Питання 47.

Поняття і відмітні риси СМИ

Засоби масової інформації (ЗМІ) уживається також mass-media від лат. mass - маса, безліч і medius -середній, нейтральний) - періодичні друковані видання й інші форми поширення інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, визначеному регіоні, а також на виконання специфічних соціальних функцій.

Вид ЗМІ:

- електронні засоби – телебачення, радіо, Інтернет, супутниковий зв’язок;

- друковані засоби – газети, часописи, довідники, енциклопедії.

Існує дві основні форми викладання інформації:

1) Послідовно логічна

2) Фрагментарна

- Послідовно логічна, пов’язана з діяльністю друкованих ЗМІ;

- Фрагментарна форма, пов’язана з діяльністю електронних ЗМІ, характеристикою є те що ЗМІ діють у часі і просторі

Їхні відмітні риси:

- публічність, тобто необмежений і не персоніфіковане коло споживачів;

- наявність спеціальних технічних приладів, апаратури;

-непряма, розділена в просторі і в часі, взаємодія комунікаційних партнерів;

-односпрямованість взаємодії від комунікатора до реципієнта, неможливість зміни їхніх ролей;

-непостійний, характер їхньої аудиторії, що утворюється "від випадку до випадку в результаті загальної уваги, проявленого до тієї або іншої передачі або статті.

Журнали охоплюють – 19% населення; Газети – 46%; Радіо – 52%; Телебачення – 93%.

Різновид засобів масової інформації

ДО СМИ відносяться:

-преса;

-масові довідники;

-радіо, телебачення, кіно;

-звукозапис і відеозапис;

-кабельне радіо і телебачення;

-супутниковий зв'язок;

- електронні текстові комунікаційні системи (відеоекранні і кабельні тексти);

-індивідуальні засоби нагромадження і друкування інформації (касети, дискети, диски, принтери);

Питання 48.

Типи політичних культур (Г Алмонд І. Верба)

Політична культура не є чимось постійним. Вона міняється: а) з часом накопичуються нові факти відносин політичних, котрі узагальнюються і політичної стають нормою культури, йде наукова розробка проблеми політичної культури, що робить свій вплив на її форми і зміст; б) з зміною суспільного ладу кожен суспільний, соціально-економічний лад має свої політичні інститути, свою мораль і т.д., що, природно, відбиває на формуванні його своєрідної політичної культури.

З обліком цього вчені-політологи і дають класифікацію політичних культур. Американські політологи Г.Алмонд і С.Верба виділяють три «чистих» типи політичних культур:

- патріархальний, котрий характеризується відсутністю інтересу до політичного життя, чітко виражених політичних ролей у суспільстві^

-подданнический, для якого характерна сильна орієнтація на політичну систему і разом з тим низький рівень участі громадян у політичному житті;

- активістський зі значним інтересом громадян, як і політичної системи, так і до своєї участі в політичному житті.

У «чистому» виді названі типи не існують. З'єднуючись, вони дають реально функціонуючі політичні культури. Вищим типом вважають культуру гражданственности.- у якій переважає активістська політична культура при збереженні подданнической і патріархальної.

У західній політології дається й інша типологія. Якщо в якості критерію розглядається суспільно-політичний принцип, то політична культура підрозділяється на:

політичні культури еліти, режиму і суспільства. Політичну культуру класифікують як: до індустріальну, континент-європейську й англоамериканскую.

Польський політолог Е.Вятр, керуючись формаційним критерієм, поділяє політичну культуру на культуру докапіталістичної формації (племінна, теократична, деспотична, патриціанська, дворянська) і капіталістичної формації (консервативно-ліберальна, ліберально-демократична, авторитарна, тоталітарна).

У СРСР типи політичних культур виділялися на основі класового підходу: рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична.