2.1.4. Продукт суспільного виробництва і характер праці

У кожному конкретному випадку результат виробництва підприємства – це певний продукт: автомобіль, комбайн, тканини і т.п.[1].

Результатом суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт. Це - синтезоване поняття. До його складу входять різноманітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва. Він являє собою всю суму матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило, за рік).

Суспільний продукт характеризується наступними властивостями: 1) здатністю задовольняти певні потреби людей; 2) у ньому завжди втілюються затрати суспільної праці. Відповідно розрізняють натурально-речову та суспільну сторони продукту.

Натурально-речову сторону суспільного продукту формують різноманітні споживні вартості. Для того, щоб стати споживною вартістю, продукт праці не обов’язково має набути форми речі, бути матеріальним благом. Споживними вартостями є послуги, котрі мають нематеріальний характер: послуги овіти, охорони здоров’я, культури, побуту. Сучасне виробництво потребує наукових, інформаційних, транспортних та інших послуг. Обсяг і якість послуг – один із найважливіших показників соціально-економічного прогресу сучасного суспільства, рівня та якості життя. Виробничі та особисті послуги – невід’ємна частина суспільного продукту, а праця, яка затрачається на їх надання, є частиною продуктивної, суспільно корисної праці.

Наступна властивість сукупного суспільного продукту полягає в тому, що він втілює у собі певну кільність витраченої людської праці. У господарській діяльності ця властивість суспільного продукту відіграє особиву роль. Суспільство має знати, скільки було затрчено праці на отримання тієї чи іншої споживної вартості та суспільного продукту.

Кожний матеріальний продукт, за винятком благ природи, є результатом конкретної праці, яка характеризується приведенням у дію у процесі її здійсненя певних трудових навичок та вмінь людини (землероба, шахтаря, слюсаря тощо). Інша сторона суспільного продукту втілює в собі затрати праці взагалі, безвідносно до її конкретної форми. Матеріальною основою цієї строни праці є праця у фізіологічному розумінні як затрати праці взагалі, безвідносно до її конкретної форми. Вона називається абстрактною працею, і нею створюється вартість товару, а відповідно, і всього суспільного продукту.

Отже, продукт суспільного виробництва у процесі його створення набуває форми суспільного та являє собою сукупність усіх споживних вартостей, створених суспільством в цілому. Одночасно в ньому втілюється певна кількість затраченої абстрактної праці, що визначає його вартість[2, c. 27].

У практиці господарювання суспільний продукт розраховується по-різному, і тому в реальному житті ми маємо справу з різними його формами залежно від того, які елементи включають до його складу.

Однією з форм суспільного продукту є валовий суспільний продукт (ВСП). Статистичні органи розраховують його як суму виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. Валова продукція - загальний обсяг виробленої продукції окремими підприємствами, галуззю, суспільним виробництвом за певний період.

Найважливішим результативним показником розвитку економіки країни є чистий продукт (ЧП). Він являє собою частину ВСП або нову створену вартість за рік, тому що є результатом живої праці, затраченої в даний період. В економічній теорії і сучасній обліково-статистичній практиці ЧП отримав назву національного доходу. Як реальний результат функціонування суспільного виробництва, його динаміки, чистий продукт визначає рівень матеріального добробуту населення країни на даному етапі й можливості його зростання в майбутньому. Така важлива роль чистого продукту передбачає поділ його на дві частини: необхідний продукт і додатковий продукт.

Необхідний продукт - це та частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримання її працездатності, включаючи й підготовку нового покоління. За рахунок необхідного продукту повинні покриватися витрати на харчування й одяг, утримання житла, здобуття освіти, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи. Мінімальна величина необхідного продукту визначається життєвим мінімумом, потрібним виробникові для відтворення своєї робочої сили й нормального її функціонування. Максимальна величина необхідного продукту визначається розмірами чистого продукту. Якщо необхідний продукт буде постійно поглинати весь чистий продукт, то це, з одного боку, при незмінній кількості населення породжуватиме застій життєвого рівня населення, а з іншого - при зростанні населення - його зниження. Тому суспільство завжди повинно виробляти значно більше, ніж воно споживає, тобто воно повинно виробляти й додатковий продукт.

Додатковий продукт - це частина чистого продукту, яка виступає як надлишок над необхідним продуктом. Додатковий продукт виникає лише на певному ступені розвитку людського суспільства, коли виробник здобув можливість своєю працею створювати більше продукту, ніж йому необхідно для життя.

Отже, поява додаткового продукту стала результатом і в той же час могутнім рушійним мотивом технічного прогресу.

У процесі виробництва окремі його ланки часто не доводять продукт виробництва до форми придатної для споживання людиною, а лише готують його для подальшої обробки. На наступних стадіях виробництва продукт обробляється, щоб стати предметом споживання для людини. Тому у складі суспільного продукту розрізняють проміжний та кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або продажу.

Більшість продуктів (сировина, матеріали, комплектуючі машин) проходять кілька виробничих циклів протягом року, перш ніж потрапляють до кінцевого споживача. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів. Проміжні продукти – це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

У системі суспільного поділу праці багато підприємств (і цілі галузі) спеціалізуються на виробництві проміжних продуктів – пшениці, залізної руди, деревини, нафти, льону, металу і т.п.

Іншою стороною суспільного продукту виступає його вартість. За допомогою цієї категорії ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту, окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість. Без категорії вартості неможливо обчислити обсяги суспільного продукту.