Охорона авторських і суміжних прав

4.2.3. Авторське право.

4.2.3.1. Обсяг правової охорони авторського права

4.2.3.2. Оптимальний термін авторського права

4.2.4. Товарні знаки.

Авторське право регулює відносини щодо створення та використання наукових, літературних і мистецьких творів та охороняється без реєстрації та формальної експертизи в державних органах.

Водночас автор твору для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви «С» у колі: ©, імені автора та року першого опублікування твору. Крім того, для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці використовується також нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що грунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору [1, c.550].

Охорона похідних творів та збірок (перекладів, обробок, анотацій, рефератів, резюме, оглядів тощо) здійснюється за наявності творчого внеску їх творців та дотримання ними авторських прав на оригінальні твори.

Специфіку авторського права визначає те, що охороні підлягають форми вираження ідей, а не самі ідеї творців. Відособлені від форми зміст, тема, сюжет, інформація тощо не захищені від привласнення та використання третіми особами. Відтак, на відміну від патенту, копірайт захищає твір лише від копіювання.

Водночас для різних видів творів значення змісту та форми щодо їх правової охорони є неоднаковим [2].

Авторське право виникає автоматично (за умови, що оригінальна робота автора зафіксована у придатному для сприйняття іншими особами вигляді), має територіальний принцип охорони (твори громадян певної держави, створені та оприлюднені на її території, будуть охоронятись на території інших держав за умови підписання відповідних міждержавних угод) і регламентує охорону твору протягом певного періоду (як правило, протягом життя автора і ще 50 років після його смерті)[3].

Авторське право регламентує відносини, що складаються між творцями, їх спадкоємцями та суб’єктами, зацікавленими у використанні творів літератури, науки та мистецтва (видавництвами, редакціями періодичних видань, кіностудіями). Водночас національне законодавство забезпечує правову охорону творців об’єктів суміжних прав і виконавців, виробників фонограм, компаній телебачення та радіомовлення.

Примітки

1. Цікавим є досвід США щодо охорони та захисту авторського права, яке регулюється на федеральному рівні Актом про авторське право 1976 р. Згідно з цим документом захисту підлягають твори оригінального (самостійного, творчого) та винахідницького характеру на будь-якому матеріальному носієві, в тому числі твори літератури, музичні та драматичні твори, пантоміми та хореографічні постановки, ілюстрації, графічні твори та скульптури, звукозаписи, а також твори архітектури. При цьому комп’ютерні програми, бази даних, каталоги, довідники та інші види компіляції даних реєструються як літературні твори.

Важливим положенням авторського права є те, що по-перше, воно поширюється не на ідеї, концепції та системи, а лише на форму їх вираження; по-друге, відтворення твору, який захищається авторським правом з метою використання не захищеної патентом ідеї, концепції чи системи, не визнається порушенням; по-третє, бланки або форми, що використовуються для запису інформації (хронологічні карти, бухгалтерські книги, щорічники тощо), не підпадають під дію положень про захист авторського права, оскільки на них поширюється положення про патенти.

В Акті про авторське право знайшла відображення доктрина «добросовісного» використання творів, яка розвивалась у США протягом багатьох років з метою збалансування інтересів авторів і суспільства. «Добросовісне» використання є привілеєм осіб, які не мають авторського права на твір. Для визнання дій «добросовісними» враховуються мета і характер використання твору; природа авторського твору; частина твору, що була використана; вплив такого використання на вартість авторського твору.

Відповідно до Акта 1998 р. на твори поширюється три рівні захисту:

- для творів, написаних після 1 лютого 1978 р. авторське право діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті;

- для творів, написаних до січня 1978 р. і не опублікованих до цього часу, правовий захист виникає автоматично, при цьому терміні дії авторського права такий самий, як і для першої категорії;

- для творів, написаних і опублікованих до 1 січня 1978 р. чинне законодавство розширює термін поновлення авторського права з 28 до 76 років, надаючи творам загальний строк захисту 95 років.

Після винесення остаточного рішення щодо порушення авторських прав суд може вилучити та знищити всі примірники твору, створені чи використані правопорушником. Фактичні збитки власника авторського права підлягають відшкодуванню. Особи, визнані винними у порушенні авторського права в США, сплачують штраф у розмірі від 500 до 20 000 дол., водночас сума може бути збільшена на розсуд суду до 100 000 дол.

2. Наприклад, для наукових творів пріоритетними є не емоційний, а раціональний вплив, відтак форма твору не обов’язково повинна бути оригінальною. Водночас твори мистецтва покликані справляти емоційний вплив. За цих обставин пошук оригінальної форми твору відграє важливу роль.

3. На відміну від інституту патентного права охорона авторського права виникає автоматично з моменту створення твору. Так, згідно з п.2 ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, прийнятої ще в 1886 р., «користування цими правами і їх здійснення не пов’язані зі здійсненням будь-яких формальностей»

Україна приєдналась до Бернської конвенції у 1995 р., після прийняття Закону України «про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і господарських творів (Паризького Акта від 24 липня 1971р., зміненого 2 жовтня 1997 р.) від 31 травня 1995 р. № 189/ 95-ВР».

Згідно з п.2 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для його виникнення і здійснення не вимагається реєстрації чи спеціального оформлення твору, а також виконання будь-яких інших формальностей. Дотримання положень Бернської конвенції щодо відсутності будь-який формальностей підтверджує Угода ТРІПС, трактуючи це як умову вступу країни до Світової організації торгівлі.