16. Склад крові та її функції. Транспортна та дихальна функції крові. Еритроцити.

Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини.

Разом з лімфою і тканинною рідиною є внутрішнім середовищем організму. Кров виконує в організмі багато важливих функцій. Основною з них є перенесення газів, тобто кисню (O₂) — від органів дихання до тканин і вуглекислого газу (CO₂) — від тканин до органів дихання. Кров, що збагатилась в органах дихання на O₂, називається артеріальною, а кров, що віддала O₂ тканинам і забрала з них CO₂ — венозною (див. Газообмін, Дихання). Здатність крові зв'язувати O₂ і віддавати його тканинам зумовлена наявністю в ній пігментів (гемоглобіну, хлорокруорину, гемеритрину).

Крім того кров переносить поживні речовини від шлунково-кишкового тракту до тканин; вимиває кінцеві продукти обміну речовин із тканин і переносить їх до органів виділення (нирки, шкіра); переносить біологічно активні речовини (гормони, вітаміни, ферменти тощо); у гомойотермних тварин і людини бере участь у терморегуляції; захищає організм від мікроорганізмів і чужорідних тіл (див. Фагоцитоз, Імунітет).

Кров бере участь у регуляції водно-сольового обміну та кислотно-лужної рівноваги. Важливим пристосуванням крові є здатність до її згортання, що забезпечує швидке припинення [[Кровотеча|кровотечі]

Функції крові:

1.Гомеостатична.

2.Видільна

3.Транспортна

4.Поживна

5.Дихальна

6.Захисна

7.Регуляторна

8.Терморегуляторна

9.Трофічна

10.Екскреторна

Склад крові

Кров складається з плазми крові і формених елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:

• Еритроцити

• Лейкоцити

• Тромбоцити (виробляються кровотворними органами).

Еритроцити в кровяному руслі є носіями групових властивостей. Формені елементи звичайно становлять 40-45% об'єму крові, плазма — 55-60%. Відносна сталість кількості формених елементів крові регулюється нейрогуморальними механізмами. До складу крові входять білки, вуглеводи, ліпіди, мінер. речовини, вода.

Хімічний склад, реакція середовища (pH) та інші хіміко-фізичні параметри крові відносно сталі. Це забезпечується механімами гомеостазу. Кількість крові у безхребетних тварин у відношенні до маси тіла коливається від 20 до 60%, у хребетних — від 1,7 до 10%, у людини — близько 7%. При різних патологічних станах організму можуть виникати зміни в крові, дослідження яких має велике діагностичне значення. Вивченням крові займається гематологія.

Еритроцити, червоні кров’яні тільця, перебувають у плазмі у завислому стані і визначають колір крові. Вони являють собою в нормі без’ядерні двовгнуті клітини округлої форми, діаметром 7-8 мкм і 1-2 мкм завтовшки. До складу еритроцитів входить специфічний пігмент крові – гемоглобін, який являє собою білок, зв’язаний атомом заліза. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку , який заповнює порожнини деяких кісток. Живуть вони 3-4 місяці.

У разі порушення функції червоного кіскового мозку при деяких інфекційних захворюваннях розвивається анемія – зменшення кількості еритроцитів у крові, що призводить до кисневого голодування тканин. Основна функція еритроцитів полягає в транспортуванні кисню від органів дихання до тканин і видалення із тканин оксиду вуглецю (II). Це зв’язано з своєрідною здатністю гемоглобіну утворювати нестійкий хімічний комплекс з киснем.