2. Основні риси нтп в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку

У ринковій економіці створюється адекватний її вимогам ме­ханізм НТП, основними рисами якого є високий ступінь свободи вибору напряму наукових досліджень і впровадження у виробни­цтво їх досягнень; прийняття на себе науковими установами і підприємствами ризику від можливих негативних економічних результатів у процесі наукових розробок та їх реалізації в прак­тику; конкуренція між розробниками у виборі наукових підходів, шляхів і методів розв'язання народногосподарських і соціальних проблем; децентралізований характер формування політики здій­снення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), відповідно до якого весь інноваційний цикл відбуває­ться в поєднанні приватно-підприємницької діяльності підпри­ємств у галузі НТП з державною діяльністю. Остання здійснюєть­ся шляхом створення і фінансування державних програм науко­во-технічного прогресу.

У сучасних умовах побудови соціально орієнтованої ринкової економіки механізм НТП повинен стати органічною складовою ланкою ринкового механізму, стимулювати виробників науково-технічної продукції та її споживачів, забезпечувати продукування конкурентоспроможних на світовому ринку результатів НДДКР.

Як переконує досвід розвинутих країн Заходу, всі ланки НТП у ринковій економіці повинні бути орієнтовані на споживання. Саме на споживацькому ринку досягнення науково-технічного прогресу знаходять найповніше втілення, оскільки вони соціаль­но орієнтовані в напрямі забезпечення позитивних змін в інтен­сивності праці, підвищення реальних доходів працівників і дієво­сті управління виробництвом, створення сприятливіших умов ро­боти і відпочинку членів трудового колективу, підвищення без пеки праці.

Водночас слід пам'ятати, що розвиток НТП не мож­ливий в умовах сильної інфляції й гіперінфляції (приклад — еко­номіка України в 1991—1996 pp.), оскільки за таких обставин стають неприйнятними не лише великі, а й нерідко навіть незнач­ні інвестиційні проекти. Не можна прискорено розвивати НТП і без інтеграції України в світові інформаційні потоки. Сучасна ін­формаційна інфраструктура — одна з найважливіших ланок НТП, без достатнього рівня розвитку якої гальмуватиметься роз­виток ринкової економіки, освіти і самої науки, її подальше роз­ширене відтворення. Тому створення в Україні потужної інфор­маційної інфраструктури, що ґрунтується на широкому викорис­танні сучасної обчислювальної техніки і засобів зв'язку, є одним з найактуальніших завдань, яке вимагає негайного вирішення, оскільки це дасть можливість підприємствам своєчасно, швидко і в доступній формі одержувати інформацію про новітні досягнен­ня в тій галузі народного господарства, яка їх цікавить.

Є всі підстави стверджувати, що високий рівень розвитку аме­риканського сільського господарства досягнутий і завдяки повній поінформованості фермерів США про сучасні досягнення науки і техніки в цій галузі. Зокрема, результати наукових досліджень, інша інформація з проблем розвитку сільського господарства зберігаються в національній сільськогосподарській бібліотеці в Белтовіллі, що налічує близько 2 млн одиниць зберігання. В біб­ліотеці широко використовуються найновіші електронні інфор­маційні системи, які дозволяють одержати будь-яку інформацію з банку даних за допомогою підключеного до телекомунікаційної мережі комп'ютера.

При створенні нормального ринкового середовища виникають природні зв'язки НТП з економікою через систему ринкових саморегуляторів (цін, процентних ставок тощо). У результаті НТП розвивається саме за тими напрямками, в яких заінтересовані споживачі — підприємства, установи, інші юридичні, а також фі­зичні особи. Тобто ринкова економіка сприйнятлива до науково-технічного прогресу, а тому демонструє високі темпи його розвит­ку за двома напрямами:

•традиційним, коли задовольняються потреби споживачів у новій техніці, технології, організації виробництва, нових товарах і послугах;

• життєзабезпечуючим, коли наукові розробки та їх втілення спрямовані на збереження екосистеми, ліквідацію і недопущення негативних результатів від антропогенної діяльності, в тому чис­лі й від негативних наслідків самого НТП.

Для досягнення конкурентоспроможності продукції АПК на внутрішньому і світовому ринках особливо актуальною стає проб­лема переведення аграрної економіки на інноваційну модель роз­витку, її розв'язання значною мірою забезпечуватиметься ство­ренням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх розповсюдженню і впро­вадженню у виробництво. В Україні уже здійснені перші кроки в цьому напрямі. Зокрема, Українська академія аграрних наук (УААН), концерн «Віадук» — інноваційний провайдер на ринку генетичних ресурсів разом з Технопарком «Інститут монокриста­лів» з метою реалізації політики активізації інноваційних проце­сів в АПК для вирішення одного з ключових, наукоємних, комп­лексних завдань розвитку в Україні системи одержання генетич­них ресурсів сільськогосподарських рослин і тварин та їх обігу створили у 2001 р. Агротехнополіс з виробництва і реалізації ге­нетичних ресурсів, зокрема елітної насінницької, племінної та іншої продукції.

Агротехнополіс, за визначенням засновників, — це система відносин у формі об'єднання на підставі договорів про спільну діяльність юридичних та фізичних осіб, головною метою яких є створення умов і механізмів впровадження інвестиційних та ін­новаційних проектів, виробничого використання в наукоємних аграрних галузях, формування високоефективних інтеграційних агроструктур — виробників конкурентоспроможної насінницької, племінної та іншої високоякісної сільськогосподарської продук­ції. Базовими виконавчими структурами Агротехнополісу є агротехнопарки, які поєднують діяльність інноваційного провай­дера (організація, основним завданням якої є просування новітніх технологій та інноваційних продуктів на ринку генетичних ре­сурсів) та операторів ринку; Агротехноінкубатори — інтегро­вані виробники елітної продукції, їх оригінатори і репродуктори; Агроінноваційні фонди, які забезпечують акумулювання коштів для фінансування інноваційних проектів по виробництву високо-технологічної сільськогосподарської продукції; спеціалізовані Агроконтрактові доми — дистриб'ютори інноваційного про­вайдера (дочірнє підприємство чи юридична особа), які здійсню­ють маркетингове дослідження ринку, контрактацію та реаліза­цію високотехнологічної сільськогосподарської продукції.

Наукове керівництво інноваційними проектами Агротехнопарків здійснює УААН. Вона спрямовує роботу своїх наукових установ та дослідної бази на розробку інновацій у галузі насінни­цтва і племінної справи, а концерн «Віадук» бере на себе обов'язки інноваційного провайдера проектів, ведення моніторингу ін­новаційних та інвестиційних проектів в аграрному секторі, роз­робку пропозицій щодо залучення інвестицій у високотехнологічні галузі АПК. Технопарк «Інститут монокристалів» забезпечує су­проводження виконання проектів Агротехнопарків згідно із За­коном України «Про спеціальний режим інвестиційної та іннова­ційної діяльності технологічних парків», сприяє виконанню про­ектів Агротехнополісу. З цією метою він делегує функції забезпе­чення виконання проектів в умовах спеціального режиму за тема­тикою агропромислового комплексу концерну «Віадук».

Модель Агротехнополісу передбачає рефінансування одержа­них від спеціального режиму пільг у подальший розвиток вироб­ництва насіннєвих та племінних ресурсів. Це дасть змогу інтен­сифікувати наукові дослідження, досягти вищих результатів інноваційної діяльності.