
- •1. Анатомо-фізіологічна характеристика травної системи. Стравохід,шлунок.
- •2/ Анатомо- фізіологічна характеристика органів дихання. Гортань, трахея, бронки
- •3 .Анатомо-фізіологічна характеристика периферичної нервової системи. Симпатична та парасимпатична нервова система.
- •4. Анатомо-фізіологічна характеристика статевої системи: статевий член, яєчко, передміхурова залова
- •5. Анатомо-фізіологічна характеристика органів дихання. Легені. Мехнізм вдиху та видиху.
- •6. Анатомія внутрішніх жіночих органів:матка, маткові труби, яєчники, піхва
- •7. Анатомо-фізіологічна характеристика опорно-рухового апарату людини. Хребет.
- •8. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Залози змішаної секреції
- •9. Анатомо-фізіологічна характеристика опорно-рухового апарату людини. Пояси та вільні верхні та нижні кінцівки.
- •10. Фізіологія внд. Типи внд
- •11. Електрокардіограма, пульс, артеріальний тиск.
- •12. Анатомо-фізіологічна характеристика цнс. Спинний мозок.
- •13. Анатомо-фізіологічна характеристика опорно-рухового апарату людини. Скелет тулубу, м’язи грудей, передньої черевної стінки та спини.
- •16. Склад крові та її функції. Транспортна та дихальна функції крові. Еритроцити.
- •Склад крові
- •17. Анатомо-фізіологічна характеристика органів виділення. Шкіра та її похідні. Молочні залози
- •18. Анатомо-фізіологічна характеристика органів дихання. Носова порожнина. Гіпоксія.
- •19.Анатомо-фізіологічна характеристика органів травлення. Порожнина роту.
- •20. Анатомо-фізіологічна характеристика органів виділення. Нирки. Механізми сечоутворення, регуляція
- •21. Анатомія та фізіологія органів виділення. Нирки, сечовід, сечовмй міхур
- •22. Анатомо-фізіологічна характеристика серцево-судинної системи
- •23. Анатомо-фізіологічна характеристика підшлункової залози та дванадцятипалої кишки.
- •24. Анатомія та фізіологія ендокринної системи. Гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз.
- •25. Функції долей кори півкуль переднього головного мозку. Шляхи комісуральні, проекційні, асоціативні
- •26. Фізіологія імунної системи. Неспецифічний імунний захист-система комплементу, фагоцитоз.
- •27. Функції проміжного та середнього мозку.
- •28. Анатомо-фізіологічна характеристика цнс. Головний мозок
- •30. Анатомо-фізіологічна характеристика серцево-судинної системи. Серце. Робота серця
5. Анатомо-фізіологічна характеристика органів дихання. Легені. Мехнізм вдиху та видиху.
Органи дихання. Носова порожнина з при носовими пазухами, носова і ротова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, легені.
Носова порожнина ділиться хрящовою перетинкою на дві половинки – праву і ліву. На перетинці розташовуються три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм.
Носова порожнина сполучається з при носовими пазухами (порожнинами), які знаходяться в кістках черепа.
Із порожнини носа через хоани повітря надходить у носову, ротову частину глотки, а потім – у гортань.
Гортань розташована на передній частині шиї і зовні її частину видно як підвищення, яке називають кадиком. Гортань не тільки повітроносний орган, але й орган утворення голосу, звукової мови. Зверху вхід в гортань прикривається надгортанником, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи.
Стінки гортані утворені хрящами і зсередини вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм, який відсутній на голосових зв’язках і на частині надгортанника. Гортань утворюють три непарних (персневидний, щитовидний, надгортанник) та три парних (черпакуваті, ріжкуваті, клиноподібні) хрящі.
Трахея розташована у грудній клітці спереду від стравоходу і має довжину 9-11 см. на рівні 5 грудного хребця вона ділиться на два головні бронхи: лівий і правий. Задня стінка трахеї (де немає хрящових утворів) перетинчаста, в ній є гладенькі м’язові волокна і вона прилягає до стравоходу. Це створює сприятливі умови для проходження їжі по стравоходу.
Леге́ні (pulmo, pulmones) мають вигляд конуса, основа якого звернена до діафрагми. Верхівка легень виступає над ключицею в ділянку шиї. Легені мають опуклу реберну поверхню (іноді на легенях є відбитки від ребер), увігнуту діафрагмальну і серединну поверхню, обернену до серединної площини тіла. Ця поверхня називається медіастинальною (середостінною). Всі органи, що розташовані між легенями посередині складають середостіння (mediastinum). На середостінній поверхні легень розташовані їх ворота, куди заходить бронх, входять і виходять судини і нерви. На медіастінальній поверхні лівої легені є досить глибока серцева яма, а на передньому краї — серцева вирізка. Основна частина серця розташована саме тут — зліва від серединної лінії.
Легені складаються з часток, розділених глибокими вирізками. Права легеня має 3 частки, ліва — 2.
Частки легень — це окремі, певною мірою ізольовані, анатомічно відокремлені ділянки легень з власним частковим судинно-нервовим комплексом.
У дітей тканина легень блідно-рожевого кольору. У дорослих тканина легень поступово темніє за рахунок часточок вугілля, пилу, які відкладаються у сполучнотканинній основі легень.
Вдих. При скороченні міжреберних мишц передні конци ребер піднімаються вгору, а грудина вследствии цього відсовується декілька вперед, віддаляючись від хребта. Коли скорочується діафрагма, її купол, випнутий у бік грудної порожнини, стає плоскішим і опускається вниз. Ці рухи призводять до збільшення обьема грудної порожнини. У плевральній щілині тиск завжди трохи нижчий за атмосферний, тому легкі як би присмоктують до стінок грудної клітки, розтягуються при збільшенні обьема грудної порожнини. У них поступає атмосферне повітря - відбувається вдих.
Видих. Коли міжреберні мышци і діафрагма розслабляються, ребра опускаються вниз, а черевні органи випинають діафрагму куполом вгору. Вследствии цього обьем грудної порожнини зменшується і відбувається видих.
При глибокому видиху окрім розслаблення міжреберних м'язів і діафрагми відбувається також скорочення деяких м'язів грудей і плечового поясу. Глибокий видих супроводжується скороченням внутрішніх міжреберних (видихальних) м'язів; при цьому ребра різкіше опускаються вниз. Крім того, скорочуються мышци черевної стінки, що призводить до сильнішого випинання черевними органами діафрагми у бік грудної порожнини.
Дихальні рухи можливі завдяки рухам кісток і м'язів грудної клітки. При вдиху (повітря поступає в легені) діафрагма опускається, ребра і грудина піднімаються, легені роздуваються і збільшуються в об'ємі. При виході легені відновлюють свій колишній розмір, діафрагма піднімається, а ребра опускаються. У спокійному стані при кожному вдиху людина вдихає близько напівлітра