3. Агрохімічний напрям нтп. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення

Агрохімічний напрям НТП особливо швидкого розвитку на­був у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив та збільшення доз їх внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників (інсектициди і фунгіциди), вдоско­налення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захисту рослин від бур'янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рос­лин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.

У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відіграють мінеральні добрива. їх виробництво в Україні че­рез кризовий стан економіки, розрив міждержавних зв'язків з краї­нами СНД, насамперед, з Росією, істотно скоротилося (табл. 19.1). Отже, в 2000 р. виробництво мінеральних добрив скоротилося головним чином через недопоставки з-за кордону сировини) на 4,6 %, або зменшилося в розрахунку на 1 га посівної площі із 56 кг у 1985 р. до 72 кг у 2000 р., тим часом як за оцінками спеціалістів потрібно вносити їх у межах 180 кг/га. Ускладнює становище та обставина, що скорочення виробництва відбувається на фоні істотного погіршення співвідношення між азотними, фос(68,2 - 65,7), тобто дорівнюватиме граничному рівню, що робить таку комбінацію економічно прийнятною. Якби при 120 кг фос­форних добрив збільшити дозу азотних добрив до 160 кг, вро­жайність зросла б, але її приріст становив би 0,1 ц/га, що за ста­більних цін на продукцію і даний ресурс робить цю комбінацію економічно невигідною.

Досягнутий рівень економічної ефективності мінеральних доб­рив в аграрних підприємствах ще досить низький і, як видно з досліджень економістів-аграрників, нерідко не перевищує 120— 150 % рентабельності витрат, хоч за нормальних умов цей показ­ник сягає понад 300 %. Щоб досягти більшої віддачі від міне­ральних добрив, потрібно дотримуватися оптимальних строків їх внесення й обгрунтованого співвідношення між азотом, фосфо­ром і калієм стосовно вимог окремих культур. Це дуже важлива обставина, оскільки, як нам уже відомо, рівень урожайності фор­мується за фактором, який знаходиться у мінімумі.

Водночас потрібно вдосконалювати технологію внесення мі­неральних добрив. Відомо, наприклад, що локальний спосіб вне­сення підвищує їх віддачу на 15 % і більше. Не можна досягти високої економічної ефективності використання цього ресурсу без раціонального поєднання доз його внесення з органічними добривами. Без застосування останніх настає «депресія» врожай­ності, знижується якість продукції. Важливо також впровадити раціональні сівозміни і високопродуктивні сорти та гібриди сіль­ськогосподарських культур з високою потенційною врожайністю, що спроможні реагувати на екологічно допустимі норми внесен­ня мінеральних добрив.

4. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин

Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторіч­ним культурним насадженням, тваринам завдають шкоди бли­зько 8000 різних комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних захворювань. Вони істотно знижу­ють урожайність культур і продуктивність тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів призводять до її повної втрати. Це дає підстави для висновку, що сільськогос­подарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один з найнегативніших факторів, який впливає на фінансовий стан аг­рарних підприємств і характер рішень, що ними приймаються.

Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька на­прямів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками і хворо­бами, серед яких в останні десятиріччя провідне місце почали за­ймати хімічні засоби захисту рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму, аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів і спо­собів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є найбільш економічно вигідними в конкретних умовах гос­подарювання (вид шкідників, хвороб, характер і масштаби ура­ження: епідеміологічні чи не епідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).

З економічної точки зору, проведення боротьби з шкідниками і хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна вироб­ництва продукції, яка уражується шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству меншу економічну вигоду, ніж збе­реження існуючого виробництва; по-друге, коли витрати на боро­тьбу з шкідниками і хворобами з надлишком покриваються вартіс­тю збереженого врожаю; по-третє, коли невжиття превентивних і прямих методів боротьби призведе до істотних втрат грошових надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності (продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погіршення її якості в поточному виробничому циклі або в майбутній період.

За роки кризи аграрні підприємства різко скоротили масштаби застосування хімічних засобів боротьби із сільськогосподарськи­ми шкідниками і хворобами через істотне зменшення поставок пестицидів за імпортом і скорочення обсягу власного виробницт­ва. В 2000 р. виробництво хімічних засобів захисту рослин у 100%-ому обчисленні за діючою речовиною становило лише 1,1 тис. т, або 26,8 % до 1995 р.

У 2000 р. в структурі споживання отрутохімікатів частка наці­онального виробництва знизилася далеко за критичну межу і ста­новила лише 2 %. Постала нагальна потреба в організації власного виробництва отрутохімікатів сучасних поколінь. Перші досить вагомі кроки в цьому напрямі уже зроблені в 2001 р. Зокрема, на Черкаському заводі хімреактивів стали виробляти інсектициди «Циклон» і «Дітокс». До кінця 2002 р. виробництво власних от­рутохімікатів планується збільшити у 2—2,5 раза і довести част­ку вітчизняного виробництва до 40—42 %.

При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно врахо­вувати економічний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну щільність популяції шкідника, за якої витрати на бо­ротьбу з ним скуповуються ціною збереженого врожаю. Науко­вими установами розроблені економічні пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на полях. Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з од­ного боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли поширення шкідників і хвороб не перевищило ви­значеного порогу, а з іншого, — своєчасно використати запобіж­ні й прямі методи боротьби з ними і цим зберегти врожай та якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно своєчасно і якісно здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.

Економічна ефективність застосування хімічних засобів захи­сту рослин і тварин визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування пестицидів досить висока і до­сягає за відповідними культурами 200—600 %, а в окремих ви­падках — і більше.

Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди. Однією із найбільш поширених причин цього є низька культура застосування, зберігання і транспортування пестицидів. Зокрема, нерідко не витримуються строки і норми їх внесення, порушується кратність обробки посівів, допускається застосу­вання отрутохімікатів при денній підвищеній температурі повіт­ря, що збільшує небезпеку отруєння бджіл, нерідко своєчасно не попереджається населення. В багатьох господарствах відсутні спеціальні сховища і необхідні засоби для приготування пести­цидів. У цілому в країні ще не налагоджена система їх транспор­тування. Часто хімічні препарати доставляються в великих міст­костях, що надто ускладнює процес їх забору і перевезення в господарство і водночас створюються екстремальні умови для обслуговуючого персоналу. Тому важливо здійснювати мало тарну розфасовку пестицидів, як це робиться в розвинених країнах, коли їх випускають у літрових або в дволітрових ємкостях.

Важливим напрямком розвитку НТП у галузі застосування пе­стицидів є підвищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в багатьох країнах на практиці використовують­ся пестициди п'ятого покоління, норми внесення яких становлять лише 15—20 г/га. Це дуже концентровані й високоактивні препа­рати, з якими слід кваліфіковано працювати. Потрібно перейти на випуск гранульованих, мікрокапсульованих, з направленим елек-трозарядом пестицидів, які помітно знижують забруднення нав­колишнього середовища і є значно безпечнішими для людей.

Існує необхідність в інтенсивному розвитку науково-технічно­го прогресу в напрямі розробки і застосування нової технології обробки посівів пестицидами завдяки використанню машин-обприскувачів нового покоління, що формують краплі в межах 80—300 мікрон. У світовій практиці такі машини вже є — це мало- й ультрамалооб'ємні обприскувачі, що дають змогу знизити дози внесення пестицидів на 25—50 %. Нині через недоскона­лість техніки отрутохімікати нерідко вносять нерівномірно, що значно знижує ефективність їх дії, підвищує вміст цих речовин у продукції. У розвинутих країнах, незважаючи на великі масшта­би застосування пестицидів, їх вміст у харчових продуктах щорі­чно зменшується, насамперед завдяки використанню нової техні­ки і технології внесення.

В Україні досить гостро стоїть проблема кадрів, які були б здатні грамотно, з дотриманням усіх вимог застосовувати сучасні хімічні препарати. В багатьох розвинених країнах прийняті наці­ональні програми застосування пестицидів, в яких особлива увага приділяється підготовці кадрів. Наприклад, датський фермер по­винен пройти відповідний курс підготовки протягом 200 год., скласти іспит і одержати диплом, без якого жоден банк не дасть цьому фермеру кредит.

Якщо в Україні в період функціонування лише двох типів підприємств — колгоспів і радгоспів — пробле­ма спеціалістів, що мали певну підготовку в галузі застосування пестицидів, вирішувалася більш-менш задовільно, нині, у зв'язку зі створенням селянських (фермерських) господарств, інших приватних підприємств виникає нагальна потреба в підготовці засновників або членів цих підприємств для роботи з даними от­рутохімікатами.

Адже згадані підприємства нерідко безпосеред­ньо виходять на виробників пестицидів, придбають їх і, не маючи необхідної професійної підготовки, можуть серйозно порушити правила внесення. Які негативні наслідки можуть бути, не важко передбачити. Тому необхідно організувати постійно діючі курси з підготовки фермерів, уповноважених осіб інших приватних підприємств з обов'язковою вимогою проходження цих курсів кожним, хто хоче самостійно господарювати на землі.

Слід зазначити, що застосування пестицидів повинне бути вкрай обережним. їх використання виправдане лише тоді, коли інші методи боротьби з шкідниками і хворобами не дають необ­хідного ефекту. Такий підхід до побудови системи захисту рос­лин і тварин є життєво необхідним, оскільки хімічні препарати сильно забруднюють навколишнє середовище, серйозно шкодять здоров'ю людей. Відомо, що при недосконалій техніці, яка нерід­ко використовується нині в господарствах, близько 97 % інсекти­цидів і фунгіцидів та 60—90 % гербіцидів не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у грунт, повітря, воду й уражають корисну флору, пригнічують біологічну активність грунту, галь­мують природне відновлення його родючості. Особливо загрозливим є той факт, що в багатьох видах комах виникає стійкість до отрутохімікатів, а це вимагає все більших доз їх внесення, що призводить до збільшення витрат та інтенсивнішого забруднення довкілля. За повідомленням учених, уже 500 видів комах стали стійкими до отрутохімікатів і що пристосовуваність до пестици­дів виникає за 10—30 поколінь. Зрозуміло, чим коротший цикл зміни поколінь, тим швидше шкідники стають стійкими до пев­ного отрутохімікату з усіма випливаючи ми звідси негативними наслідками.

Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних учених доведено, що пестицидам притаманна мутагенна активність, тобто здатність змінювати в неконтрольованому напрямі спадковість. Тому вони можуть спричинювати масову появу мутацій, що порушують гене­тичну чистоту сортів. Нерідко пестициди змінюють вміст у росли­нах макро- і мікроелементів і цим погіршують якість продукції.

Тому в кожному аграрному підприємстві повинна запровад­жуватися інтегрована система захисту рослин, за якої перевага надається агротехнічним і біологічним методам боротьби із сіль­ськогосподарськими шкідниками та хворобами і лише за немож­ливості досягти необхідного результату використовуються хіміч­ні методи захисту.