курсовая / 2 / ukr_lang

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

1. Фонетика. Графіка

Фонетика як

розділ

мовознавчої

науки про

Визначати в словах голосні, тверді і м’які,

звуковий склад мови. Голосні й приголосні

дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й

звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.

наголошені голосні; ділити слово на склади;

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт.

визначати звукове значення букв у слові.

Співвідношення звуків і букв. Звукове значення

Визначати

місце

букв

в

алфавіті,

букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос,

розташовувати

слова

за

алфавітом;

наголошені

й

ненаголошені

склади.

розпізнавати явища уподібнення приголосних

Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в

звуків, спрощення в групах приголосних,

групах приголосних.

Найпоширеніші випадки

основні випадки

чергування

голосних і

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

чергування голосних і приголосних звуків.

приголосних звуків, чергування у-в, і-й

Основні випадки чергування у-в, і-й

2. Лексикологія.

Лексикологія як учення про слово. Ознаки

Пояснювати лексичні значення слів; добирати

Фразеологія

слова як мовної одиниці. Лексичне значення

до

слів

синоніми

й

антоніми

та

слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме

використовувати їх у мовленні; вживати слова

та переносне значення слова. Омоніми.

в переносному значенні. Знаходити в тексті й

Синоніми. Антоніми. Лексика української мови

доречно використовувати в мовленні вивчені

за походженням. Власне українська лексика.

групи

слів;

пояснювати

значення

Лексичні

запозичення

з

інших

мов.

фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих

Загальновживані слова. Професійна, діалектна,

висловів, правильно й комунікативно доцільно

розмовна лексика. Терміни. Лексика української

використовувати їх у мовленні

мови з погляду активного й пасивного

вживання. Застарілі й нові слова (неологізми).

Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Поняття про стійкі сполуки слів і вирази.

Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

3. Будова слова.

Будова слова. Основа слова й закінчення.

Відділяти закінчення слів від основи,

Словотвір

Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс,

членувати основу на значущі частини,

закінчення. Словотвір. Твірні основи при

добирати спільнокореневі слова, слова з

словотворенні. Основа похідна й непохідна.

однаковими

префіксами

й

суфіксами;

Основні способи словотворення в українській

розрізняти форми слова й спільнокореневі

мові:

префіксальний,

префіксально-

слова, правильно вживати їх у мовленні;

суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний,

визначати спосіб творення слів

складання слів або основ, перехід з однієї

частини мови в іншу. Складні слова. Способи їх

творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних

словах

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

4. Морфологія.

Морфологія як розділ мовознавчої науки про

Розпізнавати іменники, визначати їх загальне

4.1. Іменник

частини мови. Іменник як частина мови:

значення, морфологічні ознаки, синтаксичну

значення, морфологічні ознаки, синтаксична

роль, належність іменників до певної групи за

роль. Іменники власні та загальні, істоти й неіс-

їх лексичним значенням, уживаністю в

тоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий,

мовленні; визначати основні способи творення

середній. Іменники спільного роду. Число

іменників; правильно відмінювати іменники,

іменників. Іменники, що вживаються в обох

відрізняти правильні форми іменників від

числових формах. Іменники, що мають лише

помилкових; використовувати іменники в

форму однини або лише форму множини.

мовленні, послуговуючись їх виражальними

Відмінки іменників. Відміни іменників: перша,

можливостями

друга, третя, четверта. Поділ іменників першої

та другої відмін на групи. Особливості вживання

та написання відмінкових форм.

Букви -а(-я),

-у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни.

Відмінювання іменників, що мають лише форму

множини. Невідмінювані іменники в українській

мові. Написання і відмінювання чоловічих і

жіночих імен по батькові

4.2.. Прикметник

Прикметник як частина мови: значення,

Розпізнавати прикметники, визначати їх

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди

загальне значення, морфологічні ознаки,

прикметників за значенням: якісні, відносні та

синтаксичну роль; розряди прикметників за

присвійні. Якісні прикметники. Ступені

значенням; ступені порівняння якісних

порівняння якісних прикметників: вищий і

прикметників; основні способи творення

найвищий, способи їх творення (проста й

відносних

і

присвійних

прикметників;

складена форми). Зміни приголосних при

відмінювання

прикметників;

відрізняти

творенні ступенів порівняння прикметників.

правильні форми прикметників від помилкових

Особливості

відмінювання

прикметників

(тверда й м’яка групи)

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

4.3. Числівник

Числівник

як

частина

мови:

значення,

Розпізнавати числівники, визначати їхнє

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди

загальне значення, морфологічні ознаки,

числівників за значенням: кількісні (на позна-

синтаксичну роль, розряди числівників за

чення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові.

значенням, основні способи їх творення,

Групи числівників за будовою: прості, складні й

відмінювання; відрізняти правильні форми

складені. Типи відмінювання кількісних

числівників від помилкових; добирати потрібні

числівників:

форми числівників і використовувати їх у

1)

один, одна;

мовленні;

визначати

сполучуваність

2)

два, три, чотири;

числівників з іменниками

3)

від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят

... вісімдесят;

4)

сорок, дев’яносто, сто;

5)

двісті – дев’ятсот;

6)

нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7)

збірні;

8)

дробові.

Порядкові

числівники,

особливості

їх

відмінювання

4.4. Займенник

Займенник

як

частина

мови:

значення,

Розпізнавати займенники, визначати їх

морфологічні ознаки, синтаксична роль.

загальне значення, морфологічні ознаки,

Співвіднесеність займенників з іменниками,

синтаксичну роль, розряди займенників за

прикметниками й числівниками. Розряди

значенням, основні способи їх творення,

займенників за значенням: особові, зворотний,

відмінювання; відрізняти правильні форми

присвійні, вказівні, означальні, питальні,

займенників від помилкових, правильно

відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх

добирати потрібні форми займенників і

відмінювання.

Творення

й

правопис

використовувати їх у мовленні. Особливості

неозначених і заперечних займенників

вживання займенників у мовленні

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфоло-

Розпізнавати

дієслова,

особливі

форми

гічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова:

дієслова, безособові дієслова; визначати

дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і

загальне значення дієслова, морфологічні

незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на

ознаки, синтаксичну роль, часи й способи

-но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів:

дієслів, дієвідміни, особливості словозміни

доконаний і недоконаний. Творення видових

кожної дієвідміни; використовувати один час і

форм. Часи дієслова: минулий, теперішній,

спосіб у значенні іншого; основні способи

майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний,

творення дієслів, зокрема видових форм, форм

наказовий. Творення форм умовного та

майбутнього часу недоконаного виду, форм

наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І

умовного та наказового способу дієслів;

та II дієвідміни. Особові та числові форми

відрізняти правильні форми дієслів від

дієслів (теперішнього та майбутнього часу й

помилкових.

наказового способу). Родові та числові форми

дієслів (минулого часу й умовного способу).

Чергування приголосних в особових формах

дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова:

Розпізнавати

дієприкметники

(зокрема

значення, морфологічні ознаки, синтаксична

відрізняти їх від дієприслівників), визначати їх

роль. Активні та пасивні дієприкметники.

загальне значення, морфологічні ознаки,

Творення активних і пасивних дієприкметників

синтаксичну роль, особливості творення,

теперішнього й минулого часу. Відмінювання

відмінювання; відрізняти правильні форми

дієприкметників. Дієприкметниковий зворот.

дієприкметників від помилкових; добирати й

Безособові форми на -но, -то.

комунікативно

доцільно

використовувати

дієприкметники та дієприкметникові звороти в

мовленні. Особливості вживання активних

дієприкметників у мовленні.

Дієприслівник як особлива форма дієслова:

Розпізнавати

дієприслівники, визначати їх

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

значення, морфологічні ознаки, синтаксична

загальне значення, морфологічні ознаки,

роль. Дієприслівники доконаного й недоко-

синтаксичну роль, основні способи їх

наного виду, їх творення. Дієприслівниковий

творення;

відрізняти

правильні

форми

зворот

дієприслівників від помилкових; правильно

будувати

речення з

дієприслівниковими

зворотами

4.6. Прислівник

Прислівник як частина мови: значення,

Розпізнавати прислівники, визначати їх

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди

загальне значення, морфологічні ознаки,

прислівників за значенням. Ступені порівняння

синтаксичну роль, розряди прислівників за

прислівників: вищий і найвищий. Зміни

значенням, ступені порівняння прислівників,

приголосних при творенні прислівників вищого

основні способи творення прислівників;

та найвищого ступенів. Правопис прислівників

відрізняти правильні форми прислівників від

на -о, -е, утворених від

прикметників

і

помилкових; добирати й комунікативно

дієприкметників. Написання прислівників разом

доцільно використовувати прислівники в мов-

і через дефіс.

ленні

4.7. Службові частини

Прийменник як службова частина мови. Групи

Розпізнавати прийменники, визначати їх

мови

прийменників за

походженням:

непохідні

морфологічні ознаки, групи прийменників за

(первинні) й похідні (вторинні, утворені від

походженням і за будовою; правильно й

інших слів). Групи прийменників за будовою:

комунікативно

доцільно

використовувати

прості, складні й складені. Зв’язок прийменника

форми прийменників у мовленні

з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи

Розпізнавати сполучники, визначати групи

сполучників за значенням і синтаксичною

сполучників за значенням і синтаксичною

роллю:

сурядні

(єднальні,

протиставні,

роллю, за вживанням і будовою; правильно й

розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні,

комунікативно

доцільно

використовувати

способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясу-

сполучники в мовленні

вальні,

наслідкові).

Групи

сполучників

за

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за

будовою (прості, складні, складені)

Частка як службова частина мови. Групи часток

Розпізнавати частки, визначати групи часток за

за значенням і вживанням: формотворчі,

значенням і вживанням; правильно й

словотворчі, модальні

комунікативно

доцільно використовувати

частки в мовленні

4.8. Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за похо-

Розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків

дженням: непохідні й похідні. Значення вигуків.

за походженням; правильно й комунікативно

Звуконаслідувальні слова

доцільно використовувати вигуки в мовленні

5. Синтаксис

Завдання синтаксису. Словосполучення й

Розрізняти словосполучення й речення,

5.1. Словосполучення.

речення як основні одиниці синтаксису.

сурядний і підрядний зв’язок між словами й

Підрядний і сурядний зв’язок між словами й

реченнями; визначати головне й залежне слово

частинами складного речення. Головне й

в підрядному словосполученні; визначати

залежне слово в словосполученні. Типи

поширені й непоширені словосполучення, типи

словосполучень за морфологічним вираженням

словосполучень

за способами вираження

головного слова. Словосполучення непоширені

головного слова

й поширені

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

5.2. Речення

Речення як основна синтаксична одиниця.

Розрізняти речення різних видів: за метою

Граматична основа речення. Порядок слів у

висловлювання, за емоційним забарвленням, за

реченні. Види речень у сучасній українській

складом граматичної основи, за наявністю чи

мові: за метою висловлювання (розповідні,

відсутністю другорядних членів, за наявністю

питальні й спонукальні); за емоційним

необхідних членів речення, за будовою, за

забарвленням (окличні й неокличні); за будовою

наявністю чи відсутністю однорідних членів

(прості й складні); за складом граматичної

речення, вставних слів, словосполучень,

основи (двоскладні й односкладні); за наявністю

речень,

відокремлених

членів

речення,

чи відсутністю другорядних членів (непоширені

звертання

й поширені); за наявністю необхідних членів

речення (повні й неповні); за наявністю чи

відсутністю

ускладнювальних

засобів

(однорідних членів речення, вставних слів,

словосполучень, речень, відокремлених членів

речення, звертання)

5.2.1. Просте двоскладне

Підмет і присудок як головні члени

Визначати

структуру простого двоскладного

речення

двоскладного речення. Особливості узгодження

речення, способи вираження підмета й

присудка з підметом. Способи вираження

присудка (простого й складеного), особливості

підмета. Типи присудків: простий і складений

узгодження присудка з підметом. Уміти

(іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

правильно

й

комунікативно

доцільно

використовувати прості речення

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

5.2.2. Другорядні члени

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка

Розпізнавати види другорядних членів та їх

речення у двоскладному

як різновид означення. Додаток. Типи обставин

типи й різновиди, визначати способи

й

односкладному

за значенням. Способи вираження означень,

вираження означень, додатків, обставин, роль

реченні

додатків, обставин. Порівняльний зворот.

порівняльного

звороту;

правильно

й

Функції порівняльного

звороту в реченні

комунікативно

доцільно

використовувати

(обставина способу дії, присудок)

виражальні

можливості другорядних

членів

речення в мовленні

5.2.3. Односкладні

Граматична основа односкладного речення.

Розпізнавати типи односкладних речень,

речення

Типи односкладних речень за способом

визначати особливості кожного з типів;

вираження та значенням головного члена:

правильно

й

комунікативно

доцільно

односкладні речення з головним членом у формі

використовувати

виражальні

можливості

присудка

(означено-особові,

неозначено-

односкладних речень у власному мовленні

особові, узагальнено-особові, безособові) та

односкладні речення з головним членом у формі

підмета (називні). Способи вираження головних

членів односкладних речень. Розділові знаки в

односкладному реченні

5.2.4. Речення з

Узагальнювальні

слова

в

реченнях

з

Розпізнавати просте речення з однорідними

однорідними членами.

однорідними членами. Речення зі звертанням.

членами, звертаннями, вставними словами,

Звертання непоширені й поширені. Речення зі

словосполученнями,

реченнями,

вставними

словами,

словосполученнями,

відокремленими

членами

(означеннями,

реченнями,

їх

значення.

Речення

з

прикладками,

додатками,

обставинами),

відокремленими

членами.

Відокремлені

зокрема уточнювальними, та правильно й

означення, прикладки – непоширені й поширені.

комунікативно

доцільно

використовувати

Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені

виражальні можливості таких речень у

уточнювальні члени речення. Розділові знаки в

мовленні

реченні з однорідними членами

Назва розділу, теми

Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

і закономірностей

5.2.5.Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв’язку

Розпізнавати складні речення різних типів,

простих речень у складному:

визначати їх структуру, види й засоби зв’язку

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

між простими реченнями. Добирати й

2) інтонація.

конструювати складні речення, що оптимально

Типи складних речень за способом зв’язку їх

відповідають конкретній комунікативній меті

частин: сполучникові й безсполучникові.

Сурядний і підрядний зв’язок між частинами

складного речення

5.2.5.1. Складносурядне

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в

Розпізнавати

складносурядні

речення,

речення

складносурядному реченні. Смислові зв’язки

визначати смислові зв’язки між частинами

між частинами складносурядного речення.

складносурядного

речення; комунікативно

Розділові знаки в складносурядному реченні

доцільно використовувати

його

виражальні

можливості в мовленні

5.2.5.2. Складнопідрядне

Складнопідрядне речення, його будова. Головне

Розпізнавати

складнопідрядні

речення,

речення

й підрядне речення. Підрядні сполучники й

визначати їх будову, зокрема складнопідрядних

сполучні слова як засоби зв’язку у

речень з кількома підрядними, уміти

складнопідрядному реченні. Основні види

відображати її в схемі складнопідрядного

підрядних речень: означальні, з’ясувальні,

речення; визначати основні види підрядних

обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня,

речень, типи складнопідрядних речень за

порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні,

характером зв’язку між частинами. Правильно

допустові). Складнопідрядні речення з кількома

й комунікативно

доцільно

використовувати

підрядними, їх типи за характером зв’язку між

виражальні

можливості

складнопідрядних

частинами:

речень різних типів у процесі спілкування.

1) складнопідрядні речення з послідовною

підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною

підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною

підрядністю