Sljunina_usi_mova_prof_fil_10k_2.pdf-1350028460

42 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

івласний настрій. Сьогодні лише безнадійний графоман може, як кажуть, «на повному серйозі», без тіні іронії використовувати цю фразу у своїх віршованих рядках.

У свій час і вислів «знаменна дата» був оригінальним, образноемоційним. Адже треба було мати неабияку уяву, щоб той чи інший святковий день, урочистий момент побачити і відтворити під небесним знаком-знаменням або під звитяжними знаменами! Нині ж це вкрай зачовгана бюрократичними губами й паперами фраза, як і вирази: «самовіддано трудитися», «небувале піднесення», «окрилені перемогами» і т. ін.

Сьогодні і лектори, і доповідачі, і газетярі значно менше послуговуються такими збитими загальниками. А все ж інерція ще досить відчутна. Так, у найсвіжіших числах газет частенько ще натрапляємо на збиті загальники: «тут у цій справі приділяється серйозна увага», «включитись у цю важливу кампанію», «біле золото», «невтомні працівники», «доблесні захисники».

Штампами вже встигли стати і зовсім ще недавно свіжі поняття, як от: «вандали і герострати», «так звані демократи», «мітингові пристрасті», «різати по живому».

Охочі до штампованої мови, зокрема, редактори й ведучі концертів на замовлення слухачів обласного радіо.

Збитих фраз, звичайно, важко уникнути. Навіть вправному стилісту, знавцеві-мовнику. Адже мова — в постійному русі

інелегко встежити за її змінами. Але той, хто небайдужий до слова, може активно протидіяти надуживанням штампами. Треба пильніше придивлятися чи прислухатися до того чи іншого свого виразу, сміливіше звільнятися від словесних стереотипів, шукати нових епітетів, порівнянь, метафор, видозмінювати усталений порядок, зв’язок слів (За А. Бортняком).

4.Прочитайте текст. Позначте в ньому мовні штампи.

Тепер, коли цьогорічний український мільярд став радісним фактом — влився золотим потоком у державні засіки, засяяв на всенародному столі сонячною паляницею,— я пригадую тих мудрих, добрих людей, які навіть у суворих, недоброзичливих умовах весни, що не віщувала нічого хорошого хліборобові, були впевнені у своїй перемозі. Я знаю, нелегко дався їм великий урожай, доводилося докладати чимало зусиль, щоб виростити той заповітний колос, із зерен якого складається астрономічне число пудів українського хліба: мільярд. Але я певен, що тепер нашому колгоспникові, мудрому, широкому душею, людині глибокого державного мислення, під силу великі завдання. Він повносилий,

досвідчений господар землі від щедрості своєї великої душі даватиме віднині нашому народові найкоштовніший скарб землі — хліб — у мільярдному обчисленні (З газети).

5.Прочитайте. Зробіть висновок, у чому полягає відмінність мовних кліше від мовних штампів.

КЛІШЕ (від фр. clichе•— відбиток) — стандартні відтворювані засоби мовлення, які регулярно повторюються в певних контекстах і служать ознаками певного стилю або мовленнєвого акту (привітання, вдячності, резолюції в документах тощо). На відміну від штампів, які характеризуються «тертістю», кліше виконують функцію економії мовленнєвих зусиль, забезпечують відтворення певних жанрів ділового спілкування. Вони можуть перетворюватися на штампи при використанні їх у нетипових контекстах (у художньому мовленні, публіцистиці тощо) або мовленнєвих актах (наприклад, кліше в акті освідчення в коханні) (О. Селіванова).

6.Визначте серед наведених слів та висловів мовні кліше. Скажіть, які з них доцільно вжити в учнівському творі, а які — в офіційному документі. Усно складіть кілька речень з цими висловами.

Доводжу до Вашого відома, беручи до уваги, такі персонажі, слухай-но, вищезазначені причини, манюсінький, тому що, у зв’язку з, розкажу, факт, згідно з наказом, обґрунтувати свою думку, багато працювати, стан довкілля, відчуття болю, вжити заходів.

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Випишіть з творів української літератури 10 приказок та прислів’їв, які стосувалися б різних професій.

44 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ

Урок № 74 ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ. ВИДИ СЛОВНИКІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПОБУДОВИ

Мета: подати відомості про різні види словників та особливості їх побудови; формувати загально-пізнавальні вміння користуватися словником; сприяти усвідомленню важливості словників як джерела багатоаспектної інформації; виховувати повагу до лексикографічного багатства української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: копії текстів, «Філософський словник», «Енциклопедія українознавства», «Етимологічний словник», «Словник української мови» в 11 томах, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», «Короткий словник лінгвістичних термінів», орфографічний словник, словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, фразеологічний словник, картки для роботи в групах.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Для чого потрібні словники?

Назвіть типи словників, з якими ви вже знайомі.

Поясніть, яким словником ви скористаєтесь: 1) для перевірки вимови; 2) при поясненні лексичного значення слова; 3) при визначенні походження; 4) для перевірки правильності написання слова; 5) при доборі синонімів, антонімів, паронімів, омонімів.

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

1.Прочитайте висловлювання видатних людей про словник. Прокоментуйте кожне твердження.

1. Кожний словник залежно від призначення і функцій — загальномовний чи спеціальний, одномовний чи перекладний, нормативний, вибірковий, генетичний — допомагає вибудувати текст й адекватно сприймати відповідні елементи в ньому (О. Семеног). 2. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потребувала словника, ніколи не користувалася ним (М. Рильський).

3.Словники — це музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (С. Пушик). 4. Це всесвіт в алфавітному порядку! Це книга книг. Він вбирає в себе всі інші книги, треба лише вміти їх вилучати з нього (А. Франс). 5. Одинадцятитомний «Словник української мови», найоб’ємніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу, фіксує близько 135 тисяч слів. А ще ж кожне слово має здебільшого не єдине, а кілька чи й багато значень. Як же непросто, але ж і важливо для піднесення мовної культури навчитися розрізняти найтонші відтінки в словесній атрибутиці, доречно, до місця вживати те чи інше слово — одне із понад сотні тисяч! (А. Бортняк).

2.Прочитайте. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення про види словників української мови. Розкажіть про їх призначення.

Лексикографічна наука, яка визначає теоретичні засади і практично втілює їх в укладання словників різного типу, називається лексикографією (від гр. lexikos — «словниковий» і grapho — «пишу»).

Лексикографія має багаторічну історію, великий досвід створення різноманітних словників і знаменні досягнення. Як одна із важливих у сучасній лінгвістиці, вона набуває дедалі більшого розвитку. Спричинюється це зростаючими міжнародними контактами, потребою у вивченні малодосліджених і поглибленому аналізі всіх мов для задоволення наукових і загальнокультурних та освітніх запитів суспільства. Застосування електроннообчислювальної техніки в укладанні словників збагатило теорію і практику цієї лінгвістичної науки.

Відповідно до завдань і подачі словникового матеріалу прийнято розрізняти словники енциклопедичні і лінгвістичні. Принципова відмінність їх полягає в тому, що енциклопедичні словники подають відомості про поняття, речі, явища, історичні події,

46 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

видатних людей, а лінгвістичні пов’язані з аналізом слів: розкривають лексичне і граматичне значення, сферу вживання, походження, вимову, написання, переклад іншою мовою, але вони не містять відомостей про всебічний характер самого предмета, позначеного відповідним словом.

Енциклопедичні і лінгвістичні словники становлять собою набір словникових статей, які складаються із заголовного (пояснювального) слова і тих даних, які його торкаються. Заголовні слова розташовуються в алфавітному порядку. Оскільки в енциклопедичні словники вводяться виключно загальні і власні назви, словникові статті в них представлені іменниками або словосполученням з іменником. В енциклопедичному словнику позначається наголос у заголовному слові, є етимологічна довідка іншомовних термінів, але вони не подають граматичної чи стилістичної характеристики представлених назв. Статті можуть супроводжуватися ілюстраціями. До енциклопедичних словників належать всі термінологічні словники (наприклад, «Словник лінгвістичних термінів»), енциклопедії (як-от «Українська енциклопедія»), біографічні словники (зокрема: «Хто є хто: Біо-бібліографічний словник»).

Лінгвістичні словники подають усі граматичні класи слів з огляду на те, що їх основним об’єктом описування є слово, що вимагає розгляду всіх частин мови. Для пояснення слів застосовується їхня різнобічна характеристика: семантична, стилістична, етимологічна.

Існують одно-, дво-і багатомовні словники, які призначаються головно для навчальної мети.

Відповідно до завдань і способів лексикографічного описування слів лінгвістичні словники бувають різних типів: тлумачні (словники, що пояснюють слова), іншомовних слів, історичні, етимологічні, діалектні, орфографічні, орфоепічні, частотні, фразеологічні, словники омонімів, синонімів, антонімів, мови письменника та ін. Кожен з них відзначається своєрідністю в будові словникової статті, характеру ілюстративного матеріалу, що зумовлено завданнями конкретного словника (С. Дорошенко).

Запишіть якомога більше назв словників з пам’яті.

V. Виконання практичних завдань

1.Згрупуйте словники в дві групи: енциклопедичні та лінгвістичні.

«Філософський словник», «Український орфографічний слов-

ник», «Фразеологічний словник української мови», «Короткий

словник синонімів української мови», «Довідник терапевта», «Українсько-латинсько-російський медичний словник», «Енциклопедія українознавства», «Українська мова. Енциклопедія», «Українсько-російський словник у шести томах», «Гуцульська міфологія».

Серед наведених словників укажіть багатомовний.

2.Прочитайте словникові статті з реєстровим словом журналіст.

1.Журналіст [фр. journal — газета: papier journal, букв. щоденний папір (листок): jour — день] — професійний літературний працівник газет, журналів, радіо та інших засобів масової інформації.

2.Журнал + іLст ← журнаTл (л-л').

3.Журнали•ст журналіTст.

4.Журналіст, а, ч. Професійний літературний працівник газет, журналів, радіо та інших органів інформації і пропаганди; газетяр, новинар, писака, репортер, кореспондент.

5.Журналі•ст, -а.

Подумайте, з якого типу словника вони виписані.

3.Зіставте тлумачення лексеми словник у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» і «Короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів». Матеріли якого словника повніше розкривають значення лексеми?

4.З’ясуйте значення слова мова за тлумачним та енциклопедичним словником. Порівняйте пояснення та зробіть висновки.

5.Робота в групах. Кожна група отримує картку із завданням охарактеризувати певний словник за алгоритмом: вихідні дані; структурно-інформативний тип; структура словникової статті.

Група 1

Розгляньте будову «Великого тлумачного словника сучасної української мови» та «Словника української мови» в 11-ти томах. Підготуйте повідомлення про особливості їх будови, призначення та сферу використання.

Група 2

Розгляньте одне з видань «Українського орфографічного словника». Зверніть увагу на будову статей. Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови словника, його призначення та сферу використання.

48 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Група 3

Розгляньте будову «Російсько-українського словника». Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови цього словника, його призначення та сферу використання.

Група 4

Розгляньте будову «Фразеологічного словника української мови». Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови цього словника, його призначення та сферу використання.

Група 5

Розгляньте «Енциклопедію українознавства». Зверніть увагу на будову статей. Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови словника, його призначення та сферу використання.

VІ. Підсумки уроку

Чим відрізняються лінгвістичні словники від енциклопедичних?

Назвіть види лінгвістичних словників.

VІІ. Домашнє завдання

Випишіть зі «Словаря української мови» Б. Грінченка, «Словника української мови» в 11-ти томах та «Великого тлумачного словника сучасної української мови» словникові статті зі словами марити, іти, скроня, чемний, питомий. У чому полягає різниця?

Урок № 75 ВІДМІННІСТЬ СЛОВНИКОВИХ СТАТЕЙ У РІЗНИХ СЛОВНИКАХ.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

Мета: продовжувати навчати учнів правильно й раціонально використовувати різні типи словників, поглиблювати знання про відмінність словникових статей у різних словниках, подати відомості про стилістичні засоби лексикографії; формувати вміння виконувати дослідницьку роботу на основі різних типів словників; виробляти потребу звертатися до довідкової літератури, виховувати пошану до народних звичаїв та традицій, увагу до слова.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок. Обладнання: копії текстів, різні види словників.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Виконання системи творчих завдань і вправ

1. Прочитайте текст. З’ясуйте, до якого стилю мовлення він належить.

ОБРЯДОВА ЇЖА Народна обрядова їжа — святкова, ритуальна або церемоні-

альна — не лише засіб задоволення життєвої потреби людини, а й важлива форма соціального спілкування, традиційна суспільна цінність, що несе на собі символічне навантаження.

У весільній обрядовості хліб, як ми знаємо, був одним з найголовніших атрибутів. Із хлібом ходили старости, хлібом благословляли молодих на подружнє життя, зустрічали й проводжали наречених, ходили до сватів тощо.

Виразною особливістю українського весільного обряду було виготовлення спеціального хліба — короваю. Ареал поширення короваю охоплює майже всю територію України (крім деяких районів Закарпаття та Середньої Наддністрянщини, де функцію короваю виконували весільні калачі). Значення короваю в українському весіллі було настільки великим, що молодий, якому за певних причин (через бідність, сирітство) не випікали короваю, одержував прізвисько «Безкоровайний».

Коровай виготовляли, як правило, у обох молодих і ділили під час дарування. Коровай мав глибокий символічний зміст: єднання молодих у сім’ю, єднання двох родин, продовження роду, плодючість, перехід молодих до вищої соціальної групи тощо. Усе, що стосувалося короваю, набувало й магічного значення. Коровайницями не мали права бути вдовиці або розведені — лише особа щасливої подружньої долі допускалася до діжі. Коровайну діжу й піч величали піснями, водою з-під помитих коровайницею рук умивали всіх присутніх на коровайному обряді, потім урочисто виливали цю воду під плодюче дерево.

Характерним весільним печивом були також шишки, якими обдаровували коровайниць, гостей, весільну челядь, молодь, яку не частували короваєм. У деяких районах роль шишок виконували перепілки, зозульки, гуски, качки. Їли й інше печиво — верч на Поліссі, лежень на Правобережжі, дивень на Півдні тощо.

50 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Глибоко символічного змісту набувало у весіллі хлібне зерно, яким «посівали» молодого, випроводжаючи його з батьківського дому до шлюбу й молодих по шлюбі. У деяких районах до жита чи пшениці додавали овес, горіхи, які становлять один ряд у символіці продовження роду (За Л. Артюх).

Поясніть, яким словником ви скористаєтесь для аналізу виділених слів: за вимовою; за написанням; при поясненні лексичного значення; при визначенні походження; при доборі синонімів; при доборі омонімів до виділених слів.

Проаналізуйте виділені слова за цими словниками.

2.Випишіть словникові статті з реєстровими словами мавка,

Євангеліє, мораль, метод, потяг зі словників різних типів (на вибір). Проаналізуйте зміст і структуру цих статей.

3.Знайдіть у тлумачних словниках статті про лексеми знати, йти, робити. Випишіть невідомі вам раніше значення або експресивні відтінки цих слів.

4.Прочитайте текст. Зробіть висновок про стилістичну роль словників.

Стилістична грамотність передбачає насамперед правильне

йдоречне вживання слів — відповідно до їхнього значення й емо- ційно-стилістичного забарвлення.

Найчастіше бувають такі лексичні помилки:

1.Сплутування слів і виразів російської та української мов: «карандаш» замість олівець, «приймати участь» замість брати участь, «відноситися з повагою» замість ставитися з повагою, «являється бунтарем» замість є бунтарем.

Щоб позбутися таких помилок, треба якийсь час регулярно перевіряти себе за російсько-українським словником.

2.Вживання слів української мови в невластивому значенні: «кохання до Петра» замість любов до Петра, «повість відіграла велике значення» замість повість мала велике значення тощо.

3.Захаращення речень зайвими словами: «українські письменники і поети» — назва письменник охоплює всіх, хто пише художні твори (прозу, поезію, драматургію), тому тут слово поети зайве, досить сказати: українські письменники (або українські прозаїки й поети); «два молоді юнаки» — слово юнаки означає молоді люди, тому означення молоді при ньому не потрібне (За І. Ющуком).

5.Доберіть з дужок потрібне слово. Свій вибір обґрунтуйте.

1.Марко Вовчок (мала, відіграла, зіграла) велику роль (у процесі становлення, у становленні) реалістичної прози в українській літературі. 2. Суд (оголосив, об’явив) своє рішення. 3. Головною героїнею п’єси (є, являється) Наталка. 4. Наталка з глибокою пошаною (відноситься, ставиться) до своєї матері (З посібника).

6.Відредагуйте речення, усунувши недоречності. За потреби скористайтеся словниками.

1.Причиною аварії стала безпечність водія. 2. Чому біжать солдати? (З газети). 3. Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч (З усного мовлення). 4. Чим займається доброчинний фонд? — «Інтелект» займається комерційною діяльністю (З посібника). 5. Солдати скаржаться, що їх годують препогано, звертаються до них грубо (З газети). 6. Максим Тарасович Федорченко є постійним і непримиренним уболівальником за народну справу (З посібника).

7.Робота в парах. Складіть діалог на тему: «Словники в моєму житті».

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Напишіть реферат на одну із запропонованих тем: «Автори словників — титани праці», «Побудова словника і словникової статті (на матеріалі конкретного словника)», «Словникове багатство України», «Лексикографія як галузь мовознавчої науки».

Урок № 76 З ІСТОРІЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ. СЛОВНИКИ

ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. СЛОВНИК ЛАВРЕНТІЯ ЗИЗАНІЯ, «ЛЕКСИКОН» ПАМВА БЕРИНДИ. ЕЛЕКТРОННІ СЛОВНИКИ

Мета: ознайомити учнів з історією розвитку української лексикографії; удосконалювати навички роботи зі словником; сприяти усвідомленню важливості словників в історії та культурі, виховувати повагу до надбань рідного народу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.

52 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Обладнання: копії текстів, виставка словників, «Словарь української мови» Б. Грінченка, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», зображення Лаврентія Зизанія, зображення титульної сторінки «Лексикона» Памви Беринди.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

1.Прочитайте. Випишіть основні лексикографічні праці та їх авторів. Перекажіть текст.

КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ Першим етапним словником став «Лексись» Лаврентія Зиза-

нія (Вільно, 1596), 1061 словникова стаття. Лаврентій ЗизанійТустановський (народився в 60-х роках ХVІ ст.— помер після лютого 1634 р.) був мовознавець, письменник, педагог, перекладач, церковний діяч. Тут церковнослов’янські слова, перекладені тодішньою українською мовою: алчба — голодность; ведро — погода; супруг — пара. Уперше використано екземпліфікацію (приклади в тексті), застосовано паспортизацію. Уперше слова проакцентовано.

Велике значення мав «Лексикон» («Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє») Памви Беринди (1627), підготовлений у друкарні Києво-Печерської лаври. Народився між 1555– 1560 — помер 23 липня 1632 р. Близько 7000 статей, серед них близько 1400 онімів. Паспортизований. Низка статей енциклопедичні, іноді подана й етимологія. Уперше вказує на метафоричне й образне вживання слова. Уперше в східнослов’янській практиці вводить граматичні ремарки й відсилання («зри», «зр.»).

УХІХ ст. з’являються словнички й словники О. Павловського,

І.Войцеховича, І. Вагилевича, П. Білецького-Носенка, Ф. Шимановича, Т. Вітвицького та ін.

Перший великий Словник української мови уклав П. П. Бі-

лецький-Носенко (1774–1856). Обсяг понад 20000 статей. До реєстру добирались майже завжди слова, властиві тільки українській мові, або ж спільні з російською, але відмінні звуковим складом: він, вона, воно; виLтришок; витряLк; гвинтиLвка; копиLлити; короваLй. Подаються відомості із словотвору, описується словозміна, даються синтаксичні коментарі.

Найвидатнішою лексикографічною працею до початку ХХ ст. був чотиритомний Словарь української мови за ред. Б. Грінченка, єдиний з усіх, який часто називають Словник Грінченка (1907– 1909). Матеріал до нього опрацьовувала редакція журналу «Киевская старина». Це перекладний українсько-російський словник, хоча він деякою мірою й енциклопедичний. Так, у Словнику знаходимо рисунок верстаLта (варстаLта) й не тільки дефініцію, а й 34 деталі (і їх назви) гуцульського верстата. Незважаючи на обумовлене редакцією хронологічне обмеження (від І. Котляревського до 1870 року), автор зумів довести реєстр Словника до 68 тис. слів. Представлена літературна лексика ХІХ ст., фольклор, діалекти. Широко подає українську фразеологію, іноді з поясненням її походження.

Словнику Б. Д. Грінченка була присуджена Російською Академією наук друга премія М. І. Костомарова «за лучший малорусский словарь». Хоча сам Грінченко оцінював його скромно і вважав свій труд «першою сходинкою на шляху створення наукового українського словника».

З 1938 р. була розпочата робота над великим Російсько-ук- раїнським словником. Війна призупинила роботу, та вона була відновлена в евакуації в Уфі, а потім у Москві. Словник був опублікований у 1948 р. з реєстром в російській частині в 80 000 слів і був доповнений і перевиданий уже як тритомний у 1968 р. з реєстром у 120 000 слів.

Важливим фактом став одинадцятитомний Словник української мови, що спочатку планувався як десятитомний; тлумачний, довідково-нормативний, публікувався в 1970–1980. Хронологічні рамки реєстру з граматичною та стилістичною кваліфікацією досить широкі — від Котляревського до наших днів, тобто до 1980 року. Укладачі зосередилися переважно на відбитті загальновживаної літературної лексики (мати, іти, праця, свій, учора). Проте немало тут і застарілих слів (війт, волость, кріпаччина), чимало відомих діалектизмів (ґазда, арідник, файний, вуйко). Рясна й фразеологія — десь 10–12 тис.: байдики биLти, браLти ноги на плеLчі, альфа і омеLга.

Словник укладений на основі 5-мільйонної картотеки НАН України, реєстр 134–135 тис. слів.

Важливе досягнення словникарів — Великий тлумачний словник сучасної української мови (укладач і редактор — В. Т. Бусел). Словник створено на основі мільйонної картотеки видавництва «Перун». До реєстру Словника внесено: 1. активну лексику

54 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

української мови (відомо, відомості, відомство); 2. терміни й номенклатуру (асфальт, ракета, університет); 3. назви народів і племен (болгари, китайці, поляни); 4. назви мешканців (льві-

в’янин, луганець, луганчанка) (З посібника).

2.Порівняйте словникові статті зі словами цукерня, отава, прийдешній «Словаря української мови» Б. Грінченка зі статтями «Великого тлумачного словника сучасної української мови». Вкажіть спільні та відмінні риси.

3.Розгляньте зображення Л. Зизанія і титульної сторінки «Лексикона» П. Беринди. Прочитайте тексти про цих видатних мовознавців та їх праці і дайте відповіді на такі питання:

хто створив перші лексикографічні праці? Назвіть ці праці. з якою метою готувалися словники в кінці ХVІ — першій половині ХVІІ ст.?

яке значення мають ці пам’ятки для вивчення історії мови? що нового вніс П. Беринда в лексикографію і що було в нього традиційне?

чому реєстр першої частини словника містить церковнослов’янські та давньоруські, російські, грецькі, латинські, польські й українські слова?

як на змісті словників позначився рівень тогочасної науки?

Текст № 1

Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справжнє прізвище — Кукіль, у перекладі грецькою мовою — Зизаній) — український мовознавець, письменник, перекладач, педагог і церковний діяч.

«Лексис…» Зизанія — перший український друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференціювальним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов’янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням). Налічує 1061 вокабулу. Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників.

Текст № 2

Беринда Памво [світське ім’я — Павло] — український мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог. Був високоосвіченою людиною: знав церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Активний діяч Львівського братства,

працював у братських друкарнях й школі, у Львові (до 1613) постригся у ченці. Близько 1616 його запрошено до Києва. Восени 1619 разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва й назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гравера.

Праця «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» Беринди, що вийшла у світ 1627 з Києво-Печерської друкарні,— найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Складається з двох частин: «Лексиконъ» — церковнослов’янськоукраїнський словник; «…Имена свойственная» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов’янського походження. У пам’ятці майже 7 000 статей.

У «Лексиконі» застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію реєстрових слів, ремарки, подання цитат, вказівки на фразеологізми, зауваження про орфографію, етимологію слова.

Абсолютна більшість елементів неслов’янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки «переносн.», «іронічн.», «метафор.». Праця — багатоплановий науково-лінгвістичний оригінальний твір. Відіграла видатну роль у розвитку вітчизняної й помітну — в розвитку зарубіжної лексикографії 17–18 ст., ставши джерелом нових словників. Беринда уперше в українському друкарстві впровадив сюжетні ілюстрації (З енциклопедії).

Чи користуєтесь ви електронними словниками? Поміркуйте, яке значення мають електронні словники для подальшого розвитку науки.

Які переваги електронних словників у порівнянні з друкованими? Які недоліки?

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Укласти короткий словничок назв одягу (рослин, власних імен тощо).

56 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Урок № 77

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 15.

СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ І КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. НАПИСАННЯ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ

Мета: навчити десятикласників складати бібліографію, а також готувати звіт про виконану роботу; удосконалювати мовленнєво-комунікативні вміння вибудовувати висловлювання з урахуванням мети й адресата мовлення, працювати з довідковою літературою, складати бібліографію з етнолінгвістичних і соціокультурних тем; підвищувати мовну й мовленнєву культуру школярів.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь. Обладнання: копії текстів, тлумачний словник української мови,

пам’ятка «Структура звіту про виконану роботу».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Робота над формуванням поняттєвого апарату

1.Слово вчителя.

Працюючи з книгою, треба знати, як швидко зорієнтуватись

убезмежжі літератури і відшукати саме ту інформацію, яка вас цікавить.

Прийшовши до бібліотеки, ви насамперед звертаєтесь до бібліографічного покажчика (З підручника).

2.Робота з довідковою літературою.

А чи відомо вам, що таке бібліографія? Спробуйте відшукати

визначення цього слова у тлумачних словниках.

Довідка. Бібліографія (від гр. Biblion — книжка і grapho — пишу) — це наука, яка розробляє методи опису друкованих творів, складання їх покажчиків та оглядів різного призначення. Бібліографією називають також покажчики літератури з якогось питання, списки творів певного автора із зазначенням вихідних даних.

Вихідні дані — це прізвище та ім’я автора (чи авторів), видавництво і місце його знаходження, рік видання, прізвища

редакторів, художників, коректорів, обсяг сторінок і тираж книги. Ці відомості ви знайдете на титульній сторінці та на її звороті, або ж на останній сторінці книги.

Щоб дізнатися про зміст книги, треба прочитати анотацію, вміщену на сторінці 2 (З підручника).

3.Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про походження терміну бібліографія?

Історично поняття «бібліографія» виникає на певному етапі становлення інформаційної діяльності, коли усвідомлюється необхідність у цілеспрямованому розвитку цієї найважливішої сфери суспільної діяльності, культури. У наш час ми можемо з повною визначеністю говорити про чотири основні періоди в історії бібліографії: I період — виникнення у Стародавній Греції бібліографії (V в. до н. е.) як книгописання; II період — виникнення бібліографії (XVII–XVIII ст.) як узагальнюючої науки про книги й книжкову справу (інформаційну діяльність) та як особливого літературного жанру; III період — виникнення бібліографії (кінець XIX–початок XX ст.) як особливої науки книгознавчого (інформаційного) циклу; IV період (сучасний) — усвідомлення бібліографії як особливої області книжкової справи зі своєю специфічною дисципліною — бібліографознавством.

Перший період, як встановив на початку XX ст. О. І. Малеїн, пов’язаний з появою й функціонуванням самого слова «бібліографія» у Давній Греції у V ст. до н. е. Основним значенням цього слова було «не книгописання, а переписування книг, тобто створення або поширення книги за допомогою єдиного доступного античності способу для цього — писання або переписки».

Другий період пов’язаний з формуванням у Європі XVII ст. системи наук, яка існує з деякими змінами й доповненнями дотепер. Слово «бібліографія» поряд з іншими — бібліологія, бібліософія, й т. п.— стало позначати науку про книгу (книжкову справу, інформаційну діяльність). Як вважає К. Р. Симон, слово «бібліографія» могло бути або запозичене з вже наявного досвіду, або придумано заново за зразком аналогічних назв наук (наприклад, географія). Пальма першості в цьому питанні належить французьким науковцям. Саме у французькій інтерпретації бібліографія як наука з’явилася у Росії на початку XIX ст.

Головне з вітчизняних досягнень розглянутого періоду полягає у тому, що була усвідомлена специфічна роль бібліографії як діяльності в більше широкій системі інформаційної діяльності

58 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

(книжкової справи, документації), а бібліографії як науки — у системі книгознавства.

Сучасний період у розвитку бібліографії бере свій початок приблизно в 60-ті роки, коли почалася чергова науково-технічна революція, пов’язана із впровадженням нової інформаційної технології (комп’ютеризації), і бурхливо формувалися такі нові наукові напрямки, як кібернетика, теорія інформації, інформатика, семіотика й т. д.

На сучасному етапі було уведено нове поняття для позначення науки про бібліографію — «бібліографознавство». Уперше воно було запропоновано в 1948 р. І. Г. Марковим, який розумів бібліографію й науку про неї прагматично: «Бібліографія — це покажчики й довідники, які мають своїм об’єктом книги, а бібліографічна наука — це теорія створення, оформлення й використання бібліографічних покажчиків» (З Інтернету).

ІV. Виконання практичних завдань

1.Розгляньте список наведених книг. Чи можна їх вважати бібліографією? Свою думку обґрунтуйте. Оберіть ті книги, які б ви використали при написанні реферату з теми «Фольклорні образи в українській літературі».

1.Аристотель Метафізика / Аристотель.— Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.— 608 с.

2.Бандура О. М. Мова художнього твору: [нарис] / Олександра Михайлівна Бандура.— К.: Дніпро, 1964.— 122 с.

3.Бойко Н. І. Міфологеми в українському романтичному просторі: [монографія] / Н. І. Бойко, А. М. Кайдаш.— Ніжин: Видавництво НДУ імені М. Гоголя, 2010.— 155 с.

4.Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Булашев Г. О.— К.: Довіра, 1992.— 414 с.

7.Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури / Єрмоленко С. Я.— К.: Інститут української мови НАН України, 2009.— 352 с.

8.Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: нариси: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Жайворонок В. В.— К.: Довіра, 2007.— 262 с.

9.Космеда Т. А. Лінгвоконцептологія: мікроконцептосфера святки в українському мовному просторі: [монографія] / Т. А. Космеда, Н. В. Плотнікова.— Львів: ПАІС, 2010.— 408 с.

10.Масальський В. І. Мова і стиль творів М. Коцюбинського / Масальський В. І.— К.: Вид-во «Радянська школа», 1965.— 125 с.

11.Потебня А. П. Символ и миф в народной культуре / Потебня А. П.— М.: Лабиринт, 2000.— 480 с.

12.Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси / Рыбаков Б. А.— М.: Наука, 1987.— 783 с.

13.Салига Т. Ю. Слова — як одкровення душі / Т. Ю. Салига // Вітчизна.— 1985.— № 6.— С. 158–162.

14. Слухай Н. В. Архетипи художнього стилю Шевченка / Н. В. Слухай // Мовна символіка і міфопоетика текстів Тараса Шевченка / Н. В. Слухай, Ю. Л. Мосенкіс.— К.: Видавничий дім А + С.— С. 43–56.

15.Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара / Сологуб Н. М.— К.: Наукова думка, 1991.— 140 с.

Чи можна встановити тему та зміст книги чи статті тільки за вихідними даними?

Зверніть увагу на оформлення вихідних даних (послідовність запису, розділові знаки).

Як сучасні технології допомагають при укладанні бібліографії?

2.Уявіть ситуацію, що до вас звернувся ваш друг з проханням порекомендувати йому цікаві книги з давньої української літератури. Складіть для нього алфавітний список таких книжок.

3.Ознайомтесь із пам’яткою. Визначте вимоги, яким повинен відповідати звіт про роботу та які структурні елементи він має містити.

ПАМ’ЯТКА Структура звіту про роботу

Звіт — документ, який містить відомості (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.

1.Гриф затвердження (для зовнішніх документів).

2.Штамп установи (для зовнішніх документів).

60Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

3.Назва документа.

4.Заголовок, який має такі відомості, як:

«про роботу атестаційної комісії»; «про роботу відділу…», «про педагогічну (виробничу) практику…» тощо; термін звітності (з 09.01.2010 до 09.02.2011; за І квартал 2011 р. тощо); статус, посада й місце роботи (навчання) укладача;

прізвище та ініціали укладача.

5.Текст, який має такі частини:

вступ (зазначається обсяг завдань, які були поставлені перед установою, відділом чи конкретною особою за звітний період); основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, практики тощо);

висновки (рекомендації, критичні зауваження щодо поліпшення чи вдосконалення форм або методів роботи, практики, перспективи на майбутнє).

6.Додаток (якщо є):

службова (доповідна, пояснювальна) записка; довідкові матеріали;

квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про витрачені кошти (для фінансової звітності).

7.Підпис автора документа.

8.Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізвище (для зовнішніх документів).

9.Дата укладання.

10.Печатка (для зовнішніх документів).

4.Прочитайте зразки звіту про виконану роботу. Чи відповідають вони вимогам до оформлення документа такого роду?

Звіт № 1

ЗВІТ про педагогічну практику студента групи ГЕ-41

географічного ф-ту ХНУ імені В. Н. Каразіна Божедая В. І.

Практику проходив із 10.02.2002 до 22.03.2002 в СШ № 1 м. Золочів Харківської обл. У школі було створено належні умови для проходження практики. В одному класі було поєднано викладання географії та історії, що створювало певні складнощі в розміщенні наочності та приладів. Кабінет та географічний майданчик

достатньо обладнано технічними засобами, але бракує сучасних мап, атласів, нових підручників та довідково-методичної літератури.

За час практики:

1)провів 10 уроків із географії, 4 з них залікові, які проаналізували вчитель-методист і керівник практики;

2)брав участь в обговоренні та аналізі 4 уроків інших практикантів;

3)зібрав інформаційно-довідковий матеріал для написання реферату «Екологічна абетка»;

4)розробив і виготував 2 комплекти роздаткового матеріалу (анкети);

5)підготував і провів виховний захід «Дбай про майбутнє сьогодні».

Успішному проведенню практики значною мірою сприяли допомога й доброзичливе ставлення дирекції та викладачів до студентів-практикантів.

Додатки:

1)характеристика-відгук;

2)план контрольного уроку;

3)план виховного заходу;

4)психологічна характеристика учня.

ЗВІТ старшого майстра Симоненка П. І. про виробничу

практику учнів 11 класу на базовому підприємстві

Учні 11 класу середньої школи №.. м. Києва (28 чоловік) проходили виробничу практику на базовому підприємстві протягом лютого 199.. року.

Детальну програму виробничої практики в основному виконано успішно. Слід відзначити високу теоретичну підготовку і виробничі навички учнів: Сидоренка П., Іваничук Р., Богатир О., Паламарчука С. Проте частина учнів (Кривенко І., Ведмідь І., Лазаренко М.) з деякими завданнями не справились. Були випадки порушення техніки безпеки, трудової дисципліни, що могло призвести до травматизму. Відставання цих учнів пояснюється їхньою слабкою теоретичною підготовкою і дисципліною, недостатнім контролем за самопідготовкою.

2 березня 199.. року