№22. Авторитет учителя

— загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Професійний А. у. значною мірою залежить також від його становища в суспільстві. Ставлення дітей до А. у. є неоднаковим у різному віці. В ранньому дитинстві діти повністю підкоряються авторитету вчителя, підростаючи ж, вони починають більш свідомо й конкретно сприймати ті якості вчителя, які створюють йому авторитет в очах дітей: його ерудицію, культуру, знання, педагогічний такт тощо.

Педагогічний авторитет учителя – це його моральний статус у колективі учнів і колег, це своєрідна форма дисципліни, за допомогою якої авторитетний учитель регулює поведінку вихованців, впливає на їхні переконання. Педагогічний авторитет залежить від попередньої морально-етичної та психолого-педагогічної підготовки вчителя. Рівень його визначається глибиною знань, ерудицією, майстерністю, ставленням до роботи і т. ін.

У вчителів найбільш часто зустрічаються наступні види помилкового авторитету.

Авторитет придушення: завойовується шляхом систематичної демонстрації переваги у правах і можливості тримати учнів в постійному беззвітному страху перед покаранням або висміюванням за невдалий відповідь або виконання вправи, перед окриком, покаранням.

Зараз такі вчителі зустрічаються нечасто, але шкода, що наноситься ними величезний. Вони провокують учнів на боягузтво, підлабузництво або, навпаки, агресивне ставлення до старшого, прагнення насолити йому, але тонко замаскувати порушення дисципліни, неповага до педагога. Жодної мови про виховання, свідомої дисципліни, в даному випадку йти не може. Крім того, грубість розхитувати нервову систему учнів, прищеплює огиду до навчання, до навчального закладу, підриває повагу до старшого. Вимогливість викладача, не підкріплена повагою до особистої гідності учнів, набуває формально - бюрократичний характер.

Авторитет відстані. Педагог, вихователь прагне завжди тримати учнів на дистанції. Вступає з ними тільки в офіційні контакти. Прагнучи бути недоступним і загадковим, такий викладач звеличує свою персону, створює для себе привілеї аж до занять на уроці сторонніми справами, проходження до президії шкільного чи студентського зборів, хоча його ніхто туди не висуває, отримання в їдальні їжі без черги.

Авторитет педантизму. У вчителя-вихователя існує система дріб'язкових, нікому не потрібних умовностей, традицій. Він постійно чіпляється до займаються. При чому його причіпки не узгоджуються зі здоровим глуздом, вони просто нерозумні. Педант несправедливий і його дії малоефективні. У такого педагога учні втрачають впевненість у своїх силах, на заняттях одна частина учнів грубо порушує дисципліну, інша - тримається скуто, напружено.

Авторитет резонерства. Учитель, який намагається завоювати авторитет таким чином, нескінченно повчає вихованців, вважаючи, що нотації - головний засіб виховання. До словопрениям таких педагогів учні швидко звикають, перестають на них реагувати і роздратовано, а іноді сміючись, слухають потік моралей, що випливають з вуст захопленого співрозмовника красномовством педагога.

Авторитет уявної доброти. Частіше, ніж інші види помилкового авторитету, зустрічаються у молодих педагогів. Не маючи достатнього педагогічного досвіду, ці керівники молоді вважають, що учні оцінять їх доброту, потурання і дадуть відповідь послухом, увагою, любов'ю. Виходить лише навпаки. Учні ігнорують вказівки і навіть прохання старшого і того ж над ним же сміються.

Істинний же авторитет - це таке відношення учнів до вчителя, яке спонукає учнів бути весь час молодшими товаришами вчителю, тобто брати участь разом з ним і під їх керівництвом в турботі про поліпшення життя.