- •Перелік екзаменаційних питань
- •1.Предмет, об’єкт, мета і завдання курсу «Регіональна економіка».
- •2. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
- •3. Розкрийте еволюцію та структуру теорій регіональної економіки.
- •4. Дайте характеристику теоріям регіонального розвитку
- •5. Обґрунтуйте, сутність сучасних концепцій розвитку регіонів
- •6. Регіональний економічний простір. Його роль у формуванні соціальної економічних систем.
- •7. Суть наукових методів аналізу територіальної організації господарства.
- •8. Місце і значення балансового методу у плануванні територіальної організації господарства.
- •9. Сутність та зміст економіки перехідного періоду.
- •10. Територіальний поділ праці, його суть та зв’язок з формуванням економічних районів.
- •11. Економічний район та економічне районування, їх суть та основні показники.
- •12. Критерії, принципи та чинники економічного районування та районоформування.
- •13. Типи економічних районів та їх цільові функції
- •14. Роль районоформування в територіальній організації регіональних господарських систем.
- •15. Сучасні мережі економічних районів та їх склад
- •16. Обґрунтуйте відмінність понять «територія», «регіон».
- •17. Основні структурні елементи регіону
- •18. Дайте характеристику системі показників рівня життя населення.
- •19. Які особливості адміністративно-територіального устрою України? Назвіть недоліки цього устрою.
- •20. Дайте характеристику проблемним регіонам авангардного типу.
- •21. Роль економіко-географічного положення підприємств малого і середнього бізнесу у їх прибутковості.
- •22. Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за і. Тюнененом. Поясніть сутність теорії.
- •23. Які з положень веберівської теорії штандарту можуть бути застосовані при вивчені сучасної промисловості?
- •24. Для яких випадків організації людської діяльності у просторі розроблені кристалерівські моделі центральних місць? Навести сучасні приклади.
- •25. У чому полягає зміст теорії розміщення промисловості?
- •26. Розкрийте особливості теорії розміщення виробництва а. Льоша.
- •27. Проаналізуйте сучасні теорії розміщення виробництва. Назвіть спільні риси, що поєднують класичні роботи з теорії розміщення.
- •28. У чому суть теорії територіально-виробничого комплексу?
- •29. Державна регіональна політика сучасної України.
- •31. Принципи державної регіональної політики.
- •45.Дайте визначення бюджетної системи та охарактеризуйте її склад.
- •46. Проаналізуйте, які принципи покладені в основу формування бюджетної системи України.
- •47.Розкрийте сутність діяльності Держказначейства України.
- •48.Структурна трансформація національної та регіональної господарської системи.
- •60. Особливості розвитку, сировинна база та розміщення підприємств кольорової металургії в Україні
- •61. Місце і значення машинобудування України у розвитку і господарства України.
- •62 . Загальний рівень розвитку машинобудування України та чинники, що його зумовлюють
- •63. Аналіз галузевої структури та розміщення підприємств машинобудування України .
- •64. Сучасні проблеми та перспективи розвитку металургійного і машинобудівного комплексів України.
- •65. Значення і місце хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів в економічному розвитку України .
- •66. Економічна оцінка сировинних ресурсів хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів України.
- •67. Галузева структура лісопромислового комплексу. Умови та чинники розвитку основних галузей.
- •68. Галузева структура будівельного комплексу. Умови та чинники розвитку основних галузей.
- •69. Територіальна структура хімічного комплексу України.
- •70 . Територіальна структура лісопромислового комплексу України.
- •71 . Територіальна структура будівельного комплексу України.
- •72. Значення агропромислового комплексу в господарстві України.
- •73. Галузева структура та територіальна організація апк України.
- •74. Виробнича і соціальна структура апк.
- •75. Галузева структура та особливості розміщення сільського господарства в Україні.
- •76 . Сільськогосподарські зони України і їх спеціалізація.
- •77. Структура земельних угідь в Україні.
- •78. Розміщення галузей рослинництва.
- •79. Особливості розміщення основних галузей тваринництва України.
- •80. Галузева структура та особливості розміщення підприємств харчової промисловості.
- •81 . Основні проблеми і перспективи розвитку та розміщення галузей апк України.
- •82. Роль транспорту в системі виробничих зв’язків.
- •83. Структура вантажообігу всіх видів транспорту загального користування в Україні. Регіональні особливості транспортної інфраструктури.
- •84. Чинники формування та структура соціального комплексу України.
- •85. Особливості розвитку та розміщення соціального комплексу.
- •86. Основні напрями розвитку соціального комплексу на перспективу.
- •87 . Сутність регіональної економічної політики та її територіальні особливості.
- •88. Економіка регіонів – ланка єдиного народногосподарського комплексу України.
- •89 . Спеціалізація економічних районів України і їх місце в територіальному поділі праці.
- •89 . Спеціалізація економічних районів України і їх місце в територіальному поділі праці.
- •90. Комплексний соціально-економічний розвиток території в умовах ринкових відносин.
- •92.Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку економіки регіонів України та шляхи їх вирішення.
- •93.Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішніх економічних зв’язків.
- •94.Основні форми зовнішніх економічних зв’язків України.
- •95.Експортний потенціал України: значення і регіональні особливості структури.
- •96.Місце регіонів у формуванні експортного потенціалу України.
- •97.Конкурентні переваги та її регіонів у світовій і господарській системі за природним, виробничим, науково-технічним і рекреаційним потенціалом.
- •100.Сутність поняття «стійкий розвиток».
- •101.Обґрунтуйте значення термінів «економічна безпека», «соціальна безпека», «національні інтереси держави».
- •102.Розкрийте основне призначення регіональних науково-технологічних парків.
- •103.Розкрийте причини виникнення депресивних регіонів та механізми інвестування їх розвитку.
- •104.Екологічні проблеми промислового комплексу.
- •106.Транспорт і раціональне природокористування.
- •107.Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля.
18. Дайте характеристику системі показників рівня життя населення.
Рівень життя визначається системою показників, кожен з яких дає уявлення про яку-небудь одну сторону життєдіяльності людини.
Існує класифікація показників за окремими ознаками: загальні і приватні; економічні і соціально-демографічні; об'єктивні і суб'єктивні; вартісні і натуральні; кількісні і якісні; показники пропорцій і структури споживання; статистичні показники та ін.
До загальних показників відносяться розміри національного доходу, фонду споживання національного багатства на душу населення. Вони характеризують загальні досягнення соціально-економічного розвитку товариства.
До приватних показників можна віднести умови праці, забезпеченість житлом і благоустрій побуту, рівень соціально-культурного обслуговування та ін.
Економічні показники характеризують економічну сторону життєдіяльності товариства, економічні можливості задоволення його потреб. Сюди можна віднести показники, що характеризують рівень економічного розвитку товариства і добробут населення(номінальні і реальні доходи, зайнятість та ін.)
Соціально-демографічні показники характеризують половозрастной, профессионально-квалификационний склад населення, фізичне відтворення робочої сили.
Ділення показників на об'єктивні і суб'єктивні пов'язане з обгрунтуванням змін в життєдіяльності людей і розділяються залежно від міри суб'єктивності вироблюваної оцінки.
До вартісних показників відносяться усі показники в грошовій формі, анатуральні характеризують об'єм споживання конкретних матеріальних благ і послуг в натуральних вимірниках.
Для характеристики рівня життя велике значення мають кількісні і якісні показники. Кількісні визначають об'єм споживання конкретних матеріальних благ і послуг, а якісні - якісну сторону добробуту населення.
Як самостійні можна виділити показники, що характеризують пропорції іструктуру розподілу добробуту населення.
Важливу роль при визначенні рівня життя грають статистичні показники,які включають узагальнювальні показники, показники доходів, споживання і витрат, грошових заощаджень, накопиченого майна і житла населення і ряд інших.
19. Які особливості адміністративно-територіального устрою України? Назвіть недоліки цього устрою.
Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території держави на певні частини з метою організації управління на місцях. Управління здійснюється органами державної влади, які створюються в адміністративно-територіальних одиницях усіх рівнів — селах і селищах, районах, містах, областях. Адміністративно-територіальний поділ формується на загальноукраїнському рівні з урахуванням економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення. Адміністративно-територіальний поділ України почав формуватися давно. За часів Київської Русі існували Київське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. У процесі історичного розвитку виникали нові адміністративно-територіальні одиниці (землі, краї, округи, полки тощо). Так, за часів Богдана Хмельницького вся Україна поділялася на полки. Кожний полк в свою чергу поділявся на сотні. До сотні належали села, містечка і невеликі міста. На чолі сотні стояв сотник, якого обирали козаки. Сотники з іншою полковою старшиною і козаками полку обирали полковника. Старшина й козаки з усіх полків на військовій раді обирали гетьмана. Сотники у своїй сотні, а полковники у полку управляли не лише козаками своєї сотні чи полку, а і усією громадою, що жила в сотні чи полку. Міста мали свою управу і суд — магістрат. Різні частини території України, що входили до складу сусідніх держав, мали поділ на такі адміністративно-територіальні одиниці, які були прийняті в цих країнах. У Росії — це губернії, округи, волості, в Польщі — воєводства, повіти, ґміни. Сучасний адміністративно-територіальний поділ України зберіг радянську систему і старі назви: автономна республіка, область, район, місто, селище, село. Територія України поділена на 24 області та Автономну Республіку Крим (див. карту на першому форзаці підручника). В країні налічується 490 районів, 448 міст, у тому числі 168 міст загальнодержавного і обласного підпорядкування (див. додаток 2). Кожна з цих одиниць має свої органи територіального управління. Області мають певні регіональні особливості адміністративно-територіального поділу. Кількість районів, міст, селищ міського типу, сіл у кожній області залежить від величини їхньої території, кількості населення, історичних особливостей розвитку тощо. Міжобласна специфіка адміністративно-територіального поділу полягає у різній кількості адміністративних одиниць і населених пунктів (передусім міст і селищ міського типу) у розвинутих і густо заселених районах і слабо заселених територіях. До густо заселених районів належать Донбас, Придніпров'я і центральна частина західних областей (Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської). Особливості територіально-адміністративного поділу в сільських місцевостях полягають у тому, що кількість сільських населених пунктів майже втричі перевищує кількість сільських рад — низових ланок територіального управління на селі. У середньому одна сільська рада управляє трьома сільськими населеними пунктами. Однак у тих районах, де переважають невеликі села, одна сільська рада управляє в 2-3 рази більшою кількістю сільських населених пунктів, ніж там, де величина цих пунктів значно більша. Адміністративно-територіальний поділ України постійно змінюється. Багато сіл перетворилися на селища міського типу, селища міського типу стали містами. Формуються нові і об'єднуються старі райони. Найістотнішою зміною в адміністративному поділі України був перехід від округів до областей і районів (1932 p.). Першими було створено області: Харківську, Київську, Вінницьку, Дніпропетровську і Одеську. Ці зміни продовжувалися в напрямі виділення нових областей, уточнення мережі адміністративних районів тощо. Напередодні Другої світової війни, коли західна і південно-західна території України увійшли до складу колишнього СРСР, було створено Львівську, Волинську, Дрогобицьку, Станіславську (з 1962 р. — Івано-Франківська), Рівненську, Тернопільську, Чернівецьку, Ізмаїльську області. На базі Молдавської автономії, що входила до складу України, виникла Молдавська союзна республіка. У роки війни було створено Херсонську область, у повоєнний час — Закарпатську і Черкаську області. Враховуючи територіальну близькість, історичне минуле, тісні економічні і культурні зв'язки Криму з Україною, рішенням Верховної Ради колишнього СРСР Кримську область Російської Федерації в 1954 р. було передано до складу України.