Тема 11. Фінансове планування на підприємствах

Цей підхід має в основі метод суми покриття постійних витрат (або за іншою назвою – метод маржинального прибутку) і його методичні особливості вимагають залучення додаткових даних, що не входять до звiту про фiнансовi результати. Це, зокрема, стосується класифікації операційних витрат підприємства на постіні і змінні.

Сума до покриття постійних витрат (маржинальний прибуток)

– це чиста виручка від реалізації продукцiї з вiдрахуванням змiнних витрат, отже вона містить постiйнi витрати та прибуток.

Наочне представлення економічного змісту категорій постійних витрат, змінних витрат, маржинального прибутку, на яких грунтуються аналітичні коефіцієнти, дає наведена нижче графічна модель.

Зокрема, в маржинальному аналізі ефективності рекомендуються такі відносні показники:

-коефiцiєнт здатностi до покриття постiйних витрат;

-коефiцiєнт покриття постійних витрат;

-сила впливу операційного важеля;

-коефіцієнт «запасу міцності (або надійності)» .

11.1.4. Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування здійснюється з метою контролю за надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності. З цією метою доцільно складати оперативний фінансовий план у вигляді платіжного календаря (балансу грошових надходжень і видатків). Платіжний календар, зазвичай, складається на місяць з подекадною розбивкою. У ньому визначаються очікувані на певний відрізок часу грошові надходження за всіма напрямками і спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої фінансові зобов’язання.

Інформаційним забезпеченням для складання платіжного календаря є:

-планові матеріали стосовно випуску і реалізації продукції, робіт, послуг;

-кошториси витрат на виробництво і договори на поставку матеріальних ресурсів з постачальниками;

-строки виплати заробітної плати та проведення інших розрахунків з персоналом;

-строки внесення податкових платежів;

-дані податкового обліку щодо розмірів податкових зобов’язань;

173

Фінанси підприємств

-кредитні договори з банками щодо строків одержання і сплати кредитів та відсотків за користування ними;

-дані бухгалтерського обліку про дебіторську і кредиторську заборгованість;

-виписки з банківських рахунків;

-оперативні матеріали функціональних підрозділів про надходження коштів або потребу в них, що виникає на цей період, тощо.

Міру деталізації інформації, яка включається до платіжно-

го календаря, визначає саме підприємство, виходячи з конкретної розрахунково-платіжної ситуації, що складається.

11.1.5. Фінансові розрахунки в бізнес-планах розвитку підприємницької діяльності

Унайбільш узагальненому аспекті під бізнес-планом розуміють план-програму здійснення підприємницького проекту (угоди) та отримання завдяки цьому прибутку. Таким чином, бізнес-план – це система взаємопов’язаних у часі і просторі, узгоджених за цілями

іресурсами заходів і дій, спрямованих на успішне досягнення поставленої мети.

Бізнес-план – це письмовий документ, в якому викладена сутність підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації та охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу.

Усучасній практиці бізнес-план використовується для виконання декількох функцій:

· розробки концепції виробництва і реалізації товарів (послуг). Ця функція є найбільш важливою в момент створення нового підприємства, реорганізації або обґрунтування нових напрямків діяльності існуючого підприємства;

· планування з метою визначення можливостей розвитку підприємницької діяльності і реалізації стратегії підприємства;

· залучення грошових коштів у вигляді акціонерних коштів, інвестицій або кредитів, без чого майже неможливо здійснювати розвиток підприємства.

Зазвичай, бізнес-план складається на один рік або на термін, необхідний для досягнення кінцевої мети. Загалом бізнес план є серйозним і докладним аналітичним документом, але з іншого боку – це

174

Тема 11. Фінансове планування на підприємствах

своєрідна форма реклами, особливо коли на меті підприємства – вихід на нові ринки або залучення додаткових коштів.

Структура і зміст бізнес-плану не регламентовані в буквальному розумінні цього слова, але водночас бізнес-план повинен мати певні обов’язкові розділи, в тому числі повинен містити такі фінансові розрахунки:

-план доходів, витрат і прибутків (за часовими періодами);

-план видатків з обслуговування позичкових джерел фінансування (за джерелами і за часовими періодами);

-балансовий план активів і пасивів (за часовими періодами);

-план руху грошових коштів (за часовими періодами);

-оцінку ефективності інвестицій (капіталовкладень);

-оцінку ризику.

Оцінка зміни вартості грошей у часі. До основних методичних

інструментів у здійсненні оцінок ефективності планових рішень довгострокового характеру належить врахування впливу фактору часу на вартість грошей.

Певна сума грошей «сьогодні» завжди дорожча від такої самої суми грошей в майбутньому, через деяку кількість років – найперше, за рахунок використання «сьогоднішніх» грошей в бізнесі та отримання відповідного доходу у вигляді відсотків за капітал.

Загальні формули приведення грошових потоків до одного часового терміну мають вигляд:

St = S0 * (1+R)t – формула «нарощення» капіталу, або визначення майбутньої вартості теперішніх грошей;

S0 = St / (1+R)t – формула приведення майбутніх грошей (грошових потоків) до їх «теперішньої» вартості, або, іншими словами, формула дисконтування «майбутніх грошей»,

де S0 –початкова вартість грошей (капіталу) в нульовому періоді – визначається у фінансових розрахунках як «теперішня вартість» – «present value» (PV);

St – вартість грошей через t років – визначається у фінансових розрахунках як «майбутня вартість» – «future value» (FV)

R – ставка середньорічного рівня дохідності капіталовкладень (вартості капіталу), виражена десятковим дробом. Повинна братись на рівні можливої ставки прибутковості (дохідності) альтернативного використання відповідних фінансових ресурсів (з урахуванням інвестиційного ризику, інфляції).

175

Фінанси підприємств

В оцінках економічної ефективності планових рішень довгострокового характеру грошові надходження і видатки різних часових періодів (незалежно від їх економічного характеру) повинні «приводитись» до одного часового періоду, а саме до їх теперішньої вартості.

Принцип приведення майбутніх грошових потоків до теперішнього часу покладений в основу розрахунку ефективності інвестиційних проектів за показником чистої теперішньої вартості проекту (net present value – NPV).

Чиста теперішня вартість (NPV) проекту визначається за формулою:

NPV = S [CFt / (1+R)t ] (t = 0, 1, 2.. Т),

де R – ставка дисконтування, виражена десятковим дробом, яка характеризує рівень бажаної (можливої при альтернативному використанні коштів) середньорічної дохідності капітальних вкладень у проект (в тому числі з урахуванням плати за ризик). (За економічним змістом – це альтернативна вартість капіталу);

Т– розрахунковий період у роках – термін експлуатації проекту

уроках або інший термін, для якого визнано доцільним розраховувати чисту теперішню вартість проекту;

t – порядковий номер року від початку інвестування (t =0, 1, 2….Т). При цьому порядковий номер року початку вкладання інвестиційних коштів t =0;

NCF – чистий готівковий потік (cash flow) – грошові надходження і видатки, пов’язані з інвестуванням і подальшою експлуатацією проекту.

Загалом схема визначення чистого готівкового потоку має вигляд:

Отже, показник NPV характеризує підсумовану за розрахунковий період вартість дисконтованих (тобто приведених до теперіш176

Тема 11. Фінансове планування на підприємствах

нього часу) готівкових потоків, пов’язаних з інвестуванням і експлуатацією відповідного проекту.

Якщо значення NPV на кінець розрахункового періоду дорівнює нулю – це означає, що «внутрішня» норма дохідності (прибутковості) цього проекту збігається з прийнятою до розрахунку ставкою дисконтування. Отже, при отриманні в результаті розрахунку будьякого додатного значення NPV робиться висновок про те, що цей проект досягає в планових розрахунках необхідної ефективності.

Нижче проілюстрована принципова схема динаміки показника NPV за роками розрахункового періоду та його залежності від обраної ставки дисконтування R.

Аналогічно потрібно обґрунтовувати планові рішення, пов’язані з позичковими джерелами фінансування довгострокових інвестиційних проектів, при цьому як критерій обирається мінімізація теперішньої вартості витрат і видатків з обслуговування (відсотки, купонні виплати) і погашенням боргу.

На концепцію дисконтованих готівкових потоків спираються і при здійсненні аналітичних оцінок потенційної ринкової вартості окремих активів, а також підприємства як цілісного майнового комплексу.

Важливою складовою фінансового обґрунтування бізнес-планів є оцінка підприємницького, зокрема інвестиційного, ризику. Ця частина фінансового розділу бізнес-плану повинна містити перелік основних факторів ризику, їх кількісну оцінку а також заходи, що сприяють зменшенню ризику.

177

Фінанси підприємств

Концептуально оцінка економічного ризику базується на урахуванні розміру та ймовірності можливих втрат.

Ризик у найпростіших випадках можна вимірювати математичним очікуванням неотримання очікуваного результату (прибутку) – математичним очікуванням зменшення суми прибутку, порівнянно з середнім значенням всіх можливих варіантів результатів (очікуваних прибутків).

Е(DRp) = S pj * D Rj,

де DRj – зменшення прибутковості j-го варіанту порівнянно з математичним очікуванням прибутку;

pj – ймовірність цього варіанту.

Якщо, припустимо, варіанти розглядаються в контексті оцінки «спекулятивного ризику», тобто за можливості як програшу, так і виграшу, то по-перше, переваги надаються проекту з більшим значенням математичного очікування прибутку. Але за однакових значень математичного очікування менш ризикованим є варіант з меншим «розсіюванням», що можна проілюструвати на кривій розподілу – за однакових математичних очікувань прибутку менш ри-

Характеристикою міри «розсіяння» або ширини розподілу можливих варіантів прибутковості проекту, порівнянно з середнім, є дисперсія, стандартне відхилення і коефіцієнт варіації.

Дисперсія як міра «розсіяння» визначається за формулою:

s2 = pj [ Rj – E (Rp) ]2

Стандартне відхилення розраховується за формулою:

s = pj [ Rj – E (Rp) ]2

де Rj – прибутковість j-го варіанту; pj – ймовірність даного варіанту;

Е(Rp) – математичне очікування прибутку.

178

Тема 11. Фінансове планування на підприємствах

Коефіцієнт варіації як міра відносної дисперсії розраховується за формулою:

k = s / E (Rp) = 148 / 400 = 0,37

За інших рівних умов надається перевага варіанту з меншим значенням стандартного відхилення і коефіцієнту варіації як менш ризикованому.

Для опису в бізнес-плані рівня ризикованості проекту за показниками обсягу та ймовірності втрат існують різні методи, один

знайбільш поширених – графічна характеристика кількісних і ймовірностних оцінок втрат.

Наведена крива розподілу ймовірностей втрат у зівставленні

зобсягами втрат показує у графічному вигляді рекомендовані для практичного застосування припустимі межі ризику бізнес-проектів.

Припустимим вважається ризик, якщо очікувана сума втрат не перевищує суму чистого прибутку від проекту. В крайній точці зони припустимого ризику ймовірність втрат повинна знаходитись в межах 0,1.

Критичним вважається ризик, якщо очікувана сума втрат більша за очікувану суму прибутку, але не перевищує доходів від реалізації продукції – при цьому в крайній точці зони критичного ризику ймовірність втрат повинна знаходитись в межах 0,01.

Катастрофічним вважається ризик, якщо очікувана сума втрат більша за очікувані доходи, але не перевищує розміру активів під-

179