2. Методи науково-педагогічного дослідження.

Метод - певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.

Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного засвоєння педагогічної дійсності.

У педагогічних дослідженнях застосовується, як правило, не один метод, а кілька, тобто система методів. (Це дає науковцю можливість більш об'єктивного і повного вивчення проблеми дослідження).

Крім поняття "метод дослідження" існує таке поняття як "методика дослідження". Методика дослідження - показує, яким шляхом, методом, способом чи прийомом слід здійснити розв'язок завдань кожного пункту програми дослідження. Тобто методика - це більш широке поняття, яке включає в себе всю сукупність методів дослідження.

Найбільш загальним є поділ методів на дві великі групи : емпіричні методи і теоретичні.

Емпіричні методи використовуються для нагромадження фактичного матеріалу за досліджуваною проблемою. Вони служать для фіксації явищ, їх опису, виявлення помітних зв'язків між досліджуваними явищами та процесами.

Донедавна всі автори об'єднували емпіричні методи в єдину групу. Останнім часом у науковій літературі спираються на класифікацію В.І. Загвязинського, який поділяє емпіричні методи на дві підгрупи:

1.1. Робочі (часткові) методи: вивчення літератури, документів і результатів діяльності; спостереження; опитування (усне і письмове); метод експертних оцінок; тестування.

1.2. Комплексні (загальні) методи, які будуються на основі використання одного чи кількох часткових методів: обстеження; моніторинг; вивчення результатів і продуктів діяльності школярів; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду; дослідна педагогічна робота; педагогічний експеримент

Вивчення літературних джерел і документів передбачає: збір загальної інформації за проблемою дослідження за допомогою енциклопедій, словників, довідників, підручників; пошук і ознайомлення з монографіями; ознайомлення з публікаціями; вивчення оригіналів наукових робіт.

Результати вивчення літературних джерел оформляють у вигляді тез, анотацій, конспектів, структурних (логічних) схем, тематичних оглядів, рефератів, рецензій.

Метод аналізу документів - це збір даних шляхом аналізу матеріальних носіїв інформації, спеціально створених з метою її передачі і зберігання (письмові документи, статистичні дані, фонетичні та технічні продукти). Приступаючи до аналізу документів, дослідник повинен перевірити їх надійність і достовірність інформації.

Вивчення результатів діяльності учнів. Предметом вивчення можуть бути: твори учнів, контрольні роботи, малюнки, вироби, моделі.

Спостереження - це цілеспрямоване та організоване сприйняття предметів, явищ і процесів навчання.

Використовується як самостійний засіб розв'язування дослідницьких задач, а також як складова частина інших методів, зокрема експерименту.

Етапи спостереження:

1. Вибір об'єкта формулювання мети і завдань.

2. Розробка плану (програми).

3. Підготовка засобів фіксації результатів спостереження.

4. Збір даних (записи, протоколи, таблиці).

5. Оформлення та аналіз результатів.

6. Формулювання теоретичних та практичних висновків.

Опитування - сукупність методів одержання інформації про досліджуваний об'єкт. Опитування здійснюється у вигляді формалізованих запитань та відповідей. Опитування може бути усне - бесіда, інтерв'ю та письмове - анкетування, тестування.

Необхідно заздалегідь визначити мету опитування, розробити перелік питань. Питання мають бути лаконічними і зрозумілими, не містити в собі підказки. Важливо вибрати для опитування місце І час, встановити попередній контакт з респондентом.

Метод експертної оцінки полягає у залученні до оцінки досліджуваних явищ найбільш компетентних спеціалістів. Цей метод використовується для аналізу складних педагогічних явищ; прогнозування розвитку певної галузі педагогічного знання і т.д.

Достовірність колективної експертної оцінки залежить від компетентності та ерудиції експертів, рівня їх педагогічних знань, стажу та результатів роботи, кількості експертів.

Видами методу експертної оцінки є:

• метод комісії;

• метод колективної генерації ідей;

• метод евристичного прогнозування;

• метод узагальнення незалежних хар-к.

Вивчення та узагальнення педагогічного досвіду. Цей метод використовується для виявлення існуючого рівня навчально-виховного процесу, встановлення проблем, елементів нового, а також перевірки доступності та ефективності наукових рекомендацій.

Взагалі, під передовим педагогічним досвідом розуміють процес та результат практичної діяльності педагога чи педагогічного колективу, спрямованої на створення об'єктивно нових педагогічних цінностей.

Передовий педагогічний досвід - це завжди результат творчого пошуку. Виділяють два основних види педагогічного досвіду:

І. Педагогічна майстерність - вміле, раціональне, комплексне використання рекомендацій педагогічної науки. Від загальної практики відрізняється новим, оригінальним підходом і підвищенням якості навчання і виховання.

ІІ. Новаторство - досвід, що містить власні педагогічні знахідки, відбиває нові шляхи в розв'язанні часткових і загальних педагогічних проблем, розробці нових форм, методів і прийомів роботи.

Передовий досвід відрізняють від звичайної практики роботи вчителя за допомогою системи критеріїв:

• актуальність і перспективність;

• новизна, оригінальність;

• науковість;

• доказовість, висока результативність та ефективність;

• стабільність (неодноразовість отримання високих результатів);

• можливість відтворення, творчого використання;

• оптимальність (високі результати за умов мінімальних витрат часу, зусиль, засобів);

• комплексність і цілісність.

Вивчення передового досвіду супроводжується його оцінкою, тобто співставленням досвіду з головними критеріями передового пед. досвіду.

Вивчення та аналіз передового пед. досвіду завершується його узагальненням на таких рівнях: опис передового пед. досвіду; пошукове узагальнення; завершальне узагальнення.

Вивчений і узагальнений передовий пед. досвід можна фіксувати у вигляді картки передового пед. досвіду або моделі.

Теоретичні методи дослідження - спрямовані на створення теоретичних узагальнень та формулювання закономірностей досліджуваних явищ.

Аналіз - метод наукового пізнання, логіка якого розкладає ціле на частини як складові цілого. Синтез - метод, що сприяє відновленню цілісного явища у розмаїтті його проявів.

З цими 2-ма методами пов'язані індукція і дедукція.

Індукція - метод, за яким наукове пізнання розгортається від конкретного до загального. Дедукція - метод, логіка якого розгортається від загального до конкретного. Теорія дедукції була розроблена ще Арістотелем. А пам'ятаєте, хто з відомих літературних героїв досконало володів дедуктивним методом? Шерлок Холмс.

Абстрагування - метод наукового пізнання, який полягає у виокремленні ознаки явища з метою ретельного вивчення.

Конкретизація - рух від абстрактного до конкретного з метою виокремлення функціональних зв'язків між складовими явища, що вивчається.

Порівняння - метод зіставлення досліджуваних явищ, що вивчаються, за певними критеріями.

Класифікація - упорядкування явищ, що вивчаються, за певними критеріями.

Моделювання - метод, що полягає у дослідженні моделі об'єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності, об'єктивності.

Проектування - це науково обґрунтоване визначення системи параметрів модельованого об'єкта або якісно нового стану існуючого об'єкта чи процесу в єдності із способами його досягнення.

Проектування навчально-виховного процесу дозволяє: представити необхідні складові успішності педагогічного процесу у взаємозумовлених і систематизованих зв'язках, виділити чітко вимоги щодо доцільності обраних ідеальних цілей виховання та навчання, уявити послідовність дій з метою досягнення поставлених цілей, визначити проміжні етапи, їх завдання та критерії оцінки результатів,

Окрему групу становлять методи математичної статистики, які використовуються для обробки даних в наукових дослідженнях.

Експеримент - це евристичний метод, що допомагає у цілеспрямованому вивченні будь-якого явища дійсності в контрольних і керованих умовах.

Педагогічний експеримент передбачає активний вплив на педагогічне явище чи процес створення нових умов, що відповідають меті дослідження.

Як правило, розрізняють такі види педагогічного експерименту:

1. Констатуючий експеримент полягає в тому, що дослідник експериментальним шляхом встановлює лише стан педагогічної системи, що вивчається: констатує наявність зв'язків, залежностей між явищами, визначає вихідні дані для подальшого дослідження.

2. Формуючий експеримент супроводжується застосуванням спеціально розробленої системи заходів, спрямованих на формування в учнів певних якостей, на покращення результатів їх навчання, виховання, трудової діяльності тощо. Контролюючий експеримент визначає рівень знань, умінь та навичок за матеріалами формуючого експерименту.

Етапи організації педагогічного експерименту:

• Визначення проблеми

• Попереднє вивчення стану проблеми в науці та шкільній практиці

• Визначення теми та її обґрунтування

• Організація експериментально-дослідної роботи:

- робоча гіпотеза, об'єкт дослідження;

• науково-методичне забезпечення;

• організація констатуючого експерименту;

• проведення основного(формуючого) експерименту

*Статистичне опрацювання даних, їх аналіз та пояснення. Формулювання висновків

• Літературне оформлення результаті в експерименту

• Впровадження позитивних результатів експерименту у практику

3. Основні види наукових робіт студентів у ВНЗ

Наукові роботи, що виконуються студентами впродовж навчання в університеті, розрізняються за рівнем складності та змістом. Основними з них є: реферат, курсова робота, дипломна робота, магістерська робота.

Найпростішим з них є реферат - стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних джерел.

Реферат завжди має письмову форму і використовується для виголошення доповіді, підготовки наукового звіту, написання статті. Якщо в рефераті викладений матеріал є результатом власного пошуку дослідника, у такому разі він називається авторефератом.

Курсова робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота не повинна обмежуватись реферуванням літературних джерел, а має стати самостійним викладом матеріалу з елементами набутих у процесі експерименту знань, досвіду.

Курсова робота має таку структуру:

• вступ;

• аналіз джерелознавчої бази дослідження;

• теоретичні основи дослідження;

• експериментальна частина;

• аналіз одержаних результатів;

• висновки та список використаної літератури.

Обсяг курсової роботи становить 25-30 друкованих сторінок, список використаної літератури - не менш 10-15 джерел з обов'язковим посиланням на них у тексті роботи.

Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі. Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін, У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника.

Загальна структура дипломної роботи:

Вступ

Основна частина:

Теоретична: І розділ - історія питання

ІІ розділ - теорія питання

Практична Ш розділ - експериментально-методичний

Висновки

Список використаної літератури

Додатки (схеми, таблиці)

До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

• актуальність теми, відповідність п сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

• вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

• вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

• чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

• узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

До захисту дипломних робіт допускаються кращі студенти, які виконали всі вимоги навчального плану (мають середній бал - 4,75), пройшли практику, подали в установлений термін дипломну роботу і позитивні відгуки на неї. У такому разі вони звільняються від державних іспитів (повністю або частково).

Магістерська дисертація - це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра.

Основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Магістерська дисертація повинна відповідати усім вимогам наукового дослідження, що споріднює її з дисертаційними дослідженнями взагалі, відображати основні положення науково-дослідної роботи, висвітлювати результати наукового пошуку, що свідчать про науковий потенціал дослідника-магістранта

Зміст магістерської дисертації, крім власне тексту, повинен бути відображений в авторефераті, написаному за всіма вимогами наукових робіт із врахуванням його специфіки, що виголошується безпосередньо на захисті і дає змогу отримати якнайповніше уявлення про дане дослідження. Прийнятною вважається така її структура:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• розділи і підрозділи основної частини;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницькими працями, магістерська дисертація як самостійне наукова дослідження кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш відомих рішень, її виконання повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.

Студенти, котрі успішно закінчили магістратуру, як правило, продовжують навчання в аспірантурі.