2.2 Правовий статус іноземців та осіб без

ГРОМАДЯНСТВА

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. іноземцями визнаються особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства – особи, які не належать до громадянства будь-якої держави (ст.1).[2]

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянина цієї держави на території України.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно шкодити національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці зобов'язані поважати традиції та додержуватись Конституції та законів України, шанувати традиції та звичаї українського народу. Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання в Україну, якщо він:

має в Україні законне джерело існування;

перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра та ін.) з громадянами України;

перебуває на утриманні громадянина України;

має на своєму утриманні громадянина України;

в інших передбачених законами України випадках.[5;145]

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

27

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до Конституції України та законодавства України іноземцям може надаватися притулок.

Іноземці можуть набувати статус біженця за підстави і в порядку, передбаченому Законом України "Про біженців".

До основних прав, свобод та обов'язків іноземців відносять право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі самі права й обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України. Іноземці мають рівні з громадянами України права та обв'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці, які іммігрували в Україні для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язані з належністю до громадянства України. Іноземці мають право на відпочинок нарівні з громадянами України. Іноземці, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами.[7;377]

У разі, якщо для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і

28

міжнародними договорами України, може зарахуватися стаж роботи за кордоном.

Право власності на житло іноземці набувають відповідно до законодавства України. Іноземці повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань. Іноземці не можуть бути членами політичних партій України, їм гарантується право на свободу совісті нарівні з громадянами України.

Забороняється розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образа почуттів громадян України та іноземців через їх релігійні переконання. Іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України.

Законодавство України іноземцям гарантує недоторканість особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повагу їх гідності нарівні з громадянами України.

Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумі. На них не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

29

В'їзд в Україну іноземцю не дозволяється:

в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо не обхідно для охорони здоров'я, захист прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо його національний паспорт або документ, який його замінює, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.[5;149]

Виїзд з України іноземцю не дозволяється, якщо:

щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом – до закінчення провадження у справі;

його засуджено за вчинення злочину – до відбуття покарання або звільнення від покарання;

його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України – до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

30

Висновок

У результаті проведеного дослідження ми шойшли наступних висновків:

Протягом століть права та свободи особи ставала об'єктом у історичних проектах та наукових дослідженнях. Як уже зазначалося, права та свободи людини становлять ядро правового статусу особи і громадянина.

Права людини, їх соціальне призначення в суспільстві – одна з найбільш важливих проблем історичного, соціального та культурного розвитку людства. Вони незмінно знаходилися і сьогодні знаходяться в центрі уваги філософської, політичної, правової, етичної, релігійної та інших форм суспільної думки.

Отже, ми можемо зробити висновок, що правовий статус особи і громадянина – це система або сукупність юридичних і природних прав, свобод і обов'язків особі, які закріплені в чинних формах і видах права, зокрема в законодавстві, і складають необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права та обов'язки, реалізувати їх у системі суспільних правовідносин, у різноманітних формах діяльності, спілкування і навчання.

У національному праві правовий статус людини та громадянина характеризується широким змістом, в основі якого закріплення прав, свобод та обов'язків громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що знайшли своє відображення в роботі.

Закони про нормативно-правові акти України, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в

порядку, встановленому законом. Але це не відбувається належним чином. Багато прав людини принижуються, від чого питання щодо демократії нашої держави під питанням. На мою думку, щоб здійснювалися принципи щодо здійснення належним чином прав та свобод, необхідно перш за все змінити відносини всередині суспільства, а також між суспільством та державою.

31

Україна активно діє на міжнародному, регіональному та національному рівні, створюючи умови, охороняючи та захищаючи право людини і громадянина на життя. Існує, щоправда, ряд проблем у плані активнішого впровадження міжнародно-правових норм у національне законодавство, але для цього потрібен час і економічний добробут.

Конституція України, регламентуючи обов'язки людини і громадянина, виходить з принципу, згідно з яким кожна людина має обов'язки перед суспільством, а це, в свою чергу, забезпечує вільний і всебічний розвиток усіх особистостей, держави і суспільства у цілому. Регламентуючи обов'язки людини і громадянина, Конституція виходить з того, що вони є об'єктивними для розвитку нашої держави і суспільства, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов'язків суб'єктом цього права чи свободи, а також іншими суб'єктами.

32

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // ВВР України. - 1990. — № 31.

3. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // ВВР України. - 1991. - № 33.

4. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 53.

5. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 8 червня 1995 р. // ВВР України. — 1995. - № 18.

6. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод от 4 ноября 1950 г. // Международные акты о правах человека. — М., 1998.

7. Європейська хартія про місцеве самоврядування 1985 року // Віче. — 1993. - № 6.

8. Общая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека. — М., 1998.

9. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам; К., 1996.

10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам; К., 1996.

11. Закон України "Про Всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 р. // ВВР України. - 1991. - № 33.

12. Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 53.

33

13. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // ВВР України. - 1991. — № 53.

14. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. // ВВР України. — 1992. — № 34.

15. Закон України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р. // ВВР України. — 1992. — № 36.

16. Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. // ВВР України. — 1993. — № 8.

17. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 р. // ВВР України. — 1994. — №23.

18. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // ВВР України. - 1994. - № 35.

19. Закон України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 р. // ВВР України. — 1995. — № 11.

20. Закон України "Про комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 р. // ВВР України. — 1995. — № 19.

21. Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 24.

22. Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. // ВВР України. — 1996. — № 49.

23. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. // ВВР України. - 1997. — № 24.

24. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р. // ВВР України. — 1998. -№10.

25. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 р. // ВВР України. — 1998. - № 3/4.

26. Закон України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. // ВВР України. - 1998. — № 25.

34

27. Закон України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 р. // ВВР України. — 1998. — №29.

28. Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 р. // ВВР України. — 1998. — № 33.

29. Закон України "Про столицю України місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р. // ВВР України. - 1999. -№11.

30. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. // ВВР України. — 1999. — № 20/21.

31. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. // ВВР України. — 1999. — № 45.

32. Закон України "Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим" від 2 березня 2000 р. // ВВР України. - 2000. — № 21.

33. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 р. // ВВР України. - 2000. - № 23.

34. Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 р. // ВВР України. - 2001. - № 23.

35. Закон України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р. // ВВР України. — 2001. — № 41.

36. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 р. // ВВР України. — 2001. — № 33.

37. Закон України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 р. // ВВР України. - 2001. — № 48.

38. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. // ВВР України. - 2001. — № 13.

39. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України"» від 22 березня 2001 р. // ВВР України. - 2001. - № 42.

40. Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 р. // ВВР України. — 2001. — № 47.

35

41. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. // ВВР України. — 2002. — № 27-28.

42. Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 р. // ВВР України. - 2002. - № 40.

43. Закон України "Про Державний Гімн України" від 6 березня 2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 24.

44. Закон України "Про правовий статус закордонних українців" від 4 березня 2004 р. // ВВР України. - 2004. — № 25.

45. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України"» від 18 березня 2004 р. // ВВР України. - 2004. - № 21-22.

46. Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18 березня 2004 р. // ВВР України. — 2004. — № 25.

47. Закон України "Про вибори депутатів народних депутатів України" від 25 березня 2004 р. // ВВР України. — 2004. — № 27-28.

48. Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 р. // ВВР України. — 2004. -№30-31.

49. Закон України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 р. // ВВР України. - 2004. — № 36.

50. Закон України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. // ВВР України. - 2004. - № 50.