37. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.

Односкладні речення – речення з одним головним членом, що не потребують поповнення другим головним членом.

Односкладні означено-особові речення – речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу, а також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу.

Односкладні неозначено-особові речення – речення, головний член яких виражений дієсловом третьої особи множини теперішнього чи майбутнього часу або ж формою множини минулого часу і називає дію, здійснювану неозначеними особами. У найтиповіших випадках дія, позначувана дієсловами третьої особи чи формами минулого часу, стосується невизначеної кількості осіб, що для мовця не має принципового значення.

Односкладні узагальнено-особові речення – речення, головний член яких виражений дієсловом другої особи однини теперішнього чи майбутнього часу, наказового способу, третьої особи множини теперішнього часу і вказує на узагальнену особу: Старого городця на полові не обдуриш.

38. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: безособові, інфінітивні, номінативні.

Односкладні безособові речення – речення, головний член яких називає дію чи стан, незалежні від активного діяча й виражений безособовим дієсловом, формами на –но, -то, предикативним прислівником, адвербіалізованим іменником: Цьогоріч Ригу обрано культурною столицею Євросоюзу.

Односкладні інфінітивні речення – речення, головний член яких виражений синтаксично незалежним інфінітивом: Суп подавати зі сметаною і половинкою вареного яйця.

Односкладні номінативні речення – речення, головний член яких виражений іменником у формі наказового відмінка: Конкурс юних майстрів народних ремесел. Nescafe classic. Твій найкращий ранок.

39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їхня роль у реченні.

Другорядні члени речення – повнозначні лексичні компоненти речення, синтаксично залежні від головних членів речення або від інших другорядних членів речення.

Додаток – другорядний член речення, що позначає предмет, на яких спрямовані чи якого стосуються дія, процес, стан, ознака.

Прямий додаток означає предмет, на яких безпосередньо переходить дія. Він завжди є конструктивно необхідним компонентом речення, реалізується лише при перехідних дієсловах, конкретизуючи їхнє значення: Сьогодні досвід «Барвінка» вивчають школи мистецтв, університети культури…

Непрямий додаток означає предмет, на який дія переважно переходить безпосередньо: Niveamen. День починається з тебе. В окремих випадках непрямий додаток, залежачи від неперехідного дієслова, може означати предмет, на яких безпосередньо поширюється дія: завідувати школою, управляти філією, керувати кафедрою тощо.

Означення – другорядний член речення, що вказую на ознаку предмета і синтаксично залежить від іменника. За способом підрядного зв’язку виділяють узгоджені та неузгоджені означення.

Узгоджені означення виражаються прикметником, дієприкметником, займенником прикметникової форми, порядковим числівником, що узгоджується з означуваним іменником у роді (в однині), числі і відмінку або ж у числі і відмінку: Баскетбол – найрозумніший командний вид спорту.

Неузгоджені означення – це залежні компоненти, найчастіше репрезентовані формами непрямого безприйменникового та прийменникового відмінків, а також інфінітивом, дієприслівником, прислівником. Вони пов’язуються з означуваними словами способом керування чи прилягання: Зовсім по-новому виглядають у прозі Шевченка жіночі образи. У чемпіонаті Вінниці змагалися шахісти зі Львова і Київщини.

Прикладка – означення, виражене іменником, узгоджуваним з опорним словом у відмінку. Прикладка може характеризувати особу за: професією, родом занять(дідусь-пасічник, лікар-хірург), за місцем проживання (друг-одесит), за національною належністю (жінка-італійка, чоловік-француз), за родинними стосунками (хлопці-брати), за віком (брат-підліток) тощо: Бажаючі побачити красунь-фіналісток ще можуть придбати квитки у касах. Прикладки бувають непоширені і поширені, невідокремлені і відокремлені, препозитивні (стоять перед означуваним словом) і постпозитивні (розміщені після означуваного слова).

Обставина – другорядний член речення, що характеризую дію, процес, стан, ознаку чи вказую на умови, за яких вони відбуваються. За семантикою виділяють такі різновиди обставин: способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети, умови, допусту: А в 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була зведена нова фортеця на острові Кемпа.