«Фінансово-банківськастатистика»

власника до іншого шляхом купівлі-продажу, таким чином, цінні папери переходять у сферу вторинного ринку. Основним завданням вторинного ринку цінних паперів є забезпечення ліквідності цінних паперів. Операції з цінними паперами на вторинному ринку можуть здійснюватися на біржах — біржовий ринок. Під біржовим розуміють ринок з високим рівнем організації торгівлі, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і формуванню реальних ринкових цін на цінні папери. Позабіржовий ринок створюють операції з цінними паперами, які здійснюються поза біржею. На цьому ринку здійснюються первинне розміщення нових випусків цінних паперів і перепродаж цінних паперів емітентів, що з деяких об'єктивних чи суб'єктивних причин не бажають користуватися послугами організованого (біржового) ринку.

Ринок цінних паперів України — це багатофакторна соціально-

економічна система, на основі якої здійснюються мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, необхідних для розвитку національної економіки.

5.3. Статистика цінних паперів.

Важливим завданням статистики є визначення впливу ринку цінних паперів на національну економіку з огляду на такі його функції:

•регулювання процесу нагромадження фінансових ресурсів підприємствами шляхом одержання кредитів або залучення інвестицій;

•зменшення дефіциту бюджету із залученням фінансових ресурсів за допомогою випуску державних і муніципальних облігацій;

•вирішення проблеми неплатежів і заборгованості в умовах жорсткої грошової політики шляхом введення в оборот облігацій;

•регулювання процесу обігу приватизаційних цінних паперів;

•забезпечення проникнення українських цінних паперів на світові фондові ринки шляхом випуску депозитарних розписок міжнародних облігацій;

•забезпечення обігу похідних цінних паперів (ф'ючерси, опціони). Випуск цінних паперів характеризується показниками вартості й кількості

цінних паперів за видами, випущених емітентами — акціонерними товариствами, інвестиційними фондами, фондовими біржами, банками, підприємствами — на визначену дату.

Під розміщенням цінних паперів розуміють їх продаж на первинному ринку, який займається початковим продажем цінних паперів, суб'єктами якого є як самі емітенти, так і посередники. У статистичних звітах відображаються відомості про первісне розміщення окремих видів цінних паперів за їх кількістю і сумами.

Продаж і купівля цінних паперів на вторинному ринку (фондовій біржі) визначається як їх обіг. Обіг цінних паперів характеризується показниками вартості й суми куплених і проданих (погашених) облігацій, акцій за певний період.

Завдання статистики цінних паперів:

21

1)розробка програми статистичного спостереження за цінними паперами;

2)збір даних про пінні папери, їх розміщення й обіг;

3)розробка системи показників аналізу ринку цінних паперів;

4)розробка методології побудови узагальнюючих показників, цінних паперів

івиявлення за їх допомогою закономірностей, які виникають на ринку цінних паперів.

Для характеристики процесів, що відбуваються з цінними паперами, використовуються показники випуску, розміщення й обігу цінних паперів та їх дохідності.

Доходи за цінними паперами можуть виступати у формі відсотків від номінальної вартості, дивідендів і доходу з купона.

Доходи за акціями мають форму дивідендів, під якими розуміють частку чистого прибутку акціонерної компанії, що розподіляється пропорційно числу акцій, якими володіє акціонер. Показником рівня дохідності за акціями є ставка дивідендів, яка визначається відношенням ринкової (курсової) вартості акцій до суми отриманих дивідендів. Ставка дивідендів виражається у відсотках.

Для аналізу і оцінки організаційно оформленого ринку цінних паперів у поточному і перспективному періодах широко використовують комплекс характеристик, за допомогою яких кількісно і якісно оцінюють процеси, що відбуваються на ринку. Такі характеристики дістали назву "індикатори фондового ринку". Розраховують їх у розрізі конкретних видів цінних паперів, а також якісної оцінки діяльності професійних учасників ринку. Сукупність індикаторів дає можливість поглиблено аналізувати розвиток фондового ринку, виявляючи проблеми функціонування цього ринку.

Векономічній літературі під індикатором розуміють показник, який використовують для прогнозування кон'юнктури ринку. Індикатори фондового ринку застосовують для статистичної оцінки поточного стану фондового ринку; вони є вихідним пунктом для інвесторів при прийнятті рішень про напрямки діяльності на фондовому ринку.

Інструментом інвестування для стратегічного інвестора, який має на меті дістати контроль над акціонерним товариством, є акції цього акціонерного товариства. Стратегічні інвестори насамперед зацікавлені в одержанні інформації про стан ринку акцій.

Інструментом інвестування для портфельних інвесторів, які розраховують одержати прибуток від цінних паперів, що належать їм, можуть бути акції, облігації, похідні інструменти тощо. Для портфельного інвестора становлять інтерес фондові індикатори, які відображають стан ринку акцій, облігацій, похідних фінансових інструментів тощо.

Характеристику рівня цін акцій, що обертаються на фондових біржах, визначають за допомогою ряду показників. Головними показниками для статистичного виміру та дослідження загального положення фондової торгівлі є біржові індекси, які дають змогу інвесторам оцінити становище економіки взагалі. За допомогою біржових індексів можна також виконати статистичний аналіз стану на біржі в попередні роки, установити тенденції, закономірності та на їх основі зробити прогноз.

22

Індекси можуть обчислюватись за різними методиками: деякі є простими середніми величинами, інші — індексами у традиційному розумінні цього слова, тобто це так звані середньозважені величини, де як вага частіше за все виступають показники базисної ринкової вартості акцій, що обертаються на ринку, кожної включеної до його складу корпорації. З погляду бази виміру індекси можуть характеризувати стан ринку в цілому або окрему галузь, або сектор ринку.

Найбільшого поширення на практиці набули такі індекси фондового ринку:

—інтегральні, що відображають динаміку фондового ринку в цілому чи стосовно якогось важливого його компонента (фондової біржі, позабіржової організованої торгової системи, виду цінного папера);

—галузеві (субсекторні). на основі яких часто формуються загальніші інтегральні індекси (наприклад, індекс Dow-Jones Industrial Average, що відображає динаміку акцій 30 провідних промислових корпорацій США);

—часткові показники, що визначають окремі характеристики цінних паперів учасників фондового ринку (наприклад, зміну курсу акцій тієї чи іншої корпорації, доходи за певним цінним папером).

Далі розглянемо оцінку цінних паперів, які дають фіксований поточний дохід у вигляді відсотків або дивідендів. До таких цінних паперів насамперед можна віднести облігації, ощадні сертифікати, векселі, привілейовані акції.

Розглянемо оцінку цінних паперів з фіксованим доходом на прикладі облігацій. Разом з тим більшість розглянутих методів можна використовувати і при оцінці інших видів цінних паперів з фіксованим доходом.

Під облігацією (bond) розуміють цінний папір, який засвідчує те. що її власник надав позичку емітенту цього папера. Облігація забезпечує її власникові регулярне отримання фіксованого доходу і в кінці строку деякої викупної ціни (такої, що дорівнює номіналу). Основні параметри облігацій: номінальна ціна (номінал), викупна ціна або правило її визначення, якщо вона відрізняється від номіналу, дата погашення, норма дохідності (прибутковості) і строки виплати відсотків. Виплата відсотків робиться раз на рік, кожні півроку або щоквартально.

Після емісії облігації обертаються на вторинному ринку цінних паперів, де купуються і продаються за ринковими цінами. Ринкова ціна в момент емісії може бути меншою за номінал, до0рівнювати номіналу або перевищувати його. Через те, що номінальна ціна облігацій окремих компаній різна, виникає необхідність у використанні критерію оцінки, під яким розуміють курс облігації, тобто купівельну ціну однієї облігації у розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу:

23

Ринкова ціна і курс залежать від рівня доходності облігації, рівня позичкового відсотка у момент оцінки і від ін. умов, найважливішою з яких є оцінка надійності (ступеня ризику) капіталовкладень.

Загальний дохід від цінного папера з фіксованим поточним доходом складається з трьох елементів:

1.періодично виплачуваного купонного доходу або нарахування відсотків;

2.зміни вартості цінного папера (наближення її до викупної

ціни) за відповідний період часу:

якщо облігація була куплена з дисконтом, то цей елемент – позитивна величина; якщо ж вона куплена з премією, то це – від’ємна величина; якщо облігація куплена за номінал, то цей елемент буде відсутній;

3. дохід від реінвестицій надходжень від купонів.

Оцінка облігацій полягає в дисконтуванні доходів від облігацій і зводиться до визначення суми грошей, яка в певний момент еквівалентна у фінансовому відношенні самій облігації з урахуванням її строку, дохідності і прийнятої при оцінці ставки відсотків (ставка розміщення). Під останньою розуміють ставку відсотків, яка характеризує той ступінь рентабельності інвестицій, що задовольняє інвестора.

Під результатом оцінки розуміють суму грошей, еквівалентну у фінансовому відношенні всім надходженням за облігацією.

Надходження від облігації складаються з двох елементів:

-викупної ціни (С), яка виплачується в кінці строку позички,

-періодично виплачуваного доходу за облігацією (R):

V = Q + Y,

де Q – сучасна величина викупної ціни облігації (C);

Y – сучасна величина періодично виплачуваного доходу (R),

V – оцінка облігації або сучасна величина всіх виплат за облігацією.

Облігації без обов’язкового погашення.

Якщо за облігацією дохід виплачується у вигляді відсотків, а сама облігація не погашається або викуповується за бажанням інвестора, то доходи від облігації можна уявити у вигляді вічної ренти. Періодична виплата за облігацією у такому разі являє собою вічну ренту. Отже, курс облігації цього виду прямо пропорційний купонній нормі дохідності і зворотно пропорційний ставці відсотків, яка застосовується при оцінці облігацій. Зі збільшенням рівня поточного доходу від облігації зростає її курс, а із зростанням прийнятої при оцінюванні ставки відсотків курс знижується. Цей курс характеризує ту ціну, за якої інвестор отримує дохід.

Облігації без періодичної виплати відсотків.

У тому разі, коли відсотки приєднуються до основної суми боргу і виплачуються в момент погашення облігації, загальна сума виплат у кінці строку становитиме: N(1+q)n.

Отже, сучасна величина платежу і курс облігації відповідно:

24

q – норма дохідності, і – ставка відсотків, N – номінальна ціна облігації.

Оцінка облігації з погашенням в один строк і періодичною виплатою доходу.

Цей вид облігації найчастіше зустрічається на практиці. Загальний дохід від облігації цього виду складається з двох основних елементів:

1)поточного або купонного доходу, який визначається як R = q*N,

2)доходу, який отримує власник облігації в кінці строку позички за умови, що облігація куплена за курсом, що був менший, ніж її викупна ціна.

Існує два показники для характеристики дохідності облігацій. Це – норма поточної дохідності (відношення доходу по купонах до ціни облігації) і норма дійсної дохідності або ставка відсотків, яка була прийнята при оцінюванні облігації (і).

Оцінка облігації залежить також і від купонного доходу. Чим він вищий, тим менша оцінка облігації.

Стан ринку цінних паперів в Україні висвітлює статистична звітність за формою № 2-Б ―Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів‖, яку складають всі підприємства, організації та установи, незалежно від підпорядкування і форм власності, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами. Звіт складають як емітенти, так і держателі цінних паперів (не власних).

Заповнення форми ведеться зростаючим підсумком з початку року, за І квартал, І півріччя, 9 місяців, рік; на підставі даних первинного бухгалтерського обліку та звітності, за номінальною вартістю цінних паперів.

Форма складається з трьох розділів.

Розділ І висвітлює випуск і первинне розміщення цінних паперів емітентом і, в свою чергу, складається з чотирьох підрозділів:

1.―Випущено цінних паперів‖. Включає дані про наявність цінних паперів на початок року, випуск їх за звітний період і загальну вартість цінних паперів, якими оперував емітент;

2.―Розміщено на початок року‖. Обліковується вартість цінних паперів емітента, що перебували у власності юридичних чи фізичних осіб на 1 січня звітного року;

3.―Вперше розміщено у звітному періоді‖. Показується вартість власних цінних паперів, вперше розміщених емітентом протягом звітного періоду (як з випущених у звітному періоді, так і із залишку нерозміщених на початок року);

4.―Розміщено в цілому‖. Загальна вартість розміщених цінних паперів. Розділ ІІ ―Обіг цінних паперів‖ характеризує операції з усіма цінними

паперами, які є у власності емітента, тобто висвітлює вторинний ринок цінних паперів.

Розділ ІІІ ―Обсяги взаємного інвестування у вигляді цінних паперів‖

висвітлює інвестування через цінні папери суб’єктів господарської діяльності України нерезидентами і інвестування резидентами нерезидентів-емітентів.

25

Вирізняють такі суб'єкти інвестиційної діяльності (інвестори та учасники):

•громадяни і юридичні особи України;

•громадяни і юридичні особи іноземних держав;

•іноземні держави.

Валові інвестиції — це загальний обсяг коштів, що інвестуються в певному періоді, спрямовані на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції — це загальний обсяг валових інвестицій, зменшений на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюють у різних формах і класифікують за окремими ознаками.

Класифікація інвестицій залежно від напрямків інвестиційної діяльності

27

6.2Статистична оцінка інвестиційної привабливості.

Інвестиційна привабливість – це узагальнююча характеристика переваг і недоліків окремих напрямків і об’єктів з позиції конкретного інвестора.

28

Інвестиційна привабливість фінансових інструментів – це інтегральна характеристика окремих фондів і грошових інструментів інвестування, що здійснюється інвестором у процесі формування портфеля фінансових інвестицій. Оцінку і прогнозування інвестиційної привабливості здійснюють за такими параметрами:

Рівнем перспективного розвитку рентабельності діяльності підприємства і її зміною в динаміці;

Інвестиційними ризиками.

Для оцінки привабливості підприємств використовують різні системи показників, які складаються з певних груп показників оцінки. Наприклад, система оцінки може складатись з таких показників:

1.Майновий стан об’єкта (може характеризуватись часткою активної частини основних засобів, коефіцієнтами зношення, оновлення і вибуття основних засобів та ін.);

2.Фінансова стабільність об’єкта;

3.Ліквідність активів об’єкту;

4.Прибутковість інвестиційного проекту та інші.

На основі певної сукупності показників інвестиційної привабливості здійснюють їх інтегральну оцінку і визначають відповідний рейтинг. При цьому може використовуватись метод багатовимірної середньої. Алгоритм якого полягає в наступному:

1)Відбирають сукупність об’єктів спостереження (підприємства; регіони країни; держави);

2)Формують систему показників (XMN) (наприклад: показники рентабельності, ліквідності);

3)Вибір шкали оцінок, наприклад оцінка за десятибальною шкалою;

4)Оцінюють об’єкти інвестування.

При цьому можна надати певним показникам диференційованої ваги згідно з їх значущістю.

Контрольні питання

1.Що таке інвестиції, інвестиційний проект та інвестиційна діяльність?

2.Які класифікації використовують для аналізу інвестиційної діяльності?

3.Фактори, які формують інвестиційний клімат в Україні.

4.Охарактеризуйте сутність, склад і учасників ринку цінних паперів.

5.Сутність та види цінних паперів.

6.У чому полягає відмінність первинного і вторинного ринків цінних паперів?

7.Сутність і методи статистичної оцінки інвестиційної привабливості.

8.Охарактеризуйте систему показників інвестиційної привабливості регіонів.

9.Охарактеризуйте систему показників інвестиційної привабливості галузей економіки.

29

Тема 7 СТАТИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7.1Основи банківської статистики

7.2Інформаційне забезпечення статистичних досліджень

7.3Система показників

7.4Методи статистичного аналізу банківської діяльності

7.1 Основи банківської статистики

Банківська статистика – це галузь статистики фінансів, яка вивчає діяльність банківської системи в різних розрізах: за розміром, обсягами, формами власності та призначенням банків і в залежності від видів операцій.

До завдань банківської статистики належить:

Одержання даних для характеристики функцій банківської системи; Розробка аналітичних матеріалів для грошово-кредитного регулювання; Кредитне планування, а також контроль за виконанням планів.

Предметом банківської статистики є кількісна сторона масових явищ у банківській системі і визначається функціями окремих банків.

Банки – це комерційні установи, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб та від свого імені здійснюють їх розміщення на умовах зворотності, платності та терміновості а також проводять розрахункові комісійно-посередницькі та інші види операцій.

Банки виконують ряд важливих функцій:

Мобілізація тимчасово вільних коштів та їх перетворення в капітал; Кредитування підприємств, держави, громадян; Випуск кредитних грошей; Здійснення розрахунків у господарстві країни; Емісійно-засновницька;

Консалтинг у сфері економіки та фінансів.

Банки у своєму розпорядженні мають кредитні та інвестиційні ресурси. Кредитні ресурси – допомагають здійснювати перерозподіл ВВП та

проводити народне господарство на належному рівні.

Інвестиційні ресурси – дають змогу підтримувати ефективні та комерційно вигідні інвестиційні проекти, а також формувати кредитні ресурси.

Перший рівень банківської системи України представлений НБУ. НБУ на ряду з грошово-кредитними установами охоплює:

Органи грошово-кредитного регулювання; Депозитні банки – це банки у яких зобов’язанням є депозит, що

виплачується на вимогу, або платіж проходить в інший спосіб; Страхові компанії та пенсійні фонди.

До функцій органів грошово-кредитного регулювання і НБУ перш за все входять:

Здійснення грошової емісії, перш за все НБУ;

30