902461

Розділ ІІ. ХУДОЖНЄ СЛОВО

ЗАГАДКИ

Овочі

Стоїть півень на грядках У червоних чобітках. (Буряк)

Жовтобокий карапуз Йшов городом та й загруз, Бо насіння стільки має, Що аж боки роздимає. Через те й загруз... (гарбуз).

Сидить вона на грядках Вся закутана в хустках. (Капуста)

Сидить баба — одягнулась, В сто сорочок загорнулась. Ціле літо достигає,

До нас у борщик поспішає. (Капуста)

Сорок сорочок, Сорок торочок Вона одягає —

Не застібає. (Капуста)

Під землею птиця Кубло звела і яєць нанесла. (Картопля)

Росте вона на грядках, Одежина вся в латках. (Капуста)

Іпечуть мене, і варять,

Іїдять, і хвалять. (Картопля)

Сидить дівчина в коморі, А коса її на дворі. (Морква)

Зверху кіска, Знизу спис,

Що за овоч в мене ріс? (Морква)

Сховалась Марічка В підземній коморі, І тільки косички

Лишились надворі. (Морква)

Довгий, зелений, Добрий солоний. Добрий і сирий.

Хто він такий? (Огірок)

Без вікон, без дверей Повна хата людей. (Огірок)

Мов червоний ніс, На городі зріс,

Вборщі скупався, У рот заховався, Язика припік,

Вборщ назад утік. (Перець)

Я кругленька, червоненька, З хвостиком тоненьким. На городі мене рвуть

І до столу подають. (Редиска)

Хто її роздягає, Той сльози проливає. (Цибуля)

Сидить Марушка В семи кожушках, Хто її роздягає,

Той сльози проливає. (Цибуля)

Одежин багато маю, Така в мене вдача: Той, хто мене роздягає,

Той частенько плаче. (Цибуля)

В ста сорочечках бабуля. Певно є, що то… (цибуля).

Гірко щипле за язик Рідний брат її — …(часник).

Фрукти, ягоди

Сам жовтенький, соковитий Достигає серед літа.

Він у джемі, у варенні І солодкий, і приємний. (Абрикос)

Фрукт заморський — гордий пан: Пишний чуб, цупкий жупан. Спробуй скинути жупан — Смакотою вгостить пан. (Ананас)

Маленькі плоди, Мов сережки, повисли. Червоні — солодкі,

Зелені — ще кислі. (Вишні)

Червоний колір, Кисло-солодкий смак, Кам’яне серце, Чому то так? (Вишня)

Круглий, як куля, Зелений, як трава, Червоний, як кров, Солодкий, як мед. (Кавун)

І не дівка, А червоні стрічки носить. (Калина)

Жовтий, ароматний, Кислий, а на смак приємний. До чаю дуже гарний він, Називається… (лимон).

У зеленому лісочку, Під мережаним листочком, Червоніє невеличка,

Спіла ягідка… (суничка).

Кругле та рум’яне, Ароматне та гладке, На дереві росте. (Яблуко)

М’ячик я смачненький, Стиглий, червоненький. Соком-медом як наллюсь, Наливним тоді я звусь. (Яблуко)

Пори року. Явища природи

Росте вона додолу головою, Росте вона холодною зимою. А тільки сонечко засяє —

Вона заплаче і помирає. (Бурулька)

Крил немає, скрізь літає Та ще й і куряву здіймає. (Вітер)

Голі поля, мокне земля, Дощ поливає, коли це буває? (Восени)

Коли це буває, Що клен запалає?

А прихопив морозець Та повіяв вітерець,

Весь вогонь на землю впав, Зовсім клен без листя став. (Восени)

Тане сніжок, Квітне лужок, День прибуває.

Коли це буває? (Навесні)

Тільки сонечко пригріло — І розтанув килим білий. Клен радіє: певно, зна — В гості йде до нас... (весна).

Сонце пече, Липа цвіте, Вишня поспіває,

Коли це буває? (Улітку)

Хтось над річкою Оріль Із дощем розбив таріль. Дощик вилився у річку, По собі залишив стрічку. Стрічка грає-виграє.

Хто вгадає, що то є? (Веселка)

Білі кульки впали з неба, Їм ніхто-ніхто не рад, Бо кому такого треба:

Столочили поле й сад. (Град)

Чи гуркоче Колісниця, Чи регоче Дід візниця, Аж довкіл

Земля дрижить.

В небі хто гримить, Скажіть?.. (Грім).

Вилітає з груби джин, Сивий, бородатий, Мчить у небо хутко він.

Спробуй наздогнати! (Дим)

Коли немає — чекають, Коли прийду — тікають. (Дощ)

Сонце вкрилося хмарками. Хтось невидимий в імлі Небо сірими нитками Пришиває до землі. (Дощ)

Сніг на полях, Лід на річках, Хуга гуляє,

Коли це буває? (Узимку)

Що за диво: все село Білим пухом занесло. Дива зовсім тут нема,

Це до нас прийшла… (зима).

Іде до нас бабуся, В білому кожусі. Поля причепурила,

Пухнастим снігом вкрила. Відгадайте, хто вона — Бабуся чепурна? (Зима)

Без рук без олівця Рисує без кінця. (Мороз)

Вже дерева стали голі —

Ікаштани, і тополі...

Ідощі ідуть щодня — Довгі пасма косі —

Ініхто їх не спиня — Це ж надворі… (осінь).

Він жовтенький і сипучий, У дворі лежить у кучі. Якщо хочеш — можеш брати І фортецю будувати.

Тільки воду мусиш мати. (Пісок)

Семибарвне коромисло Понад річкою зависло, Щоб води відерце взяти Сад і поле поливати.

Над глибінню лячно стало: Розломилось і... пропало. (Райдуга)

Тече, тече — не витече, Біжить, біжить — не вибіжить. (Річка)

За горами, за лісами Золота діжа встає. (Сонце)

Япадаю на ваші хати,

Ябілий, білий, волохатий,

Яприлипаю вам до ніг

І називаюсь просто… (сніг).

Біле, як сорочка, Пухнасте, як квочка, Крил немає, А гарно літає.

Що це за птиця, Що сонця боїться? (Сніг)

Ніжна зірка сніжно-біла На рукав згори злетіла, Поки ніс її сюди,

Стала краплею води. (Сніжинка)

Випливає з-за гори, Загляда у всі двори, Сіє, сіє позолоту, Всіх скликає на роботу, Осяває все навкруг

Чарівний червоний круг. Доня дивиться в віконце:

«Тату, тату, сходить... (сонце)!»

Квіти, гриби та інші рослини

Край

Шляху

Білявка

Стоїть

Молода, Її прикрашає Зелена

Фата. (Берізка)

Плаче красуня над річкою: Пов’язала б коси стрічкою, Та вітер весь час налітає Та коси мої розплітає. (Верба)

У зеленому стручку Густо, наче в кулачку, Дружно братики зростали І тому біди не знали. Восени, під вечорок,

Раптом луснув той стручок. З нього братики-плоди Пострибали хто куди. (Горох)

Хто сидить на білій ніжці Біля шляху під листочком? Встала шапка з-під трави, Та немає голови. (Гриб)

Без голови, А ногу маю: Бриля на неї

Одягаю. (Гриб)

Влітку в шубі, А взимку голе. (Дерево)

Круглий, зелений, Колючий — жах! З вигляду —

Майже справжній їжак. Ще б йому ніжки, Очиці та ніс — Покинув би горщик І втік у ліс. (Кактус)

Навесні цвітуть, мов свічі. Заглядають сонцю в вічі, А під осінь ті свічки

Вдягнуть з голок кожушки. (Каштан)

Не дерево, а листя має. Її усякий обминає.

Лиш доторкнеться до долонь, То припече, немов огонь. (Кропива)

Стала на поляні

Вжовтім сарафані. Підросте — всміхнеться, Для вітрів вбереться

Вплаттячко біленьке,

Пишне та легеньке. (Кульбаба)

Білі зуби маю, Та усі ховаю, Довгі коси маю,

Та не заплітаю. (Кукурудза)

Поховались за пеньки Довгоногі хлопчаки, У картузиках руденьких,

Називаються... (опеньки).

В кожнім колосі зерно Світиться янтарно, Бо трудились на селі Люди всі ударно. Наче сонце на столі Свіжа паляниця, То на славу уродила Золота... (пшениця).

Не їжачки вони, А все ж колючі, Причіпливі такі, Що просто жах. Ішов хлопчина

Поміж них по кручі, — Штанці й сорочка, — Гляньте, в… (реп’яхах).

Наче сонце, серединка, Пелюстків біла хустинка. Знає бджілка і мурашка,

Що звуть квіточку… (ромашка).

Стоїть палиця, На палиці — хатинка, А в тій хатинці —

Повно людей. (Соняшник) На сонечко я схожий,

Ісонце я люблю. До сонця повертаю

Голівоньку свою. (Соняшник)

Ілітом і зимою

Одне вбрання у нас, А можна нас побачить,

Як рік почавсь у вас. (Ялини)

Що за гостя в нас така:

Ізелена, і струнка, Сяє зірка угорі, На гіллячках ліхтарі,

Іростуть на ній не шишки,

А цукерки та горішки. (Ялинка)

Свійські тварини

За горами, за долами, Ходить свиня і кожух. (Баран)

Імала, і кучерява,

Ітихенька, і ласкава. Песик її стереже, Баба доїть і стриже. Має брата баранця, Називається... (вівця).

З рогами, а не бик, Доять, а не корова, Кору здирає,

А кошиків не плете. (Коза)

Має дуже прудкі ніжки, Наставляє грізно ріжки На великого собаку.

Той сховався з переляку. А дасте ви їй травиці, Кухлик чистої водиці — Молочком вас пригостить.

Хто вона? А ну скажіть! (Кізочка)

Я великий, я красивий, Як біжу, то в’ється грива.

Хвіст у мене довгий-довгий, Хвіст у мене, мов шовковий. (Кінь)

З бородою Народився, Та ніколи

Не голився. (Козлик)

Шерсть гладенька І м’якенька, Спинка гнеться, Хвостик в’ється —

Тільки лапки — цап-царапки! (Котик)

Серед двору стоїть копа. Спереду — вила, А ззаду — мітла. (Корова)