59. Загальна характеристика глобальної екологічної кризи людства

Екологічну проблему розуміють як невивчений або слабовивчений аспект взаємодії людини і навколишнього середовища, який потребує подальшого дослідження і вирішення. При цьому необхідно розглядати дві соціальні функції природного середовища - життєзабезпечення людства як частини живої природи і забезпечення виробництва необхідними природними ресурсами. Екологічні проблеми - це суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв'язків суспільства з природним середовищем, їх вплив на людину та умови її життєдіяльності.

Ще одне поняття - "екологічна криза". За визначенням Н.Ф. Реймерса (1990), екологічна криза - це напружений стан взаємин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. Екологічна криза характеризується не просто і не стільки посиленою дією людини на природу, а й різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток. Сучасна екологічна криза має глобальний характер і охоплює всю біосферу. Вона є наслідком усієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і виявляється у зміні характеристик природного середовища в масштабах планети.

60. Загальна характеристика глобальної ресурсної кризи людства

Проблема вичерпання та виснаження природних ресурсів. У світі є природні ресурси, контролювати і зберігати які неможливо зусиллями лише окремих держав. Вони або знаходяться у міжнародному просторі (відкрите море, Космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. Це атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Використовувати і охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва.

Є реальна небезпека вичерпання або виснаження відомих і доступних для використання ресурсів Землі: залізної руди, міді, нікелю, марганцю, хрому, алюмінію, не кажучи вже про нафту і газ. Розв'язання цієї проблеми вимагає комплексного використання сировини, впровадження ресурсозберігаючих технологій, регенерації вторинних ресурсів. Позаяк розвиток виробництва невід'ємно пов'язаний з експлуатацією природних ресурсів, то в економічних і технічних рішеннях мають враховуватися екологічні аспекти. Особливо гострою при цьому є проблема раціонального розвитку енергетики.

Глобальна енергетична проблема. У сучасній структурі енергобалансу світової енергетики переважають традиційні енергоносії - нафта й газ, вугілля, уран. Розміщуються основні види палива на планеті вкрай нерівномірно. То ж цілком очевидно, що основні проблеми цієї системи господарства полягають у необхідності перебудови світової енергетики, зміни її структури, впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії. До того ж, розвиток енергетики неодмінно має загальмувати темп розвитку, оскільки вже сьогодні відчутне теплове забруднення - підвищення температури.

21.Небезпечнегідрологічнеявище- подіягідрологічногопоходженняабо результат гідрологічнихпроцесів, щовиникаютьпіддієюрізнихприродних, гідродинамічнихфакторівабоїхкомбінацій, якісправляютьабоможутьсправитидіюураження на людей, сільськогосподарськихтварин і рослин, об'єктиекономіки і довкілля.

При затопленні, повені гинуть посівисільськогосподарських культур, можливазагибель людей, тварин, матеріальнихціннос­тей, руйнуваннялінійзв'язку і енергозабезпечення, пошкодженняжитловихбудинків і виробничихспоруд.

Вони супроводжуютьсязатопленнямзначнихтериторій і викликаютьнеобхідністьчастковоїевакуації людей і тварин, завдаютьвідчутнихматеріальнихзбитків. Рівні води під час веснянихповеней на рівниннихрічкахзростаютьповільніше, але й небезпеканегативнихнаслідківзберігаєтьсядовше. У зонізатопленняможутьопинитисьтакожхімічнонебезпечніоб'єкти.

Зона затоплення - територія, щопокривається водою в результатіперевищення притоку води у порівнянні з пропускною спроможністю русла.

Зона вірогідногозатоплення - територія, в межах якої є можливимабопрогнозуєтьсявиникненнязонизатоплення.

22.Небезпечнегідрологічнеявище- подіягідрологічногопоходженняабо результат гідрологічнихпроцесів, щовиникаютьпіддієюрізнихприродних, гідродинамічнихфакторівабоїхкомбінацій, якісправляютьабоможутьсправитидіюураження на людей, сільськогосподарськихтварин і рослин, об'єктиекономіки і довкілля.

Селевийпотік. Цебурхливийпотік води, грязі, каміння, якийвиникаєнесподіванопід час великих злив абошвидкоготаненняснігу, льодовиків у горах та їхсповзання в русла річок. Цямасарухається по руслу абопрямолінійно, викликаючи на своєму шляху великіруйнування. Селевийпотікхарактеризується великою масою і швидкістюруху, руйнуєбудівлі, дороги, гідротехнічні та іншіспоруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тва­рин.

Наближення селевого потоку можнапізнати за зву­ками ударіввалунів і уламківкаміння, щоперекочуються, ценагадуєгуркітпоїзда, якийнаближається з великою швидкістю.

Швидкість селевого потоку 2,5 - 4,5 м/с, при проривізаторівможедосягати 8 - 10 м/с і більше.

Причини виникненняселевихпотоків: зливи, інтенсивнетанен­няснігу тальоду, прорив гребель водойм, землетруси і виверженнявулканів. До причин виникненняселевихпотоків належать і антро­погенніфактори: вирубуваннялісів і деградаціяґрунтів на гірськихсхилах, роботи в кар'єрах, вибухигірськихпорід при прокладаннідоріг, неправильна організаціяобвалів.

Виникнення і розвитокселевого потоку проходить у три етапи:

Перший - накопичення в руслах селевихбасейніврихлогоматеріявнаслідокгірськоїерозії і вивітрюванняпорід.

Другий - пере­міщення по гірських руслах з високих у нижчірихлихгірськихматеріалів.

Третій - розтіканняселевого потоку в долинах.

Необхіднопам'ятати, щовідселевого потоку можнаврятуватися, лишеуникнувшийого. Не можнавиходитив гори у снігта непогоду. Слідстежити в горах за зміною погоди. Найбільшнебезпечнийперіодсходженнялавини - весна - літо, від 10-ї години ранку до заходу сонця. Почувши шум селевого потоку, щонаближається, необхідноне­гайнопіднятися з дна лощинивгору не меншеніж на 50 - 100 метрів.

Підвищення рівня ґрунтових вод. Одним з негативнихявищявляєтьсяпідвищенняґрунтових вод та підтопленнявнаслідокцьогозначнихтериторій. Розвитокцьогопроцесу на міськихтериторіяхзалежитьвід низки причин і факторів: втрати води ізводоноснихкомунікацій, неорганізованийповерхневийстік, ліквідаціяабопогіршенняфільтраційнихвластивостейґрунтівприроднихдренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річоктощо), зменшеннявипаровування у зв’язку з асфальтуванням. Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічнебудівництво, яке призвело до перерозподілурічкового стоку та перекриттяприроднихшляхівдренуванняґрунтових вод.

Основною причиною підтопленнясільськогосподарськихугідь стало будівництвозрошувальних мереж при несвоєчасномувведеннідренажнихспорудПідвищеннярівняґрунтових вод призводить до таких негативнихнаслідків, як забрудненняпідземних вод, підвищеннявологості і погіршеннясанітарного стану територій, засолення і заболочуванняґрунтів, вимоканнязеленихнасаджень, зниженняурожайностісільгоспугідь, деформаціябудівель і споруд, виникненнятакихпроцесів, як зсуви, просадки, обвали.

23.Небезпечнегідрологічнеявище- подіягідрологічногопоходженняабо результат гідрологічнихпроцесів, щовиникаютьпіддієюрізнихприродних, гідродинамічнихфакторівабоїхкомбінацій, якісправляютьабоможутьсправитидіюураження на людей, сільськогосподарськихтварин і рослин, об'єктиекономіки і довкілля.

 Затори, зажори. В періодльодоходузазвичайспостерігаєтьсяпоявазаторів (захаращування русла річкильодом) абозажорів (нагромадженнявнутріводногольоду, якийутворюєльодову пробку), які, в свою чергу, викликаютьдодатковепідвищеннярівня води та затопленняновоїтериторії. Крім того, при прориві водою перешкоди, можез’являтисяхвиля, яка створить небезпекураптовогозатопленнятериторії, щорозташовананижче за течією. Заторинайчастішевиникають на річках, щопрямуютьізпівдня на північ, оскількипівденніділянкиранішезвільняютьсявідльоду і льодохід, якийпочався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у виглядільодоставу. Зажоривиникають в періодтаненняльодуперіодабо при наявностінезамерзаючихділянокрічки.

24.Ландшафтніпожежівідбуваються з причини безтурботногоповодження з вогнем, порушення правил протипожежноїбезпеки, ударублискавки, самозаймання торфу. Розрізняютьтаківидиландшафтнихпожеж: степові, лісові, болотні, тундрові, очеретяні, польові.

Лісовіпожежі смотреть 25

Торф'яніпожежі. Загоряннявисушеноготорфовищавнаслідокприроднихчинниківабовикликане штучно. Горить торф, якийзалягаєпідлісовимимасивами. Самі по собівиникаютьдужерідко, їхутворення в більшостівипадківпов'язане з низовимилісовимипожежам.

Торф'яніпожежі на торфорозробках і на торф'яних болотах можутьвиникнутивідсамозайманняабо в результатіпорушення правил експлуатаціїтехніки, з допомогоюякоїдобувається торф, у суху погоду - від будь-якоїіскри. Торф'яніпо­жежіохоплюютьвеличезніпростори, важкопіддаютьсягасінню. Вогоньпоширюєтьсянерівномірнозішвидкістюкількаметрів на добу, обходячимісця з підвищеноювологістю. Непогашений до осені торф можетлітипід заметами снігу і льодом і наступного року розгорітися з новою силою. Виникають часто вкінціліта, як продовженнянизовихабоверховихпожеж.

Заглибленнянизовихпожежпочинаєтьсябілястовбурів дерев, потімвонопоширюється в усі боки до декількохметрів за добу. В осередкахґрунтовихпожежстворюються завали ізопалих дерев і ділянокзгорілого торфу. Однакторф'яніпожежіможуть і не бути результатом лісових. Вони часто захоплюютьвеличезніпростори і дужеважкопіддаютьсягасінню. Небезпекаїх у тому, щогоріннявиникаєпід землею, створюючипорожнімісця у торфі, який уже згорів, і в ціпорожниниможутьпровалюватися люди й техніка.

 Степовіпожежі. Маютьвигляд кромки горіння, яка пере­міщується. При сильному вітрі фронт вогнюможепересуватисязішвидкістю до 25 - 30 км/год, а нагору - до 50 км/год.

Найбільшийзбиток наноситься лісовимипожежами.

25.Лісовіпожежі. Неконтрольованегоріння на землях лісового фонду. Знищують дерева і чагарники, заготовленупродукцію, будівлі і споруди. Можутьвиникнутивідблискавок, через самозаймання, при необережномуповодженні з вогнем, відвихлоп­нихгазівтранспорту і щевідцілого ряду причин. Поширюю­тьсядужешвидко і охоплюютьвеликітериторії. Критичнийрівеньвідносноївологостіповерхніземлі, щосприяєїхвиникненню, лежить у межах від 17 до 20%.

Залежновід характеру горіння, швидкостіпоширеннявогню та розмірівпошкодженнялісу, розрізняютькатегоріїлісовихпожеж:

А) Низовіпожежі. Розвиваютьсявнаслідокзгоряння хвойного підліску, живого надґрунтовогопокриву (моху, лишайнику, трав'янистихрослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого абопідстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилихпнів), тобторослин та рослиннихзалишків, розташованихбезпосередньо на ґрунтіабо на невеликійвисоті (півтора-два метри). Полум'ямаєвисоту до 50 см, швидкістьпоширеннявогню при цьому невелика - сто-двістіметрів за годину, а за сильного вітру - до кілометра на рівнинніймісцевості та від одного до трьохкілометрів на схилах.

Крім того, вони буваютьрухливі і тривалі. Першіхарактеризуютьсяшвидкимрухом (в декількасотеньметрів, а іноді і декількакілометрів за годину) і димомсвітло-сірогокольору. Тривалі ж повністюспалюютьнадґрунтовийпокрив. Висотаполум'я при цьомубільша, але інтенсивністьпоширення невелика - не перевищуєдекількохсотеньметрів за годину.

Б) Верховіпожежі.

Верховілісовіпожежірозвиваютьсяізнизових, і відмінністьїх у тому, щозгоряє не тількинадґрунтовийпокрив, а йнижніяруси дерев та кронижердняків. Однакможуть бути ще і вершинніпожежі, коли вогнем знищуютьсялишекрони дерев. Але без супроводунизинноїпожежівонидовготривати не можуть. При верховихпожежахвиділяєтьсябагато тепла. Висотаполум'я при цьому становить 100 і більшеметрів. В таких випадкахвогоньперекидається на значнівідстані, іноді на декількасотенькілометрів, тому щошвидкістьпожежізростає до 8 - 25 км за годину.

Поділяються на рухливі і тривалі. Рухливісупроводжуютьсядимом темного кольору.

В) Пожежідуплистих дерев.