Тема 5. Форми держави

Ключові поняття та терміни: форма держави, форма державного правління , форма державного устрою, форма державного режиму, республіка, монархія, федерація, конфедерація, унітарна держава, президент, парламент, тоталітаризм.

Розгляд теми передбачає вияснення поняття форма держави, тобто поняття, яке характеризує державу з погляду існуючих в ній форми правління, державного устрою та державно – правового режиму, має відповідне правове закріплення всіх її елементів в конституції, законах і підзаконних актах.

Форма державного правління – це спосіб організації вищої державної влади.

Основними формами державного правління є монархія і республіка.

Монархія - форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи – монарха і , як правило передається у спадок серед представників правлячої династії або формується іншим шляхом.

Монархії бувають необмежені (абсолютні) та обмежені.

В абсолютних монархіях влада монарха ніким іншим не обмежена. В країні не існує ні державних органів, ні інших організацій, ні законів, які могли б якоюсь мірою змінити або скасувати волю монарха.

Види необмежених монархій:

Деспотична, абсолютна.

Обмежена (конституційна монархія) характеризується тим, що влада монарха обмежується приписами законів і повноваженнями певних державних органів.

Види обмеженої монархії

• Конституційна

• Парламентська

• Дуалістична

У республіці верховна державна влада здійснюється обиральними населенням на певний термін органами (парламентом, президентом)

Види республік:

1. парламентська

2. президентська

3. змішана

4. соціалістична

Наступний елемент форми держави – форма державно (територіального) устрою.

Вона характеризує державу з погляду її національного й адміністративно-територіального устрою та відповідної організації державних органів.

Треба мати на увазі, що форма державного устрою може бути проста чи складна.

Проста (унітарна) держава – це єдина централізована держава, територію якої поділено на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.

Складною державою є федерація – союзна держава. Іншими складними формами державного устрою є конфедерація та імперія.

Різновиди федерації:

а) союзна федерація (основана на договорі) суб’єкти якої – суверенні держави, що зберігають за собою значний обсяг повноважень, але до права виходу зі складу федерації.

б) федерація, основана на автономії – її суб’єкти не володіють суверенітетом, але мають повноваження вирішувати питання місцевого значення.

Конфедерація – специфічна форма державного устрою у вигляді союзу держав, об’єднаних для досягнення певних цілей при збереженні в інших сферах певної самостійності.

Імперія – складна держава, яка включає головну державу, її колонії, єдине законодавство, бюджет, громадянство, кордони, апарат управління.

Третя складова форми держави – форма державного (політичного) режиму, яка полягає у способі і характері реалізації влади.

Основними видами державних режимів є:

1. демократичний

2. антидемократичний

Демократичний режим характеризується реальною участю населення у здійсненні державної влади через представницьку і безпосередню форми демократії, широкий спектр прав і свобод громадян.

Його різновиди:

• парламентська демократія;

• демократично-ліберальний;

• національно-демократичний;

• демократично-консервативний;

Недемократичний режим характеризується відсутністю реальної участі населення в управлінні державою, концентрацією влади в руках однієї особи, або колегіальної правлячої верхівки, верховенством державної доцільності на правом і законністю.

Умовні види антидемократичних режимів: авторитарний, тоталітарний, вонедизм, апартеїд, військо-диктаторський, фашистський, расистський режим.

Література

1. Линецький С. методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України //Право України. – 2000. №6. – с. 19.

2. Телешун С. Поняття державного устрою в Україні: проблеми теорії і практики // Право України. – 2000. - №6. – с. 14.

3. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. -* №6. – с.3.