого до­ходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження ста­ють кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користуван­ня для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвес­тування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заоща­дження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів вироб­ництва, де й складається їх ціна — плата за право користування ци­ми капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсот­ка (г) — це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до по­зичкового капіталу (ПК):

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку (рис. 15.1). Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.

15.2. Поняття вибору у часі. Споживання та інвестиції

Людина вкладає гроші у свою освіту та освіту своїх дітей, за­ощаджує кошти на придбання благ довгострокового використання або для розширення ви­робництва благ, дбає про довкілля і т.д.

Вибір у часі — це жерт­вування частиною сьогодніш­нього споживання для виграшув майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага при­ вабливіше, ніж очікування цьо­го самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Змен­шення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому періоді.

Тобто гранична норма заміщення теперішнього споживання на майбутнє (за модулем) завжди буде більше одиниці.

15.3. Аналіз інвестиційних рішень. Поняття дисконтованої величини. сума, надана під процент, і через і років становитиме: де РУ - майбутня вартість; У — теперішня вартість.

Наприклад, вкладені в банк під 10% 1000 грн. через рік ста­новитимуть 1100 грн.:

(1000 + 1000 х 0,1 = 1000 (1 +0,1) = 1100 грн.). Ця ж сума, вкладена на 2 роки під той же відсоток, становитиме 1210 грн.:

1100 + 1100 х 0,1 = 1100 (1 + 0,1) = 1000 (1 + 0,1) (1 + 0,1) = 1000(1 + 0,1)2= 1210.

Отже, гривня, вкладена сьогодні в банк, через ї років ста­новитиме більшу суму: (1+і)1, або навпаки, гривня, що може бути отримана через років, сьогодні коштуватиме менше, а саме: 1/(1+і)'.

Звідси два різних підходи до оцінки грошей у динаміці:

1. бухгалтерський: 1 грн. сьогодні дорівнює 1 грн. через І років;

2. економічний: 1 грн. сьогодні не дорівнює (вона більша) 1 грн. через і років.

Вартість, яку матимемо в майбутньому, розраховану (дискон­товану) на даний момент, називають теперішньою вартістю (РУ) або дисконтованою на даний момент вартістю. Вартість, яку ми маємо сьогодні, розраховану на певний момент в майбутньому, називають майбутньою вартістю на момент І.

Приймаючи рішення про інвестування деякого проекту, інве­стор порівнює витрати й очікуваний прибуток. При цьому потрібно враховувати, що гроші можна було покласти в банк і отримати пев­ний альтернативний дохід. Тому, оцінюючи сьогоднішню вартість очікуваних у майбутньому доходів, потрібно їх зменшити на величи­ну доходу, що міг бути отриманий від депозиту в банку, тобто майбутній дохід потрібно продисконтувати на теперішній момент. На­приклад, фірма вирішує купити ще один комп'ютер вартістю 5000 грн. Очікуваний дохід від його використання — 9000 грн. Через 3 ро­ки фірма зможе продати його за 1000 грн. Банківський відсоток: а) 20%; б) 30%.

Чи вигідна фірмі така покупка?

1. 9000 + 1000 = 10000 грн. (майбутній дохід РУ);

2. РУ - РУ / (1+і)' = 10000 / 1,23= 10000 / 1,728 = 5787 > 5000;

3. РУ = РУ / (1+і)' = 10000 /1,33= 10000 / 2,197 = 4552 < 5000. Отже, при банківському відсотку 20% вигідно купувати

комп'ютер, а при відсотку 30%) — невигідно, бо для того, щоб отри­мати аналогічний прибуток (10000 грн.), достатньо вкласти в банк 4552 грн., а не 5000 грн.

Цю ж задачу можна розв'язати іншим методом: перевести те­перішню вартість (5000 грн.) у майбутню і порівняти.

РУ = РУ (1+і> = 5000 (1 + 0,2)з= 5000 х 1,728 = 8640 < 10000; РУ = РУ (1+і>= 5000 (1 + 0,3)з= 5000 х 2,197 = 10985 > 10000.

Висновок отримаємо аналогічний: вклавши 5000 грн. у банк під 20%о річних на три роки, отримаємо 8640 грн., що значно менше ніж 10000 грн., тобто в банк у даному разі невигідно вкладати гроші, краще купити за них комп'ютер. А при 30%> 5000 грн. перетворяться в банку у 10985 грн., що вигідніше ніж інвестувати в комп'ютер і от­римати 10000 грн. доходу.

Аналогічно можна аналізувати будь-які інші інвестиції (будівництво і продаж будинку, купівлю цінних паперів і т. д.).

15.4. Ринок землі

Обсяг землі, що пропо­нується на ринку, обмежений і не змінюється із зміною її ціни, тому пропозиція землі є зовсім неелас-тичною (рис. 15.3). Так само бу­дується крива пропозиції інших обмежених природних ресурсів (родовища корисних копалин, при­вабливі для туризму території, при­родні водойми, ріки тощо).

Рента — це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Ос­кільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ціни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та цін на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Відповідно крива попиту переміщується вправо і вліво.

Оскільки земля має різну природну родючість, то власник ро­дючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель мо­жуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок еко­номічної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної родю­чості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти пе­рейдуть до аналогічного використання землі.

З величиною ренти пов'язана ціна землі

Задачі

Задача 1

До продажу пропонуються облігації за 100 грн. кожна, які через два роки будуть погашені за 140 грн. Чи вигідно придбати такі облігації, якщо банківський відсоток дорівнює: а) 10%, б) 20%?

Задача 2

За даними таблиці визначить із трьох інвестиційних проектів найкращий:

Основні терміни і поняття

Вибір у часі; диференційна рента; дисконт; інвестування; капітал; майбутня вартість; норма відсотка; позичковий відсоток; те­перішня вартість; ціна землі.

Контрольні питання

1. Поясніть суть капіталу, його значення.

2. Як норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку?

3. Охарактеризуйте поняття "вибір у часі".

4. Дайте визначення показників теперішньої та майбутньої вар­тості.

5. Охарактеризуйте бухгалтерський та економічний підходи до оцінки грошей у динаміці.

6. Дайте визначення ренти.

7. Поясніть механізм формування ренти.

8. Наведіть формулу визначення ціни землі.

Рекомендована література

1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікро-економіка: Опорний конспект лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1997. — С. 207-217.

2. Гамільтон Джонатан. Методичний посібник до "Мікроекономі-ки" Роберта С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. — К.: Осно­ви, 1996.—С. 146-153.

3. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. — К.: Т-во "Знання", 2000. — С. 159-165.

4. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. — К.: Чет­верта хвиля, 1997. — С. 145-154.

5. Лисовицкий В.Н. Микрозкономика: Учеб. пособие для зконо-мич. специальностей вузов. — К.: ИМСО МО Украиньї, НВФ "Студцентр", 1997. — С. 117-124.

6. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроеко­номіка: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. А.П. Наливайка. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 156-166.

7. Піндайк Роберт С, Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. — К.: Основи, 1996. — С. 470-473, 484-513.

8. Ястремський О.І, Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. — К.: Товариство "Знання", 1998. — С. 542-578.

РІВНОВАГА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ