11
Великдень, Пасха, Благовіщеня, Трійня, піст, причастя, говіння, святий, священик, піп, дяк, диякон, єпископ, митрополит, архімандрит., архієрей, архіпастир, архістратиг, Водохрещення тощо.
До маркованої лексики можна віднести мікростилістеми словотвірного характеру на зразок: лжепророк, пресвітлий, трисвітлий, рівнославимий, небеса, воздати, одкровення, об'явлення, що мають давньокнижну конотацію.
Серед конфесійної лексики є однакові слова: Богородиця, Богоматір, Богоявлення, чудотворець, триєдиний, чоловіколюбний, Богочоловік, чинопокладання, священодіяння.
У конфесійному стилі є загальновживані вирази, які набули сакрального забарвлення і мають специфічну, конфесійну конотацію. Деякі з них шляхом перенесення і символізації набули конфесійного стилістичного значення. Наприклад, слово чаша у конфесійному стилі означає долю (випити чашу до дна - терпеливо знести всі незгоди життя: гірка чаша - дісталася тяжка доля; нехай мене обминає чаша сія - нехай буде все добре), слова хліб вино - їжу (хліб - тіло Христа, а вино - клон), слово дорога - це життя.
Має конфесійний стиль і свою фразеологію - усталені словосполучення: Ісус Христос, Мати Божа, за упокій душі, подати на часточку.. Небесний Отець. Тайна вечеря, Святий Дух, раб Божий, воскресіння з мертвих, скорбящих радосте, Христос воскрес: Достойне єсть! Христос Спаситель,
судний день.
Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (всупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформ і конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, богослужіння, молитва, проповідь, псалом) тощо.