2.Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

Рентабельність – поняття, що характеризує економічну ефектив- ність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції ( робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення. Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рен- табельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу при- бутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = ( П х 100 ) : Вв,

де П – валовий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Вв – виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат – як пов'язаних з вико- ристанням наявних основних фондів, так і на придбання необхідних оборотних засобів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку ( Нп):

Нп = П х 100 / (Фосн + Фоб ) ,

де Фосн і Фоб – середньорічна вартість відповідно основних виробничих

фондів і оборотних фондів.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати і рентабельність продажу (Рп ), яка розраховується за формулою:

Рп = ( П х 100 ) : ТП,

Де ТП - вартість товарної продукції, тис. грн.

3. Графічний та математичний способи визначення точки беззбитковості виробництва.

Для кожного аграрного підприємства ( і не тільки аграрного) важливо знати його фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і кон'юнктури ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджери підприємства повинні знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва ( нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації ( продажу) називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитків.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтується на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв'язку з обсягом виробництва. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продаж і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) за допомогою математичної формули норми беззбитковості.

2) графічним, тобто побудовою графіка критичної точки обсягу продажу;

За першого способу знаходження точки беззбитковості можна здійснити на основі універсального рівняння:

ГВ = ЗВ + ПВ + НП,

де ГВ – загальна сума грошової виручки від реалізації продукції, тис. грн..;

ЗВ – загальна сума змінних витрат на виробництво всієї продукції, тис.

грн.;

ПВ – загальна сума постійних витрат, тис. грн.;

НП – нульовий прибуток.

Враховуючи, що постійні витрати не змінюються, за нульового прибутку ( ця складова рівняння дорівнює 0 ) формулу універсального рівняння можна викласти у такому вигляді:

ГВ – ЗВ = ПВ

Грошову виручку і загальну суму змінних витрат можна визначити так:

ГВ = Ц х О;

ЗВ = ЗВо х О,

де Ц – ціна реалізації одиниці продукції, грн.;

О – критичний обсяг реалізації, за якого забезпечується беззбитковість

виробництва, грн..

ЗВо – змінні витрати на одиницю продукції, грн..

Скориставшись останніми двома формулами, універсальне рівняння можна записати так:

Ц х О - ЗВо х О = ПВ

Після необхідного перетворення воно матиме вигляд :

О ( Ц – ЗВо ) = ПВ