Приклади розв’язування задач

Приклад 2.3.1. Шкура ВРХ парною масою 14 кг має в середній частині зроговіння площею 150 см²і на зроговілому місці болячку розміром 140 см². Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

Розв'язок.Згідно з парною масою шкура сортується за 3-ою сортувальною групою. Зроговіння площею 150 см²у даному випадку враховують за три дефекти (два дефекти - 100 см²і один дефект у половинному розмірі - 50 см²) і болячку за півтора дефекти.

У зв’язку з тим, що болячка співпадає зі зроговінням, до уваги приймається лише зроговіння. Згідно з табл. 1, якщо шкура 3-ї сортувальної групи має не більше трьох дефектів у середній частині та одного дефекту по краях, таку шкуру слід приймати IIсортом.

Приклад 2.3.2. Шкура ВРХ парною масою 18 кг має вимерзність, яка займає площу більше половини шкури. На вимерзлій ділянці розташовані вихвати площею 17 см², 18 см²та 16 см²(посередині). Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

Розв'язок.Згідно з парною масою шкура сортується за 4-ою сортувальною групою. Вимерзність, що займає площу більше половини шкури, оцінюється як чотири дефекти. Вихвати оцінюються за три дефекти (табл. 2). Всього шкура має сім дефектів і має бути прийнятаIIIсортом.

Контрольні завдання

2.3.1. Шкура опойка має незначну худину і в середній частині прілину розміром 110 см². Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.2. Шкура ВРХ парною масою 7,5 кг має худину і в середній частині зроговіння площею 50 см², а на краю шкури 3 одиночно розкидані свищі. Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.3. Шкура ВРХ парною масою 15 кг має сольові плями, які займають 45 % площі шкури. На сольових плямах розташовані дві дірки площею 12 см²та 26 см²(посередині). Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.4. Шкура ВРХ парною масою 15,5 кг має в середній частині сольові плями, які займають 15 % площі шкури. На сольових плямах розташовані три свищі (одиночно розкидані) площею. На краю шкури розташовані тавро і чотири подряпини довжиною 10 см кожна. Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.5. Шкура ВРХ парною масою 12,5 кг має худину і в середній частині підріз довжиною 20 см, а на краю шкури тавро. Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.6. Свиняча шкура площею 110 дм²має моржуватість. На краю шкури розташовані два вихвати площею 15 см²та 28 см². Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.7. На сортування подана падіжна овеча шкура площею 80 дм²з болячкою в середній частині (площа 45 см²) та безликістю площею 55 см². Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

2.3.8. Кінська шкура масою 19 кг має незначну худину, в середній частині п’ять одиночно розкиданих свищів, тавро, батоговину довжиною 25 см; а на краю два підрізи довжиною 12 см та 17 см. Визначити сорт, яким шкура має бути прийнята.

Сортування хутрової сировини.

Стандарти на пушно-хутрову сировину встановлюють на 1 або декілька споріднених видів пушно-хутрової сировини. Вони близькі за структурою і складаються з 3-х основних розділів: технічні вимоги, правила приймання та методи випробувань, пакування, маркування та транспортування. Ці розділи включають:

1. Вказівку, на який вид пушно-хутрової сировини розповсюджується цей стандарт.

2. Опис типових ознак даного виду.

3. Вимоги до якості первинної обробки.

4. Поділ за кряжами на основі розмірів шкурок, висоти, густини та м’якості волосяного покриву.

5. Поділ за розмірами шкурок в залежності від статі, віку та індивідуальних особливостей тварин. Розміри визначають за площею. Шкурки лисиці серебристо-чорної кліточного утримання в залежності від довжини та ширини ділять на два розміри. За розмірами ділять шкурки диких кішок, бобра, барсука, колонка, норки, нутрії, ондатри, рисі, сурка, тхоря, ведмедя.

6. Поділ шкурок за кольором передбачається для соболя (7 кольорів), норки кліточного утримання - 18 кольорів, лисиці серебристо-чорної - 3 кольори, лисиці платинової – 2 кольори, лисиці чорно-бурої - 2 кольори, голубого песцю -3 кольори, нутрії – 7 кольорів.

7. Поділ за сортами. Сортом називається сукупність товарних якостей шкурок певного виду звірів, добутих в одному й тому ж районі країни, які мають майже однаковий розвиток волосяного покриву. Більшість зимових видів хутровини ділять на 3 сорти.

8. Поділ шкурок за групами дефектів. Без дефектів вважають шкурки з дефектом незначних розмірів (допустимих – допуск) та без дефектів.

Допуск – незначний дефект, який не тягне за собою зниження заготіве-

льної ціни. Наприклад: для шкурок лисиці допусками вважають розриви

та шви загальної довжини до 10 см та дробові простріли, для шкурок бі-

лки – 3 простріли мілким дробом .

В залежності від наявності дефектів та їх величини шкурки ділять на гру-

пи дефектів.

Наприклад: для шкурок лисиці розриви та шви загальною довжиною від

10 до 25 см відносять до 2-ї групи дефектів (зниження ціни – 10%), від 26

до 50 см 3-ї групи дефектів ( зниження ціни – 25%), більш 50 – 4-а

група ( зниження ціни – 50%).

9. Вказівка про скидки за сукупність дефектів – одночасно присутніх на

шкурці декількох дефектів.

Наприклад: на шкурках 2-ї групи припускається наявність не більше 2-х

дефектів 1-ї групи або не більше 1-го дефекту 2-ї групи. На шкурках 3-ї

групи припускається наявність не більше 1-го дефекту цієї групи, або 2-х

дефектів 2-ї групи.

10. Вказівка про віднесення шкурок до нестандартних.

Шкурки, які мають дефекти, величина яких перевищує норму, встановлену для шкурок останньої групи дефектів а також шкурки прілі, горілі, пошкоджені міллю та шкіроїдом відносяться до нестандартних і оцінюються вартістю не більше 20% від ціни 1-го сорту.

Шкурки, заготовлені в заборонений для полювання час, з рідким остьовим волосом, майже без пуху, з тільки починаючим розвиватися зимовим волосом, а також шкурки дитинчат з пухлявим волосом відносять до нестандартних.

11. Правила приймання та методи контролю. у відповідності до вимог стандартів шкурки приймають, оглядаючи волосяний та шкіряний покров.

До стандарту додається таблиця оцінки якості шкурок в % від ціни шкурки крупного розміру, 1-го сорту, без дефектів.

12. Пакування, маркування, транспортування та збереження необроблених шкурок проводять за ГОСТ 12266-66. Транспортують залізничним, повітряним та автотранспортом.

13. Гарантії постачальника.

Постачальник повинен гарантувати відповідність шкурок вимогам стан-

дартів.

Сировину хутрового виробництва сортують за виробничим призначенням та комплектують у виробничі партії за видами, способом консервування, способу знімання, розмірами, товщиною, шерстністю, кольором волосу, сортністю, дефектністю. Зажирену, прілу та скляну сировину об’єднують окремо. Цінні види хутровини обробляють поштучно або невеликими партіями.

Для встановлення єдиного показника сортності партії хутрової сировини застосовують метод визначення заліку на голівку.

Визначення заліку на голівку.

Голівкою вважають шкурку крупного розміру 1 сорту і без дефектів. Якість такої шкурки приймають за 100%.

Таблиця 2.2

Скидки на сорт та дефекти.

Сорт	Скидка на сорт, %	Дефект	Скидка на дефект, %
1 2 3 н/с	0 20 50 75	бездефектна середній малий	0 25 10

Наприклад: В партії 440 шкурок. З них 1 сорту – 100 крупних бездефектних, 2 сорту – 200 з середнім дефектом, 3 сорту – 100 з малим дефектом, нестандартних – 40.

N= 400 шт., з них:

n _{1 сорт}– 100 крупних бездеф.

n _{2 сорт}– 200 з сер. деф.

n _{3 сорт}– 100 з мал. деф.

н/с – 40

С_гол.- ?

С_%- %

Кількість головок визначаємо за формулою:

n_гол.=

100 шкурок крупних бездефектних n1 – 100 гол.

n2_гол.==120 гол.

n3_гол.==45 гол.

nн/с_гол.==10 гол.

С_гол.= 100 + 120 +45 +10 = 275 гол.

С_%== 62,5%