Питання 14.

Политические идеи анархизма.

БакунинМ.А. – русский революционер, один из основателей и стереотипов анархизма и народничества. Ошибочно усматривал в государстве основной источник – угнетения масс, всех социальных зол, Бакунин высказывался против всякой государственности; резко выступал против какого-либо использования государства рабочих классов, против марксистского учения о диктатуре пролетариата. Отстаивая лозунг «свободной федерации»землевладельческих и фабрично-ремесленных ассоциаций, Бакунин и его последователи отвергали участие в политической борьбе в рамках, существующих государств, использование избирательной агитации, парламентов. Мечтая о социальной революции Бакунин не понимал ее действительного содержания, ее экономического и политического условий, подлинной исторической миссии рабочего класса. Он возлагал главную надежду на крестьянство и на ремесленные полупролетарские слои города.

КропоткинП.А. - русский революционер, один из теоретиков анархизма, социолог, географ, геолог. Был сторонником социальной революции, в которой видел не стихийный бунт (как Бакунин), а сознательное действие народа, оплодотворенное революционной мыслью. Кропоткин различал в обществе два враждебных начала: «народное» и «кабальническое», борьба между которыми составляет содержание исторического процесса. Главным содержанием будущей социальной революции Кропоткин считал революционное творчество масс, а будущее общество представлялось ему союзом вольных общин, объединенных свободных договоров. По мысли Кропоткина первоочередные задачи социальной революции составляют: экспроприация всего, что служит или может служить эксплуатации (в том числе и предметов потребления), установление прямого обмена городских товаров на сельскохозяйственные продукты, интеграция труда, сочетание умственного образования с физическим трудом. Анархо-коммунистическая утопия Кропоткина выражала интересы мелкого производителя.

Питання 15.

Социально-политическая концепция марксизма (К.Маркс, Ф.Энгельс, В.И.Ленин).

Створена К.Марксом і Ф.Енгельсом теорія соціально-політичного і духовного розвитку суспільства – стала базою концепції політики. Марксизм є спроба дати відповіді на запитання, поставлені ходом історії. Важливішим з них є питання про шляхи утвердженого епохою Просвітництва ідеалу вільної особи.

Фундаментом марксистського аналізу політики як суспільного явища виступає висунуте К.Марксом і Ф.Енгельсом положення про суть класів, класової боротьби, боротьби політичної, спрямованої на завоювання та утвердження влади. Політична влада – це організоване насилля одного класу для придушення іншого.

К.Маркс припускав найрізноманітніші види класової боротьби, не заперечував значимості морних форм боротьби робітників за поліпшення добробуту і реалізацію прав людини. Кардинально вирішити проблеми непримиримості інтересів, на думку Маркса, може тільки соціальна революція. Головне питання революції – питання влади. Але Маркс і Енгельс не абсолютизували революційну форму суспільного життя, не ігнорували інші його форми.

В.І.Ленін. Сформулював марксистську політичну доктрину XXст. Центральне місце в ній займає питання про класову боротьбу, що є одним з найголовніших питань марксизму. Ленін ідеалізував саму доктрину, що стала політичною ідеологією комуністичної партії. Складовою частиною доктрини стала концепція соціалістичної революції. Також Ленін розробив концепції держави диктатури пролетаріату, пролетарської демократії та ін. Значну увагу тут він приділяє ролі класів, народних мас. Розвинув всі сторони марксистської соціології.