Завдання до лабораторної роботи

Завдання 1. Складіть програми для розв’язання наступних задач обробки двовимірних масивів.

Варіант 0n, 3n. Знайдіть <умова А> елементів кожного стовпця матриці Х(4,5). Результат запишіть у масив В.

Варіант 1n. Знайдіть <умова А> елементів кожного рядка матриці В(6,4). Результат запишіть у масив Х.

Варіант 2n. Знайдіть максимальний за модулем елемент матриці М(5,6), номер його рядка і стовпця. Визначте <умова А> елементів знайденого рядка (непарні варіанти) або знайденого стовпця (парні варіанти) вихідної матриці.

Умова А наведена в таблиці 22.

Таблиця 22

N	Умова А
1	максимальні від'ємні значення
2	мінімальні додатні значення
3	суми додатних кратних 5
4	кількості від'ємних не кратних 3
5	мінімальні парні значення
6	суму елементів, що належать інтервалу [1;20]
7	максимальні кратні 4 значення
8	середні геометричні з інтервалу [10;50]
9	середні арифметичні непарних
0	середні геометричні, більших за 15

Завдання 2. Складіть програми для розв’язання наступних задач обробки рядків, стовпців і діагоналей матриці.

Варіант 0n, 3n. Знайдіть різницю <умова А> елементів головної діагоналі і <умова Б> елементів рядка матриці Х(6,6).

Варіант 1n. Знайдіть суму <умова Б> елементів головної діагоналі і <умова А> елементів побічної діагоналі матриці Z(5,5).

Варіант 2n. Знайдіть частку від ділення <умова Б> елементів побічної діагоналі на <умову А> елементів k - го стовпця матриці Y(6,6).

Умови А, Б і значення k наведені в таблиці 23.

Таблиця 23

n	<Умова A>	<Умова Б>	k
1	Добуток парних	Кількості додатних	2
2	Добуток непарних	Кількості від’ємних	4
3	Суми додатних	Мінімального кратного 3	6
4	Суми від’ємних	Максимального не кратного 3	1
5	Кількості від’ємних	Суми парних	3
6	Кількості додатних	Добуток не кратних 4	5
7	Мінімального додатного	Середнього арифметичного непарних	2
8	Максимального від’ємного	Середнього геометричного додатних	6

Продовження таблиці 23

n	<Умова A>	<Умова Б>	k
9	Добуток непарних	Суми від'ємних	4
0	Суми додатних	Мінімального парного	3

Лабораторна робота 9 процедури і функції

Мета роботи: виробити практичні навички в написанні та налагодженні програм з використанням процедур і функцій.

Процедури

У мові Паскаль передбачена можливість об'єднання будь-якої послідовності операторів у самостійну програму, яка називається процедурою.

У найпростішому випадку процедура може бути лише пойменованою групою операторів, наприклад:

procedure aa;

begin

d:=x; x:=y; y:=d

end;

У такій процедурі без параметрів і без оголошення перемінних всі імена передбачаються відомими програмі, оголошеними раніше. Ці змінні називаються глобальними. Змінна може бути локалізована, тобто оголошена в процедурі.

Процедура з параметрами перелічує змінні - параметри, що будуть використовуватися при виконанні процедури. Такі параметри вказуються в круглих дужках після імені процедури, наприклад:

procedure tr(a,b,c:real; var y:real);

Зазначені в дужках параметри називаються формальними. Якщо перед ім'ям формального параметра стоїть слово var, то такий параметр є параметром-перемінною, у противному випадку - значенням.

Для звертання до процедури досить указати її ім'я і список фактичних параметрів у круглих дужках, наприклад:

tr(p1, p2, p3, rez);

При звертанні потрібно, щоб, по-перше, кількість фактичних та формальних параметрів збігалося; по-друге, фактичні параметри p1,p2, p3,rez мали той же тип, що і формальні параметри a,b,c,y. У нашому випадку тип real. Фактичний параметр, що відповідає параметру-змінній, може бути тільки змінною. Фактичний параметр, що відповідає параметру-значенню може бути будь-яким вираженням відповідного типу, зокрема константою. Наприклад, звернутися до tr можна так:

tr (2.5,sqr(x)+4,a+b*x,r);

Результатом виконання процедури може бути значення, поміщене у змінну деякого типу. Якщо така змінна введена в список формальних параметрів, то вона має бути обов'язково параметром-змінною.

Процедура має ту ж структуру, що і головна програма, тобто складається із заголовка і блоку. Блок містить розділи label, const, type, var і виконувану частину (від begin до end;).

Процедура міститься в головній програмі після розділу var і перед begin програми. У будь-якій процедурі може міститися звертання до раніше описаної процедури.