1. Поняття інтенсивності й економічного типу розвитку аграрних підприємств і методика його визначення

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними мо­жуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві, як і в ін­ших галузях народного господарства, ця проблема може бути ви­рішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки.

У нашій агроекономічній науці поняття інтенсивності розкри­валося відповідно до марксистсько-ленінського вчення про інтен­сивний та екстенсивний типи відтворення. Стосовно сільського господарства інтенсивність трактувалася як концентрація капіта­лу на одній і тій самій земельній площі, замість розподілу його між ділянками, розташованими одна біля одної. Кількісний вираз інтенсивності вбачався в показниках вартості всього майна: зем­лі, будівель, знарядь і машин, худоби в розрахунку на одиницю земельної площі.

У вченні про інтенсивність важливе місце зай­має положення про те, що збільшити в значних розмірах вкла­дення капіталу в землю можна за умови впровадження нових машин, удосконалених систем рільництва, нових способів утри­мання худоби, перевезення продуктів і т. п. Зазначене положення є вкрай важливим, оскільки величина вкладень є функцією рівня розвитку продуктивних сил. А це означає, що для кожного істо­ричного етапу обсяг вкладень має свою межу, перехід за яку мо­же призвести до зниження ефективності виробництва. Проте трак­тування інтенсивності лише як подальшої концентрації капіталу на одній і тій самій земельній площі з позицій сучасного стану розвитку сільського господарства є не повним.

З економічної точки зору, збільшувати обсяг виробництва ва­лової продукції і прибутку з гектара сільськогосподарських угідь можна нарощуванням до оптимального розміру авансованого ка­піталу і поліпшенням ефективності його використання. Можливе також різне поєднання цих двох факторів. Більше того, як пере­конують сучасні дані про сільське господарство розвинутих країн Заходу, підвищення ефективності сільськогосподарського вироб­ництва досягається нерідко при зниженні виробничих витрат на одиницю площі. Тому виправдано інтенсивність трактувати з урахуванням не лише розміру авансованого капіталу, а й досягну­тих результатів виробництва, насамперед виходу валової продукції як матеріальної основи формування кінцевого показника ефектив­ності — прибутку. Іншими словами, під інтенсивністю слід розу­міти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшен­ня виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів. Завдання полягає в тому, щоб визначити ступінь впливу авансованого капіталу й ефективності його використання на приріст валової продукції. Значення резуль­татів такого аналізу важко переоцінити, оскільки йдеться про ви­значення економічного типу розвитку підприємства (типу відтво­рення). Економічний тип розвитку — це поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини аван­сованого капіталу й обсягу виробництва валової продукції.

Залежно від ступеня впливу кожного з названих факторів на приріст валової продукції розрізняють такі економічні типи роз­витку підприємств: інтенсивний, екстенсивний, зрівноважений, переважно-інтенсивний (інтенсивно-екстенсивний) і переважно екстенсивний (екстенсивно-інтенсивний).

Якщо приріст продукції підприємство одержує лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу, то в ньому сформувався інтенсивний тип розвитку як найефектив­ніший серед інших названих типів відтворення. Більше того, з на­сиченням ресурсів до оптимального рівня — це єдино можливий тип розвитку, якому розумної альтернативи немає. При високому рівні розвитку продуктивних сил і впровадженні досягнень науко­во-технічного прогресу у виробництво можлива така модифікація цього типу розвитку, за якої збільшення виробництва продукції і підвищення прибутковості досягаються при зменшенні розміру авансованого капіталу на одиницю земельної площі.

Екстенсивний тип розвитку має місце тоді, коли підприємст­ва отримують приріст продукції лише за рахунок приросту ресур­сів. За недостатній забезпеченості господарства ресурсами найчас­тіше спостерігається переплетіння інтенсивного й екстенсивного типів відтворення. Це — об'єктивний процес розвитку виробницт­ва. У даному випадку істотного підвищення ефективності можна досягти за умови, коли інтенсивний тип відтворення переважає над екстенсивним, тобто коли має місце переважно інтенсивний тип розвитку, за якого частка приросту продукції за рахунок по­ліпшення використання авансованого капіталу перевищує частку її приросту, одержану завдяки збільшенню його розміру.

Переважно екстенсивний тип розвитку формується в тих підприємствах, де має місце зворотне співвідношення ступеня впливу цих факторів. Такий тип розвитку виправданий, коли під­приємству необхідно в короткі строки збільшити виробничі ре­сурси, насамперед за рахунок розширення пасивної частини ос­новних виробничих фондів, віддача від яких настає з певним запізненням (лагом).

За умови, що приріст продукції досягається однаковою мірою за рахунок приросту авансованого капіталу і підвищення ефектив­ності його використання, виникає зрівноважений тип розвитку.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб визначити частку при­росту продукції за рахунок кожного з названих факторів і цим самим визначити економічний тип розвитку підприємств, оціни­ти результати господарювання, окреслити пріоритети їх розвитку на перспективу. Суть механізму такого визначення зводиться до наступного.

Якщо в підприємстві не досягнуто оптимальної величини аван­сованого капіталу, найефективнішим є переважно інтенсивний тип розвитку. Переважно екстенсивний тип економічно є прийнятним, але все ж він значно менш ефективний порівняно з інтенсивно-екстенсивним типом. Серед підприємств, яким притаманний цей тип відтворення, в кращому стані перебувають ті з них, де розрив між частками екстенсивного та інтенсивного факторів мінімальний.

Найменш ефективним типом розвитку є екстенсивний, що має чотири різновиди: перший — виробництво продукції збільшуєть­ся пропорційно зростанню авансованого капіталу за незмінного рівня ефективності його використання; другий — виробництво продукції зростає меншими темпами, ніж авансований капітал, що призводить до зниження ефективності його використання; третій — збільшення авансованого капіталу відбувається за ста­лого обсягу виробництва продукції, внаслідок чого істотно зни­жується рівень ефективності використання ресурсів; четвертий, найбільш загрозливий — зростання розміру авансованого капіта­лу супроводжується зменшенням виробництва валової продукції з одиниці земельної площі.

Сформований у підприємствах тип відтворення впливає на ре­зультати виробництва і найважливіші характеристики відтворювального процесу, отже, і на можливості подальшого прискорен­ня темпів економічного зростання. Тому на кожному підприємст­ві, враховуючи стан розвитку його економіки і специфічні умови функціонування, повинна бути обґрунтована і реалізована систе­ма заходів, що забезпечує найбільш прийнятний на найближчу перспективу економічний тип розвитку господарства.