- •Методичні вказівки
- •Тема 1.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Визначення усолення шкірсировини.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1.3. Визначення маси нетто шкірсировини.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1.4. Визначення витрат хімічних матеріалів для кон- сервування різних видів шкіряно-хутрової сировини.
- •5.Загальнівитрати хімматеріалів для консервування цієї партії сировини тузлукуванням становитимуть:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2. Сортування та оцінка якості шкіряно-хутрової сировини. Сортування шкіряної сировини.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Приклади розв’язування задач
- •Контрольні завдання
- •Сортування хутрової сировини.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
Завдання для самостійної роботи:
Задача. Визначте сортність в першосортних одиницях та в % партії сировини, якщо відомі вид сировини, загальна кількість шкур в партії, кількість шкур кожного сорту.
|
Дані для розрахунків |
Варіант | ||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 | |
|
Вид сировини.
Кількість шкур в партії. З них:
|
в.р.х. (крупна)
600
100 150 150 200 |
в.р.х. (мілка)
600
150 200 100 150 |
овчина шерсна
600
100 200 150 150 |
овчина напівшерсна
500
50 150 200 100 |
шкури свиней, коней
500
100 150 125 125 |
овчина голяк
500
150 100 100 150 |
овчина шубна
500
200 100 150 150 |
Усю шкіряну сировинуподіляють на чотири сортувальні групи:
1-а група- слизок i опойок незалежно від маси, жеребок масою до 5 кг включно, овчина i козлина всіх розмірів i свинячі шкури площею вiд 30 до 70 дм2;
2-а група- виросток, шкури верблюденят, лошат, ослів i мулів масою до 10 кг, шкури свиней площею 70...120 дм2, крупони свинячих шкур площею 30...50 дм2;
3-я група- шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів, ослів, мулів, буйволів, яків i лосів масою 10...17 кг включно, передини i хази, половинки верблюжих шкур незалежно від маси, шкури свиней площею 120...200 дм2, крупони свинячих шкур площею понад 50 дм2;
4-а група- шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів, ослів, мулів, буйволів, яків, лосів масою вище 17 кг, шкури свиней площею більше 200 дм2.
Залежно від наявності дефектів на шкурах (характеру, числа, розмірів i місця розміщення) сировину в межах кожної сортувальної групи поділяють на чотири сорти (табл. 3). До IV сорту відносять шкури, які не відповідають вимогам III сорту i мають корисну площу в одному місці шкури не менше 25 % для крупної сировини i не менше 35 % для дрібної i свинячої сировини. Корисною площею вважається не пошкоджена дефектами ділянка шкури. Три дефекти в периферійній ділянці прирівнюються до одного в середній частині шкури.
Таблиця 3. Кількість дефектів, які допускаються при сортуванні шкур
|
Сортувальна група |
I сорт |
II сорт |
III сорт | |||
|
Середина шкури |
Краї шкури |
Середина шкури |
Краї шкури |
Середина шкури |
Краї шкури | |
|
1-а |
- |
2 |
1 |
2 |
5 |
1 |
|
2-а |
1 |
1 |
2 |
1 |
8 |
- |
|
3-а |
1 |
2 |
3 |
1 |
16 |
- |
|
4-а |
3 |
- |
5 |
- |
18 |
- |
При оцінці дефектів краями шкури вважають вороток, поли та огузок на відстані 5 см від краю для шкур 1-ї сортувальної групи, 10 см - для шкур 2-ї групи та 20 см - для шкур 3-ї та 4-ї сортувальних груп.
Розроблена оцінка дефектів у одиницях (табл. 4) та встановлені наступні граничні розміри дефектів, які приймають за одиницю дефекту (за сортувальними групами):
1-а за площею до 30 см2; за довжиною 8 см;
2-а за площею до 50 см2; за довжиною 10 см;
3-я і 4-а за площею до 100 см2; за довжиною 15 см.
Таблиця 4. Оцінка дефектів шкур у одиницях
|
Найменування дефекту |
Число одиниць дефектів за сортувальними групами | |||
|
1-а |
2-а |
3-а |
4-а | |
|
Болячка, безликість, вирив, дірка, ломина, моржу-ватість (на свинячих шкурах), накостиш, підріз, парші, тавро, подряпина, батоговина, роговина |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
Падіжна шкура |
1 |
Не враховують | ||
|
Вимерзність, що займає до половини площі шкури |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
Вимерзність, що займає більше половини площі шкури |
4 |
4 |
4 |
4 |
|
Худина |
4 |
4 |
Не враховують | |
|
Незначна худина |
2 |
Не враховують | ||
|
Прілина, молеїдина, шкіроїдина |
2 |
2 |
1 |
1 |
|
Сольові плями, що займають до 25 % площі шкури |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
Сольові плями, що займають більше 25 % площі шкури |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
Зроговіння, свищі незарослі |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
Одинично розкидані свищі (кожні два) |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
Одинично розкидані накостиші (кожні п’ять) |
1 |
- |
- |
- |
До дефектів, що вимірюють за площею, належать дефекти, що вражають шкуру ділянками, а також лінійні дефекти, що розташовані групою.
Декілька дефектів з однаковою оцінкою, що розташовані поруч і не перевищують у сукупності встановлених розмірів по довжині чи по площі, вважають за один дефект.
Прямі лінійні дефекти вимірюють у сантиметрах. Якщо мала сторона прямокутника чи трикутника, у який вписується дефект, по довжині більше 2 см, то цей дефект вимірюють у квадратних сантиметрах (тобто по площі), а якщо менше 2 см, - як лінійний.
Якщо площа чи довжина дефекту перевищує установлений граничний розмір дефекту, то кожну наступну надлишкову повну чи неповну уражену дефектом площу чи довжину оцінюють у половинному розмірі.
На парних шкурах великої рогатої худоби, коней, верблюдів масою понад 17 кг і на свинячих шкурах площею більше 120 до 200 дм2подряпини і безликості (в загальній кількості 3 штуки) не враховують і рахунок дефектів починають з четвертого.
Овчини з поодиноко розкиданими накостишами до 5 штук включно без інших дефектів відносять до Iсорту.
Якщо будь-які дефекти (крім дефектів вимерзність, худина, незначна худина, падіжна шкура, мертва стрижка) співпадають (дефект на дефекті), то беруть до уваги той з дефектів, який має більш строгу оцінку.
Якщо будь-які дефекти, що вимірюються за площею чи довжиною, співпадають з дефектами вимерзність, худина, незначна худина, падіжна шкура, мертва стрижка, то ці дефекти враховуються окремо.
