1.2.2. Використання економічної теорії для анадізу юридичної проблеми у праці Гвідо Калабрезі «Деякі міркування про розподіл ризику й законодавство про ненавмисне заподіяння збитку»

Стаття Гвідо Калабрезі присвячена економічному аналізу відповідальності за нещасні випадки. У ній Г. Калабрезі показав, що зміни юридичного правила відповідальності (определяяющего, хто саме: працівник або роботодавець, при яких умовах і в яких сферах діяльності відповідає за нещасний випадок, що відбувся із працівником) у довгостроковому періоді повинні привести до продовження інвестицій у ті області діяльності, які звільняються від відповідальності роботодавця, і припинення інвестицій у ті сфери, де відповідальність роботодавця вводиться. Значимість даної роботи аж ніяк не в її непогрішності. Робота стала об'єктом численної критики. Г. Калабрезі вперше в явному виді використовував економічну теорію для аналізу юридичної проблеми.

Надалі Г. Калабрезі напише більш фундаментальні роботи, що використовують економічний аналіз при вирішенні прикладних юридичних норм.

Значення роботи Г. Калабрезі (так само як і роботи Р. Коуза, що стала відомою завдяки його пізнім інтерпретаціям) у тім, що економічні моделі знайшли застосування за межами економіки в її звичайній для того часу трактуванні. Ці роботи не просто розширили сферу аналізу економічної теорії, але й зробили перший крок на шляху  формування сучасного розуміння економіки, продовженого Гері Беккером.

Перша з їх була присвячена економічному аналізу відповідальності за нещасні випадки, друга - загальній схемі дослідження відносин власності й відповідальності в термінах і категоріях економічної теорії.

Г.Калабрезі(Тамбовцев, від ред.)

У дослідженні Г. Калабрезі доводилося, що в довгостроковому періоді наслідком зміни правила відповідальності - судового прецеденту або правової норми іншого походження, що визначає, хто саме, працівник чи роботодавець, при яких умовах і в яких сферах діяльності відповідає за нещасний випадок, що стався із працівником, - повинне бути продовження інвестицій у ті сфери діяльності, які звільняються від відповідальності роботодавця, і припинення інвестицій (або навіть дезінвестиції) у ті сфери, де відповідальність роботодавця, навпаки, уводитися. Ці положення стали об'єктом тривалої дискусії, що включав як чисто логічний аналіз

1.2.3. Аналіз неринкової поведінки у статті Гері Беккера «Злочин і покарання: економічний підхід».

У цьому зв'язку важливо назвати ще одного дослідника, що істотно розширив сферу використання економічного підходу до вивчення суспільних явищ, - Г. Беккера. Ініційований його роботами напрямок одержавши, як відомо, найменування "економічного імперіалізму", оскільки його послідовники активно "захоплювали" такі традиційно неекономічні області аналізу, як злочинність, расова дискримінація, демографічне "виробництво" домогосподарств і т.д., причому першим у цьому ряді було саме (саме) економічне дослідження злочинів

[7 Becker G. Crime and Punishment: The Economic Approach // Journal of Political Economy, 1968, v. 76,-n. 1, p. 169-217]

Значення роботи Г. Калабрезі (так само як і роботи Р. Коуза, що стала відомої завдяки його пізнім інтерпретаціям) у тім, що економічні моделі знайшли застосування за межами економіки в її звичайній для того часу трактуванню. Ці роботи не просто розширили сферу аналізу економічної теорії, але й зробили перший крок на шляху  формування сучасного розуміння економіки, продовженого Гері Беккером.

Економічний аналіз легальних ринків, хоча й у більше вузькому напрямку й неявній формі (економічний аналіз антимонопольного й податкового законодавства, корпоративного права, регулювання комунального хазяйства, суспільного транспорту й буд.р.), поступово еволюціонував на всьому протязі історії, а статті Р. Коуза й Г. Калабрези привели до його бурхливого розвитку. У той же час економічний аналіз законів, що регулюють внерыночное поводження, із часу Чедери Беккария й Иеремии Бентама був фактично забутий. Однак проблема залишалася актуальна, і Гэри Беккер статей «Злочин і покарання: економічний похід» відродив економічний підхід до аналізу неринкового поводження.

В 1960-х роках у суспільстві переважала думка, що злочинна поведінка ірраціонально й принципово відрізняється від поведінки законослухняних громадян. М. Беккер показав, що злочинці раціональні, а ухвалення рішення про порушення законів по своїй логіці аналогічно ухваленню рішення про вибір однієї з декількох альтернатив поведінки. При цьому злочинець виступає як виробник, а жертва як споживач злочину, і стає застосовні основні положення економічної теорії явних ринків. В умовах передумови про раціональну поведінку індивіда рівень злочинної активності можна регулювати, якщо встановити набір цін злочинів, що складаються із двох складових: строгості покарання й імовірності застосування покарання. За роботу в даному напрямку Г. Беккер був визнаний гідним Нобелівської премії по економіці 1992 р.

Г. Беккер(Тамбовцев, от ред..)

У цьому зв'язку важливо назвати ще одного дослідника, що істотно розширив сферу використання економічного підходу до вивчення суспільних явищ, - Г. Беккера. Ініційований його роботами напрямок одержавши, як відомо, найменування "економічного імперіалізму", оскільки його послідовники активно "захоплювали" такі традиційно неекономічні області аналізу, як злочинність, расова дискримінація, демографічне "виробництво" домогосподарств і т.д., причому першим у цьому ряді було саме (саме) економічне дослідження злочинів

[7 Becker G. Crime and Punishment: The Economic Approach // Journal of Political Economy, 1968, v. 76,-n. 1, p. 169-217]

Шмаков

Шмаков А.В. Экономический анализ права: учеб пособие. Ч.1 / А. В. Шмаков. – Новосибирск : Изд-во НГТУ, 2005. – 136 с.

Значение работы Г. Калабрези (равно как и работы Р. Коуза, ставшей известной благодаря его поздним интерпретациям) в том, что экономические модели нашли применение за пределами экономики в ее обычной для того времени трактовке. Эти работы не просто расширили сферу анализа экономической теории, но и сделали первый шаг на пути формирования современного понимания экономики, продолженного Гэри Беккером.

Экономический анализ легальных рынков, хотя и в болееузком направлении и неявной форме (экономический анализ антимонопольного и налогового законодательства, корпоративного права, регулирования комунального хазяйства, общественного транспорта и д.р.), постепенно эволюционировал на всем протяжении истории, а статьи Р. Коуза и Г.Калабрези привели к его бурному развитию. В то же время экономический анализ законов, регулирующих внерыночное поведение, со времени Чедери Беккария и Иеремии Бентама был фактически забыт. Однако проблема оставалась актуальна, и Гэри Беккер статей «Преступление и наказание: экономический поход» возродил экономический поход к анализу нерыночного поведения.

В 1960-х годах в обществе преобладало мнение, что преступное поведение иррационально и принципиально отличается от поведения законопослушных граждан. Г. Беккер показал, что преступники рациональны, а принятие решения о нарушении законов по своей логике аналогично принятию решения о выборе одной из нескольких альтернатив поведения. При этом преступник выступает в качестве производителя, а жертва в качестве потребителя преступления, и становится применимы основные положения экономической теории явных рынков. В условиях предпосылки о рациональном поведении индивида уровень преступной активности можно регулировать, если установить набор цен преступлений, состоящих из двух составляющих: строгости наказания и вероятности применения наказания. За работу в данном направлении Г. Беккер был удостоен Нобелевской премии по экономике 1992 г.

Шмаков

Шмаков А.В. Економічний аналіз права: учеб допомога. Ч.1 / А. В. Шмаков. - Новосибірськ : Изд-У НГТУ, 2005. - 136 с.