Питання 36.

Поняття функції і типологія політичних партій

Політ. партія – є організована частина суспільства члени якої об’єднуються з метою виборювати політичну владу.

Партії діють на основі конституції і законодавства «Закон про об’єднання громадян» визначає партію, як об’єднання громадян загальнонаціональної програми суп. Розвитку, які мають брати участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади місцевого самоврядування та представництво їх у владі.

Новий режим буржуазної демократії з’явився новий елемент як партія. Партії були важливим елементом представницької системи володарювання починаючи з буржуазної демократії.

Ознака партії:

1. Мета – завоювання, здійснення влади.

2. Характер організації партії

3. Ідеологія: з т.з. ідеології партії поділяються:

- буржуазні; - соціалістичні; - ліберальні; - комуністичні; - фашистські.

4. Діяльність партії щодо забезпечення підтримки з боку населення.

Вагомий внесок у розвиток партій зробив Вебер, він казав що парті я проходить 3 етапи розвитку: - аристократичне угруповування; - політичний клуб; - масова партія. Всі стадії проходить не кожна партія, їх пройшли тільки: консерватори і ліберали.

Ознака партії – структура:

1) Лідер партії; 2) апарат партії; 3) рядові члени партії; 4) електорат; 5) сим патики партії;5) меценат партії.

Ознака сучасної партії:

1. Прагнення влади (тільки партійна організація не тільки прагне і виборює владу в процесі жорсткої конкуренції з іншими партіями з метою реалізації програмних установ)

2. Структура партії. 3. Діяльність партії напрямлена на пошук народної підтримки. 4. Тривалість діяльності у часі.

Ф-ццї партії:

1). Визначення мети. 2) Акумуляція та вираження соціальних інтересів. 3) Мобілізація та соціалізація громадськості під час виборчої кампанії. 4).Ф-ція рекрутування або залучення політ лідерів до лав своєї партії, а також формування уряду. 5).Організація вивчення громадської думки з питань які визначають стан вирішення суспільних проблем. 6). Мобілізація електорату навколо кандидатів під час виборів. 7). Забезпечення безпроривності політ зв’язків між парламентом та всією країною. 8) Ф-ція політичної соціалізації (реалізація зв’язку партії з суспільством). 9) Ідеологічна ф-ція

Питання 37.

37 Партійна система, її визначення, сутність і типи

Поняття партійної системи можна визначити як систему відносин суперництва і співробітництва між функціонуючими в конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники підкреслюють - між легально діючими партіями). Партійна система - це частина (підсистема) політичної системи, що у широкому розумінні є визначеною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології і психології) і політичних відносин (режиму функціонування, зв'язків політичних інститутів між собою і з зовнішнім середовищем політичної системи).

Найстаршим (і найбільш популярним донині) критерієм, використовуваним при класифікації партійних систем, є кількісний: виділяють безпартійні, однопартійні, двухпартийные і багатопартійні системи. Перші два різновиди можливі лише в сполученні з авторитарним і тоталітарним режимами і можуть бути названі партійними системами умовно, тому що значима політична взаємодія між партіями тут відсутній. Безпартійні системи зустрічаються в сучасному світі рідко. Це деякі збережені традиційні режими і деякі військові диктатури, що накладають офіційна заборона на діяльність партій. Як інші приклади можна назвати своєрідні політичні пристрої Ірану (після саморозпуску Ісламської республіканської партії) і Лівії. Однопартійні системи властиві в основному тоталітарним режимам (Китай, Північна Корея й ін.). Двухпартийные і багатопартійні партійні системи сумісні з ліберальною демократією. Головна складність, зв'язана з застосуванням цих понять, випливає з деякої умовності терміна «двухпартийная система». У Великобританії, що вважається її класичним зразком, «треті» партії, набирають на виборах до 10% голосів, а кількість цих партій давно перевалило за сотню. Обґрунтовуючи правомірність використання терміна, звичайно вказують на те, що влада все-таки здійснюється поперемінно двома найбільшими партіями. Так, Джованни Сартори відзначає, що ми маємо двухпартийность тоді, коли існування «третіх» партій не перешкоджає двом головним керувати одним, тобто коли коаліції не є необхідним. З цього погляду, Великобританія і США мають двухпартийные системи. Двухпартийная система, таким чином, може характеризуватися чергуванням у влади двох основних партій при відсутності «коаліційного» потенціалу в їхніх суперників. Двухпартийная система з погляду багатьох дослідників має багатьма позитивн якостями:

1 Двухпартийная система сприяє поступовому зм'якшенню ідеологічних конфліктів між партіями і їхнім поступовим переходом на більш помірні позиції.

2 Інша перевага двухпартийной системи вбачають у тім, що вона дозволяє одержавшей перемогу на виборах партії сформувати не піддане кризам уряд.

3 З погляду виборця, безсумнівне достоїнство двухпартийности - те, що вона полегшує вибір при голосуванні. (Не потрібно читати десятки партійних програм або, годинник сидячи в телевізора, вникати в міркування « голів, щоговорять,»: партій всего дві, т співвіднести власні інтереси з їх програмами не так вуж складно).

І, нарешті, затверджують, що тільки двухпартийная система дозволяє наблизитися до ідеалу відповідального правління, що відіграє найважливішу роль в усіх без винятку теоретичних моделях демократії. При цьому двухпартийная система має і недоліки, головний з яких складається в можливості зміни політичного курсу на чергових виборах у випадку перемоги опозиційної партії.

Багатопартійна система припускає активну роль у політичному житті двох і більш партій. Кількість партій відбиває наявність розгалуженої системи социальньк інтересів. Така партійна система прагне до пошуку згоди і компромісів, оскільки жодна з партій не володіє явним політичним домінуванням. Приклад багатопартійності виявляють країни Західної Європи, у яких економічні, національні, релігійні, ідеологічні розходження породжують різноманіття партій. Так, в Італії нараховується 14 партій, Голландії - 12, у Швеції, Данії, Норвегії більш п'яти і т.д.

Італійський політолог Дж. Сартори приводить більш складну класифікацію, засновану на ідеологічній дистанції («полярності») між партіями. На його думку, існує сім типів партійних систем, що розміщаються між полюсами: «однопартійної»