1. Виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення (кг)

	1990	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Україна	938	497	807	732	630	1153	1001	856
Миколаївщина	2015	720	1434	1599	528	1982	2061	1855

У 1989 році цей показник в Україні сягнув до 1033 кг. В в середньому за останні п'ять років на душу населення по Україні вироблялося по 864 кг, за 2008 – 2009 роки вже по 1077 кг, а в середньому по Миколаївській області – відповідно по 1520 і 2021 кг. Отже, як Украї­на в цілому, так і Миколаївщіна внаслідок своїх природно-кліматичних та відповідних економіч­них умов цілком спроможні забезпечити себе необхідною кількістю зерна і вийти на світовий ринок як потужний експортер цього продукту.

2. Розвиток і розміщення зернового виробництва

В Україні зерно вирощується в усіх природно-кліматичних зо­нах, в той же час його виробництво має свої відмінності в конкретних умо­вах. Основними виробниками зерна є підприємства Степу і Лісосте­пу, на які припадає відповідно 46 та 40 % валових зборів, і лише близько 14 % зерна виробляється на Поліссі. У Степу та Лісостепу основними зерновими культурами є озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, зернобобові. В зоні Полісся переважають озима пшени­ця, ярий ячмінь та озиме жито.

Розвиток виробництва зерна характеризується такими показни­ками, як динаміка посівних площ та їх структури, підвищення вро­жайності зернових культур, збільшення валового збору зерна і вдосконалення структури зернового виробництва. Структура зернових культур в господарствах усіх категорій Миколаївської області наведена в табл. 2.

2. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в господарствах усіх категорій Миколаївської області

	1990 р.		2008 р.		2009 р.		2010 р.
	тис. га	%	тис. га	%	тис. га	%	тис. га	%
Зернові - всього	763,7	100,0	831,5	100,0	894,6	100,0	916,9	100,0
у тому числі: озимі зернові	578,4	75,8	614,1	73,9	641,2	71,6	661,6	72,1
пшениця	481,5	63,0	451,4	54,3	362,1	40,4	367,6	40
жито	5,7	0,9	3,4	0,4	2,5	0,3	1,3	0,2
ячмінь	91,2	11,9	159,3	19,2	276,6	30,9	292,7	31,9
Ярі зернові	185,3	24,2	217,4	26,1	253,4	28,4	250,2	27,3
у тому числі: пшениця	-	-	0,8	0,1	0,7	0,1	1,2	0,1
ячмінь	60,3	7,9	144,8	17,4	184,4	20,6	158,3	17,2
овес	14,4	1,9	1,9	0,3	2,2	0,2	2,2	0,2
кукурудза на зерно	38,8	5,2	40,6	4,9	39,9	4,4	54,7	5,9
просо	3,9	0,5	7,6	0,9	7,5	0,8	9,8	1,0
гречка	7,3	1,2	3,8	0,5	4,2	0,5	5,2	0,5
зернобобові з них горох	57,7 -	7,5 -	6,8 5,4	0,8 0,6	12,3 11,9	1,4 1,3	18,8 16,5	2,4 1,8

Аналіз даних таблиці 2 свідчить, що за розглянутий період пло­ща посіву зернових на Миколаївщині в цілому збільшилася на 153,2 тис. га, або на 20,0 %. Найбільша пло­ща зайнята озимою пшеницею, питома вага якої в 2009 р. становила 40,4 % посівної площі зернових культур. Високоякісне зерно озимої пшениці становить основу продо­вольчого фонду країни.

За розмірами посівних площ друге місце після озимої пшениці займає озимий ячмінь, питома вага якого 30,9 %, а трете – ярий ячмінь, який займає кожен п'ятий гектар всієї площі зернових культур. Загальна площа посіву ячменю у 2009 році склала 461 тис. га, або 51,5 %. Зерно ячменю використовується у харчовій промисловості для виготовлення крупів і пива, значна частина йде на експорт. Він є цінним концентрованим кормом для худоби і птиці, в 1 кг зерна міститься в середньому 1,2 корм. од. та 81 г перетрав­ного протеїну. За поживністю ячмінь займає друге місце після кукурудзи.

Важливою зернофуражною культурою є кукурудза. У 2009 р. площа посіву цієї культури по області склала 39,9 тис. га, або 4,4 % посівних площ зернових культур. Кілограм зерна кукурудзи містить 1,34 корм, од., і 68 г перетравного протеїну і близько 4 мг каротину, що значно більше ніж в інших зернових культурах.

Площа посіву зернобобових культур у 2009 р. становила 12,3 тис. га, або 1,4 % площі зернових культур, що менше ніж у 1990 р. на 45,4 тис. га, або у 4,7 разів. Звичайно площі під ними будуть розширюва­тись, бо без зернобобових (особливо сої, гороху) неможливо розв'­язати проблеми повноцінної білкової годівлі тварин. Характерною особливістю цих культур є високий вміст в насінні білка (23-42 %), що вдвічі більше, ніж у зерні колосових.

Рівень розвитку зернового господарства визначається насам­перед обсягами виробництва зерна, що в свою чергу залежить від розмірів посівних площ, їх структури та врожайності. Динаміка ви­робництва зерна наведена в табл. 3.

Дані розрахунків, наведені у таблиці 3, свідчать, що в середньому за 2008 – 2009 рр. валовий збір зерна в цілому по області зменшився порівняно з 1990 роком на 281 тис. т, або на 10,4 %. При цьому середня врожайність за ці два роки також була меншою на 7,3 ц, або на 20,7 %.

Процеси розбудови незалежної держави, перехід до ринкової економіки супроводжувалися економічною кризою, яка не обмину­ла і сільське господарство. За 1991 – 1999 роки, коли в країні були лібералізовані ціни на всі виробничі ресурси промислового походження і в той же час жорстко, адміністративними методами стримувалися ціни на аграрну продукцію, сільське господарство України втрати­ло в значній мірі оборотні фонди, а з ними й інтенсивні технології виробництва зернових культур.