Питання 27.

27 Легітимність політичної влади. Взаємозв'язок легітимності й ефективності.

Панування як институализировавшаяся влада може поразному оцінюватися громадянами. Позитивна оцінка, прийняття населенням влади, визнання її права керувати і згода підкорятися означає її легітимність. Легітимна влада звичайно характеризується як правомірна і справедлива. Легітимність зв'язана з наявністю у влади авторитету, її відповідністю ціннісним представленням більшості громадян, з консенсусом суспільства в області основних цінностей.

Великий внесок у теорію легітимації панування (влади) уніс Макс Вебер. У залежності від мотивів підпорядкування він виділив три головних типи легітимності влади:

1 Традиційна легітимність. Вона знайдена завдяки звичаям, звичці коритися влади, вірі в непохитність і священность издревле існуючих порядків. Традиційне панування характерне для монархій;

2 Харизматична легітимність. Вона заснована на вірі у виняткові якості, чудесний дарунок, тобто харизмові керівника, якого іноді навіть обожнюють, створюють культ його особистості. Харизматична легітимність базується на вірі і на емоційному, особистісному відношенні вождя і маси;

3 Раціонально-правова, демократична легітимність. Її джерелом вькступает раціонально зрозумілий інтерес, що спонукує людей підкорятися рішенням уряду, сформованого за загальновизнаними правилами, тобто на основі демократичних процедур. У такій державі підкоряються не особистості керівника, а законам, у рамках яких обираються і діють представники влади. Існують і інші способи легітимації.

Легітимність влади корениться в політичній культурі населення й означає відповідність її пристрою ціннісним представленням громадян. Однак їхнє відношення до влади може бути не тільки ціннісним - з позицій норм моральності, але й інструментальним — оцінюючої її з погляду того, що вона дає або може дати людям. Таке інструментальне відношення між громадянами і владою характеризується поняттям ефективності.

Питання 28.

Понятие, структура и механизм функционирования политической системы общества.

Політична система – це певна к-ть взаємопов’язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні властивості, притаманні саме цій спільноті.

Поняття система було запозичено із електроніки і кібернетики, а його поняття було перенесено Девізом Істоном, Г.Алмондом. політ система виступає як центральна проблема політології. Це пов’язано з тим, що вона дає цілісне заг. уявлення про організацію та ф-ціонув. політ життя суспільства.

Сучасний стан розробки політ системи дає можливість розглянути підходи і основні ознаки, які характерні для політ системи різних типів.

Політ система суспільства – це цілісна інтегрована сукупність політ суб’єктів, структур і відносин, що виражає інтереси всіх політ і соц. сил сусп-ва. Вона діє разом і у взаємодії з іншими ел-тами соціуму.

Аристотель вже розглядав політ системи. Істон сформував ідею необх. аналізу діяльності соціуму через характерні ознаки діяльності підсистем, найголовніша з яких є політична. В своїх працях він розглядає механізм функціонування політичного життя – соціуму. На його думку політ життя суспільства можна уявити як неврівноважену систему, у якій весь час відбуваються порушення та водночас робляться спроби встановлення рівноваги. Підкреслює що політ системи бувають стійкі і нестійкі. формулює висновок про те, що нерухомість системи ніколи недосяжна, поки вона жива. (малюнок: коло соціуму, посередині прямокутник політичної системи. На вході з одного боку 1.вимоги до влади 2.підтримка влади. З іншого боку: 3ю програми. 4. проекти).

Головним елементом політ системи є держава, партії, сусп. та пліт рухи, а також форми соц. свідомості: право, мораль, норми законів, політ свідомості та культура + традиції і менталітет.

Структура політ системи:

-держава -політ партії -профспілки -асоціації -ініціативні групи -групи впливу та тиску -соц.політ. групи та об’днання

Основні компоненти політ системи:

1. політ відносини – взаємини суб’єктів та об’єктів з приводу завоювання влади.

2. політ організація сусп-ва – система інститутів в межах яких відбувається політ життя суспільства.