2. Показники інтенсивності та методика їх визначення

Із визначення поняття інтенсивності випливає, що інтенсив­ність з економічної точки зору включає в себе дві складові: мате­ріально-речову і результативну. Для кожної з них притаманна своя система показників її вимірювання. Важливо пам'ятати, що сільськогосподарське виробництво має складну структуру, тому виникає необхідність кількісно визначати інтенсивність на трьох рі­внях його будови: в цілому по підприємству, в цілому по рослинни­цтву і тваринництву і в розрізі окремих галузей.

В цілому по підприємству: основні – вартість авансованого капіталу на 1 га с. г. угідь і витрати виробництва 1 га с. г. угідь, а додатковий - інтегральний показник інтенсивності використання землі; по рослинництву: основний - витрати виробництва в рослинництві на 1 га ріллі, а додатковий – питома вага інтенсивних культур у структурі посівних площ; по тваринництву: основний - витрати виробництва в тваринництві на 1 с.г. угідь, а додатковий – щільність відповідного виду тварин на 100 га певних земельних угідь; по окремих галузях: в рослинництві – витрати виробництва на 1 га посіву культури, а в тваринництві – витрати виробництва на 1 голову тварин.

Інтегральний показник інтенсивності використання землі (Із) визначається за формулою:

Із = ^Кр * Км * Кп,

де Кр — коефіцієнт розораності; Км — коефіцієнт меліорованос-ті; Кп — коефіцієнт повторного використання землі. Методика визначення цього коефіцієнта і показника питомої ваги інтенсив­них культур у структурі посівної площі викладена раніше. Щі­льність поголів'я тварин обчислюється діленням кількості пого­лів'я тварин певного виду на площу відповідних земельних угідь. Поголів'я великої рогатої худоби, в тому числі корів, а також овець розраховується на всю площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зернових.

Як правило, за однакових інших умов, чим вищі показники матеріально-речової складової інтенсивності, тим вищих ре­зультатів виробництва дося- гають аграрні підприємства, і навпа­ки, але за умови, що ці показники не пере- вищують раціонально­го рівня. Щоб переконатися, наскільки підприємству було еко­номічно вигідним інвестування ресурсів у виробництво, потріб­но ко- жну групу показників матеріально-речової складової ін­тенсивності (по підприємству в цілому, рослинництву, по тва­ринництву і по кожній галузі) розглядати в єдності з відпо­відною групою показників її результативної складової. Чим ви­щі ці результативні показники, тим краще підприємство вико­ристовує ресурси на стадії виробництва. Детальний аналіз цих двох груп показників по рослинництву, тваринництву і окремих галузях дає змогу вия- вити, які виробництва справили найбільш істотний позитивний вплив на кін- цеві результати господарської діяльності, а які — негативний. Отже, управ- лінський персонал має змогу приймати обгрунтовані рішення щодо вдоско- налення галузевої структури підприємства.

Варто зауважити, що множинність показників матеріально-речової і результативної складової інтенсивності нерідко уск­ладнює аналіз через можливу різнонаправленість їх зміни і в окремих випадках не дає змоги робити однозначний висновок щодо динаміки інтенсивності. Тому є потреба в побудові комплексного показника інтенсивності, який поєднував би у собі основні показники її складових: динаміку зміни авансо­ваного капіталу і спожитих ресурсів та динаміку віддачі аван­сованого капіталу й окупності виробничих витрат (спожитих ресурсів) за валовою продукцією. Незважаючи на притаман­ний комплексним (інтегральним) показникам недолік, склад­ність, а інколи і неможливість їх чіткого економічного трак­тування, все ж указані показники мають одну безперечну перевагу, на яку ми уже звертали увагу — однозначність в оцінці динаміки зміни явища (процесу), для якого характерна багатовимірність.

При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов'яз­ково враховувати ту об'єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потріб­но вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний. Наприклад, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі рослин вмісту нітратів. Максимальний рівень внесення цих добрив повинен перебувати на межі, за якою забруднення продукції нітратами переходить через гранично до­пустимий рівень, передбачений стандартами.

Отже, підприємства, формуючи інтенсивний тип розвитку, по­винні забезпечити його екологічність. Основні ознаки такої екологічності наступні:

• забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту, яке супроводжується збереженням і підвищенням вмісту в ньому гумусу і забезпеченням оптимального рівня розораності земель­них угідь;

• виробництво екологічно чистої продукції, недопущення пе­ревищення встановлених рівнів її забрудненості;

• додержання встановлених правил транспортування, збері­гання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив з тим, щоб не допустити забруд­нення ними навколишнього природного середовища і продук­тів харчування;

• недопущення порушень екологічної безпеки і забезпечення відтворення повітря й води;

• максимальне використання природних засобів боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур і тва­рин, а також з бур'янами;

• недопущення порушень екологічних вимог при проектуван­ні, розміщенні і будівництві, реконструкції і введенні в дію нових будівель та споруд, насамперед тваринницьких комплексів, мелі­оративних систем.

Необхідно пам'ятати, що згідно із законом України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» встановлено плату за забруднення навколишнього середовища на основі лімітів ви­кидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів сільськогосподарського, будівельного і промислового виробниц­тва. Платежі підприємств за забруднення навколишнього природ­ного середовища в межах ліміту відносять на витрати виробниц­тва, а за перевищення лімітів — стягуються з прибутку, що за­лишається в їх розпорядженні.

Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях — державно­му, регіональному і господарському, а також забезпечення при­скорення обороту авансованих виробничих ресурсів.