Питання 8.

8.Н. Макиавелли про владу і політику.

У Середні століття (Y - XYI вв.) відбувається становлення науки про політика, тобто систематизація окремих політичних поглядів. Вирішальний внесок у цей процес зробив видатний італійський мислитель Никколо Макиавелли (1469-1527), що міркує про політика як про науку, здатної дати точні судження і пророчити закономірності розвитку державності в напрямку до демократії.

«Політика - є сукупність засобів, що необхідні для того, щоб прийти до влади, удержатися у влади і корисно використовувати її» (Н. Макиавелли).

Одним з перших від традиції широкого значення держави відійшов Н. Макиавелли. Він увів для позначення будь-якої верховної влади над людиною, будь те монархия або республіка, спеціальний термін «stato» і зайнявся дослідженням реальної організації держави.

Саме Н. Макиавелли, вичленувавши політикові як самостійну сферу в суспільстві, став розглядати її не як область належну й уявлюваного, а як політичну реальність, як практику.

Важливим внеском М. В історію політичних ідей Відродження був його підхід до проблеми держави зі світських позицій: він намагався розкрити закони суспільного розвитку, ґрунтуючись на дані історії, на розкритті людської психіки, на навчанні реальних фактів, реальної обстановки. Кращою формою держави М. Вважав республіку. Він думав, що для упорядкування держави припустимі будь-які засоби – насильство, убивство, обман, зрадництво. М. Різко засуджував політикові феодальної знаті й особливо панства, що приводила до постійних розбратів разом з тим він побоювався і «черні», утягується легко в авантюри. Його симпатії – на стороні середніх і вищих шарів торгово-ремісничого населення італійських міст.

Висновки:

1. Макіавеллі відкинув схоластику, замінивши її націоналізмом та реалізмом.

2. Заклав основи політ. науки.

3. Виступив проти феод. роздробленості за створення централізованої Італії.

4. Ввів у політичний обіг поняття «держава» і «республіка» у сучасному їх розумінні.

5. Сформулював суперечливий але вічний принцип: «Мета виправдовує засоби».

Питання 9.

Т. Гоббс Д. Локк про походження і задачі гос. – ва.

Чітке розмежування держави і суспільства було обґрунтовано в договірних теоріях держави Гоббсом, Локком,Руссо й іншими представниками лібералізму. У них ці поняття розділяються не тільки змістовно, але й історично, оскільки .затверджується, що існуючі спочатку у вільному і неорганізованому стані індивіди в результаті господарської й іншої взаємодії спочатку утворили суспільство, а потім для захисту своєї безпеки і природних прав договірним шляхом створили спеціальний орган - держава.

Одні автори (Гоббс) найсильнішим мотивом, що спонукує людини до державотворення, вважають страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за життя і майно. Інші ж (Локк) ставлять на перший план розум людей, приведших їхній до угоди про створення спеціального органа держави, здатного краще забезпечити права людей, чим традиційні форми гуртожитку;

Яскравий приклад правової концепції політики - її контрактивистские («суспільного договору») теорії, представлені Спинозой, Гоббсом, Локком, Руссо, Кантом. Суть цієї теорії складається в трактуванні політики і, насамперед держави як спеціалізованої діяльності по охороні властивій кожній людині від народження фундаментальних прав: на життя, волю, безпеку, власність і т.д.

Питання10.

Идеи общественного договора и народно суверенитета Ж.Ж.Руссо.

Ж.Ж.Руссо идеализировал догосударств существование человека, полагая, что по природе своей человек – существо доброе. Основную задачу общественного договора философ видел в том, чтобы найти такую форму ассоциации и благодаря которой каждый, соединяясь со всеми, подчиняется только самому себе и остается свободным как и прежде. Общественный договор. По его мнению, это способ интеграции общей воли. Передавая в общее достояниесвои индивидуальные права и свободы, каждаяличность превращается в нераздельную часть целого. В таком обществе нет конфликтов, противоречий (это прямая демократия).