- •1. Поняття, види і загальні правила допиту.
- •2. Підготовка до допиту
- •1. Визначення кола обставин які підлягають встановленню.
- •3. Визначення часу, місця допиту і способу виклику на допит.
- •4. Створення необхідної обстановки для допиту.
- •5. Вивчення спеціальних питань, що можуть виникнути в процесі допиту.
- •6. Визначення кола учасників допиту.
- •7. Підготовка необхідних матеріалів і технічних засобів.
- •8. Тактичне забезпечення допиту.
- •3. Тактика допиту свідків і потерпілих.
- •2. Встановлення психологічного контакту з допитуваним.
- •3. Вільна розповідь допитуваного:
- •4. Постановка запитань допитуваному.
- •1. Допит з використанням асоціативних зв’язків.
- •3. Повторний допит по обмеженому колу обставин.
- •4.Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених.
- •5. Фіксація ходу і результатів допиту.
- •6. Перевірка показань на місць
- •Література
5. Фіксація ходу і результатів допиту.
Основним засобом фіксації ходу і результатів допиту, є протокол. Протокол допиту складається з чотирьох частин:
анкетної частини - у якій вказуються необхідні дані про особу допитуваного (прізвище, ім'я, по батькові, рік, місяць, дата, і місце народження, національність, освіта, місце роботи і проживання, партійність і т.п.);
виклад вільної розповіді;
запису поставлених допитуваному запитань і його відповідей;
засвідчуючої - у який міститься відмітка про ознайомлення допитуваного з записом його показів і засвідчення його підписом правильності записів у протоколі.
Закон вимагає занесення до протоколу показів від першої особи і по можливості дослівно.
Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним. Крім того, він вправі вимагати внесення до протоколу необхідних на його думку, поправок і доповнень, що повинні бути засвідчені підписом допитуваного і слідчого.
Після вільної розповіді записуються питання і відповіді.
Крім викладеного протокол повинен містити:
- при допиті свідка і потерпілого, відмітку про попередження його про кримінальну відповідальність за відмову і за дачу неправдивих показів, що підтверджується його підписом;
- при першому допиті підозрюваного - відмітку про роз'яснення йому у вчиненні якого злочину він підозрюється;
при першому допиті обвинуваченого - його заяву, чи визнає він себе винним;
при участі в допиті перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього - вказати їхні прізвища та інші необхідні дані, а також підписи всіх учасників допиту.
У ході допиту особа може за власним бажанням або за пропозицією слідчого виконати ті або інші креслення, схеми, плани, малюнки які пояснюють його покази. Ці документи, засвідчені підписами допитуваного і слідчого, долучаються до протоколу допиту.
За рішенням слідчого або на прохання допитуваного може бути застосований звукозапис який не замінює протокол, а є лише додатком до нього.
До початку допиту слідчий зобов'язаний попередити, що його покази будуть записані на фонограму.
На фонограмі повинні бути зафіксовані всі необхідні реквізити протоколу допиту:
- дата і місце проведення допиту, час його початку і закінчення, прізвище, ім'я, по батькові, дату і рік народження, звання особи яка проводила допит, всі анкетні дані, попередження про кримінальну відповідальність за відмову і за дачу неправдивих показів, звукозапис повинен містити весь допит.
По закінченні допиту звукозапис повністю відтворюється і фіксується заява допитуваного, що його покази записані правильно і ним прослухані. Потім на фонограму фіксується інформація про технічні засоби при звукозаписі (тип, магнітофона, тип і швидкість руху стрічки) і хто проводив допит. Відмітка про проведення звукозапису робиться в протоколі допиту. Фонограма зберігається у справі, вона дає "ефект присутності" на допиті, дозволяє одержати уявлення про хід допиту, має велике психологічне значення. Посилання на неправильні методи допиту, домовленість, спростовується.
