- •Витрати виробництва і собівартість продукції (робіт, послуг) аграрних підприємств
- •1. Категорія собівартості продукції і характеристика її видів
- •5. Поняття виробничого бюджету і обґрунтування шляхів зниження собівартості продукції
- •Лекція 2 Тема : Кінцеві результати діяльності аграрних підприємств
- •1. Валова продукція сільського господарства
- •2. Товарна продукція і методика визначення показників товарності
- •3. Кінцева продукція аграрних і агропромислових формувань
- •4. Чиста продукція і прибуток аграрних підприємств та методика їх визначення
- •Лекція 3 Ефективність діяльності аграрних підприємств та економічні важелі її формування та підвищення
- •2.Рентабельність виробництва і методика визначення її показників
- •3. Графічний та математичний способи визначення точки беззбитковості виробництва.
- •4. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості
- •Тема 13. Нематеріальні активи (ресурси) підприємств
- •1. Поняття і види нематеріальних ресурсів
- •2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
- •3. Амортизація нематеріальних активів (ресурсів)
- •4. Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів — об'єктів інтелектуальної власності
- •1. Суть авансованого капіталу та його структура
- •2. Джерела формування авансованого капіталу, його класифікація і відмінність від категорії виробничого потенціалу
- •3. Позичковий капітал та критерій доцільності його залучення
- •4. Власний капітал аграрних підприємств та їх платоспроможність
- •5. Ефективність використання авансованого капіталу
- •1. Характеристика земельних ресурсів України.
- •2.Земельний кодекс України
- •3. Земельний кадастр і грошова оцінка землі
- •Персонал аграрних підприємств і продуктивність праці
- •2.Поняття продуктивності праці і методика її визначення
- •3.Досягнутий рівень продуктивності праці і фактори його підвищення
- •4.Заміна живої праці капіталом
- •Тема: Основні виробничі фонди і виробничі потужності аграрних підприємств
- •1. Характеристика, класифікація і структура основних фондів.
- •3. Грошова оцінка основних засобів і амортизація основних засобів
- •3. Джерела і форми відтворення основних засобів. Лізинг в сільському гос- подарстві
- •4. Ефективність використання основних виробничих фондів
- •5. Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання
- •Тема 11. Матеріально-речові елементи основних виробничих фондів та ефективність їх використання
- •1. Функціональна роль матеріально-речових елементів основних виробничих фондів та їх місце у формуванні енергетичних ресурсів
- •2. Тракторний парк і ефективність його використання
- •4. Ефективність використання комбайнового парку
- •5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання
- •Тема 12. Оборотний капітал аграрних підприємств
- •1. Економічна суть оборотного капіталу та його склад
- •2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні
- •3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
- •4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу
- •5. Мінімізація потреби у виробничих запасах і фактори поліпшення
- •Тема 15. Інвестиції та їх ефективність
- •1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Джерела інвестицій
- •2. Капіталовкладення аграрних підприємств
- •3. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками
- •Тема 18. Якість продукції
- •1. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
- •2. Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва
- •3. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення
- •4. Стандартизація і сертифікація продукції
- •Тема 17. Ціни на сільськогосподарську продукцію
- •1. Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів
- •2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
- •3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
- •4. Паритет цін і механізм його забезпечення в ринковій економіці
- •Тема 19. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •1. Суть нтп та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів нтп
- •2. Основні риси нтп в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
- •3. Агрохімічний напрям нтп. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення
- •4. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин
- •5. Біологічний напрям науково-технічного прогресу
- •6. Методика визначення економічної ефективності окремих нововведень
- •1. Поняття інтенсивності й економічного типу розвитку аграрних підприємств і методика його визначення
- •2. Показники інтенсивності та методика їх визначення
- •5. Розподіл валового продукту і його вплив на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств
- •1. Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва
- •2. Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства
- •3. Галузі й галузева структура аграрних підприємств та методика її визначення
- •Тема 22. Агропромислова інтеграція
- •2. Регіональні агропромислові формування
- •22.3. Принципові аспекти побудови економічного механізму інтеграції аграрних і агропереробних підприємств
- •Тема 23. Концентрація виробництва та диверсифікація
- •1. Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємств
- •2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
- •3. Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види
- •4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методика визначення її рівня
- •Економіка виробництва зерна
- •1. Виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення (кг)
- •2. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в господарствах усіх категорій Миколаївської області
- •3. Динаміка виробництва зерна у господарствах усіх категорій
- •4. Економічна ефективність виробництва зерна в Миколаївській області
Тема 13. Нематеріальні активи (ресурси) підприємств
1. Поняття і види нематеріальних ресурсів
Розвиток ринкових відносин в Україні, активізація міжнародних економічних зв'язків, створення спільних підприємств з іноземними учасниками, інтернаціоналізація фінансових ринків, намагання інтегрувати нашу економіку в світову, і насамперед, у західноєвропейську, необхідність підвищення ефективності виробництва і забезпечення конкурентоспроможності продукції спонукають підприємства, в тому числі й аграрні, використовувати ті важелі розвинутої ринкової економіки, які вже довели свою ефективність і можуть бути з успіхом залучені до процесу виробництва, сприяючи зміцненню позиції на ринку суб'єктів господарювання та інтернаціоналізації господарських зв'язків. Серед таких важелів особливе місце займають нематеріальні ресурси (активи), під якими розуміють немонетарні засоби, що не мають фізичної, тілесної форми, визнаються об'єктом права власності юридичної чи фізичної особи, мають вартість і можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства), використовуються підприємством більше року і приносять власникові певну економічну вигоду, яку у світовій практиці називають роялті. Отже, роялті — це винагорода підприємства за використання або надання дозволу на використання нематеріальних активів (прав інтелектуальної власності).
Нематеріальні ресурси відображаються за активом балансу підприємств. Вони володіють, на свій розсуд розпоряджаються і користуються ними як будь-яким іншим об'єктом власності за умови, що ці дії не суперечать чинному законодавству. До них, як правило, відносять різні права підприємства, наприклад, право користування землею, виробничою площею, патенти (право на винахідництво), торгові марки, товарні знаки, авторські права.
Незважаючи на різноманітний склад нематеріальних ресурсів, усі вони мають спільні риси, що об'єднують їх у це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової структури. Вони безтілесні, недотичні, непомітні. Крім того, нематеріальні ресурси подібно до основних виробничих засобів можуть використовуватися тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї споживної вартості. І хоч не завжди їх окремі види можуть бути відчужені від підприємства, а значить, є неспроможними до реалізації як самостійний об'єкт (наприклад, ділова репутація фірми), але і в такому випадку вони приносять додатковий дохід, тобто активно впливають на кінцеві результати виробництва, а тому за ефектом дії справедливо розглядаються як ресурси, що збільшують активи підприємства.
Спільною рисою нематеріальних активів є також те, що вони через специфічний характер своєї дії на виробничий процес і вплив факторів зовнішнього середовища не дають змоги більш-менш точно визначити на перспективу суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування. Проте незаперечною залишається їх здатність приносити користь підприємству за нормальної організації виробництва.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» виділяють такі їх групи:
право користування природними ресурсами — право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища тощо;
право користування майном — право користування земельною ділянкою1, право користування будівлею, спорудою, право на оренду приміщень;
право на знаки для товарів і послуг — право на товарні знаки і торгові марки, право на фірмові назви тощо;
право на об'єкти промислової власності — право на винаходи і корисні моделі, право на промислові зразки, право на нові сорти рослин, породи і лінії тварин, ноу-хау (англ. know-how «знати як») і т. д.;
авторські та суміжні з ним права — право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, право на різні бази даних тощо;
гудвіл (англ. Good will);
інші нематеріальні ресурси наприклад право на провадження певної_діяльності.
Окремі складові нематеріальних ресурсів мають свою сутність та особливості. Так, право на користування земельними ділянками, іншими природними ресурсами (водою, лісом), виробничими приміщеннями — це право їх власників на відповідне виробниче або інше їх використання. Якщо власник зазначених ресурсів передає своє право користування ними іншому підприємству, це не означає, що останнє стає їх власником: воно лише може використовувати цю землю, інші природні ресурси без права їх продажу. При створенні спільних підприємств в Україні український учасник може вносити до статутного фонду своє право використання земельної ділянки, яка є його власністю. За домовленістю це право оцінюється, виходячи з цін світового ринку.
Право на винахід — це право користування технічним, технологічним та іншим рішенням, закріплене за власником і оформлене патентом. Завдяки патентуванню здійснюється охорона винахідництва і передача права користування патентом за відповідну плату іншим фізичним чи юридичним особам.
Право на промислові зразки — це право на використання художньо-конструкторських рішень, що надають товарам специфічний зовнішній вигляд, завдяки якому вони можуть користуватися підвищеним попитом у покупців. Промислові зразки у вигляді об'ємних моделей (наприклад, модель гончарного посуду, меблів, автомобіля) і промислових малюнків (малюнків одежі, тканин, харчових продуктів) широко використовуються підприємствами в маркетинговій діяльності для збільшення обсягу продажу товару і підвищення його конкурентоспроможності. Підприємство — власник певних промислових зразків — може передати право користування ними іншим суб'єктам господарювання, завдяки чому одержувати відповідний дохід.
Право на використання товарних знаків — це виключне право їх викори- стання власником для позначення (у вигляді слів, малюнків тощо) власних товарів з метою їх розрізнення від однорідних товарів інших підприємств. Товарні знаки охороняються законом через реєстрацію їх у патентних органах. Підприємства розміщують товарні знаки безпосередньо на товарах, їх упаковці, проспектах, документах, ярликах тощо.
Авторські права — це виняткове право юридичної або фізичної особи на видання наукових чи художніх творів, їх використання, публічне виконання, реалізацію тощо. В кожній країні існує законодавство, яким передбачаються умови визначення авторських прав за згаданими особами.
Програмне забезпечення ЕОМ включає в себе програми на технічних носіях з відповідною документацією, що використовуються підприємством для вирішення за допомогою ЕОМ різних господарських завдань і машинної обробки інформації. Вартість програмного забезпечення залежить від того, замовним воно є або стандартним, покупним чи розробленим на самому підприємстві. Власники більш досконалого програмного забезпечення за однакових умов досягають кращих результатів господарювання завдяки більш оперативному і точному вирішенню господарських завдань, що стоять перед підприємством. Цей вид нематеріального ресурсу може тиражуватися і реалізовуватися іншим підприємствам, даючи економічну вигоду їх власникові. Ноу-хау — це право на набутий виробничий і організаційно-господарський досвід, технологічні рішення, технічну інформацію, що дають економічну вигоду підприємству. Ноу-хау відрізняється від права на винахід, оскільки, як правило, не патентується і не підтверджується іншими юридичними документами, проте воно є комерційною таємницею підприємства і підлягає ретельній охороні.
За природою свого виникнення ноу-хау не має початкової вартості, проте підприємство-власник ноу-хау при заснуванні разом з іншими учасниками спільного підприємства може вносити його в рахунок свого вкладу в статутний фонд останнього. За взаємною погодженістю сторін визначається вартість ноу-хау і здійснюється відповідний запис в установчих документах про прийняття цього виду нематеріальних активів на баланс створюваного підприємства.
Гудвілл — це ділова репутація або ціна фірми. В дане поняття вкладають також добре ім'я фірми, її ділові зв'язки і партнерство, тобто все, пов'язане з образом підприємства (іміджем). Ділова репутація фірми визначається як різниця між вартістю компанії як єдиного цілого і ринковою вартістю її активів, реалізованих кожний зокрема, або як різниця між ціною, фактично виплаченою за підприємство, і балансовою вартістю його майна. Ця різниця може бути досить істотною. На її величину впливає низка факторів, наприклад місце розташування підприємства, його виробнича структура і структура управління, конкурентоспроможність товарів, відносини з покупцями тощо.
Припустімо, що вартість усього майна м'ясопереробного підприємства становила 135 млн грн. Потенційні покупці готові заплатити за підприємство 150 млн грн. Звідси вартість нематеріального ресурсу гудвілл становитиме 150 - 135 = 15 млн грн. Якби дане підприємство мало боргові зобов'язання, скажімо на суму 25 млн грн, тоді його власне майно становило б не 135 млн грн, а 110 млн грн (135 - 25). В такому разі потенційний покупець пропонував би ціну не 150 млн грн, маючи при цьому на увазі, що у випадку купівлі новий власник бере на себе 25 млн грн боргів. Проте і за таких умов величина нематеріального активу не змінюється і, як раніше, дорівнюватиме 15 млн грн (125 - 110 = 15).
Підприємства можуть здійснювати такі витрати, які за своїм характером близькі до витрат, пов'язаних із створенням нематеріальних активів. До таких витрат відносять витрати на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, на рекламу та просування продукції на ринку, на підвищення ділової репутації підприємства, на поліпшення кваліфікації кадрів, витрати на створення підприємства. Названі витрати не визнаються нематеріальним активом, і їх включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.