11. Електрокардіограма, пульс, артеріальний тиск.

Електрокардіограма. Навколо функціонуючого в організмі серця створюється електричне поле, яке можна виявити на поверхні тіла. Крива яка відображає змін різниці тіла називається електрокардіограмою.

Метод ЕКГ запропонував Ейтховен і Хамойлов.

ЕКГ має відображення циклу серцевої діяльності і складається з п’яти зубців, проміжки між зубцями називаються – сегментами, а сукупність сегментів і зубців називається інтервалом.

Пульс. В момент скорочення серця кров викидається в аорту і тиск у ні й підвищується. Хвиля підвищеного тиску поширюється по артеріях до капілярів, викликаючи хвилеподібні коливання стінки артерій. Ці ритмічні коливання стінки артерій, які викликаються роботою серця, називаються пульсом. Пульс легко можна промацати на артеріях, які лежать на кістці (променева, скронева та ін.); частіше – на променевій артерії. За пульсом можна визначати частоту і силу скорочень серця, що в деяких випадках використовується в діагностичних цілях. У здорової людини пульс ритмічний. При захворюванні серця можуть спостерігати порушення ритму – аритмія.

Артеріальний тиск. Тиск крові виникає внаслідок роботи серця і зумовлює рух крові. Для вимірювання тиску крові прямим способом, у судину вводять катетор, який сполучений з манометром, для непрямого виміру використовують сфігмоманометр.

Величина арт.тиску визначається кількістю крові, яка викидається серцем, тобто як частотою скорочень серця так і величиною систолічного об’єму. Величина артеріального тиску залежить і від опору крові, який створюється у периферичній частині кровообігу. М’язові стінки середніх і дрібних судин артерій, перебувають у тонусі, тобто у стані деякого скорочення. Опір крові зростає і підвищується тиск, на величину арт. тиску впливає також в’язкість крові, чим вона більша тим тиск вище.

Систола зумовлює збільшення тиску, а діастола зменшення. Тиск під час систоли називається систолічним (максимальним), а під час діастоли діастолічним (мінімальним).

12. Анатомо-фізіологічна характеристика цнс. Спинний мозок.

Центральна нервова система (ЦНС) - основна частина нервової системи тварин і людини, що складається із скупчення нервових клітин (нейронів) і їх відростків; представлена у безхребетних системою тісно пов'язаних між собою нервових вузлів (гангліїв), у хребетних тварин і людини - спинним і головним мозком.

Головна і специфічна функція ЦНС - здійснення простих і складних високодиференційованих відбивних реакцій, що дістали назву рефлексів. У вищих тварин і людини нижчі і середні відділи ЦНС - спинний мозок, довгастий мозок, середній мозок, проміжний мозок і мозочок - регулюють діяльність окремих органів і систем високорозвиненого організму, здійснюють зв'язок і взаємодію між ними, забезпечують єдність організму і цілісність його діяльності. Вищий відділ ЦНС - кора великих півкуль головного мозку і найближчі підкіркові утворення - в основному регулює зв'язок і взаємини організму як єдиного цілого з довкіллям.

ЦНС пов'язана з усіма органами і тканинами через периферичну нервову систему, яка у хребетних включає черепномозкові нерви, що відходять від головного мозку, і спинномозкові нерви, - від спинного мозку, міжхребцеві нервові вузли, а також периферичний відділ вегетативної нервової системи - нервові вузли, з відповідними до них (прегангліонарними) і такими, що відходять від них (постгангліонарними) нервовими волокнами. Чутливі, або аферентні, нервові волокна, що приводять, несуть збудження в ЦНС від периферичних рецепторів; по еферентних (руховим і вегетативним) нервових волокнах, що відводять, збудження з ЦНС прямує до клітин старанних робочих апаратів (м'язи, залози, посудини і т. д.). У усіх відділах ЦНС є аферентні нейрони, що сприймають роздратування, що приходять з периферії, і еферентні нейрони, що посилають нервові імпульси на периферію до різних виконавчих ефекторних органів. Аферентні і еферентні клітини своїми відростками можуть контактувати між собою і складати двохнейронну рефлекторну дугу, що здійснює елементарні рефлекси (наприклад, сухожильні рефлекси спинного мозку). Але, як правило, в рефлекторній дузі між аферентними і еферентними нейронами розташовані вставні нервові клітини, або интернейроны. Зв'язок між різними відділами ЦНС здійснюється також за допомогою безлічі відростків аферентних, еферентних і вставних нейронів цих відділів, що утворюють внутрішньоцентральні короткі і довгі шляхи, що проводять. До складу ЦНС входять також клітини нейроглії, які виконують в ній опорну функцію, а також беруть участь в метаболізмі нервових клітин

Спинний мозок – нижній відділ ЦНС, розташований в хребтовому каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку (нижня частина головного мозку), а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, сформована із сполучної тканини. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Спинний мозок у дорослої людини являє собою тяж довжиною 141-405 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром – 10 см, масою близько 350 г.

Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.

У центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною, який сполучається з системою шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м’якою, які також сполучаються з аналогічними оболонками, що вкривають головний мозок.

Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу розташована сіра речовина, яка складається з тіл вставних нейронів (інтернейронів, 85%) і рухових (моторних) нейронів (15%). На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру, схожу на метелика.

Передній виступ сірої речовини називається вентральним рогом; в ньому розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які, з’єднуючись між собою, утворюють вентральні нервові корінці.

Протилежний виступ – дорсальний рог, від нього виходять дорсальні (задні) нервові корінці, що являють собою відростки чутливих (сенсорних) нейронів; тіла цих нейронів лежать за межами спинного мозку в дорсальних гангліях.

Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з’єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.

Від спинного мозку відходить 35 пар змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 131-133 сегменти (9 шийних, 2 грудних, 4 поперекових, 10 крижових, 10-13 куприкових). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов’язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.