Примітки

1. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. – К. : Академвидав, 2004. – 672 с.

Визначення поняття “інтелектуальна власність” наведене у статті 2 (VІІІ) Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 року: Інтелектуальна власність “включає права, які стосуються: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових винаходів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також решту прав, які стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній галузях”(Див.: Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14 июля 1967 года и изменена 2 октября 1979 года // http://www.eurolawco.ru/ipr/law/stockholm.html. )

2. Лазня І.В., Рибалкін В.О. Економічний зміст інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С.54 - 61.

3. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. - К.: “Знання”, 2006. - 431 с.; Гриценко А.А. Комплексний аналіз інтелектуальної власності як економіко-правової категорії // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С. 108-110.

4. Хаустов В.К. Особливий характер правовідносин у сфері інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №3. - С.32-42.

4.1.2. Право власності і право інтелектуальної власності

Право власності і і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, незважаючи на те, що мають багато спільного. Зокрема, суб’єктам належить однакові права на об’єкти власності.

Суб’єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі самі правомірності, як і суб’єкти звичайного права власності. Це – право володіння, користування та розпорядження об’єктами своєї власності на свій розсуд (ст..41 Конституції України).

Спільним є і способи виникнення права власності та права інтелектуальної власності.

Право власності виникає шляхом виробництва об’єкта, право інтелектуальної власності – також шляхом створення відповідного твору, винаходу тощо.

Право власності виникає в результаті укладення цивільно-правових договорів, так само й право і інтелектуальної власності. З повною впевненістю можна зазначити, що обидва різні правові інститути мають двоїстий економіко-правовий характер і розкриваються в єдності економічних і юридичних відносин.

Важливою особливістю права інтелектуальної власності порівняно з правом власності на традиційні об’єкти є те, що це власність на об’єкти творчого походження.

Серед інших суттєвих відмінностей є наступні:

- право власності (окрім права власності, що встановлюється договором позики) не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк;

- на окремі об’єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об’єкта та його державної реєстрації. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об’єкт спеціальної кваліфікації не потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об’єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомість, транспортні засоби тощо);

- найсуттєвішою відмінністю між зазначеними правами власності є те, що звичайне право власності встановлюється на матеріальні об’єкти, предмети навколишнього середовища. Об’єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об’єкти - речі, які в римському приватному праві називались «безтілесними» (ідеї, образи, символи, думки, гіпотези; перелічені об’єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватись, втілитись матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої матеріалізації, об’єктом права інтелектуальної власності не стає;

- ще однією суттєвою відмінністю є здатність об’єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого не можна сказати про матеріальні об’єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному об’єкті [1].