6. Идентификация

В рисунке семьи имеет место и такой показательный фактор, как идентификация. Ребенок легко отождествляет себя с тем или иным персонажем своего рисунка. Он может отождествлять себя с отцом, матерью, сиблингом.

Идентификация с родителем своего пола соответствует нормальному положению вещей. Она отражает его желание иметь предпочтительные отношения с родителем противоположного пола.

Идентификация со старшим сиблингом, независимо от пола, также является нормальным явлением, особенно если есть ощутимая разница в возрасте.

Иногда ребенок может отождествлять себя и с дополнительными персонажами, не входящими в состав семьи. В чем выражается идентификация? Фигура, с которой идентифицирует себя ребенок, изображается наиболее привлекательной, законченной; ей уделяется больше времени. Кроме того, предостаточно информации об этом обычно дают результаты беседы. В беседе, на которую следует полагаться более всего, часто открываются совершенно противоположные вещи. Оказывается, что ребенок может идентифицировать себя с самым невзрачным персонажем на рисунке, который имеет нечеткие очертания, помещается в стороне от всех остальных и т.д. Такой случай говорит о том, что ребенок испытывает большие затруднения и напряженность во взаимоотношениях с семьей и самим собой.

7. Отказ от изображения того или иного члена семьи

Если ребенок рисует себя в отдалении от остальных членов семьи, то, вероятно, он испытывает чувство одиночества и изолированности.

Если же ребенок вообще отсутствует на рисунке, то речь может идти о том же самом, но в гораздо более сильном проявлении. Такие переживания, как чувство неполноценности или ощущение отсутствия общности, отчужденность, также заставляют ребенка исключать себя из рисунка семьи. Подобные примеры часто можно наблюдать в рисунках семьи, выполненных приемными детьми. Родительское недовольство, чрезмерная критичность, сравнения с братьями или сестрами в невыгодном для него свете способствуют формированию заниженного самоуважения и подавлению в ребенке мотивации к достижениям. В более мягкой форме это проявляется, когда ребенок рисует себя в последнюю очередь.

Частое явление в детских рисунках – отказ рисовать младшего сиблинга. Объяснения, такие, как "Брата я забыл нарисовать" или "Для младшего брата места не хватило" не должны вводить вас в заблуждение. Ничего случайного в рисунке семьи нет. Все имеет свое значение, выражает те или иные чувства и переживания ребенка по отношению к близким ему людям.

Довольно распространена ситуация, когда ребенок постарше ревнует родителей к младшему ребенку, поскольку тому достается большая часть любви и внимания родителей. Поскольку в реальности он сдерживает проявление чувства недовольства и агрессии, в рисунке семьи эти чувства находят свой выход. Младший сиблинг просто не изображается на рисунке. Отрицая его существование, ребенок снимает существующую проблему.

Может иметь место и другая реакция: ребенок может изобразить на рисунке младшего сиблинга, но исключить самого себя из состава семьи, таким образом идентифицируя себя с соперником, пользующимся вниманием и любовью родителей. Отсутствие на рисунке взрослых может свидетельствовать о негативном отношении ребенка к этому человеку, отсутствии какой-либо эмоциональной связи с ним.

. Тест "Несуществующее животное"

Метод исследования личности с помощью проективного теста "Несуществующее животное" построен на теории психомоторной связи. Для регистрации состояния психики используется исследование моторики (в частности, моторики рисующей доминантной правой руки, зафиксированной в виде графического следа движения, рисунка) По И. М. Сеченову, всякое представление, возникающее в психике, любая тенденция, связанная с этим представлением, заканчивается движением (буквально- “Всякая мысль заканчивается движением”).

Если реальное движение, интенция по какой-то причине не осуществляется, то в соответствующих группах мышц суммируется определенное напряжение энергии, необходимой для осуществления ответного движения (на представление - мысль). Так например, образы и мысли-представления, вызывающие страх, стимулируют напряжение в группах ножной мускулатуры и в мышцах рук, что оказалось бы необходимым в случае ответа на страх бегством или защитой с помощью рук - ударить, заслониться. Тенденция движения имеет направление в пространстве: удаление, приближение, наклон, выпрямление, подъем, падение. При выполнении рисунка лист бумаги (либо полотно картины) представляет собой модель пространства и, кроме состояния мышц, фиксирует отношение к пространству,

т.е. возникающую тенденцию. Пространство, в свою очередь, связано с эмоциональной окраской переживания и временным периодом: настоящим, прошлым, будущим. Связано оно также с действенностью или идеально-мыслительным планом работы психики. Пространство, расположенное сзади и слева от субъекта, связано с прошлым периодом и бездеятельностью (отсутствием активной связи между мыслью-представлением, планированием и его осуществлением). Правая сторона, пространство спереди и вверху связаны с будущим периодом и действенностью. На листе (модели пространства) левая сторона и низ связаны с отрицательно окрашенными и депрессивными эмоциями, с неуверенностью и пассивностью. Правая сторона (соответствующая доминантной правой руке) – с положительно окрашенными эмоциями, энергией, активностью, конкретностью действия.

Помимо общих закономерностей психомоторной связи и отношения к пространству при толковании материала теста используются теоретические нормы оперирования с символами и символическими геометрическими элементами и фигурами.

По своему характеру тест “Несуществующее животное” относится к числу проективных. Для статистической проверки или стандартизации результат анализа может быть представлен в описательных формах. По составу данный тест – ориентировочный и как единственный метод исследования обычно не используется и требует объединения с другими методами в качестве батарейного инструмента исследования.

Инструкция: “Придумайте и нарисуйте НЕСУЩЕСТВУЮЩЕЕ животное и назовите его НЕСУЩЕСТВУЮЩИМ названием”.

Показатели и интерпретация

ПОЛОЖЕНИЕ РИСУНКА НА ЛИСТЕ. В норме рисунок расположен по средней линии вертикально поставленного листа. Лист бумаги лучше всего взять белый или слегка кремовый, неглянцевый. Пользоваться карандашом средней мягкости; ручкой и фломастером рисовать нельзя.

Расположение рисунка ближе к верхнему краю листа (чем ближе, тем более выражено) трактуется как высокая самооценка, как недовольство своим положением в социуме, недостаточностью признания со стороны окружающих, как претензия на продвижение и признание, тенденция к самоутверждению.

Положение рисунка в нижней части – обратная тенденция: неуверенность в себе, низкая самооценка, подавленность, нерешительность, незаинтересованность в своем положении в социуме, в признании, отсутствие тенденции к самоутверждению.

ЦЕНТРАЛЬНАЯ СМЫСЛОВАЯ ЧАСТЬ ФИГУРЫ (голова или замещающая ее деталь). Голова повернута вправо – устойчивая тенденция к деятельности, действенности: почти все, что обдумывается, планируется – осуществляется или, по крайней мере, начинает осуществляться (если даже и не доводится до конца). Испытуемый активно переходит к реализации своих планов, наклонностей.

Голова повернута влево – тенденция к рефлексии, к размышлениям. Это не человек действия: лишь незначительная часть замыслов реализуется или хотя бы начинает реализоваться. Нередко также боязнь перед активным действием и нерешительность. (Вариант: отсутствие тенденции к действию или боязнь активности – следует решить дополнительно.)

Положение “анфас”, т.е. голова направлена на рисующего (на себя), трактуется как эгоцентризм.

На голове расположены детали, соответствующие органам чувств – уши, рот, глаза. Значение детали “уши” – прямое: заинтересованность в информации, значимость мнения окружающих о себе. Дополнительно по другим показателям и их сочетанию определяется, предпринимает ли испытуемый что-либо для завоевания положительной оценки или только продуцирует на оценки окружающих соответствующие эмоциональные реакции (радость, гордость, обида, огорчение), не изменяя своего поведения. Приоткрытый рот в сочетании с языком при отсутствии прорисовки губ трактуется как большая речевая активность (болтливость), в сочетании с прорисовкой губ – как чувственность; иногда и то и другое вместе. Открытый рот без прорисовки языка и губ, особенно – зачерченный, трактуется как легкость возникновения опасений и страхов, недоверия. Рот с зубами – вербальная агрессия, в большинстве случаев – защитная (огрызается, задирается, грубит в ответ на обращение к нему отрицательного свойства, осуждение, порицание). Для детей и подростков характерен рисунок зачерченного рта округлой формы (боязливость, тревожность).

Особое значение придают глазам. Это символ присущего человеку переживания страха: подчеркивается резкой прорисовкой радужки. Обратить внимание на наличие или отсутствие ресниц. Ресницы – истеро-идно-демонстративные манеры поведения; для мужчин: женственные черты характера с прорисовкой

зрачка и радужки совпадают редко. Ресницы – также заинтересованность в восхищении окружающих внешней красотой и манерой одеваться, придание этому большого значения.

Увеличенный (в соответствии с фигурой в целом) размер головы говорит о том, что испытуемой ценит рациональное начало (возможно, и эрудицию) в себе и окружающих.

На голове также бывают расположены дополнительные детали: например, рога – защита, агрессия. Определить по сочетанию с другими признаками – когтями, щетиной, иглами – характер этой агрессии: спонтанная или защитно-ответная. Перья – тенденция к самоукрашению и самооправданию, к демонстративности. Грива, шерсть, подобие прически – чувственность, подчеркивание своего пола и, иногда, ориентировка на свою сексуальную роль.

НЕСУЩАЯ, ОПОРНАЯ ЧАСТЬ ФИГУРЫ (ноги, лапы, иногда – постамент). Рассматривается основательность этой части по отношению к размерам всей фигуры и по форме:

а) основательность, обдуманность, рациональность принятия решения, пути к выводам, формированияе-суждения, опора на существенные положения и значимую информацию;

б) поверхностность суждений, легкомыслие в выводах и неосновательность суждений, иногда импульсивность принятия решения (особенно при отсутствии или почти отсутствии ног).

Обратить внимание на характер соединения ног с

корпусом: соединение точно, тщательно или небрежно, слабо соединены или не соединены вовсе – это характер контроля за своими рассуждениями, выводами, решениями. Однотипность и однонаправленность формы ног, лап, любых элементов опорной части – конформность суждений и установок в принятии решений, их стандартность, банальность. Разнообразие в форме и положении этих деталей – своеобразие установок и суждений, самостоятельность и небаналыюсть; иногда даже творческое начало (соответственно необычности формы) или инакомыслие (ближе к патологии).

ЧАСТИ, ПОДНИМАЮЩИЕСЯ НАД УРОВНЕМ ФИГУРЫ. Могут быть функциональными или украшающими: крылья, дополнительные ноги, щупальца, детали панциря, перья, бантики вроде завитушек-кудрей, цветково-функциональные детали – энергия охвата разных областей человеческой деятельности, уверенность в себе, “самораспространение” с неделикатным и неразборчивым притеснением окружающих, либо любознательность, желание соучаствовать как можно в большем числе дел окружающих, завоевание себе места под солнцем, увлеченность своей деятельностью, смелость предприятий (соответственно значению детали-символа – крылья или щупальца и т.д.). Украшающие детали – демонстративность, склонность обращать на себя внимание окружающих, манерность (например, лошадь или ее несуществующее подобие в султане из павлиньих перьев).

ХВОСТЫ. Выражают отношение к собственным действиям, решениям, выводам, к своей вербальной продукции – судя по тому, повернуты ли эти хвосты

вправо (на листе) или влево. Хвосты повернуты вправо

– отношение к своим действиям и поведению. Влево

– отношение к своим мыслям, решениям; к упущенным возможностям, к собственной нерешительности. Положительная или отрицательная окраска этого отношения выражена направлением хвостов вверх (уверенно, положительно, бодро) или падающим движением вниз (недовольство собой, сомнение в собственной правоте, сожаление о сделанном, сказанном, раскаяние и т.п.). Обратить внимание на хвосты, состоящие из нескольких, иногда повторяющихся, звеньев, на особенно пышные хвосты, особенно длинные и иногда разветвленные.

КОНТУРЫ ФИГУРЫ. Анализируются по наличию или отсутствию выступов (типа щитов, панцирей, игл), прорисовки и затемнения линии контура. Это защита от окружающих, агрессивная – если она выполнена в острых углах; со страхом и тревогой – если имеет место затемнение, “запачкивание” контурной линии; с опасением, подозрительностью – если поставлены щиты, “заслоны”, линия удвоена. Направленность такой защиты – соответственно пространственному расположению: верхний контур фигуры – против вышестоящих, против лиц, имеющих возможность наложить запрет, ограничение, осуществить принуждение, т.е. против старших по возрасту, родителей, учителей, начальников, руководителей; нижний контур

– защита против насмешек, непризнания, отсутствия авторитета у нижестоящих подчиненных, младших, боязнь осуждения; боковые контуры – недифференцированная опасливость и готовность к самозащите любого порядка и в разных ситуациях; то же самое – элементы “защиты”, расположенные не по контуру, а внутри контура, на самом корпусе животного. Справа

– больше в процессе деятельности (реальной), слева

– больше защита своих мнений, убеждений, вкусов.

ОБЩАЯ ЭНЕРГИЯ. Оценивается количество изображенных деталей – только ли необходимое количество, чтобы дать представление о придуманном несуществующем животном (тело, голова, конечности или тело, хвост, крылья и т.п.): с заполненным контуром, без штриховки и дополнительных линий и частей, просто примитивный контур, – или имеет место щедрое изображение не только необходимых, но “ усложняющих конструкцию дополнительных деталей. Соответственно, чем больше составных частей и элементов (помимо самых необходимых), тем выше энергия. В обратном случае – экономия энергии, астеничность организма, хроническое соматическое заболевание. (То же самое подтверждается характером линии – слабая паутинообразная линия, “возит карандашом по бумаге”, не нажимая на него.) Обратный же характер линий – жирная с нажимом – не является полярным: это не энергия, а тревожность. Следует обратить внимание на резко продавленные линии, видимые даже на обратной стороне листа (судорожный, высокий тонус мышц рисующей руки) – резкая тревожность. Обратить внимание также на то, какая деталь, какой символ , выполнен таким образом (т.е. к чему привязана тревога).

ОЦЕНКА ХАРАКТЕРА ЛИНИИ (дубляж линии, небрежность, неаккуратность соединений, “островки” из находящих друг на друга линий, зачернение частей рисунка, “запачкивание”, отклонение от вертикальной оси, стереотипности линий и т.д.). Оценка осуществляется так же, как и при анализе пиктограммы. То же – фрагментарность линий и форм, незаконченность, оборванность рисунка.

Тематически животные делятся на угрожаемых, угрожающих, нейтральных (подобия льва, бегемота, волка или птицы, улитки, муравья, либо белки, собаки, кошки). Это отношение к собственной персоне и к своему “Я”, представление о своем положении в мире, как бы идентификация себя по значимости (с зайцем, букашкой, слоном, собакой и т.д.). В данном случае рисуемое животное – представитель самого рисующего.

Уподобление рисуемого животного человеку, начиная с постановки животного в положение прямохож-дения на две лапы, вместо четырех или более, и заканчивая одеванием животного в человеческую одежду (штаны, юбки, банты, пояса, платье), включая похожесть морды на лицо, ног и лап на руки, – свидетельствует об инфантильности, эмоциональной незрелости, соответственно степени выраженности “очеловечивания” животного. Механизм сходен (и параллелен) аллегорическому значению животных и их характеров в сказках, притчах и т.п.

Степень агрессивности выражена количеством, расположением и характером углов в рисунке, независимо от их связи с той или иной деталью изображения. Особенно весомы в этом отношении прямые символы агрессии – когти, зубы, клювы.. Следует обратить внимание также на акцентировку сексуальных признаков – вымени, сосков, груди при человекоподобной фигуре и др. Это отношение к полу, вплоть до фиксации на проблеме секса.

Фигура круга (особенно – ничем не заполненного) символизирует и выражает тенденцию к скрытности, замкнутость, закрытость своего внутреннего мира, нежелание давать сведения о себе окружающим, наконец, нежелание подвергаться тестированию. Такие рисунки обычно дают очень ограниченное количество данных для анализа.

Обратить внимание на случаи вмонтирования механических частей в тело “животного” – постановка животного на постамент, тракторные или танковые гусеницы, треножник; прикрепление к голове пропеллера, винта; вмонтирование в глаз электролампы, в тело и конечности животного – рукояток, клавиш и антенн. Это наблюдается чаще у больных шизофренией и глубоких шизоидов.

Творческие возможности выражены обычно количеством сочетающихся в фигуре элементов: банальность, отсутствие творческого начала принимают форму “готового”, существующего животного (люди, лошади, собаки, свиньи, рыбы), к которому лишь приделывается “готовая” существующая деталь, чтобы нарисованное животное стало несуществующим – кошка с крыльями, рыба с перьями, собака с ластами и т.п. Оригинальность выражается в форме построения фигуры из элементов, а не целых заготовок.

Название может выражать рациональное соединение смысловых частей (летающий заяц, “бегекот”, “мухожер” и т.п.). Другой вариант – словообразование с книжно-научным, иногда латинским суффиксом или окончанием (“ратолетиус” и т.п.). Первое – рациональность, конкретная установка при ориентировке и адаптации; второе – демонстративность, направленная главным образом на демонстрацию собственного разума, эрудиции, знаний. Встречаются названия поверхностно-звуковые без всякого осмысления (“лялие”, “лиошана”, “гратекер” и т.п.), знаменующие легкомысленное отношение к окружающим, неумение учитывать сигнал опасности, наличие аффективных критериев в основе мышления, перевес эстетических элементов в суждениях над рациональными.

Наблюдаются иронически-юмористические названия (“риночурка”, “пузыренд” и т.п.) – при соответственно иронически-снисходительном отношении к окружающим. Инфантильные названия имеют обычно повторяющиеся элементы (“тру-тру”, лю-лю”, “кускус” и т.п.). Склонность к фантазированию (чаще защитного порядка) выражена обычно удлиненными названиями (“аберосинотиклирон”, “гулобарниклета-миешиния” и т.п.).

. Проективний метод "Будинок-дерево-людина"

Цей метод широко використовується у роботі практичного психо­лога (Н-Т-Р — англійська абревіатура тесту "Будинок—Дерево—Лю­дина").

Як і будь-яка інша методика, Н-Т-Р пов'язана з проекцією особис­тості, а тому необхідний дуже високий рівень професійної підготов­ки психолога. Перш ніж почати користуватися поясненням до інтер­претації, краще прочитати весь матеріал. Це заощадить час і допомо­же визначити потрібне орієнтування в пошуках позицій. Каталог ін­терпретацій складається з двох розділів:

1. Загального для всіх трьох малюнків і розділу, призначеного для інтерпретації окремих малюнків. Наприклад, якщо лінія основи по­дібна у всіх трьох малюнках, то інтерпретацію швидше та легше шу­кати в загальному розділі. Але іноді ту ж позицію можна знайти й у двох розділах. У цьому випадку для точнішої інтерпретації потрібно врахувати обидва варіанти.

2. Додаткового, який допомагає у різних моментах малюнка і вияв­ляє здатність оперувати ними та пристосуватися до конкретних умов життя й ступінь зацікавленості суб'єкта і деяких моментів (ступінь ре­алізму, відносну значущість, здатність об'єднувати ці деталі в сукуп­ність).

У методиці використовуються поняття "патофоричний", "патоло­гічний", "патогномічний" і подається характеристика ймовірного рівня пристосування залежно від тих чи інших позицій. Тому кінце­вою метою методики є інтерпретація й оцінка цих позицій у взає­мозв'язку.

Патофоричний знак вказує, що суб'єкт схильний до поведінкових аномалій у даній сфері, на слабке місце особистості, яка має більшою мірою потенційний характер, ніж реальний.

Патологічний знак показує на більше відхилення від норми, ніж патоморфний, і цей факт більш реальний, ніж потенційний.

Патогномічний знак зустрічається дуже рідко і вказує на існуючу дезадаптацію.

Загальні положення

Хмари — загальна тривога, пов'язана з намальованою ситуацією.

Колір — поки використовується реалістично та конвенціонально, він не має патоморфного або патологічного значення. Зі зменшенням цих особливостей колір набуває дедалі більшого значення. Специфіч­ні інтерпретації кольору мають проводитися з великою обережністю.

Інструкція 1.

1. Намалюйте будинок так, щоб він був розташований уздовж ар­куша. Запитання щодо малюнка:

а) 3 чого він зроблений?

б) Скільки йому років?

в) Хто його будував?

г) Скільки в ньому кімнат?

г) Яка кімната найгарніша і чому?

д) Яка кімната найгірша і чому?

е) Будинок новий або старий?

є) Хто живе в цьому будинку? Вони веселі чи сумні?

ж) Чому саме цей будинок ви намалювали?

Додаткові запитання до малюнка мають бути пов'язані з деталями, особливо якщо вони зайві.

2. Намалюйте якесь дерево, крім ялинки, поперек аркуша паперу. Якщо одне дерево, то краще взяти квадратний аркуш. Запитання:

а) Яке це дерево?

б) Скільки йому років?

в) Як воно росте: диким чи в саду?

г) Його посадили або воно саме виросло?

ґ) Скільки років воно ростиме?

д) Клімат гарний або поганий?

е) Дерево хворе чи здорове?

є) Чи бачили ви це дерево раніше? Чому вирішили намалювати са­ме його?

3. Малюнок людини. Положення аркуша — поперек:

а) Скільки їй років?

б) Як її звати?

в) Здорова вона чи ні?

г) Чи щаслива вона?

Складіть розповідь про неї_________

Характеристика кольору

Чорний — депресивне тло настрою. Сором'язливість, лякливість, сильні опозиційні тенденції з потенційною агресивністю. Агресив­ність може бути як спрямована, так і не спрямована назовні.

Синій — певне депресивне тло настрою, вловлюється потреба са­моконтролю або його тренування.

Чорно-синій комбінований — шизоафективний тип реакції.

Коричневий — якщо штрихування коричневим кольором не засто­совується конвенціонально (наприклад, стовбур дерева, стіни будин­ку, волосся людини), то він вказує на обережність та недостатньо роз­винену реакцію на емоційні стимули.

Зелений — потреба відчувати безпеку, відгородити себе від небезпе­ки. Це положення є неістотним при використанні зеленого кольору для гілок дерева, даху будинку, трави.

Жовтогарячий — патоморфна комбінація чутливості і ворожості (якщо вжито неконвенціонально).

Пурпуровий — сильна потреба у владі, ніде не застосовується кон­венціонально.

Червоний — найбільша чутливість, потреба теплих стосунків з ото­ченням, деякі називають цей колір еротичним.

Жовтий — сильна ознака ворожості. Конвенціональне використан­ня цього кольору в основному обмежується зображенням всередині будинку. У цьому випадку позначається ніч або її наближення, жовтий колір виражає переживання ворожості середовища і необхідності хо­вати свої дії від навколишніх. Жовтий колір у всьому малюнку — дуже сильне почуття ворожості по всіх соціальних зв'язках і стосунках.

Вибір кольору — чим довше, невпевненіше і важче суб'єкт добирає кольори, тим більше ймовірні якісь порушення особистості.

Штрихування тіней — тривога, але в рамках реальності.

Штрихування 3/4 аркуша — недостатній контроль над виразом емоцій.

Штрихування, яке виходить за межі контуру — тенденція до ім­пульсивної відповіді на додаткову стимуляцію.

Деталі

Деталі істотні — їх відсутність на малюнку досліджуваного, який, за попередньою інформацією, зараз або в недалекому минулому, ха­рактеризувався середнім або високим інтелектом, часто вказує на ін­телектуальну деградацію або серйозне емоційне порушення.

Надлишок деталей — невміння обмежувати себе вказує на змуше­ну потребу зорієнтувати всю ситуацію на надмірну турботу про ото­чення. Характер деталей (істотні, несуттєві, дивні) може слугувати для точнішого визначення специфічності чутливості.

Зайве дублювання деталей — суб'єкт швидше за все не вміє нала­годжувати тактовні, пластичні контакти з людьми.

Організація деталей:

• якщо труднощі організації виявляються в кожному малюнку, можна запідозрювати глибше емоційне або органічне порушення (або обидва разом);

• якщо складності організації зустрічаються лише в одному ма­люнку, то, можливо, порушення функціонального порядку пов'язано із ситуацією, зображеною на малюнку;

• якщо на всіх 3-х малюнках організація деталей задовільна, то особистісна структура суб'єкта досить стійка (навіть при великій кількості патофоричних знаків). У разі більш вдалої організації дета­лей у кольорових малюнках, порівняно з однобарвними, — прогноз сприятливіший.

Стирання або перемальовування — якщо перемальовування вдалі­ше, то це позитивний знак. Стирання з наступним погіршенням ма­люнка вказує на:

• наявність сильної емоційної реакції на об'єкт, що зображується, або на те, що він символізує для суб'єкта;

• наявність злоякісного органічного фактора;

• наявність обох варіантів.

Стирання без спроб перемальовування й виправлення може озна­чати внутрішню тривогу, конфлікт суб'єкта з власне цією деталлю або

з тим, що вона символізує. Можна також припустити депресивний стан, що супроводжує зниження працездатності.

Лінія основи (землі) — незахищеність. Являє собою необхідну точку опори для конструювання малюнка. Додає малюнкові стабільності. Спеціально зображені, "вигадані" контури землі менш значущі, ніж намальовані спонтанно.

Контур землі дуже жирний, товстий — почуття тривоги, занепоко­єння реальністю.

Контур землі, який опускається від центру малюнка врізнобіч і вниз — ¹ почуття ізоляції та незахищеності, залежності від матері. Потреба в ексгібіціонізмі (залежить від розмірів малюнка та коментарів).

Контур землі, який опускається праворуч униз — очікування непев­ного і небезпечного майбутнього, тривога (її інтенсивність залежить від кута нахилу).

Контур землі, який піднімається праворуч вгору — присутність у майбутньому вимушених зусиль і боротьби.

Ідентифікація з собою — інтерпретація залежить від ступеня суб'єктивності й може варіюватися від кругозору до явного егоцен­тризму суб'єкта, надмірного інтересу до себе, схильності все співвід­носити із собою.

Контур кривий, вигнутий — зазвичай позитивна ознака, але може означати відразу до обмежень і конвенцій при сильній виразності. Контур неясно окреслений в окремих деталях — небажання суб'єк­та акцентувати цю деталь через її актуальність або символічне значення.

Жирний контур у цілому — генералізоване почуття неадекватності разом з нерішучістю, коливанням і страхом програшу. Якщо контур від "будинку" до "людини" стає дедалі тонший — генералізована тривога або депресія.

Контур жирний тільки з боків — суб'єкт прагне зберегти особистіс- ну рівновагу.

Контур товстий в окремих деталях — фіксація на даному об'єкті (деталі). Прихована або явна ворожість до певного об'єкта.

Контур товстий у всіх малюнках — можна підозрювати органічне захворювання.

Контур товстий в одному з малюнків — генералізована напруга.

Контури стрімчасті і не з'єднуються — передчуття катастрофи, що насувається.

Контури дуже прямі — ригідність.

Контур ескізний, застосовується постійно — у кращому випадку дріб'язковість, прагнення до точності, у гіршому випадку — патомор- фний знак, що вказує на нездатність до чіткої позиції.

Малюнки дріб'язкові, Педантичні — обсесивно-компульсивні тенденції.

На тлі гори — (виходить за межі аркуша) — визначається тільки на основі опитування пацієнта або його спонтанних коментарях. Чим більша частина малюнка опиняється за нижньою межею аркуша, тим імовірніше, що суб'єкт застосував патоформну супресію з метою збе­регти цілісність особистості. Можна припустити наявність сильної експонозивності.

Малюнок виходить за лівий край аркуша — фіксація на минулому і страх перед майбутнім. Надмірна заклопотаність вільними відверти­ми емоційними проявами.

Вихід у правий край аркуша — бажання утекти в майбутнє, щоб поз­бутися минулого. Страх перед відкритими переживаннями. Прагнен­ня зберегти контроль.

Вихід за верхній край аркуша — обмеження простору з підвищеною чутливістю. Маються на увазі сильні агресивно-реактивні тенденції (приховані і неприховані).

Розміщення малюнка у верхній частині аркуша — схильність до фік­сації на мисленні і фантазіях, як на джерелі насолоди (яка в такий спосіб може бути отримана або не отримана).

Повертання аркуша — агресивні і негативні тенденції. Патоформні, якщо повертання повторюється, персеверація, якщо аркуш поверта­ється увесь час в один бік.

Перспектива — по тому, як суб'єкт її будує, можна довідатися бага­то цінного про його установки, погляди, почуття суб'єкта; про його ширші і складніші стосунки з дійсністю, з іншими людьми, про його спосіб оперувати цими стосунками.

Перспектива, профіль у зворотному напрямку до звичайного — вказує на виявлення в себе суб'єктом суперечливих імпульсів і свідоме праг­нення їх придушити або сублімувати.

Малюнок зображений у профіль — (будинок, повернений боком до глядача, або людина, зображена тільки з однією рукою або ногою). Небажання прямо, безпосередньо приймати оточення (наприклад, дивитися в очі). Певне бажання ізолюватися, сховати своє "я". Прагнення мати свій власний стиль.

Малюнок зображений в анфас — характеризує людину як пряму, безкомпромісну, стійку.

Малюнок зображений вдалині — бажання ізолюватися, піти від кон­венціонального спілкування. Почутгя  знехтуваності, затурканості.

Переміщення малюнка над центром аркуша — чим вище малюнок над центром, тим більше імовірність того, що:

• суб'єкт відчуває безнадійність своєї боротьби і відносну до­сяжність мети;

• суб'єкт схильний шукати задоволення у фантазіях (внутрішня напруженість);

• суб'єкт схильний триматися осторонь.

Розташування малюнка в центрі аркуша — незахищеність і ригід­ність (прямолінійність). Потреба в турботливому контролі заради збереження психічної рівноваги.

Розташування малюнка в лівій верхній частині аркуша — суб'єкт схильний уникати нових переживань, тривожний, регресує (якщо тільки немає уродженої розумової відсталості). Бажання піти в мину­ле або заглибитися у фантазії.

Розташування малюнка на правому боці аркуша — суб'єкт схильний шукати насолоду в інтелектуальних сферах. Контрольована поведінка.

Використання мінімуму деталей досліджуваним має тенденцію:

• триматися осторонь, цуратися, ізолюватися;

• неповага до нормальних конвенціональних цінностей.

Перемальовування без попереднього стирання незавершеного малюн­ка — негативістська реакція суб'єкта.

Малювання невпевнене — виникає через невміння уявити собі весь малюнок у цілому, відсутність, втрата почуття рівноваги. Притаман­не людям у стані сильної тривоги.

Сонце — символ авторитарної фігури. Часто сприймається як дже­рело тепла і сили, уподібнюється батькові або матері.

Прозорість — ігнорування реальності. Показує ступінь ушкоджен­ня загальної структури особистості органічними або патоемоційними факторами.

Погода — відображає пов'язані із середовищем переживання суб'єк­та в цілому. Чим гірша, неприємніша погода, тим імовірніше, що суб'єкт сприймає середовище як вороже і чуже. Перш ніж інтерпрету­вати, треба з'ясувати ставлення суб'єкта до зображуваної погоди.

Будинок

Ванна — виявляється санітарна функція. Якщо зображення ванни значне, можливе порушення цих функцій.

Спальня — це місце інтимних стосунків особистості. Графічне або вербальне зображення власної спальні може допомогти з'ясувати ступінь сексуальної пристосованості суб'єкта, а також може розкри­ти ставлення суб'єкта до відпочинку, розслаблення і потреби в них.

Труба — фалічний символ. Якщо суб'єкт показує ціннісну значу­щість цього символу, то це означає емоційну зрілість і рівновагу. Оз­нака теплоти в інтимних стосунках.

Відсутність труби — суб'єкт почуває недостачу психологічної теп­лоти будинку. Суб'єкт відчуває труднощі при зіткненні із символом чоловічої статі.

Труба майже невидима (захована) — небажання мати справу з емо­ційними впливами.

Акцентуйованість труби — зосередження уваги на ознаках чолові­чої статі. Надмірне занепокоєння про тепло.

Труба занадто велика — надмірне занепокоєння щодо сексуальних проблем і потреба демонструвати чоловічу силу. Ексгібіціоністські тенденції.

Підкреслення отвору труби — порушення сексуальної ролі. Сексу­альна імпотенція.

Труба намальована косо відносно даху — норма для дитини. Слабо­умство або значна регресія, якщо виявляється в дорослих.

Труба прозора або без глибини — може означати імпотенцію.

Трубу видно через прозорий дах — погано приховувані ексгібіціо­ністські тенденції, суб'єкт усвідомлює, що його стривоженість фало­сом та інтерес до нього очевидні.

Безліч труб — вказує на те, що це для суб'єкта значуща річ, можна при­пускати його надмірний інтерес і занепокоєння, пов'язані з фалосом.

Велика кількість використаних кольорів — адаптований, несоромливий суб'єкт звичайно використовує не менше 2 і не більше 5 кольорів.

Суб'єкт, який використовує для малювання будинку 7—8 кольорів, у кращому випадку є дуже лабільним. Той, хто використовує тільки один колір, має емоційні порушення.

Деталі, їх перекручування — зазвичай символізують агресивну во­рожість, іноді частково інтерналізовану.

Деталі, що не дуже необхідні — суб'єкт відчуває потребу якомога повніше і докладніше влаштувати побут за своїм смаком, демонстру­ючи зв'язок з будинком.

Зайві деталі — горизонтальна лінія, що відокремлює перший по­верх від другого, вказує на виняткову коректність з можливою орга­нікою або концентруванням уваги над соматикою. Можуть підозрю­ватися психічні захворювання.

їдальня (вітальня) — функція цієї кімнати — задоволення оральних харчових потреб. Якщо манера малюнка вказує на значущість цього суб'єкта, можна підозрювати порушення цих функцій.

Двері, їх відсутність — людині притаманні патоморфні труднощі у прагненні розкритися перед іншими (особливо у домашньому колі).

Запасні або бокові двері — ізоляція, відчуженість, уникнення.

Двері парадні — перша ознака відвертості, досяжності.

Двері, які були намальовані останніми — антипатія до міжперсональних контактів. Тенденція ізолювання від реальності.

Двері відчинені — якщо будинок жилий, то виявляється потреба в теплі і прагнення демонструвати свою відкритість (відвертість).

Двері бокові, одна або кілька — відчуження, самота, уникнення ре­альності. Значна неприступність.

Двері дуже великі — надмірна залежність від інших або прагнення здивувати своєю соціальною комунікабельністю.

Двері дуже маленькі — небажання впускати у своє "я". Почуття не­відповідності, неадекватності, нерішучості в соціальних ситуаціях.

Двері з величезним замком або шарнірами — ворожість, скритність, захисні тенденції.

Сходинки, що ведуть у глуху стіну (без дверей) — відображають кон­фліктну ситуацію, яка порушує правильну оцінку реальності. Неп­риступність суб'єкта (хоча він може сильно прагнути близького спіл­кування).

Доріжка, яка має правильні пропорції, ледве намальована — вказує, що індивід у контактах з іншими виявляє тактовність і самоконтроль.

Доріжка, яка дуже широка на початку і звужується біля будинку — спроба замаскувати бажання бути самотнім.

Контур задньої стіни товстіший (яскравіший) порівняно з іншими де­талями — суб'єкт прагне зберегти (не втратити) контакт із реальністю.

Акцентуювання каміну (якщо він помітний крізь стіни) — фіксація на безпосередній функції каміна (джерело тепла) або на його симво­ліці (геніталії).

План будинку (проекція зверху) замість самого будинку — серйозний кон­флікт. Якщо план добре зображений, можна підозрювати наявність паранояльних ідей. Якщо план невдалий — можливі органічні порушення.

Квіти (тюльпани або схожі на ромашки) — зазвичай малюють ши­зоїди або малолітні нормальні діти.

Опора фундаменту (колони) незвичайно високі — є підозра на орга­нічне захворювання.

Піч, непряма акцентація — відкрита ворожість стосовно ситуації будинку.

Водопровідні труби (посилені захисні установки) — зазвичай підви­щена поміркованість.

Будинок грізний, старий, розвалений — іноді суб'єкт може в такий спосіб виразити ставлення до самого себе.

Будинок вдалині — почуття прагнення до чогось або непотрібності. Суб'єкт не в змозі владнати ситуацію будинку. Неприступність.

Будинок поблизу — зображення кімнати, в якій готують їжу, при на­явності особливої манери малювання у суб'єкта сигналізує про оральний еротизм. Це може бути пов'язано із сильною потребою в прихильності людей, у любові.

Житлова кімната — соціальне спілкування.

Різні прибудови — агресія, спрямована проти фактичного госпо­даря вдома, бунт проти того, що суб'єкт вважає штучними культур­ними стандартами. Якщо суб'єкт малює туалет біля будинку, мож­на припускати наявність уротального або і анального інтересу.

Перспектива "над суб'єктом" (погляд знизу вгору) — почуття відстороненості, невизнання будинку. Або суб'єкт відчуває потребу у до­машньому затишку, який вважає недоступним. Схильність до обме­жених контактів з оточуючими.

Перспектива "під суб'єктом (погляд із пташиного польоту) " — запе­речення, невизнання намальованого будинку. Невизнання властиво­го багатьом людям поклоніння домашньому затишку. Суб'єкт почу­ває себе людиною, яка піднялась над домашніми справами, але часто це супроводжується депресіями.

Ознаки втрати перспективи (суб'єкт правильно зобразив один кі­нець будинку, але в іншому місці малює вертикальну лінію даху і стіни, не вміє зобразити глибину). Це означає страх перед майбут­нім.

Дах

Дах — сфера фантазії.

Дах і труба, зірвані вітром — символічно виражають почуття суб'єкта, які незалежні від волі сили.

Дах, намальований жирним контуром — фіксація на фантазіях як джерелі задоволення, зазвичай супроводжується тривогою.

Замість будинку тільки дах та огорожа — патологічно слабкий контакт із реальністю. Вказівка на можливу деструкцію ЕГО.

Тонкий контур краю даху — надмірний контроль над фантазією.

Дах, який невдало сполучається з нижнім поверхом — погана особис- тісна організація.

Дах занадто великий — пошук насолоди у фантазії.

Дах, який покриває стіну — припущення, що суб'єкт живе більше у світі фантазії.

Карниз даху — (його акцентування яскравим контуром або продов­женням за стіну) — посилено захисна установка.

Кущі

Кущі іноді символізують людей. Якщо щільно оточують будинок — може мати місце сильне прагнення відгородити себе захисними бар'єрами.

Кущі хаотично розкидані або по обидва боки доріжки — вказує на незначну тривогу і свідоме прагнення контролювати її.

Дим

Дим іде то вліво, то вправо — патологічний дефект оцінки навко­лишнього.

Дим іде вліво — песимістичний погляд у майбутнє.

Дим дуже густий — значна напруга (інтенсивність визначається по густоті диму).

Дим тоненьким струмком — уротальний еротизм. Відчуття відсут­ності емоційної теплоти вдома.

Доріжка, гарні пропорції, ледве намальована — показує, що індивід у контактах з іншими виявляє тактовність і самоконтроль.

Доріжка дуже широка спочатку і сильно звужується біля будинку — спроба замаскувати бажання бути самотнім, що поєднується з повер­ховою дружелюбністю.

Стіна

Стіна, відсутність її основи — слабкий контакт із реальністю.

Стіни не з'єднані — ймовірна втрата контролю над примітивними інстинктами.

Стіни, двовимірна перспектива, вузькі далекі стіни — нормально для дітей. Якщо малює дорослий — можливе слабоумство і регре­сія.

Широкі далекі стіни — нормально для дітей. Для дорослих можли­ва шизофренія (особливо якщо центральна стіна — глуха без вікон, без дверей).

Стіна з акцентованим горизонтальним виміром — погана орієнтація в часі (домінування минулого над майбутнім).

Контурні лінії стіни занадто акцентовані — свідоме прагнення збе­рігати контроль.

Прозорі стіни — компульсивний потяг, потреба впливати (володі­ти, організовувати) на ситуацію, наскільки це можливо.

Стіна з акцентованим вертикальним виміром — суб'єкт одержує на­солоду в першу чергу у фантазіях і має небагато контактів з реальністю.

Вікна

Вікно — способи контактувати, ознака доступності, відкритості.

Відсутність вікон — ворожість, відчуженість.

Немає вікон на нижньому поверсі, але є на верхньому — символізує прірву між реальним життям і життям у фантазіях.

Вікна з фіранками — відчуженість, резервна доступність. Якщо фі­ранки або ставні незачинені — має місце свідомо контрольована вза­ємодія, яка супроводжується тривогою.

Акцентування вікон шляхом доповнення, без зайвої деталізації — зак­лопотаність взаємодією. Часткова причина заклопотаності — фіксація.

Перший поверх намальований наприкінці процесу малювання — від­раза до міжперсональних стосунків. Тенденція обмеження від дій­сності.

Завішені вікна — заклопотаність взаємодією із середовищем.

Сильно розчинені вікна — суб'єкт поводиться трохи зухвало і прямо­лінійно.

Багато вікон вказують на готовність до контактів, а відсутність фіранок — відсутність прагнення ховати свої почуття.

Вікна розчинені, якщо в будинку хтось живе — велика доступність або бажання її. Якщо в будинку ніхто не живе — слабкість самозахис­ту Его. У деяких випадках недостатність контролю може досягти патоморфного рівня.

Вікна без шибок — ворожість, відчуженість, оральний або анальний еротизм.

Перекручування пропорцій вікна — зайва заклопотаність жіночими органами, якщо зображення вікна значне.

Вікна з замками — ворожість, замкнутість.

Віконниці зачинені — суб'єкт не в змозі субтильно пристосуватися в інтерперсональних ситуаціях.

Дерево

Дерева — часто символізують різних людей. Якщо вони начебто "ховають" будинок, може мати місце сильна потреба в залежності або і домінуванні батьків.

Дерево, яке ховається від сонця — схильність уникати домінування когось, хто викликає переживання неадекватності у людини.

Дерево як неусвідомлюваний портрет — неусвідомлена картина роз­витку суб'єкта, яка розкриває його звичайну чутливість до впливів і способи реагування на них. Ставлення суб'єкта до певної особи. Асо­ціація з життєвою роллю суб'єкта, його здатністю одержувати задово­лення від свого середовища.

Дерево мертве — рідко зустрічається в малюнках непогано присто­сованих суб'єктів. Показник переживань фізичної неповноцінності, психологічної неадекватності, порожнечі, провини.

Дерево, що загинуло від паразитів, хробаків, хвороб — звинувачення суб'єктом середовища у його труднощах (екстрапунктивність).

Дерево, що загинуло через позбавлення коріння, гілок, стовбура — по­чуття краху, розгубленості, неприйняття себе.

Дерево зображене фасадом (якщо воно символізує людину) — погляд суб'єкта на позицію людини, яка є припущенням.

Дерево, яке зображене як два одномірних дерева — серйозну патоло­гічне роздвоєння афекту й інтелекту.

Замкова шпара у дереві — сильна ворожість, часткова ригідність.

Велике дерево, яке не вміщується на аркуші — суб'єкт гостро відчу­ває різні стосунки із середовищем. Схильний шукати насолоду біль­ше в діяльності, ніж у фантазії.

Дерево, нахилене вліво — відсутність рівноваги через прагнення до гострої відвертої емоційної насолоди і через імпульсивне поводження. Стосовно часу — прихильність до минулого. Страх перед майбутнім.

Дерево, нахилене вправо — відсутність рівноваги через страх перед відкритим проявом сильних емоцій разом з переоцінкою рівня свого інтелекту.

Дерево, зображене тільки як олівець або шматочок крейди — ригід­ність, конкретність мислення.

Дерево, його розміри — розуміння людиною свого становища або уявлення бажаного становища.

Дерево маленьке — почуття неповноцінності, неадекватності. Ба­жання втекти від себе.

Стовбур — розуміння суб'єктом своїх можливостей.

Стовбур зламаний — (верхівка торкається землі) виражає почуття суб'єкта, які були цілком неконтрольованими силами.

Стовбур мертвий — почуття втрати его-контролю, що травмує.

Тонкий контур стовбура — почуття неадекватності, нерішучості Его.

Стовбур великий, з маленьким листям — хитлива особистісна рівно­вага через фрустрацію, яка виникла в зв'язку з нездатністю задоволь­нити базові потреби.

Стовбур незвичайно великий — почуття тиску з боку оточення з тен­денціями агресивності.

Стовбур з акцентованим периферичним контуром — свідоме праг­нення зберегти контроль. Хитка рівновага через надмірне прагнення до насолоди.

Стовбур дрібний — базове почуття неадекватності і безглуздості.

Вітер дме в бік суб'єкта від дерева — нарцисичні тенденції.

Тварина, що визирає з дупла дерева — наявність в особистості патоморфної тенденції, яка не підкоряється контролю, має руйнівні тен­денції та нав'язливе почуття провини.

Яблуня — зазвичай малюють сильно залежні від батьків діти.

Кора (звивисті вертикальні лінії) — можливі шизоїдні риси.

Ледве намальована кора — рівновага у взаєминах.

Кора зображена детально — компульсивність і сильна заклопота­ність взаєминами із середовищем.

Гілки — ступінь їх гнучкості, число, величина і ступінь їх сплетен­ня відображає погляд суб'єкта на пристосування, здатність до одер­жання задоволення від середовища.

Абсолютна асиметрія гілок — відображає амбівалентні почуття, нездатність до вільного домінування будь-якої дії.

Гілки, обламані, нахилені — значуща для суб'єкта фізична або ду­ховна травма.

Гілки неживі — суб'єкт не відчуває задоволення від розваг.

Гілки, двовимірне зображення з "незакритими" кінчиками — суб'єкт мало пристосований керувати своїми враженнями.

Гілки, молодий паросток з убогого стовбура — відмова від колиш­нього переконання, що травмує, що нема сенсу шукати задоволення у своєму середовищі. Повернення сексуальних сил.

Гілки повернені вліво — відсутність особистісної рівноваги через тенденцію до негайного отримання почуттєвих насолод.

Гілки звернені вправо — відсутність особистісної рівноваги через тенденцію відкладення або уникнення почуттєвих насолод, з праг­ненням знайти їх у розумових зусиллях.

Гілки схожі на шипи (колючки) — мазохістські тенденції.

Гілки двовимірні, слабко промальовані, схожі на пальці або на ціпки — сильно виражена ворожість.

Гілки двовимірні, з порівняно гарною системою листя — означає здатність досить добре справлятися зі справами, що стосуються міжперсональних стосунків.

Структура гілок — ступінь задоволення дійсністю. Сфери контак­ту суб'єкта із середовищем.

Структура гілок: вузька і довга — обережність у пошуках задово­лення в середовищі.

Колір: конвенціональне його вживання — зелений для гілок, листя, коричневий для стовбура.

Комбінація чорного і зеленого кольору — шизоафектний тип реакції.

Деталі істотні — стовбур має не менше однієї гілки (за винятком малюнка пенька).

Коріння

Коріння мертве — відсутність або втрата внутрішньої рівноваги, що вказує на патоморфні вади в сприйманні дійсності та у потребах.

Коріння, яке іде у землю, яскраво виражене — сильне прагнення збе­регти наявне сприймання дійсності. Незахищеність.

Коріння тонке, слабкий контакт із землею — слабкий контакт із ре­альністю.

Ушкодження дерева — технічний або фізичний досвід, травматич­ний для суб'єкта.

Тінь — фактор, що сприяє зміцненню тривоги на свідомому рівні. Недостатні умови, незадовільні стосунки для суб'єкта в минулому, які відображаються у сьогоденні.

Сонце

Сонце: хмара між ним і деревом — відбиває тривожні, незадовільні стосунки між суб'єктом і якоюсь особою.

Сонце велике — гостре переживання стосунків з якоюсь авторитар­ною особою.

Сонце за деревом — іноді суб'єкт може інтерпретувати дерево як якусь людину зі свого оточення, що перешкоджає його стосункам із значущою для нього людиною. Сонце, його положення — відношен­ня між деревом і джерелом тепла (або середовищем). Часто відбиває переживання суб'єктом стосунків із значущою у його оточенні осо­бою.

Промені падають на дерево — потреба домінувати.

Захід сонця — почуття депресії.

Людина

Людина з паличок — психопатія, спілкування з людьми обтяжує.

Людина в плавному, легкому кроці — висока адаптивність.

Людина в профіль — відчуженість, замкнутість.

Руки

Руки — базове прагнення до боротьби, знаряддя керувати і вимі­рювати середовище.

Широкі руки (розмах) — інтенсивне прагнення до дії. Руки, нама­льовані в останню чергу — велика небажаність поспішних, близьких, відвертих зв'язків із середовищем.

Руки заштриховані — почуття провини через якусь реальну дію.

Руки в кишенях — ухиляння, імпульсивні дії мастурбації.

Руки занадто великі — схильність до пристосування в соціальних стосунках.

Руки ширші в долонях, ніж у плечах — недостатній контроль дій­сності, імпульсивність.

Руки, зображені не разом з тулубом, а окремо або поперек спини, ви­тягнуті в сторони — суб'єкт аналізує дії або вчинки, які вийшли з-під його контролю.

Руки схрещені на грудях — ворожа та недовірлива установка.

Руки за спиною — небажання поступатися, іти на компроміс, схильність контролювати прояв агресивних, злостивих потягів.

Руки довгі, мускулисті — суб'єкт має потребу у фізичній силі, сприт­ності, хоробрості (компенсація).

Руки занадто довгі — надмірно амбіційні прагнення.

Руки розслаблені і гнучкі — висока адаптивність у міжперсональних стосунках.

Руки напружені й притиснуті до тіла — неповороткість, ригід­ність.

Руки тонкі — переживання слабкості й даремності зусиль.

Руки дуже короткі — відсутність прагнень та бажань разом із по­чуттям неадекватності.

Руки, схожі на крила — іноді зустрічаються в малюнках шизоїдів.

Борода — заміщення фалоса, ознака потреби демонструвати муж­ність.

Ремінь, пояс, часто штриховані — сильний конфлікт між виразом сексуальних та інших потягів з їх контролем.

Груди дуже підкреслені — фіксація на психосексуальних стосунках, незрілість, залежність від матері.

Стегна дуже підкреслені — фіксація на психосексуальних стосун­ках, незрілість, схильність до гомосексуалізму (у чоловіків).

Соски — регресія або фіксація на оральному рівні залежності.

Ноги

Ноги, їх відсутність — патологічне переживання скутості.

Ноги широко розставлені — відверта зневага.

Ноги занадто короткі — почуття незручності, непевності.

Ноги ледве зрушені — ригідність, напруженість, можливо, погана сексуальна адаптація.

Ступні — ознака стабільності у міжперсональних стосунках.

Ступні непропорційно довгі — потреба в безпеці, у демонстрації мужності.

Ступні непропорційно малі — невизначене сприйняття реальності.

Ступні занадто деталізовані — наявність рис з яскраво вираженим жіночим компонентом.

Ступні повернені в різні боки — наявність амбівалентних почуттів.

Пальці великі, схожі на цвяхи (шипи) — ворожість.

Пальці одномірні, обведені петлею — свідомі зусилля проти агресив­них почуттів.

Голова

Голова — сфера інтелекту, уяви.

Голова велика — підкреслення значення мислення, уяви як джерел насолоди для особистості.

Голова маленька — компульсивність.

Підборіддя занадто підкреслене — потреба домінувати.

Деформація якоїсь частини — відображає подібні або відверті де­формації в суб'єкта або пристосувальні реакції на них.

Деталі істотні — голова, тулуб, дві руки, дві ноги (анфас — про­філь), два ока, два вуха, ніс, рот.

Вуха підкреслені — можливі слухові галюцинації. Іноді зустрічають­ся у адаптивних розумово відсталих і в нормально розвинених малят.

Вуха занадто підкреслені — можливі слухові галюцинації, зустріча­ються у особливо чутливих до критики.

Вуха маленькі — прагнення не сприймати критики, уникнути її.

Очі заплющені під капелюхом — сильне прагнення уникнути непри­ємних візуальних впливів.

Очі зображені як порожні очниці — прагнення уникати візуальних стимулів, ворожість.

Очі не промальовані — можливі зорові галюцинації.

Риси обличчя — рецептори зовнішніх стимулів, сенсорний контакт із дійсністю

Обличчя підкреслене — сильна заклопотаність стосунками з інши­ми, своїм зовнішнім виглядом.

Зуби, що видаються вперед — агресія (у мовному плані).

Волосся — сильно заштриховане: тривога, пов'язана з мисленням або уявою.

Волосся заштриховане, незафарбоване, але обрамляє голову — суб'єк­том керують ворожі почуття.

Рот занадто великий — оральний еротизм.

М'язи акцентовані (мало прикриті одягом) — тілесний нарцисизм, прагнення до інтроспекції та заглиблення у себе.

Вуса — символ замінника фалоса.

Шия довга і тонка — шизоїдні риси.

Шия відсутня — суб'єкт перебуває під владою своїх вражень.

Шия зображена не в порядку черги — конфлікт між контролем і ви­разом емоцій.

Тулуб — місце перебування базових потреб і потягів.

Тулуб довгий і вузький — шизоїдні риси.

Тулуб занадто великий — наявність великої кількості незадоволених потреб, що гостро усвідомлюються суб'єктом.

Тулуб ненормально дрібний — заперечення тілесних потягів, почуття приниження, малоцінності.

Лінія талії — вираження координації між потягами до влади (наго­ру) і сексуальними потягами (вниз).

Маска — обережність, скритність, можливість деперсоналізації і відчуженості.

Прозорі штани (видно ноги) — боязка тривога через гомосексуа­лізм.

Люлька в роті — складний, вигадливий оральний еротизм.

Кишеня — афективна депривація, залежність від матері.

Кілька кишень — чоловіча фігура в пацієнта чоловіка, пасивна го­мосексуальна тенденція.

Краватка підкреслена — заклопотаність фалосом з переживанням імпотенції.

Штани, що розвіваються — заклопотаність мастурбацією.

Уніформа солдата (ковбоя) — для чоловіка — потреба в більш висо­кому статусі порівняно з наявним.

Зброя — агресивність.

Тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко)

Тест-опитувальник “Задоволеність шлюбом” призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Опитувальник може застосовуватися індивідуально в консультативній практиці і масово для з’ясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи.

Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо. Кожному твердженню відповідають три варіанти відповіді.

Інструкція опитуваному.

Уважно читайте кожне твердження і вибирайте один з трьох запропонованих варіантів відповідей. Намагайтеся уникати проміжних відповідей типу “важко сказати”, “важко відповісти”.

Текст опитувальника

1. Коли люди живуть так близько, як це спостерігається в сімейному житті, вони неминуче втрачають взаєморозуміння і гостроту сприйняття іншої людини:

а) правильно

б) важко сказати;

в) неправильно.

2. Ваші подружні відносини приносять вам:

а) скоріше занепокоєння і страждання;

б) важко відповісти;

в) скоріше радість і задоволення.

3. Родичі і друзі оцінюють ваш шлюб:

а) як удалий;

б) щось середнє;

в) невдалий.

4. Якби ви могли, то змінили б щось у характері свого чоловіка (дружини):

а) багато чого;

б) важко сказати;

в) нічого.

5. Одна з проблем сучасного шлюбу полягає в тому, що все набридає, у тому числі й сексуальні стосунки:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

6. Коли ви порівнюєте своє сімейне життя із сімейним життям друзів і знайомих, вам здається, що ви:

а) більш нещасливі, ніж інші;

б) важко сказати;

в) щасливіші від інших.

7. Життя без сім’ї, близької людини — надто дорога ціна за цілковиту свободу:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

8. Ви вважаєте, що без вас життя вашого чоловіка (дружини) було б неповноцінним:

а) так;

б) важко сказати;

в) ні.

9. Сподівання більшості людей щодо шлюбу якоюсь мірою не справджуються:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

10. Тільки безліч різних обставин заважає подумати вам про розлучення:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно

11. Якби повернути час, коли ви одружувалися, то вашим чоловіком (дружиною) міг би стати:

а) хто завгодно, тільки не теперішній чоловік (дружина);

б) важко сказати;

в) можливо, що саме теперішній чоловік (дружина).

12. Ви пишаєтеся, що така людина, як ваш чоловік (дружина), поруч з вами:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

13. На жаль, недоліки вашого чоловіка (дружини) часто переважують його (її) достоїнства:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

14. Основні перешкоди для щасливого подружнього життя найімовірніше криються:

а) у характері вашого чоловіка (дружини);

б) важко сказати;

в) скоріше у нас обох.

15. Почуття, з якими ви одружувалися:

а) підсилилися;

б) важко сказати;

в) ослабли.

16. Шлюб знижує творчі можливості людини:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

17. Можна сказати, що ваш чоловік (дружина) має достоїнства, що компенсують його (її) недоліки:

а) так;

б) важко сказати;

а) ні.

18. На жаль, у вашому шлюбі не все гаразд з емоційною підтримкою один одного:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

19. Вам здається, що ваш чоловік (дружина) часто робить дурниці, говорить невлад, недоречно жартує:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

20. Життя в сім’ї, як вам здається, не залежить від вашої волі:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

21. Ваші сімейні відносини не внесли в життя порядку й організованості, на які ви очікували:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

22. Помиляються ті, хто вважає, що саме в сім’ї людина найменше може розраховувати на повагу:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

23. Як правило, товариство вашого чоловіка (дружини) є для вас приємним:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

24. Щиро кажучи, у вашому подружньому житті немає і не було жодного світлого моменту:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

Ключ

1в, 2в, 3а, 4в, 5в, 6в, 7а, 8а, 9в, 10в, 11в, 12а, 13в, 14в, 15а, 16в, 17а, 18в, 19в, 20в, 21в, 22а, 23а, 24в.

Порядок підрахунку. Якщо обраний опитуваним варіант відповіді (а, б, чи в) збігається з наведеними у ключі, йому нараховується 2 бали; проміжний варіант (б) — 1 бал, якщо відповідь не збігається з наведеними у ключі — 0 балів. Потім підраховують сумарний бал. Можливий діапазон тестового бала — від 0 до 48. Високий бал свідчить про задоволеність шлюбом. При цьому за розподілом балів розрізняють такі сім’ї: 0–16 — абсолютно неблагополучні; 17–22 — неблагополучні; 23–26 — скоріше неблагополучні; 27–28 — перехідні; 29–32 — скоріше благополучні; 33–38 — благополучні; 39–48 — абсолютно благополучні

Методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової, Г. Трапезникової

За допомогою методики РОД визначають уявлення подружжя:·

про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов’язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (ці показники, що відбивають основні функції сім’ї, утворюють шкалу сімейних цінностей — ШСЦ);

про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань — ШРОД).

Приладдя.

Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”,“Це не зовсім так”, “Це неправильно”.

Порядок роботи.

Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією: “Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім’ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”, “Це не зовсім так”, “Це неправильно”. Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку “Цілком згодний”; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями — під картку “Загалом це правильно”; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним,але з чимось Ви згодні — під картку “Це не зовсім так”; якщо категорично не згодні з твердженням — під картку “Це неправильно”. Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні”. Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження (див. форму 1).

Форма 1

Консультаційне дослідження сімейних цінностей

ПРОТОКОЛ

Прізвище, ім’я, по батькові _______________________________

Вік _____________________________

Сімейний стаж _____________________

Кількість дітей ____________________

Дата проведення заняття____________

Шкала сімейних цінностей	Номер картки	Оцінка балів	Номер картки	Оцінка балів	Загальний показник балів
1	2	3	4	5	6
1. Інтимно-сексуальна	1
	2
	3
	∑=
2. Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером	4
	5
	6
	∑=
3. Господарсько-побутова	7		22
	8		23
	9		24
	∑=		∑=
4. Батьківсько-виховна	10		25
	11		26
	12		27
	∑=		∑=
5. Соціальна активність	13		28
	14		29
	15		30
	∑=		∑=
6. Емоційно-психотерапевтична	16		31
	17		32
	18		33
	∑=		∑=
7. Зовнішня привабливість	19		34
	20		35
	21		36
	∑=		∑=

Інструкція.

Варіант відповіді “Цілком згодний” оцінюється у 3 бали,

“Загалом це правильно” — 2 бали, “Це не зовсім так” — 1 бал, “Це неправильно” — 0 балів. У протоколі консультант підсумовує бали за кожним показником ШСЦ. За двома першими показниками одержані результати будуть підсумковими. Їх переносять в останню графу протоколу. Підсумкові бали інших показників обчислюють як напівсуму балів за підшкалами “Рольові очікування” і “Рольові домагання”.

Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7–9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї.

Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера.

Підшкала “Рольові домагання” відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім’ї

4. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов’язків. Підшкала “Рольові очікування” відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала “Рольові

домагання” відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов’язки

щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім’ї.

5. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала “Рольові домагання” ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

6. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім’ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення “психотерапевтичної атмосфери”. Підшкала “Рольові домагання” ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним “психотерапевтом”. Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

7. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала “Рольові очікування” відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера

Підшкала “Рольові домагання” ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Обробка й аналіз результатів. Передбачає три етапи.

1. Аналіз індивідуальних показників шкали сімейних цінностей, рольових очікувань і рольових домагань чоловіка (дружини), що відбувається на основі підрахунку балів у протоколі консультаційного дослідження. У результаті консультант одержує такі дані: уявлення чоловіка (дружини) про ієрархію сімейних цінностей. Чим вищий бал за шкалою сімейних цінностей, тим більш значущою для чоловіка (дружини) є ця сфера життєдіяльності сім’ї;

Методика “Рольові очікування і домагання у шлюбі”

Жіночий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб чоловік і дружина мали багато спільних інтересів.

5. Чоловік — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Чоловік — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота чоловіка — забезпечити матеріальний добробут і побутовий комфорт сім’ї.

8. Чоловік має виконувати хатню роботу нарівні з дружиною.

9. Чоловік повинен уміти обслуговувати себе, а не чекати, що дружина візьме на себе всі турботи про нього.

10. Чоловік має ходити коло дітей не менше, ніж дружина.

11. Я хотіла б, щоб мій чоловік любив дітей.

12. Про чоловіка я роблю висновок, зважаючи на те, добрий чи поганий він батько.

13. Мені подобаються енергійні, ділові чоловіки.

14. Я дуже ціную чоловіків, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості мого чоловіка.

16. Чоловік повинен уміти створювати в сім’ї теплу, довірчу атмосферу.

17. Для мене головне, щоб мій чоловік добре розумів мене і сприймав такою, яка я є.

18. Чоловік — це насамперед друг, що уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені подобається, коли мій чоловік красиво і модно вдягнений.

20. Мені подобаються показні, високорослі чоловіки.

21. Чоловік має виглядати так, щоб на нього було приємно подивитися.

22. Найважливіша турбота жінки — щоб у сім’ї всі були доглянуті.

23. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

24. Я збираю корисні поради господарці: як готувати смачні страви, консервувати овочі, фрукти.

25. Головну роль у вихованні дитини завжди відіграє мати.

26. Я не боюся труднощів, пов’язаних з народженням і вихованням дитини.

27. Я люблю дітей і із задоволенням займаюся з ними.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я люблю красиво одягатись, носити прикраси, користуватись косметикою.

36. Я надаю великого значення своєму зовнішньому вигляду.

Чоловічий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб у чоловіка і дружини було багато спільних інтересів.

5. Дружина — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Дружина — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота дружини — годувати і доглядати всіх у сім’ї.

8. Жінка може впасти в моїх очах, якщо вона добра господиня.

9. Жінка може пишатися собою, якщо вона хороша господиня.

10. Я хотів би, щоб моя дружина любила дітей.

11. Жінка, яка вважає за обтяжливе бути матір’ю, є неповноцінною.

12. Для мене головне в жінці, щоб вона була доброю матір’ю моїм дітям.

13. Мені подобаються ділові й енергійні жінки.

14. Я дуже ціную жінок, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості моєї дружини.

16. Дружина повинна насамперед створювати і підтримувати теплу, довірчу атмосферу в сім’ї.

17. Для мене головне, щоб моя дружина добре розуміла мене і сприймала таким, який я є.

18. Дружина — це насамперед друг, який уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені дуже подобається, коли моя дружина красиво і модно вдягнена.

20. Я дуже ціную жінок, що вміють красиво вдягатися.

21. Жінка має виглядати так, щоб на неї звертали увагу.

22. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

23. Я люблю господарювати.

24. Я можу робити ремонт квартири, лагодити побутову техніку

25. Діти люблять грати зі мною, охоче спілкуються.

26. Я дуже люблю дітей і вмію з ними займатися.

27. Я брав би активну участь у вихованні своєї дитини, навіть якби ми з дружиною вирішили розлучитися.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі і друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я намагаюся вдягати те, що мені личить.

36. Я прискіпливо ставлюсь до крою костюма, фасону сорочок, кольору краватки

Методика Томаса (конфликтность)

С помощью методики К.Н. Томаса (1973), американского социального психолога, определяются типические способы реагирования на конфликтные ситуации. Можно выявить, насколько воспитатель склонен к соперничеству и сотрудничеству в коллективе, стремится к компромиссам, избегает конфликтов, или, наоборот, старается обострить их, а также оценить адаптации каждого члена коллектива к совместной педагогической деятельности.

1. а) Иногда я предоставляю возможность другим взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

6) Чем обсуждать то, в чем мы расходимся, я стараюсь обратить внимание на то, с чем мы согласны.

2. а) Я стараюсь найти компромиссное решение.

б) Я пытаюсь уладить его с учетом всех интересов другого человека и моих собственных.

3. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Иногда я жертвую своими собственными интересами ради интересов другого человека.

4. а) Я стараюсь найти компромиссное решение.

б) Я стараюсь не задеть чувств .другого человека.

5. а) Улаживая спорную ситуацию, я все время пытаюсь найти поддержку , у другого.

б) Я стараюсь делать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

6. а) Я пытаюсь избежать напряженности для себя.

6) Я стараюсь добиться своего.

7. а) Я стараюсь отложить решение спорного вопроса с тем, что бы со временем решить его окончательно.

б) Я считаю возможным в чем-то уступить, чтобы добиться другого.

8. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

6) Я первым делом стараюсь определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

9. а) Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за каких-то, возникших разногласий.

6) Я предпринимаю усилия, чтобы добиться своего.

10. а) Я твердо добиваюсь своего.

б) Я пытаюсь найти компромиссное решение.

11. а) Первым делом я стремлюсь ясно определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

б) Я стараюсь успокоить другого и главным образом сохранить наши отношения.

12. а) Зачастую я избегаю занимать позицию, которая может вызвать споры.

6) Я даю возможность другому в чем-то остаться при своем мнении, если он также идет навстречу.

13. а) Я предлагаю среднюю позицию.

б) Я настаиваю, чтобы все было сделано по-моему.

14. а) Я сообщаю другому свою точку зрения и спрашиваю о его взглядах.

б) Я пытаюсь показать другому логику и преимущество моих взглядов.

15. а) Я стараюсь успокоить другого и сохранить наши отношения.

б) Я стараюсь сделать все необходимое, чтобы избежать напряжения.

16. а) Я стараюсь не задеть чувств другого.

б) Я обычно стараюсь убедить другого в преимуществах моей позиции.

17. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Я стараюсь сделать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

18. а) Если это сделает другого сильным, я дам ему возможность настоять на своем.

б) Я дам другому возможность остаться при своем мнении, если он идет мне навстречу.

19. а) Первым делом я пытаюсь определить то, в чем состоят все затруднения и спорные вопросы.

б) Я стараюсь отложить спорные вопросы, с тем, чтобы со временем решить их окончательно.

20. а) Я пытаюсь немедленно преодолеть наши разногласия.

6) Я стараюсь найти наилучшее сочетание выгод и потерь для нас обоих.

21. а) Ведя переговоры, стараюсь быть внимательным к другому.

б) Я всегда склоняюсь к прямому обсуждению проблемы.

22. а) Я пытаюсь найти позицию, которая находится посередине между моей и другого человека.

6) Я отстаиваю свою позицию,

23. Как правило, я озабочен тем, чтобы удовлетворить желания каждого из нас.

б) Иногда предоставляю другим взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

24. а) Если позиция другого кажется ему очень важной, я стараюсь идти ему навстречу.

6) Я стараюсь убедить другого пойти на компромисс.

25. а) Я пытаюсь убедить другого в своей правоте.

6) Ведя переговоры, я стараюсь быть внимательным к аргументам другого.

26. а) Я обычно предлагаю среднюю позицию.

6).Я почти всегда стремлюсь удовлетворить интересы каждого из нас.

27. а) Зачастую стремлюсь избежать споров.

6) Если это сделает другого человека счастливым, я дам ему возможность настоять на своем.

28. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

6) Улаживая ситуацию, я обычно стремлюсь найти поддержку у другого.

29. а) Я предлагаю среднюю позицию.

б) Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за возникших разногласий.

30. а) Я стараюсь не задеть чувств другого.

б) Я всегда занимаю такую позицию в споре, чтобы мы совместно могли добиться успеха.

КЛЮЧ ОПРОСНИКА

Соперничество: а) 3, 8, 10, 17, 25, 28; 6) 6, 9, 13, 14, 16, 22

Сотрудничество: а) 5, 11, 14, 19, 20, 23; 6) 2, 8, 21, 26, 28, 30

Компромиссы; а) 2, 4, 13, 22, 26, 29; 6) 7, 10, 12, 18, 20, 24

Избегание: а) 1, 6, 7, 9, 12, 21, 27; 6) 5, 15, 17, 19, 23, 29

Приспособление; а) 15, 16, 18, 24, 30; 6) 1, 3, 4, 11, 25, 27

По каждому из пяти разделов опросника (соперничество, сотрудничество, компромисс, избегание, приспособление) подсчитывается количество ответов, совпадающих с ключом. Полученные количественные оценки сравниваются между собой для выявления наиболее предпочитаемой формы социального поведения испытуемого в ситуации конфликта, тенденции его взаимоотношений в сложных условиях.

Основные стратегии поведения в конфликте:

- Противодействие – не учитываются цели партнера;

- Сотрудничество – направлено на удовлетворение участниками своих потребностей;

- Компромисс – условное равенство партнеров;

- Избегание – уход от контакта, потеря собственных целей;

- Уступчивость – жертвование собственными интересами во имя других.

Тест рисуночной фрустрации Розенцвейга.

(Петряева Марина 1132 гр.)

Проективные методики – методики, основанные на феномене проекции. Неоднозначное задание порождает активность испытуемого, результат которой (текст, рисунок и т.п.), позволяет сделать вывод о скрытых психических свойствах этого испытуемого. При этом происходит проекция (приписывание, перенос) психических свойств испытуемого на материал задания (фотоизображение, рисунок, ситуация, проективная роль и т.п.)

Цель теста рисуночной фрустрации Розенцвейга – исследование реакций на неудачу и способов выхода из ситуаций, препятствующих деятельности или удовлетворению потребностей личности.

Возрастные границы применения теста

Детский вариант методики предназначен для детей 4–13 лет. Взрослая версия теста применяется с 15 лет, в интервале же 12–15 лет возможно использование как детской, так и взрослой версии теста, поскольку они сопоставимы по характеру содержащихся в каждой из них ситуаций. При выборе детской или взрослой версии теста в работе с подростками необходимо ориентироваться на интеллектуальную и эмоциональную зрелость испытуемого.

Теоретические основы

В 1934 году Розенцвейг опубликовал «эвристическую» классификацию типов реакций фрустрации, которую он намеревался сделать базой для измерений проекции личности. Более совершенная формулировка теории появилась в 1938 году.

В ситуации фрустрации Розенцвейг рассматривает три уровня психологической защиты организма.

Клеточный (иммунологический) уровень, защита основана здесь на действии фагоцитов, антител кожи и т. д. и содержит исключительно защиту организма против инфекционных воздействий.

Автономный уровень, называемый также уровнем немедленной необходимости. Он заключает защиту организма в целом против общих физических агрессий. В психологическом плане этот уровень соответствует страху, страданию, ярости, а на физиологическом - биологическим изменениям типа «стресса».

Высший кортикальный уровень (защита «я») заключает в себе защиту личности против психологической агрессии. Это - уровень, включающий главным образом теорию фрустрации.

Розенцвейг различает два типа фрустрации.

Первичная фрустрация, или лишение. Она образуется в случае, если субъект лишен возможности удовлетворить свою потребность. Пример: голод, вызванный длительным голоданием.

Вторичная фрустрация. Она характеризуется наличием препятствий или противодействий на пути, ведущем к удовлетворению потребности.

Одним из важных является вопрос о типах фрустраторов. Розенцвейг выделяет три типа фрустраторов.

К первому типу он отнес лишения, т. е. отсутствие необходимых средств для достижения цели или удовлетворения потребности.

Лишения бывают двух видов - внутренние и внешние. В качестве иллюстрации «внешнего лишения», т. е. случая, когда фрустратор находится вне самого человека, Розенцвейг приводит ситуацию, когда человек голоден, а пищи достать не может. Примером внутреннего лишения, т. е. при фрустраторе, коренящемся в самом человеке, может служить ситуация, когда человек чувствует влечение к женщине и вместе с тем сознает, что сам он настолько не привлекателен, что не может рассчитывать на взаимность.

Второй тип составляют потери, которые также бывают двух видов - внутренние и внешние. Примерами внешних потерь являются смерть близкого человека, потеря жилища (сгорел дом). В качестве примера внутренней потери Розенцвейг приводит следующий: Самсон, теряющий свои волосы, в которых по легенде заключалась вся его сила (внутренняя потеря).

Третий тип фрустратора - конфликт: внешний и внутренний. Иллюстрируя случай внешнего конфликта, Розенцвейг приводит пример с человеком, который любит женщину, остающуюся верной своему мужу. Пример внутреннего конфликта: человек хотел бы соблазнить любимую женщину, но это желание блокируется представлением о том, что было бы, если бы кто-нибудь соблазнил его мать или сестру.