- •Витрати виробництва і собівартість продукції (робіт, послуг) аграрних підприємств
- •1. Категорія собівартості продукції і характеристика її видів
- •5. Поняття виробничого бюджету і обґрунтування шляхів зниження собівартості продукції
- •Лекція 2 Тема : Кінцеві результати діяльності аграрних підприємств
- •1. Валова продукція сільського господарства
- •2. Товарна продукція і методика визначення показників товарності
- •3. Кінцева продукція аграрних і агропромислових формувань
- •4. Чиста продукція і прибуток аграрних підприємств та методика їх визначення
- •Лекція 3 Ефективність діяльності аграрних підприємств та економічні важелі її формування та підвищення
- •2.Рентабельність виробництва і методика визначення її показників
- •3. Графічний та математичний способи визначення точки беззбитковості виробництва.
- •4. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості
- •Тема 13. Нематеріальні активи (ресурси) підприємств
- •1. Поняття і види нематеріальних ресурсів
- •2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
- •3. Амортизація нематеріальних активів (ресурсів)
- •4. Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів — об'єктів інтелектуальної власності
- •1. Суть авансованого капіталу та його структура
- •2. Джерела формування авансованого капіталу, його класифікація і відмінність від категорії виробничого потенціалу
- •3. Позичковий капітал та критерій доцільності його залучення
- •4. Власний капітал аграрних підприємств та їх платоспроможність
- •5. Ефективність використання авансованого капіталу
- •1. Характеристика земельних ресурсів України.
- •2.Земельний кодекс України
- •3. Земельний кадастр і грошова оцінка землі
- •Персонал аграрних підприємств і продуктивність праці
- •2.Поняття продуктивності праці і методика її визначення
- •3.Досягнутий рівень продуктивності праці і фактори його підвищення
- •4.Заміна живої праці капіталом
- •Тема: Основні виробничі фонди і виробничі потужності аграрних підприємств
- •1. Характеристика, класифікація і структура основних фондів.
- •3. Грошова оцінка основних засобів і амортизація основних засобів
- •3. Джерела і форми відтворення основних засобів. Лізинг в сільському гос- подарстві
- •4. Ефективність використання основних виробничих фондів
- •5. Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання
- •Тема 11. Матеріально-речові елементи основних виробничих фондів та ефективність їх використання
- •1. Функціональна роль матеріально-речових елементів основних виробничих фондів та їх місце у формуванні енергетичних ресурсів
- •2. Тракторний парк і ефективність його використання
- •4. Ефективність використання комбайнового парку
- •5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання
- •Тема 12. Оборотний капітал аграрних підприємств
- •1. Економічна суть оборотного капіталу та його склад
- •2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні
- •3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
- •4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу
- •5. Мінімізація потреби у виробничих запасах і фактори поліпшення
- •Тема 15. Інвестиції та їх ефективність
- •1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Джерела інвестицій
- •2. Капіталовкладення аграрних підприємств
- •3. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками
- •Тема 18. Якість продукції
- •1. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
- •2. Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва
- •3. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення
- •4. Стандартизація і сертифікація продукції
- •Тема 17. Ціни на сільськогосподарську продукцію
- •1. Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів
- •2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
- •3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
- •4. Паритет цін і механізм його забезпечення в ринковій економіці
- •Тема 19. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •1. Суть нтп та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів нтп
- •2. Основні риси нтп в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
- •3. Агрохімічний напрям нтп. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення
- •4. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин
- •5. Біологічний напрям науково-технічного прогресу
- •6. Методика визначення економічної ефективності окремих нововведень
- •1. Поняття інтенсивності й економічного типу розвитку аграрних підприємств і методика його визначення
- •2. Показники інтенсивності та методика їх визначення
- •5. Розподіл валового продукту і його вплив на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств
- •1. Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва
- •2. Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства
- •3. Галузі й галузева структура аграрних підприємств та методика її визначення
- •Тема 22. Агропромислова інтеграція
- •2. Регіональні агропромислові формування
- •22.3. Принципові аспекти побудови економічного механізму інтеграції аграрних і агропереробних підприємств
- •Тема 23. Концентрація виробництва та диверсифікація
- •1. Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємств
- •2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
- •3. Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види
- •4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методика визначення її рівня
- •Економіка виробництва зерна
- •1. Виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення (кг)
- •2. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в господарствах усіх категорій Миколаївської області
- •3. Динаміка виробництва зерна у господарствах усіх категорій
- •4. Економічна ефективність виробництва зерна в Миколаївській області
1. Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва
Спеціалізація сільськогосподарського виробництва органічно поєднана з його розміщенням. Вони є формами суспільного поділу праці і знаходяться в постійному взаємозв'язку та взаємозумовленості. Розміщення характеризує кількісний бік суспільного поділу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі й на яких площах виробляються на тій чи іншій території (в зоні, області, районі, мікрозоні, окремій виробничій одиниці). Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це — ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.
Економічний стан підприємств і регіонів значною, а інколи вирішальною мірою залежить від вибору галузей сільського господарства та їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва. Спеціалізація — це не місцеве явище, притаманне лише окремим підприємствам, регіонам чи країнам. Уже багато років у світовому сільському господарстві простежується тенденція до поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на всіх рівнях його організації. Все менша кількість підприємств і регіонів працює на принципі самозабезпечення, який раніше був домінуючим.
На розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливають природно-кліматичні, економічні, біологічні і соціальні фактори. Одним з найважливіших є природно-кліматичний фактор. Типи ґрунтів, температурний режим, кількість опадів найістотніше впливають на розміщення сільськогосподарських культур і спеціалізацію виробництва. Результатом такого впливу є формування на території окремих держав, у тому числі й в Україні, природних зон, які мають чітку спеціалізацію на виробництві певних видів продукції. Територіальна спеціалізація значною мірою зумовлює і спеціалізацію окремих підприємств на видах діяльності, які є визначальними для даної зони.
Особливість впливу цього фактора полягає в тому, що лише невелика кількість специфічних видів продукції може виробляти користовується як сировина для переробних підприємств, розміщених поблизу землекористування даного підприємства.
Забезпеченість трудовими ресурсами, їх кваліфікація нерідко виступає обмежувальним фактором для розвитку певних галузей сільськогосподарського виробництва, насамперед тих, які є трудомісткими за нинішнього рівня механізації виробничих процесів. В умовах України до таких галузей належать овочівництво і баштанництво, льонарство, хмелярство, садівництво, виробництво цукрових буряків. Підприємства нерідко маючи добрі грунтово-кліматичні умови і ринок збуту трудомісткої продукції, а також сприятливу для неї економічну кон'юнктуру, не можуть збільшити її виробництво через нестачу власної робочої сили і неможливість вирішити цю проблему шляхом її додаткового найняття. Така ситуація склалася в першій половині 90-х років у ряді регіонів України, передусім розташованих у приміських зонах. Саме нестача тут робочої сили стала однією з причин істотного скорочення виробництва овочів, картоплі і певною мірою молока.
В умовах планово-централізованої економіки серйозний вплив на розміщення і спеціалізацію виробництва справляв такий фактор, як централізовані капіталовкладення, що здійснювалися з державного бюджету. Завдяки таким вкладенням на півдні України створена зона рисосіяння, побудовано багато свино- і скотовідгодівельних комплексів і птахофабрик. Проте нині, в умовах розбудови ринкової економіки цей фактор втратив своє колишнє значення. На перший план тепер виступає наявність у підприємства власних коштів і можливість взяття ними кредитних ресурсів, необхідних для подальшого розвитку певної галузі, на якій вони спеціалізуються або передбачають спеціалізуватися.
На розміщення і спеціалізацію значний вплив справляють біологічні фактори, насамперед, шкідники і хвороби сільськогосподарських культур. Наприклад, у сприятливих для цукрових буряків грунтово-кліматичних умовах Лісостепу підприємства не можуть розширювати їх площі посіву більш ніж на двох полях у сівозміні, оскільки це може призвести до неконтрольованого поширення довгоносика, бурякової гнилі і зниження врожайності коренів. У південних областях України підприємства повинні обмежувати вирощування соняшнику одним полем у десятипільній сівозміні, оскільки збільшення частки його посіву в структурі посівних площ призводить до виснаження ґрунту і поширення хвороб та шкідників цієї культури. Існує ряд інших обмежень за сівозміною з точки зору добору для окремих культур найкращих попередників.