Питання 6.

Соціально-політичні погляди Платона й Арістотеля.

Платон (438-348 до н.е) – давньогрецький філософ. Теорія трьох станів: філософів, що на підставі споглядання ідей керують усією державою; воїнів, основна мета яких охороняти державу від внутрішніх і зовнішніх ворогів, і працівників, тобто селян і ремісників, що підтримують держава матеріальна, доставляючи йому життєві ресурси. Платон виділяє три основні форми правління – монархію, аристократію і демократію. Кожна з них у свою чергу поділяється на двох форм. Монархія може бути законної (цар) або насильницької (тиран), аристократія може бути пануванням кращих або гірших (алигархия), демократія – законної або беззаконної, насильницької.

Усі шість форм державної влади Платон покритикував, висунувши утопічний ідеал державного і суспільного пристрою. По Платону царі повинні філософствувати, а філософи царювати, причому такими можуть бути тільки деякі споглядальники істини. Розробивши докладну теорію суспільного й особистого виховання філософів і воїнів, Платон не відносив неї до «працівників». Платон проповідував знищення приватної власності, спільність дружин і дітей, державну регулюємо ость шлюбів, суспільне виховання дітей, що не повинні знати своїх батьків.

Аристотель розрізняв три гарні і три дурні форми керування державою. Гарними він вважав форми, при яких виключена можливість корисливого використання влади, а сама влада служить усьому суспільству; це – монархія, аристократія і «полиття» (влада середнього класу), заснована на змішанні олігархії і демократії. Дурними видами цих форм Аристотель вважав тиранію, чисту олігархію і крайню демократію. Будучи виразний полисной ідеології Аристотель був супротивником великих державних утворень.

Питання 7.

6.Політичні ідеї середньовіччя (Августин, Аквінський)

Хома Аквінський народився в 1225 р. Головним у творчості Ф. Аквінського є розроблений їм метод упорядкування, що классификационно-подчиняется, і розміщення окремих знань і зведень. Аквінського цікавив моральний світ і, таким чином, суспільство. Центром його інтересів були духовні і соціальні проблеми. Він поміщає людину насамперед у суспільство і державу. Держава існує потім, щоб піклується про загальне благо. Ідеї доминиканца Ф. Аквінського рішуче протистоять поглядам францисканців не тільки в області психології, але й в інших областях. Області науки і віри в Аквінського зовсім ясно визначені. Задачі науки зводяться до пояснення закономірностей світу.

Аврелий Августин (354-430). Внесок Августина полягав у тому, що він спробував обґрунтувати першість віри над розумом і філософськи. Усе людське пізнання має два джерела. Перший – досвід, почуттєвий контакт із речами навколишнього світу. Іншої – у придбанні знання від інших людей. Соціально-політична доктрина Августина заснована на ідеї нерівності, що він відстоює як вічний і незмінний принцип громадського життя. Нерівність є стороною ієрархічної структури суспільного організму, створеного богом. Августин посилається і на християнську ідею рівності всіх людей перед богом. Августин заклав основи нової християнської філософії. Характерною рисою розуміння Августином процесу пізнання є християнський містицизм. Головним предметом філософського дослідження були бог і людська душа.