osnastka_prakt_i_samrab

1 - штир регульований, 2 - втулка конусна, 3 - втулка прорізна, 4 – гайка, 5 – шайба

Рисунок 6.4 - Конструкція з'єднання регульованими штирями

Таблиця 6.4 - Розміри з'єднань регульованими штирями

1 - штир, 2 - втулка, 3 – гайка Рисунок 6.5 - Конструкція з'єднання рознімних ящиків нерегульованими

штирями

71

1 – ручка, 2 –контргайка, 3 –пластина, 4 - болт відкидний, 5 – вісь, 6 - шплінт

Рисунок 6.7 - Кріплення відкидними ручками

Таблиця 6.7 – Розміри кріплень відкидними ручками

Стержньові ящики, призначені для виготовлення стержнів на піскодувних машинах, мають ряд інших конструкційних особливостей [4].

6.3 Способи кріплення металевих моделей на модельних плитах

Положення металевих моделей в процесі їх монтажу і експлуатації фіксується на плиті за допомогою контрольних штифтів. Кількість контрольних штифтів не повинна бути меншою двох і більше чотирьох, а їх розміри залежать від розмірів моделі. Для кращої фіксації моделей відстань між штифтами повинна бути якомога більшою. Приклад фіксації металевої моделі штифтами на модельній плиті показано на рис. 6.8 і в табл. 6.8. Довжина штифта l* визначається конструктивно.

Кріплення металевих моделей на модельних плитах проводиться гвинтами або заклепками (при висоті моделі до 36 мм), шпильками (при висоті моделі до 45 мм), і болтами (при висоті моделі більш 45 мм). Приклади кріплення металевих моделей на модельній плиті за ГОСТ

20341-74 наведені на рис. 6.9, 6.10 і 6.11, а розміри - в табл. 6.9, 6.10, 6.11.

73

1 – модель, 2 – модельна плита, 3 штифт Рисунок 6.8 - Приклад фіксації моделі на модельній плиті

Таблиця 6.8 – Фіксація металевих моделей штифтами на металевих модельних плитах

1 – модель, 2 – модельна плита, 3 – гвинт Рисунок 6.9 - Кріплення металевих моделей гвинтами

Таблиця 6.9 – Розміри кріплення металевих моделей гвинтами

74

1 – модель, 2 – модельна плита, 3 - заклепка Рисунок 6.10 - Кріплення металевих моделей заклепками

Таблиця 6.10 – Розміри кріплення металевих моделей заклепками

Довжина болтів l* визначається конструктивно.

75

Фіксація металевих моделей закритих надливів на моделях виливків або на плитах виконується за допомогою болтів. Приклад такої фіксації наведено на рис. 6.12 а розміри – у табл. 6.12.

1 – модель виливка або модельна плита, 2 – модель надливу, 3 – болт Рисунок 6.12 - Кріплення металевих моделей надливів

Таблиця 6.12 – Розміри кріплення металевих моделей надливів

Довжина болтів l* визначається конструктивно.

Отвори для штифтів, головок гвинтів і болтів після кріплення моделей на плитах повинні бути замазані епоксидною смолою з додаванням алюмінієвої пудри.

Питання для самостійного пророблення

1)Назвіть об'єкти металомодельної оснастки.

2)Який порядок виготовлення металевих модельних комплектів?

3)Як підрозділяються металеві моделі по конструктивних ознаках?

4)На підставі чого вибирається товщина стінок порожнистих моделей і ящиків, товщина і кількість ребер жорсткості?

5)Назвіть способи скріплення частин стержньового ящика?

6)Назвіть способи кріплення металевих моделей на модельних плитах. Залежно від чого вони вибираються?

76

Рисунок 7.1 – Пластмасова модель

Таблиця 7.4 – Типові конструкції пластмасових моделей

Моделі з високими виступаючими бобишками або болванками для підвищення їх міцності іноді армують дерев'яними або гіпсовими сердечниками. Армовані моделі не мають ребер жорсткості, що значно скорочує витрати пластмаси на їх виготовлення.

79

7.3 Технологічний процес виготовлення пластмасової оснастки

При визначенні розмірів модельної оснастки з пластмас враховується усадка металу виливка і усадка самої пластмаси в процесі отвердіння

Об'ємна усадка епоксидних смол залежить від вмісту наповнювача і коливається в межах 0,1...0,6 %. Дрібні моделі (с середнім габаритним розміром до 250 мм) із застосуванням як наповнювач залізного порошку практично не мають усадки. Акрилові або поліефірні пластмаси мають об'ємну усадку від 0,4 до 0,6 %.

Пластмасові модельні комплекти виготовляють двох класів міцності: I - для масового і багатосерійного виробництва виливків; II - для серійного і дрібносерійного виробництва виливків. Залежно від класу міцності пластмасового модельного комплекту вибирають один із способів виготовлення: виливний або контактний.

Сутність виливного способу полягає в тому, що епоксидний состав заливають у заздалегідь виготовлену гіпсову форму. При контактному способі проводять пошарове формоутворення моделі, наносячи состав смоли щіткою по всій поверхні підготовленої гіпсової форми, покритої розділяючим составом (наприклад, технічним гліцерином). Армування моделей здійснюється склотканиною.

Для акрилових композицій застосовують також спосіб виготовлення модельних комплектів запресовуванням, що забезпечує I клас міцності.

У таблиці 7.5 наведені способи виготовлення пластмасових модельних комплектів залежно від обраного класу міцності і способу формування виливків.

Таблиця 7.5 – Способи виготовлення пластмасових модельних комплектів

Технологічний процес виготовлення литих моделей із пластмасових композицій холодного твердіння складається з операцій виготовлення промоделі, форми й самої моделі.

80