902461

Їсть кольорові квіточки, Щоб у діточок були рожеві щічки. Цілий день все «му» та «му».

«Молока» — кричить кому? (Корова)

Ой, великий упертюх Сей сіренький клаповух. Кличе «і…я» до ясел, Називається... (осел).

По лужку та полонині Все мандрує в кожушині. Навіть влітку одяганку

Не лиша вона на ґанку. (Овечка)

Що це, коні чи осли Нас доріжкою везли? Не осли то і не коні — Ми каталися на... (поні).

Рожевеньке та жирненьке, Наче діжечка, кругленьке, Є на рильці п’ятачок, Замість хвостика — гачок.

Візьмеш в руки хоч на мить — Мов скажене, верещить. Краще не чіпайте, Хто це? Відгадайте! (Порося)

Собою не птиця, Співати не співа, А хто до хозяїна іде, Знати дає. (Собака)

Хвіст гачком, А ніс п’ятачком. (Свиня)

Ніс — п’яточок, Хвостик — гачок, Рожева спинка.

Це чудова… (свинка).

Дикі тварини

Пухова руденька шуба Із сосни стриба на дуба. Хвіст у неї, як мітла, А сама на зріст мала. Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті В лісі любить вона жити.

Відгадайте, хто це, діти? (Білка)

По полю та лісу гасає, Овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)

Хоч у нього й шуба є, Та, як холодно стає, Він не їсть тоді, не п’є, І не ходить, не гуляє,

А у лігво спати лягає. (Ведмідь)

Народився у пустині, Де піски і дуже жарко. Має два горби на спині

І живе у зоопарку. (Верблюд)

У зеленому жакеті Галасує в очереті, Хоч і плавати мастак,

А не риба і не рак. (Жаба)

Така велика, довгошия, І вища за найбільшу шафу, Така розумна і красива У зоопарку є... (жирафа).

Зимою в білому, як сніг, А літом в сірому гуляє, Вловить його ніхто не міг, Тому що ноги довгі має. Великі вуха, косий зір,

Як називається цей звір? (Заєць)

Довгі вуха, куций хвіст, Невеличкий сам на зріст, На городі побував, Там капусту попсував,

Довгі ноги — скік та скік, Ми погнались, він утік. (Заєць)

На малюнку в Тимоша

Іне кінь, і не лоша. Чорно-білі смуги має. Хто його впізнає? (Зебра)

Іне зайчик, і не котик, Хоч м’який його животик. Не сосна і не ялинка, Хоч колюча в нього спинка.

Носить грушку чи грибочок, Вмить згортається в клубочок, Підставля колючу спинку...

Хто впізнає цю тваринку? (Їжак)

Це робітник невеликий, Скрізь копає без мотики. В землі ходи вигрібає, Всякі черви поїдає. (Кріт)

Живе в лісі, Хижий, дикий,

Душить кури та індики. (Лис)

Лазить між ліанами, Снідає бананами, На хвості катається,

Хитро усміхається. (Мавпа)

Не олень він і не бик, В краях теплих жити звик. Є на носі в нього ріг.

Хто ж це друзі?.. (Носоріг)

Дуже товсті ноги маю, Ледве їх переставляю. Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст. (Слон)

Він такий смугастий, Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі — Перед ним тремтять усі.

Як роззявить пащу: «Гр-р-р!» Хто він? (Тигр)

Ця тварина усім відома. Не виходить ніколи з дому, Їсть, гуляє і спить в хатині,

Навіть носить її на спині. (Черепаха)

Гострі зуби у кота, Відкусив він їй хвоста. А вона йому на те:

«Завтра хвіст мій... відросте!» (Ящірка)

Птахи

— Кар-кар-кар! — Згори злетіло, Аж осика затремтіла.

Пісня лине без угаву.

Хто співає? Звісно,... (ґава).

Маленький, сіренький, Завжди веселенький. Не зайчик, не хлопчик, А просто… (горобчик)!

Бідовий хлопчина В теплій сорочині. По дворах стрибає,

Крихти підбирає. (Горобець)

На стежину пір’я трусить, Хоч сичить, але не вкусить, Із води сухим виходить,

І чванливо, гордо ходить. (Гусак)

Чалапає Марфута, У чоботи узута, За нею марфутята

В червоних чоботятах. А як усі купаються,

Ніхто не роззувається. (Гуска з гусенятами)

Біле, як сніг, Надуте, як міх, Лопатами ходить, А рогом їсть. (Гуска)

Відгадайте, діти, хто Має носик долото?

Ним комах з кори виймає, Про здоров’я лісу дбає. (Дятел)

Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний, Цим ключем в осінній млі Відлітають... (журавлі).

«Ку-ку-ку-ку!» — Кричу у лісі.

На зріст маленька, Свитка сіренька. (Зозуля)

Дивиться на землю, Як зерно клює. Дивиться на небо, Як водичку п’є. (Курка)

Попищали, попищали, Дружно просо подзьобали І до матері стрибочком Жовті збіглися клубочки. Заховались під крило — Наче їх і не було...

Треба загадку кінчати, Ті клубочки — то... (курчата).

Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мушок поїдає, За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Довгоногий, чорно-білий, У гніздо на хаті сів,

Довгим дзьобом, знай, туркоче, Ніби щось сказати хоче.

Де ж це ти був? Далеко-далеко!

А як звуть тебе? (Лелека).

У морі купався, Сухеньким зостався.

Під дзьобом — торбинка, У дзьобі — рибинка. (Пелікан)

Більше за всіх кричить, А найменше робить. (Півень)

Рано-вранці я встаю І кричу: «Ку-ку-рі-ку!»

З добрим ранком всіх вітаю, До роботи закликаю. (Півень)

Сам вечірньої години Заховався в кущ калини Та на дуду голосну

Грає пісню чарівну. (Соловей)

Невеличка скромна пташка, З нею стрітись дуже важко. Та чарує всіх людей Гарним співом... (соловей).

Біла латка, чорна латка По дереву скаче. (Сорока)

Тут і там вона літає, І на хвіст плітки збирає.

Що довідається, — все Вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Що за птичка невеличка? Сама невеличка, Має білі щічки, Сірі лапки, Чорну шапку,

Фартушок жовтенький, Голосок тоненький.

Тож ця птичка невеличка Називається... (синичка).

Не стулить і на мить очей — Вночі полює на мишей, Зате удень відпочива.

Ні, це не кішка, а... (сова). Всі в блакитнім піджаку,

Врожевій сорочці.

Внас зимою по садку Гуляють, як гості. (Снігурі)

Весна іде. Розтанув сніг. Струмочок весело побіг...

Налютувався лютий, годі! Уже на нашому городі Знялися вгору дві жердини І з ними разом дві хатини. А в ті хатини залюбки

Вселились чорні два... (шпаки).

Комахи, риби

Хто літає над лужком Наче вертоліт, За горюче п’є нектар —

Й знову у політ? (Бабка)

До квіточки лечу, Лечу — дзижчу. Дзум-дзум-жу-жу! —

Як звуть не скажу. (Бджілка)

Зимою спить, літом бринить, Понад сади літає, Солодку росу збирає. (Бджола)

Я крилатий, я пухнастий, Золотистий і смугастий. Над лужком танок веду,

Дзвінко, весело гуду. (Джміль)

Сам чорний, та не ворон, Є роги, та не бик,

Шість ніг без копит. (Жук-рогач)

Ніс довгий, а голос дзвінкий. (Комар)

Що то є за гість: Ніжок має шість.

Аж чотири крильця має, По квітках собі літає.

Ні бджола, ні джмелик — Зоветься... (метелик).

Ця комашка — розумашка. І працює дуже важко.

В земляну свою хатинку Тягне довгу соломинку. (Мурашка)

Прилетіла цокотуха, Щось торочить понад вухом. Всім набридла байка ця

Без початку і кінця. (Муха)

Ось дивись цей хитрунець, Плів химерний ятірець, Ятірець легкий, як пух,

Не для рибок, а для мух. (Павук)

Частини тіла

Дві великі раковини, Всілись на краях, Добре вони вміють

Все нам сповіщать. (Вуха)

Горщик розумом багатий, Сім дірок у нім видати. (Голова)

У кожної людини Вона одна-єдина, Гадає, що міркує, Усім-усім керує:

Чи ніс то, чи брова. А зветься… (голова).

На горі росте трава — Не зелена, хоч жива. (Голова, волосся)

На світ разом народились І ніколи не різнились — Схожі наче близнюки. Одна одну доглядає, Одна другу обмиває.

Як одна чого не вдіє, Зараз друга тут наспіє —

Дружно зроблять справу вдвох. (Руки)

На ніч два віконця Самі зачиняються, А зі сходом сонця

Самі відчиняються. (Очі) Було собі два брати

Іобидва Кіндрати: Через доріжку живуть

Іодин одного не бачать. (Очі)

Два рідних брати — з одної хати, Одна в них служба і щира дружба. Бачать багато два рідних брати, Але не бачить брат свого брата. (Очі)

Ось гора. Біля гори

Дві глибокі є нори. Вітер в норах тих гуляє,

Кисень в нори заганяє. (Ніс)

Коли ми говоримо, Він завжди в роботі. Коли ми мовчимо,

То й він відпочиває. (Язик)

В мене десять малюків, Малюків-трудівників. Кожен день вони працюють:

Шиють, варять, щось будують. (Пальці)

Хоч у нас їх лише дві, Допоможуть голові Все задумане здійснити:

Люблять дуже щось робити. (Руки)

Вони в парі виступають, Але злагоди не мають: Одна одну доганя, Щогодини і щодня.

Та не знає перемоги Жодна з них.

А звуть їх … (ноги).

Невтомний коваль-трудівник У кузні своїй — чарівник. Все стукає, стукає ночі і дні,

Забув про свята і про дні вихідні, Коли ж працювати коваль перестане,

Когось, безперечно, на світі не стане. (Серце) Невелика камінюка,

Ана ній — аж дві гадюки. Під гадюками — озерця,

Аміж ними — моє серце. Він, кирпатий чи горбатий,

Його всюди люблять пхати. (Обличчя, брови, очі, ніс)

Поміж двох ліхтарів він один не горів, Не світив, не палав, тільки дихав і чхав. (Ніс)

Вони на лобі у тварини І за щоками у людини. (Вуха)

Цю ямку люди знають: Що в неї не вкидають, Вона не повертає, Неначе й дна немає. (Рот)

Два рядки намиста (Біле воно й чисте)

До скриньки поклали — Назад не забрали. (Зуби)

Любить хлопець їсти й пити, Та його не можна злити.

Як багато поїсти, То пробачення проси.

Коли ж він голодний буде, Не пробачить, не забуде. (Шлунок)

Дитя мами з татом, Не є моїм братом. (Сестра)

Одяг

Коли дощик накрапає — Зразу мене одягають. (Плащ)

Велика кімната, В ній чотири брати,

А п’ятому хлопчині — Краще в комірчині. (Рукавичка)

На голові у мене, На голові у тебе,

Коли до хати входиш, Її скидати треба. (Шапка)

У ній в зимові ночі й дні Вітри й морози не страшні, Бо тепла наче піч чи груба. Як звуть її? Вгадали? (Шуба)

Його усі на шию одягають, Як змерзнути узимку не бажають. А влітку він лежить без діла,

Як звуть його, ви зрозуміли? (Шарф)

Кожушок тепленький маю, П’ять братів туди ховаю, Як мороз на дворі,

Там тепло і затишно братам. (Рукавички)

Зодягає всіх — пухнаста, Як сніг, Гріє, а не піч. (Шуба)

Обидва схожі, як брати, Завжди удвох, куди б не йшли: Під ліжком, коли люди сплять, А під столом коли їдять. (Капці)

Їжа

В нім капустка і буряк, Перець, морква, пастернак,

Іцибуля, і квасоля,

Ітомат, і бараболя,

Ще й сметана додається.

Як, скажи, ця страва зветься? (Борщ)

Прісне тісно замісили І шматочки начинили,

Сиром, вишнями чи м’ясом. А окріп кипів тим часом. Їх в окропі поварили

Та й ще маслом помастили. (Вареники)

Його варять і тушкують, Його смажуть, маринують. Поглядає котик ласо.

Як продукт цей зветься? (М’ясо)

Яхолодне і смачне, Дуже люблять всі мене,

Ямолочне і вершкове,

І горіхове, й фруктове. (Морозиво)

Ми не схожі з пиріжком: Мене люблять з часником, Не вареник, не галушка, Називаюсь я… (пампушка).

Він жовтий або білий, З молока його зробили,

Ще й дірками наділили. (Сир)

Біла криничка, Жовта водичка. Хочеш водички —

Розбий криничку. (Яйце)

Б’ють мене ціпами, Ріжуть мене ножами. За те мене отак гублять,

Бо всі мене дуже люблять. (Хліб)

Предмети побуту

Бажаний гість, Замість цукерки дрова їсть. (Дим)

Без крил, без ніг, без рук, А вгору піднімається. (Дим)

Лежать у порядку дерев’яні малятка, Білі, здорові, всі чорноголові. (Сірники)

Вогняний у мене ротик, Язичок у ньому — гнотик. (Свічка)

Лісом він котився з ревом, Їв кущі, траву, дерева.

А коли напивсь води — Стих і згаснув назавжди. (Вогонь)

Два пани наділи одні штани. (Ножиці)

Увесь світ обшила — Сама гола ходила. (Голка)

З одного кінця колодочка, А на іншому кінці — гостре. (Ніж)

Гладеньке, запашне, Миє тебе. (Мило)

Хто чисто вмивається, Той мною витирається. (Рушник)

Мию, мию без жалю, Мию там, де брудно. А купатись не люблю,

Бо від того худну. (Мило)

Кинеш у річну — не потоне, Вдариш об стінку — не застогне, Будеш на підлогу кидати — Стане вгору підстрибувати. (М’яч)