27.Екологічно чиста (адаптивна) технологія вирощування с/г культур на прикладі ячменю ярого.

Найбільш вимогливий до попередника. Висока якість при розміщенні після багаторічних боб трав, зернових боб к-у, ріпака та однорічних трав.

Ячмінь належить до рослин з підвищеними вимогами до оброб-ку. Добре реагує на зяблевий оброб-к.

Лущення (6-8 см) після кукурудзи – зяблева оранка (22-25 см). Не можна допускати проведення веснооранци, це призведе до втрати вологи, запізнення зі строками сівби, а тому зменшення врож-ті.

Передпосівний об-к починається при фізичному достиганні гру нут. Рано навсені боронування і шлейфування впоперек оранки з метою закриття вологи.

Виконується на глиб завгортання насіння.використовують мінімальний обробіток.

Удобрення. На родючих грунтах після добрих попередників N45-60P45-60K45-60, на бідніших - N60-90P60-90K60-90, після добре удобрених органічними та мінеральними добривами просапних культур добрив не вносять.

Сівба. Найкращий спосіб такий, який забезпечує однакові за розміром площі живлення рослин.(рядковий, вузькорядний) на практиці переважає рядковий (15 см) СЗЛ-3,6. Глибина:2-4 см.

Встановлюючи норму висіву необхідно враховувати біологічну особливість ярого ячменю формувати різну кількість пагонів кущіння. (3,0-4,0 млн/га або 180-120 кг/га)

Строки сівби. Найранніші, коли дозволяє грунт. Повинне забезпечуватися якісне кришіння грунту при обробітку. Ячмінь необхідно посіяти протягом 5-7днпісля настання фіз. Стиглості грнут.

Догляд. Основу системи захисту від хв.-б і шк.-в складає комплекс агрозаходів, який перешкоджає їх поширенню, підвищує витривалість рослин до пошкоджень.

До найефективніших відносять сівозміну, рання зяблева оранка, оптимальні строки сівби та норми висіву, підбір стійких сортів.

28. Головні ланки систем землеробства і особливості їх застосування у різних грунтово-кліматичних зонах.

Система землеробства — це комплекс взаємопов’язаних агротехнічних, меліоративних і організаційних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, підвищення родючості грунту, вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур.

Система землеробства включає комплекс ланок чи елементів, спрямованість та інтенсивність вираження яких визначає її особливості.

Виділяє такі ланки:

- порядок використання землі у сівозмінах (польових, кормових і спеціальних), а також на ділянках поза сівозмінами (культурні пасовища і сіножаті, вивідні поля тощо). Це -центральна ланка будь-якої системи;

-система механічного обробітку грунту (зяблевого, передпосівного і догляду за посівами);

- система застосування добрив;

- меліоративні і культуртехнічні заходи (зрошення, боротьба з перезволоженням, несприятливою реакцією ґрунтового розчину, суховіями, тощо);

- комплекс агрохімічних і хімічних заходів боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур, з бур’янами в посівах і забур’яненістю грунту;

- система запобіжних заходів щодо ерозії грунту і боротьби з її наслідками;

- заходи охорони навколишнього середовища від забруднення, а корисної мікро- і макрофлори — від знищення;

- система сортового насінництва і посівів;

- спеціальні агротехнічні заходи (строки сівби, норми висіву насіння, змішані посіви тощо).

С-г Полісся має напрям зерно-льоно-картопле-твариницький. На Полісся припадає 92% виробництва льону, 82% - люпину, 55%- жита, 46% - картоплі.21% - ячменю. Обробіток грунту спрямований на підвищення ефективної родючості та збагачення грунту органічними речовинами, поліпшення його водно-фізичних і біологічних властивостей, усунення зайвої кислотності, захисті від ерозії, знищення бурянів, шкідників і збудників хвороб.

У Лісостепу сконцентровано 37% площі посіву зернових, 34: - пшениці озимої, 41% - яр ячменю, 27%-кукурудзи, 81%-буряків, 35%-овочевих культур. Зона відзначається не однорідністю грунтового покриву. Опади розподіляються нерівномірно, зареєстровані суховії. Ресурси тепла в зоні цілком достатні для вирощування післяжнивних та післяукісних культур. Доведено найкращими Лісостепу є сівозміни з багаторічними травами, конюшиною та цукровим буряком. Найбільш єфективний обробіток грунту в лісостепу – комбінований, який передбачає поєднання різних механічних обробітків грунту на різну глибину.

Степова зона це зона недостатнього зволоження. Основні культури зони – пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник. В Степу найбільш еродована та ерозійно небезпечна рілля. Враховуючи велике ґрунтозахисне значення безполицевого обробітку його доцільно застосовувати в сівозмінах.На зрошуваних землях рекомендують застосовувати диференційовані системи обробітку грунту, в яких поєднують оранку на різну глибину з полице ви обробітком, щілювання та пряму сівбу культур проміжних посівів.

В передгірських районах Карпат для поліпшення родючості грунтів і раціонального використання теплових ресурсів необхідно у сівозмінах розміщувати культури основного і проміжного вирощування.