Термінологія українського танцю
Основні рухи українського народного танцю 1. Танцювальні кроки: - простий танцювальний крок; - боковий крок; - перемінний крок; - ковзний крок; 2. Танцювальні біги: - простий біг; - бігунець; - біг з підскоком; - танцювальний біг з потрібним притупом; 3. “Доріжки” (припадання) - доріжка проста; - доріжка плетена; 4. “Вихилясники”: - “вихилясник” простий; - “вихилясник” з вигинанням ноги; - “вихилясник” з постійним приступом. 5. “Вірьовочка” 6. “Тинки”: - “тинок” малий; - “тинок” великий (чоловічий). 7. “Голубці”: - “голубець” низький; - “голубець” низький з потрійним “притупом”; - “голубець” високий (чоловічий); - крок з “голубцем”; - “підбивка” (чоловічий). 8. Присядки: - проста присядка; - бокова присядка з підніманням ноги в сторону; - присядка з просуванням в сторону; - присядка з виносом ніг вперед на каблуки і розведенням їх в сторони на каблуки; - присядка з ударом по халяві; - присядка з ударом по подошві; - “повзунець”. 9. Танцювальні поклони та запрошення.
Висновки
Українське народне танцювальне мистецтво завжди привертало увагу професіональних митців.
В п'єсах українських драматургів в минулому широко використовували співи і танці. На Україні встанови лася традиція, що драматичні актори неодмінно повинні були вміти співа ти і танцювати. Багатогранністю та ланту відзначалися М. Садовський, М. Заньковецька, М. Кропивницький і багато інших корифеїв українського класичного театру. І. Мар'яненко, на приклад, згадував у своїй статті «Моє життя» про те, що Садовський знав і виконував козачок так, як ніхто за його пам'яті.
Видатні митці українського театру дуже великого значення надавали ма совим сценам. Насичуючи їх етногра фічними деталями, вони використо вували для цієї мети хори, оркестри і танцювальні групи. Українські на родні танці, потрапивши на сцену театру, ставали невід'ємною частиною театрального видовиська. Підси люючи національний колорит вистави в цілому, вони допомагали доне сти ідею твору до глядача. Не втрачаючи своєї народної основи, танці, які використовувались в спектаклі, творчо осмислювались і збагачува лись. Так українські народні танці поступово ввійшли в повсякденну практику професіонального театрального мистецтва України.
Джерела :
1. «Українські народні танці», вид. «Ми стецтво», Київ, 1955.
2. Народний танець / За ред. Блащука О.В. – К., 1990.
3. narodni.com.ua
4. «Українські народні пісні», кн. II, К., 1954, стор. 90.
5. uk.wikipedia.org/wiki/Український_танець
6. proridne.com/content/ танцювальні/
7. Н. П. Ивановский, Бальньный танец XVI—XIX веков, Изд-во «Искусство», 1948.
8. softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/UkrainianDance
9. Енциклопедія танцю. – М., 2000.
10. Основи хореографії. Посібник / За ред. Смірнова С.А. – М., 1986.