902461

***

Книга — добрий друг, Книга знає все навкруг: Про старі й нові країни, Космос та морські глибини.

Дружба з книгою — це свято: Не було б її у нас, Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

ВЕСЕЛКА

Малюю веселку, Прозору, веселу. Сім барв на папері — Чотири і три.

Червоний, оранжевий, Жовтий, зелений, Блакитний і синій Кладу кольори.

А ось і останній — Фіалковий колір. Заграє веселка Моя чарівна!

Це усмішка сонця Така веселкова, Така незрівнянна, Така осяйна!

ПРО ЩО Б НАМ ПАЛЬЧИК РОЗПОВІВ

Про що б нам пальчик розповів, Якби він говорити вмів.

Нас п’ять, і всі ми — молодці! Я — перший палець на руці, На лівій і на правій, Гнучкий, міцний і вправний. Хоч і найтовщий палець я, Великий — ось моє ім’я.

Це другий палець — вказівний, Він — помічник мій головний. З ним поруч — палець третій, У центрі він, середній.

Він найдовший і стрункий, А поруч з ним — сякий-такий, Що зветься безіменний, Четвертий він від мене.

Найменший братик наш тонкий, Тендітний, лагідний такий — Останній пальчик, п’ятий, Його мізинцем звати.

Коли ми вкупі, ми — кулак! Могутні й сильні ми, ось так!

МІСЯЦІВ ДВАНАДЦЯТЬ ВСІХ. ВИВЧИ ПО ПОРЯДКУ ЇХ!

Січень — перший місяць року, Зиму навпіл він січе.

Та й зима січе — нівроку! Як до літа довго ще!

Другий місяць року — лютий — Недаремно зветься так. Запитає, чи ти взутий?

Він на витівки мастак! Березень — весни початок. Набубнявіли бруньки. Почали струмки дзюрчати, З вирію летять пташки!

А за ним — четвертий, квітень. Теплим подихом дихне, Подарує перші квіти, Небо чисте і ясне.

Далі — травень, місяць п’ятий. Гріє сонце золоте!

Це — природи пишне свято, Все буяє, все цвіте! Червоніють полуниці — Так у червні повелось. Тепла у ставках водиця, Значить, літо почалось! Квітне липа, зріє жито, Стигнуть яблука у нас. Липень — середина літа, Овочів і фруктів час. Пахнуть м’ята, мед і дині,

Ічервоний кавунець. Восьмий місяць, серпень лине, Скоро літечку кінець.

Хоч надворі тепло й досі, Вересня прийшла пора. Квітне верес — це вже осінь, Йде до школи дітвора.

У гаю пташок немає, Жовтень золотить ліси. Глянь: аж серце завмирає Від прощальної краси! Почались холодні зливи. Це похмурий листопад Прокотивсь вітрами злими, Оголивши ліс і сад.

Іостанній місяць — грудень, Почалась зими хода.

Сніг летить. Земля, як грудка,— Підморожена, тверда.

ПРО СВИНКУ ХВЕСЮ

В понеділок Хвеся-свинка Мила у криниці спинку.

Увівторок — вушка й ротик, Ну, а в середу — животик.

Учетвер помила щічки, Щоб було рожевим личко. Потім вже у п’ятницю Мила Хвеська ратиці.

А коли прийшла субота, Знову їй була турбота: Накупила Хвеська мила Й хвіст, а потім шию мила! А в неділю, чиста дуже, Вся купалася в калюжі!

Україна, українці

Облітав журавель сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

—Де найкраща земля? Журавель відповідає:

—Краще рідної немає!

***

Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма, Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема.

***

Ой, у лузі калина стояла, Ягідками усіх частувала. До калини малята ходили, Хороводи круг неї водили.

***

Сідайте у рядочок, Сплетемо віночок: Квіточка до квіточки, Як і ми ось діточки.

***

Хрещатий барвінок, Зелена земля, Це квітка блакитна — Символ життя.

***

Безсмертник дає здоров’я людям, Із нього відвари роблять, щоб діток напувать.

Квіти ці скрізь спізнаєш — вони ростуть повсюди І нам допомагають всіх хворих лікувать.

***

Коло хати в бабусі ростуть Духмяні, гарні, малі чорнобривці, По-своєму квіточки гарно цвітуть І радують цвітом навкруг.

***

Ромашка і безсмертник Дають здоров’я людям. Із них відвари роблять, Щоб діток напувати.

Ці квіти скрізь впізнаєш, Вони ростуть повсюди І нам допомагають Всіх хворих лікувати.

***

Ми є діти українські, Український славний рід. Дбаємо, щоб про нас маленьких Добра слава йшла у світ.

***

Все, що рідне, хай нам буде Найдорожче і святе:

Рідна віра, рідна мова, Рідний край наш — над усе.

***

Ось калина над річкою Віти стелить на воді, Хто це щедрою рукою Їй намистечко одів? Червонясте, променисте Розцвітає як вогні,

Дай хоч трошечки намиста, Калинонько, і мені!

***

Україна, рідний край: Поле, річка, синій гай. Любо стежкою іти, Тут живемо я і ти!

***

На білому світі є різні країни, Де ріки, ліси і гаї, Та тільки одна на землі Україна,

А ми — її доньки й сини. Усюди є небо,

І зорі скрізь сяють, і квіти усюди ростуть, Та тільки одну Батьківщину ми маєм — Її Україною звуть.

***

Гарна, велика країна моя, Є в ній озера, річки і моря. Гори високі, степи і ліси —

Скільки багатства, скільки краси.

***

Моя бабуся гарно вишиває.

Цвітуть на полотні троянди й виноград, Розмай калиновий там грає І птахи дивні щебетять.

Навік з’єдналось чорне і червоне — Мойого краю гордість і краса. Душа народу — малинові дзвони, Його веселка, і його сльоза.

Професії

***

Гончар — завзятий теж трудар, Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі — Макітру, горщик або глечик.

***

Чи знаєш ти, мій юний друже, Як зветься той, хто дошки струже, Щоб зробити з них стіл чи лаву? То робить столяр свою справу.

ХЛІБОРОБИ

Честь і слава хліборобам, Що живуть в моїм селі! Хлібороби хліб нам роблять, Знайте ви про це, малі.

В пору літню, в час осінній, Навесні — в гарячий час — Косять, жнуть вони і сіють, Лан орють у котрий раз,

А їсте ви паляницю, калачі смачні їсте, — Не забудьте уклониться хліборобові за те.

М. Познанська

ПОЖЕЖНИКИ

Все в диму, Все у курявій білій.

Дзвонять пожежні автомобілі. Мчать наче буря, Тривожно свистять,

Міддю червоною каски блищать. Каски розсипались, І за хвилину швидко, як в казці Зростають дробини.

Люди в брезенту — один за одним Лізуть драбинами в полум’я й дим.

С. Маршак

МОРЯК

Моряки йдуть в дальні походи, Не бояться штормів, непогоди. Безкозирки — вогонь якорів, А попереду через стільки морів.

Їх не зупиняє навіть сильний шквал. Твердо тримають у руках штурвал. Корабель іде по курсу, Корабель іде по курсу, Знає капітан, де наш причал.

ПРИКОРДОННИК

Сніг заслав лісову самоту, Прикордонник стоїть на посту. Темна ніч, і навкруг тишина… Рідний край наш у снах спочива.

В лісі краю немає ярам, Може, ворог ховається там?

Та кого б прикордонник не встиг, — Він з дороги змете ворогів.

І спокійно народ наш живе — Наша армія нас береже… Сніг заслав лісову самоту,

Прикордонник стоїть на посту.

О. Висоцька

КИМ БУТИ

Розвиває стрічку вітер, На матросці — якорі. Я проплавав ціле літо, Океани покорив.

Даремно, хвилі, скачете — На заздрість циркачу. Гулятиму по мачті, Нізащо не злечу.

Ми з бурями боролись, Нас вітри не лякай-ну, Знайдем Південний полюс, Північний теж звичайно.

В. Маяковський

ЛЬОТЧИКИ

Вище птиць, вітрам навпроти, Мчать у небі самольоти.

На крилі у них зірки — Це українські літаки!

Бились мужньо, як і треба… Ось вони — летять, гудуть. Стережуть українське небо, Нашу землю стережуть.

І. Нехода

БУДУ ЯК ТАТО

Буду як тато, Безстрашним пілотом. Я буду як тато Завжди у польоті.

Літак над морями вести, Тільки скоріш підрости. Піднімемось з татом Ми вдвох на ракеті. Удвох побуваємо На нашій планеті.

Розвідає дальні світи, Тільки скоріш підрости.

О. Фаткін

ЛІКАР

Я з дитинства мрію Стати лікарем великим, І від усіх захворювань Найти цілющі ліки.

Ти на лікаря не сердься, Адже в нього добре серце: Відчуває біль чужий, Він так само, як і свій.

Він завжди чим тільки зможе Нашим дітям допоможе: Дасть таблетки і настої І болячки всі загоє.

Як ін’єкції припише, То нехай тебе це втішить,

Бо причина всіх хвороб — Всюди сущий злий мікроб.

МЕДСЕСТРА

Допоможу лікарю людей лікувати — Випишу скоріш рецепт, А ви йдіть купувати.

АПТЕКАР

При лікарні є аптека, Продаються ліки там. Розкажу вам, що від чого, Купувать потрібно вам.

БУДІВЕЛЬНИК

Цей робітник торкнувся хмарини. Дім нам будує — Не знає й хвилини.

Рівно виводить він стіни в будові, Кран є підйомний напоготові.

МУЛЯР

Муляр плечима торкнувся хмаринки, Дім нам будує — Не згає й хвилинки.

Рівно виводить він стіни в будові: Кран величезний сьогодні ще зрання Цеглу доставив на риштування.

ЛІСНИК

Спасибі людям, що зростили ліс: За всі дуби, ялини в пишнім гіллі, І за красу отих зелених кіс, В яких стоять гнучкі берізки білі.

Коли б не ліс, Не знали б ми про те,

Що є фіалка, пролісок на світі… Як у маю конвалія цвіте —

Найкраща, найніжніша з-поміж квітів.

***

Вмійте берегти природу!

Іду садом, полем, а чи лугом, Буду я природі вірним другом. Не столочу навіть і трави, Я скажу їй:

«Зеленій, живи!»

Коли лісом буду я іти, Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереву й пташині, Щовіки жили в мирі й щасті!

БІБЛІОТЕКАР

За моїм вікном ростуть Кедри і смереки, Гарне місце влітку тут Для бібліотеки.

Яполиці змайстрував Для книжок, журналів,

Щоб читали їх усі діти в зелен-залі. І тепер у ранній час Чи в обідню спеку

Йдуть до мене читачі, в бібліотеку. Люблять загадки, пісні Петрик, Оля, Таня

Павлик просить лиш казки та оповідання. Йдуть до мене читачі Зблизька і здалека, Жду їх радісно завжди!

Яж — бібліотекар.

***

Є в тебе справжній, вірний друг, Про це не забувай.

Він розповість про все навкруг — Про море, гори, ліс і луг

Тобі задачки заважкі Терпляче пояснив, Зачепились в класі хлопчаки — Він їх розборонив.

А як в походи, пригадай, Водив нас навесні — Який прекрасний рідний край, Побачив ти в ті дні.

Хто ж надійний друг?

УЧИТЕЛЮ

Учителю, який легкий ваш труд, Коли дитячі очі світяться завзяттям, Все хочуть вміти, Все бажають знати,

Тоді, учителю, легкий твій труд.

Який приємний, вчителю, твій труд, Коли ти відчуваєш душ єднання. Збулись у дітях мрії і сподівання, Тоді твій, вчителю, приємний труд.

Буває, вчителю, святий твій труд, Коли маленьке серденько дитяче Відчує біль чужий, З біди чужої плаче,

Тоді, учителю, святий твій труд.

Буває вдячним, вчителю, твій труд, Коли тебе згадають через роки Ті, що давно пішли у світ широкий, Тоді, учителю, твій вдячний труд.

Який важкий, учителю, твій труд, Коли в очах дітей Байдужість бачиш,

Коли і сили, і розум ти даремно тратиш, Тоді, учителю, важкий твій труд.

ВИХОВАТЕЛЬ

На роботу поспішаю, Не хочу спізнитись. Скоро діток приведуть, Треба їх зустріти.

ПРО ВИХОВАТЕЛЯ

Професій цікавих багато Ми можем назвати сьогодні. Яку будеш ти обирати?

Бо є і престижні, і модні: Артист, чи спортсмен, Чи художник —

Ти можеш свою розпізнати? А є ще й така, в якій можна Професії ці поєднати.

Ізветься вона — вихователь. Такий він потрібний малечі! Кого ще ми можем назвати, Хто взяв би з любов’ю на плечі Дитячі проблеми, турботи, Учив би дітей малювати, Любити природу, співати… Почесна й важка то робота. Вона вимагає таланту, Духовності, знань і уміння

Ітреба все це передати Найменшому в нас поколінню. Щоб виросли діти здорові, Майбутнє могли б будувати

Івартий поваги й любові

Отой, кого звуть — вихователь.

В. Дворецька