
- •Розділ 1. Теоретико-методологічні основи валютного права
- •1.1 Поняття і предмет валютного права
- •1.2 Методологія та джерела валютного права України
- •Розділ 2. Правові засади здійснення валютного контролю та валютного регулювання 2.1 Нормативно-правове регулювання валюти та валютних операцій в Україні
- •2.2 Валютний контроль України: поняття, ознаки та загальна характеристика
- •2.3 Організація валютного регулювання
- •Розділ 3. Валютне право в зарубіжних країнах
- •3.1 Валютне право в Російській Федерації
- •3.2 Валютне право в країнах Європейського союзу
- •Висновок
- •Список використаної літетаратури:
Розділ 2. Правові засади здійснення валютного контролю та валютного регулювання 2.1 Нормативно-правове регулювання валюти та валютних операцій в Україні
Валютний ринок належить до однієї з найважливіших складових грошового ринку держави і тому потребує проведення державного регулювання. За роки незалежності України та формування її валютного ринку було розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, створена національна валютна система тощо. Водночас динамізм валютних відносин, їх інтернаціоналізація потребують постійного вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність із сучасними економічними реаліями, що у кінцевому підсумку спрямовуються на підтримання стабільності національної грошової одиниці України та підвищення авторитету країни на міжнародному ринку.
Чинне законодавство визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України. Відповідно, іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.
На сьогоднішній час багато науковців тлумачать поняття валюта по-різному і тому проаналізувавши ми можемо стверджувати, що валюту можна вживати в трьох значеннях:
грошова одиницякраїни (американський долар,японська єна,українська гривнята ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова,срібна);
іноземна валюта, тобтогрошовізнакиіноземних країн, а також кредитні і платіжні засоби, які виражені в іноземнихгрошових одиницяхі використовуються у міжнародних грошових розрахунках;
міжнародна (в тому числі регіональна) грошова розрахункова одиницяі платіжний засіб (СДР,євро).
Сучасна валюта поділяється на:
вільно конвертовану(яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, так і юридичні особи), якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції,депонуватив національних банках та інше)
частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій).
Часткова конвертованість означає допущення лише зовнішньої конвертованості і тільки в поточних, а інколи лише в зовнішньоторгівельних операціях.
Розрізняють також неконвертовану валюту, що означає заборону держави на проведення будь яких операцій щодо обміну національної валюти на іноземну або дозвіл це робити за погодженням уповноважених валютних органів.
Виділяють також національні і резервні(ключові) валюти.
Національна валюта — випущена державою(її центральним банком) і перебуває в обігу переважно на території цієїдержави.
Крім вище зазначеного, для повного розкриття сутності валютного права слід зазначити класифікацію валют:
За державою-емітентом валюта буває:
національна
іноземна
колективна (наприклад, СДР, ще раніше існувала ЕКЮ , зараз —євро)
За співвідношенням валютних курсів:
сильна / тверда (тобто стійка до свого номіналу і до курсів інших валют);
слабка / м'яка;
За терміном дії:
постійна;
тимчасова;
За ступенем використання:
резервна валюта — іноземна валюта, у якій центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземним інвестиціям;
провідні світові валюти — сім основних валют, які мають повної конвертованістю і найбільш часто використовуваних у міжнародних розрахунках. (Долар США,Євро,Швейцарський франк,Фунт стерлінгів,Японська єна,Канадський долар,Австралійський долар)
Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі:
- пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; - пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Учасниками валютних операцій виступають центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Всі вони виступають агентами валютного ринку. Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контрою" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" валютні операції здійснюються банками та іншими фінансовими установами на основі ліцензії Національного банку. Залежно від тривалості дії ліцензій, характеру та тривалості валютних операцій можуть видаватися індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:
- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;
- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;
- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встановлених законодавством;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за медами України, за винятком:
- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; - відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами; е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.