Рібцун ФФНМ

причинно-наслідкові зв’язки. Зокрема, вихователь може читати дітям вірш, в

якому згадуються різні „видиˮ слів:

Безліч слів у нашій мові – І всі різні, всі чудові!

Є велике слово „слонˮ,

А маленьке – „мишкаˮ.

Є солодке слово „тортˮ,

А цікаве – „книжкаˮ.

Є пухнасте слово „снігˮ,

А веселе слово – „сміхˮ.

Кисле слово – це „лимонˮ,

А спортивне – „стадіонˮ…

Тож вивчаймо рідну мову,

Хай луна вкраїнське слово!

(Ю. Рібцун)

Після прочитання педагог може запитати дошкільників: „Як ви думаєте, чому слово „слонˮ велике, адже в ньому лише один склад? Які

„швидкіˮ, „веселіˮ, „гіркіˮ, „червоніˮ, „м’якіˮ і т. п. слова ви знаєте? Про що ви подумали, коли почули слово…?ˮ. Такі запитання стимулюють дітей до міркувань і до розширення можливостей поглянути на той чи інший предмет із різних боків.

Педагог, використовуючи ейдетичні прийоми як цілісну спеціально організовану гру-заняття чи її частину, як окремий навчально-розвивальний або розважально-розвивальний елемент повсякденного життя, може надати дошкільникам максимальну свободу для творчості та самовираження,

одночасної активізації різноманітних відчуттів кожної дитини зокрема. Саме під час таких „незвичнихˮ видів роботи у дошкільника з’являється впевненість у власних силах, розкривається емоційність, бажання розповісти про свої міркування, обґрунтувати їх, користуючись при цьому чітким,

фонетично, лексично і граматично правильним зв’язним мовленням.

Система дошкільних навчальних закладів, у т. ч. й спеціальних, має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

зміцнення здоров’я;

забезпечення гармонійного розвитку організму;

розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили,

спритності, витривалості тощо);

підвищення фізичної та розумової працездатності;

загартування організму;

прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;

виховання потреби в іграх-заняттях з фізичної культури і спорту.

Нами розроблено орієнтир-модель системи навчально-виховної та

корекційно-оздоровчої роботи з дошкільниками логопедичної групи (див.

рис. 7)12.

Звичка підтримувати здоровий спосіб життя є чи не найважливішою та життєво необхідною, адже акумулює в собі результат використання наявних засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку з метою вирішення оздоровчих, освітньо-виховних і корекційно-розвивальних завдань. Тому спеціальна освіта та родинне виховання, шляхом використання різних форм роботи, покликані закласти у дітей основи здорового способу життя,

допомагаючи кожній із них якомога раніше зрозуміти цінність здоров’я,

спонукати дошкільника самостійно та активно формувати, зберігати та примножувати його.

Дошкільний період є найбільш сприятливим для формування здорового способу життя. Усвідомлення дитиною свого „Яˮ, доброзичливе ставлення до світу та оточуючих – все це залежить від того, наскільки грамотно, сумлінно,

12 У „Словнику іншомовних слівˮ (за ред. О. С. Мельничука) лексема „модельˮ походить з лат. modulus, що означає „міраˮ, і являє собою „схему для пояснення якогось явища або процесуˮ. У посібнику ми пропонуємо орієнтири-моделі (термін Ю. В. Рібцун), тобто власне їх графічне втілення, а ось змістове їх наповнення буде висвітлено в наших подальших розробках.

насамперед відповідальність, формувати ті практичні навички, які дошкільники зможуть застосовувати в реальному житті. З метою формування у дітей свідомого ставлення до власного здоров’я особливу увагу вихователь логопедичної групи приділяє таким компонентам:

іграм-заняттям із фізичної культури;

раціональному харчуванню;

дотриманню правил особистої гігієни (загартування, створення умов для повноцінного сну);

доброзичливому ставленню один до одного, розвитку уміння слухати та говорити;

бережливому ставленню до оточуючого середовища, природи;

медичному вихованню, своєчасному відвідуванню лікаря,

виконанню різноманітних рекомендацій;

формуванню поняття „не зашкодь собі самˮ.

Однією з найбільш доступних і часто використовуваних форм

реалізації змісту освітньої лінії „Особистість дитиниˮ є прогулянки.

Прогулянки як засіб фізичного та психомовленнєвого розвитку дошкільників логопедичної групи

Щоденні прогулянки − основна умова нормального росту та розвитку організму, проте це не тільки фізичний, а й пізнавальний, мовленнєвий і виховний розвиток дошкільників. Питання організації та проведення прогулянок із дітьми зі звичайним мовленнєвим розвитком піднімалися в

О. О. Маєр, О. О. Малашенкова, Л. І. Павлова, І. В. Прошкіна, Т. Г. Філіпова та ін.), однак у спеціальній логопедичній літературі ці питання практично не розглядалися, що спонукало нас до розробки нових підходів до прогулянок

як одного з основних елементів структури оздоровчої та навчально-виховної складових організації послідовності видів діяльності (Ю. В. Рібцун)13.

Прогулянки дозволяють забезпечити загартування організму та збільшити рухову активність дітей. На свіжому повітрі в організмі відбувається підвищене насичення крові киснем, відновлення ультрафіолетового балансу, що є головною умовою повноцінного росту та розвитку дитячого організму. Рухова активність дає змогу зміцнити опорно-

руховий апарат, м’язи шляхом безперервного синтезу білкових сполучень,

розвивати координацію рухів, що надзвичайно важливо для дітей логопедичної групи.

У будь-який день, коли немає ігор-занять із фізичної культури в залі,

вихователь проводить їх на вулиці під час прогулянки. Педагогом обов’язково враховується сезонний, температурний і погодний режим, що дає змогу загартувати дитячий організм і оздоровити його. Слід пам’ятати,

що прогулянки не проводяться при температурі повітря нижчій за –15оС та силі вітру понад 15 м/с. Потрібно слідкувати за відповідністю одягу дітей погодним умовам та інформувати батьків щодо доцільності його підбору таким чином, щоб він не був надто теплим (легким) і не обмежував рухів.

Під час прогулянок вихователем проводяться пробіжки та / чи розваги відповідно сезону − катання на велосипедах, самокатах або санчатах, лижах.

Індивідуальною формою роботи є виконання дитиною під керівництвом педагога тих чи інших рухів (загальнорозвивальних або цілеспрямованих),

які викликають утруднення у дошкільника. Зміцненню здоров’я, виробленню сили, гнучкості, витривалості, спритності також сприяють рухливі ігри (про особливості їх проведення ми розповідали у першому розділі).

Проте прогулянки, окрім оздоровчої, обов’язково виконують навчально-виховну та навчально-розвивальну функцію (Ю. В. Рібцун)14,

адже, згідно з принципом синкретичності (неподільності), одночасно

13Про особливості організації видів діяльності та їх складові буде висвітлено в окремому посібнику.

14Про охорону безпеки життєдіяльності, у т. ч. в умовах прогулянки, ми розкажемо у 2.4.4.

забезпечують відповідний тонус для всебічного гармонійного розвитку дитини, допомагають закріпити навички поведінки, розширити уявлення про навколишню дійсність і суспільне життя.

Під час прогулянок проводяться міні-екскурсії (куточок саду або лісу),

різноманітні спостереження за погодою, природними явищами, деревами,

кущами, квітами, тваринами, іграми та розвагами дітей із сусідніх груп,

роботою двірника чи садівника, за тим, які продукти привозять до дитячого садка тощо.

Дошкільники вчаться передбачати погоду за поведінкою тварин і птахів, рослин відповідно до певних прикмет. Так, наприклад, якщо собака ховає ніс або горобці сидять із настовбурченим пір’ям, завтра буде холодно,

а якщо кішка лежить животом догори чи горобці купаються в калюжах або піску – тепло.

Хвилини милування природою формують у дошкільників вміння бачити прекрасне у всьому живому, розвивають естетичні смаки, зорове та слухове сприймання, увагу, пам’ять, основні мисленнєві операції (аналіз, синтез,

порівняння, узагальнення, класифікацію), виховують моральні якості

(доброти, інтересу до природи, вміння піклуватися про представників рослинного і тваринного світу).

Саме завдяки названим вище видам діяльності дітям легше сприймати та відтворювати пантоміми, емоційні стани, виконувати вправи психогімнастики, зображати психологічні етюди („Весняне деревоˮ, „Сумна ромашкаˮ, „Танення сніговикаˮ тощо), що сприятиме розвитку емоційно-

вольової сфери, а отже, − мовленню.

Під час прогулянок діти можуть займатися трудовою діяльністю −

підгодовувати птахів, доглядати за рослинами (город, квітник), підмітати доріжки, згрібати листя, збирати городні рослини, заготовляти корм для птахів (насіння рослин) і природний матеріал для виготовлення іграшок та проведення ігор-занять із формування елементарних математичних уявлень.

Завдяки трудовій діяльності у дошкільників розвивається пізнавальна та

мовленнєва активність, виховуються моральні якості особистості – доброти до всього живого, повага до праці дорослих, бажання прийти на допомогу.

Під час прогулянок можна використовувати й театралізовану діяльність, яка слугуватиме одночасно й мотиваційним компонентом, і

попередньою роботою, наприклад, перед спостереженням. Зокрема, на прогулянку може завітати лялька чи казковий персонаж (Сніжинка,

Чарівниця, Лісовичок тощо) та розповідати дітям про якийсь предмет чи явище, проводити бесіду, відповідати на запитання дошкільників,

демонструвати наочний матеріал (наприклад, кольорові фотографії з сезонними пейзажами) і т. ін.

Невід’ємною складовою прогулянок є проведення вихователем із дітьми різних видів ігор. Ігри зі снігом чи піском стимулюють пізнавально-

пошукову активність дітей („Чому сніг, набраний у відерце, у групі перетворюється на воду? Чому можна ліпити тільки з сирого снігу? Чому для виготовлення пасочок можна використовувати тільки зволожений пісок?ˮ),

розвивають зорову увагу та пам’ять („Чиї сліди залишилися на піску /

снігу?ˮ), зв’язне мовлення, дрібну моторику та фантазію („Чарівні малюнки на снігу / піскуˮ). Дрібні предмети (ґудзики, ковпачки, кришечки тощо)

можуть використовуватися для штампування візерунків на снігу чи піску.

Візерунки можна також зробити із пасочок чи виготовлених із підфарбованої води льодяних фігурок.

Доцільними під час прогулянок є використання дидактичних ігор,

зокрема таких, у яких можуть брати участь усі діти. Наприклад, у грі

„Порівняйкиˮ вихователь пропонує дошкільникам за допомогою лічилки чи самостійно розподілитися на дві команди. Якщо гра відбувається восени,

одна команда придумує, чому осінь – сумна пора (не пускають гуляти, ллють холодні й часті дощі, на асфальті великі калюжі, дме сильний холодний вітер,

навколо бруд і сльота, відлітають птахи тощо), а друга – чому осіння пора весела (можна побачити красиві пейзажі, багато смачних осінніх дарів,

можна плести вінки з листя, бігати та шурхотіти листям під ногами, збирати

каштани, можна піти в ліс по гриби і т. п.). Діти спочатку за допомогою вихователя, а згодом самостійно по черзі озвучують свої твердження та обґрунтовують їх. У кінці гри дошкільники переконуються, що кожна пора року має свої позитивні і негативні сторони.

Ігри з природним матеріалом цікаві та корисні для дошкільників логопедичної групи своєю конкретністю та унаочненням. Так, наприклад, у

грі „Віднайди листочокˮ вихователь може прочитати дитині такий вірш:

Листя каштана,

Немов рукавичка,

У тебе є майже такі ж,

Поглянь, це мов пальці Твої невеличкі,

Знайди цей листочок скоріш.

(О. Радушинська)

Сюжетно-рольові ігри („Будівельники маленькіˮ, „Місто Чарівних майстрівˮ), хороводні ігри („Галя по садочку ходилаˮ, „Подоляночкаˮ), ігри-

подорожі („У лісі-лісі темномуˮ, „Ходить гарбуз по городуˮ), ігри-фантазії

(„На кого / що схожа калюжка?ˮ, „Пустотливі хмаринкиˮ), пальчикові ігри

(„Дощик-пустунˮ, „Раз – грибочок, два – грибочокˮ) збагачують сенсорний досвід дітей, розвивають дрібну моторику та фантазію, зв’язне мовлення.

Особливим видом роботи на прогулянках є пошуково-дослідницька діяльність. Діти з використанням лупи розглядають сліди на снігу чи піску та визначають, кому вони належать, за допомогою вітрячків перевіряють наявність або відсутність вітру, експериментують під керівництвом вихователя тощо.

Так, наприклад, закріплюючи знання дошкільників про властивості повітря, вихователь пропонує дітям тихо подмухати в скляночки з водою через соломинки, запитує: „Що ви побачили в склянці ? (Бульбашки) Що з ними відбувається? (Вони піднімаються вгору) Як ви думаєте, чому? (Бо вони легкі)ˮ. Далі педагог пропонує дошкільникам подмухати сильніше, запитує:

„Що відбувається? (Вийшла буря) Де ще є повітря? (Воно навколо нас)

Хочете перевірити? (Так!)ˮ. Вихователь крутить у руках склянку, звертається до дітей із запитанням: „У склянці щось є? (Ні, вона порожня)ˮ, далі опускає склянку в миску з водою догори дном, запитує: „Вода зайшла у склянку?ˮ

(Ні) Як ви думаєте, чому? (Бо в склянці є повітря і воно не пускає воду)ˮ.

Саме на такому практичному рівні дошкільники здатні засвоїти досить складні абстрактні поняття та в подальшому самостійно оперувати ними.

Під час проведення прогулянок кожен із видів роботи вихователь може починати з використання мовленнєвого матеріалу. Відповідні сезонним змінам у природі заклички, вірші, загадки, скорота чистомовки,

домовлянки, прислів’я та приказки, міні-оповідання та казочки не лише уточнюють знання дітей про певну пору року, а й розширюють їх словниковий запас, закріплюють навички правильної звуковимови,

спонукають до міркувань, збагачують емоційно-художній досвід:

Кленовий листок на клені,

Кленовий листок зелений.

Все літо листок зелений Зеленів на зеленому клені.

(Скоромовка)

Важливим під час прогулянок є проведення словникової роботи. Під час міні-екскурсій, спостережень, розповіді вихователя, слухання літературних творів у дітей можуть виникати запитання стосовно пояснення чи уточнення тлумачення змісту того чи іншого слова. Тому при доборі мовленнєвого матеріалу педагогу доцільно багаторазово перечитувати його і при потребі спрощувати або заздалегідь пояснювати дошкільникам значення нових чи рідко вживаних лексем.

Використання синонімів, антонімів і багатозначних слів робить прогулянки навчально-розвивальними, адже саме в такій невимушеній атмосфері дошкільники найкраще запам’ятовують новий і відтворюють вже