902461

ЧОБОТАР

Шию, шию чобітки, Шию й черевички:

В закаблуки б’ю гвіздки, Малі і великі.

Сюди цок — Туди цок!

Цок гвіздок в чобіток! Гей дівчата, й парубки! Гей, маленькі діти!

Всі пошию залюбки Гарні черевики.

Ще й підкови підіб’ю, Так, що б аж блищали, Щоб роботу скрізь мою Люди пам’ятали.

***

Стук, цок! Стук, цок!

Ти не гнися, мій гвіздок! Я працюю як великий, Ремонтую черевики: Підбиваю каблуки, Зашиваю всі дірки…

Хай похвалиться сестричка: «Гарні в мене черевички, А ще кращий братик-швець,

Хлопчик — просто молодець!» Стук, цок!

Стук, цок!

Ти не гнися мій гвіздок!

***

Дошку взяв мебляр дубову І покраяв на столі.

Шафу робить він книжкову, Придивляйтеся, малі!

ДВІРНИК

Є в нього друзі: Мітла і лопата, Ми на світанку спимо,

А двірник ще до зорі прокидатися звик. Першим стрічає він сонце у місті:

Двір наш і вулиця — Глянь, які чисті!

***

В нашім краї кожне місто Повинно бути гарне й чисте. Тому раненько я встаю, — Працю виконую свою.

Тротуари чисто підмітаю, Газони водичкою поливаю. Сумлінно все це я роблю, Бо чистоту, красу люблю.

Великі вулиці машини прибирають, Вони і поливають, і підмітають.

А я працюю в нашому дворі, Що гарно було гратись дітворі.

САДІВНИК

З батьком яблуні садили, Трохи руки натрудили. Я люблю наш тихий сад І осінній листопад. Садівник я, садівник!

Завтра з татком будем зранку У саду копати ямки, Бо лишились яблуні, Вчора не досаджені. Садівник я, садівник!

КОВАЛІ

Бах-дзень-дзень, Бах-дзень-дзень!

По залізу цілий день… Скачуть іскри золоті. Руки день весь зайняті… Куєм коси і серпи, Щоб було чим жать снопи. Куємо ми цілий день: Бах-дзень-дзень, Бах-дзень-дзень!

ПРАЛЯ

Ляльчине убраннячко я зберу, Ляльчинне убраннячко поперу. Лийся, водичко, із крана, Буде спідничка попрана. Лийся, водичко сріблиста, Буде хустиночка чиста. Почеплю убраннячко на шнурі, Посушу убраннячко у дворі.

Сонечко буде світити, Ляльчину хустку білити. Буде вітрець повівати, Буде вбрання висихати.

В. Лучук

КУХАР

Дітвору він добре знає, Її щедро пригощає, Бо уміє готувати Ще й уміє подавати.

КУХОВАРКИ

Я і сестра моя Наталя Зранку мамі помагали: Все прибрали і помили, Та ще й каші наварили. Присмалилась наша каша, Пригоріла наша каша: Довго на вогні тримали,

Ну й дісталось нам від мами. А ми їли і хвалили — Кашу ж самі ми варили.

С. Шушкевич

***

Наш кухар ніби боровик, Надів біленьку шапку, Готує нам він холодник І запікає бабку.

Смачний у кухаря пиріг. Чудова каша манна!

Він знає про здоров’я всіх — Йому подяка й шана.

ПЕКАР

Ще всі навколо міцно сплять, Та пекар встати встиг, Аби духмяним калачем Ти смакувати зміг.

ГОНЧАР

Тверду глину розмочу, Круг гончарний розкручу. Залюбки ліплю скульптури, Я і плиточник, і муляр, Штукатур і маляр я — Праця треба скрізь моя.

***

Раз, два, раз, два! Гончарі творять дива, Беруть грудочки землі, Ставлять посуд на столі.

ЛІПЛЕННЯ ПОСУДУ

Я охайно, плавно, легко Пластилін візьму і стеку. Розкачаю рухом звичним Заготовку циліндричну.

Стисну пальцями злегенька — Вийде блюдечко маленьке.

З пластиліну а чи з глини, Роблю конус без вершини. Зроблю гарний візерунок — І готовий подарунок.

ВОДІЙ

На машині підвезу

Япісок і глину, Допоможу розгрузити

Ясвою машину.

***

Шофер не любить довго спати — Із сонцем він встає І до машини поспішає — Важливі справи є.

НАШ ВОДІЙ

Хороші водії, скажу, В тролейбусах сидять, Напевно, всі ви бачили, Як ждуть вони малят.

Коли по нашій вулиці Я з друзями спішу,

І хай водій нахмуриться, А я таке скажу:

«Водію, ми — діти, знайте, Хвилинку зачекайте.

Нам треба в перший клас, Не залишайте нас».

Осінній ранок хмариться, І дощ холодний ллє.

А черга до автобуса Все більшою стає.

Водій дверима грюкає, Знов відкрив — для нас:

«Сідайте швидше, хлопчики, Бо спізнитесь у клас!»

«Водію, вас просять діти: Уважно дуже їдьте! Багато школярів Спішать о цій порі!»

Т. Ковалевська

***

Спішать в колоні довгій І «Жигулі», і «Волги» — Машини за машинами,

Та все шурхочуть шинами.

А в кожній тій машині Сидить водій в кабіні, Кермо тримає вміло.

Веде машину сміло.

Ось червоне світло сяє, — Стій! Вперед путі немає. А зелене — не зівай, —

Сміло в путь вперед рушай.

ШОФЕР

Засвітять знову на вулицях Вогні світлофорів навкруг, А в кожній кабіні хвилюється

Шофер — твій товариш і друг.

Ведуть дороги уперед… Долаємо найдальші рубежі.

У всі кінці країни шофери у машинах Розвозять по дорогах вантажі.

Л. Кукліна

***

Пшениці шумлять на волі, Де початок їм, де край? Агроном в колгоспнім полі Нам вирощує врожай.

НАШІ ГРЯДОЧКИ

Вже город копають люди, Йде робота на селі.

То ж і ми копати будем В себе грядочки малі. У весінньої землиці

Скільки ласки й теплоти.

Проросте зерно морквиці,

Іредис почне рости. Свіжу грядку грабельками Заскородим залюбки, Кожне зернятко руками Ніжно вкинемо в рядки. Потім зійдуть огірочки — Зарясніється рядок;

Стануть теплими листочки, Поплетуться у вінок. Може, дощик заліниться? Ми самі поллєм рядки, Щоб росли редис, морквиця

Ізелені огірки.

КИМ БУТИ

Ще клубочаться тумани, І роса сріблиться. Тільки Петрику сьогодні Вже ніяк не спиться. Любить довго він поспати

Зранку, тільки не тепер — Він сьогодні їде в поле, Ніби справжній комбайнер. Та не сам він на комбайні: Дядя Вася — за кермом. Аж не віриться, що в нього Петрик став помічником. У великі вантажівки Сиплеться пшениця.

Ой, смачні ж із неї будуть Взимку паляниці.

«Уже знаю, — Петрик каже, — Ким я хочу стати — Підросту і комбайнером Буду працювати!»

ПАЛЯНИЧКИ

М’якенькі палянички Гостюють на столі. Радіють їм дорослі І діточки малі.

Трудились хлібороби У полі й на току… Спасибі їм велике За працю нелегку!

ТРАКТОРИСТ

Працьовитий тракторист Він до всього має хист,

Інасіє й наоре,

Інасадить, і збере.

ПОМІЧНИК

Тато твій — механізатор, В нього дуже гарний трактор — Наче небо, голубий,

Івеликий, і прудкий. Ціле літо й восени Він співає нам пісні. Силу їм свою віддав —

На ремонт в майстерні став: Там робота не вщухає.

— Нас уже весна чекає, — Каже тато, —

До пори вийдуть в поле трактори! Татку я обід ношу

Ійого щодня прошу:

—Дай тобі допоможу! Щось змайструю, підточу, Пофарбую, підкручу.

—Бачу, хлопець ти завзятий! Ось відро і гас, Я фартух тобі припас,

Перемий оці деталі — Кожен гвинтик, кожен паз. Мов нові, деталі стали, До роботи я вже звик. Друзі татові сказали:

—Гарний в тебе помічник!

В.Майоров

***

Трактор весело гуркоче… За кермом — татусь. Дві сівалки на причепі Тягне «Бєларусь». Простяглися чорноземи Вшир і далину.

Ллється, ллється із сівалок Зерно в борозну.

МІЛІЦІОНЕР

Є паличка в нього чарівна — За мить сто машин зупиняє.

Ось паличку ловко він вгору підняв, Одразу «Москвич», як укопаний став.

***

Тут на шляху завжди чергує Вмілий, спритний постовий. Всіма одразу він керує, Хто перед ним на мостовій.

Автоінспектор, він не може — Одним лиш помахом руки Перепинити перехожих, Пропустити дітлахів.

ПРИСЛІВ’Я

Без верби та калини нема України. Любиш Україну — посади калину. Дівчинка у вінку — мов калина у цвіту. Пишна та красива, як червона калина.

Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт. Щоки червоні, як кетяги калинові.

Милуйся калиною, як цвіте, а дитиною, як росте. І не дівчина, а червоні стрічки має.

Хліб — усьому голова.

Піт на спині — хліб на столі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. Буде хліб — буде і пісня.

Весна ледачих не любить. Дружба — це найкраще багатство.

Зким поведешся, того і наберешся. Гуртом можна і море загатити. Один за всіх — всі за одного. Старий друг — краще нових двух.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає. Де багато пташок, там немає комашок.

Двічі літа не буває.

Пищить снігур — скоро зима буде. Зимою сонце світить та не гріє. Багато снігу — багато хліба.

Яка яблунька — такі і яблука. Кожному овочеві — свій час.

Змалої хмари великий дощ буває.

Як лютий не лютує, а на весну брів не хмур. Вночі тріщить, а в день плющить.

Грім гримить — хліб буде родить.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде добрий урожай.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Раді люди літу, а бджоли — цвіту.

Грудень рік кінчає, а зиму починає. Літо збирає, а зима з’їдає.

Без вітру і трава не шелестить. Від березневих дощів квітне земля. Листопад — ворота зими.

Восени і курчата курми будуть. З поганої трави погане і сіно.

Друга шукай, а знайдеш — тримай. Дружба дорожча за золото.

Справжній друг завжди тобі добра бажатиме. Друг за дружку держаться — нічого не бояться. Один за всіх і всі за одного.

Правда світліша за Сонце. За праве діло — стій сміливо.

Правда і в море не втоне, і в огні не згорить. Правди не сховаєш.

Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Добре діло — правду говорити сміло. Правда кривду переважить.

По правді роби, по правді і буде.

Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять. Не хвались, а вчись!

Шкода про те говорити, чого не можна зробити. Не смійся з другого, що тобі не було того. Менше обіцяй — більше роби.

Де не поклав — там не візьмеш. Що в воду впало, те пропало. Крутиться, як дзиґа.

Так біжить, аж земля дрижить. Гарний віночок — краса дівоча. Віночок на голові — для здоров’я.

Увіночку калина — гарна дівчина. Який віночок, такий і голосочок. Правда своє візьме.

Розумний бачить правду, а чесний не порушує слово. Правда та кривда — як вогонь та вода.

Яка совість — така і честь.

Укого совісті нема — нема і сорому.

Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає. Хліб, сіль їж, а правду ріж.

Щира правда всюди куток знайде.

Того, хто каже правду, попереду чекає щастя. Брехня стоїть на одній нозі, а правда — на двох. Правда із дна моря виринає, а неправда потопає. Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться. Коли правдиве діло, то говори сміло.

Хліб — усьому голова.

Посієш вчасно — збереш рясно. Багато снігу — багато хліба.

Як у травні дощ на дворі, то восени — хліб у коморі. Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує. Хто про землю дбає, тому вона повертає.

Лежачого хліба ніде нема.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. Глибше обрати — більше хліба мати. Сій вчасно — вродить рясно.

Травень вологий — рік хлібородний.

Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.

ЛЕГЕНДИ

ЯК МАТИ СТАЛА ЗОЗУЛЕЮ

Були собі чоловік та жінка і мали четверо дітей. Жили вони з рибальства. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась, злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим погодувати. Уже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:

—Діточки, діточки, подайте мені води! Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.

—Нема в хаті води, — одказують діти.

—Візьміть глечик, — каже мати, — підіть до річки та й наберіть води.

Обізвався старший хлопець:

—Я не маю чобіт, нехай сестра йде.

Мати до дочки:

—Піди, доню, принеси мені води!

—Я не маю хустки завитися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина:

—Піди, Івасику, принеси мені водички!