3. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками

У сучасній міжнародній практиці проекти, пов'язані з інвести­ціями, оцінюють за методикою, що викладена в «Посібнику з під­готовки промислових техніко-економічних досліджень», розроб­леному ООН (ЮНІДО). Цей посібник рекомендує послідовність і механізм розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. Один з найважливіших розділів ТЕО — фінансово-економічна оцінка такого проекту. Це завершальний розділ, в якому передбачаються обсяг капіталовкладень, джерела їх фінансування, виробничі витрати, грошові потоки і фінансово-економічні показники проекту, на підставі яких робляться оста­точні висновки про доцільність його здійснення.

Найширшого застосування в практиці оцінки інвестиційних проектів набули такі фінансово-економічні показники, як чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності, максимальний гро­шовий відтік, строк окупності капіталовкладень, норма прибут­ку, норма беззбитковості.

Зазначені показники умовно можна поділити на дві групи: недисконтовані (прості) й узагальнюючі (інтегральні). Недисконтовані — це показники, що розраховуються не за весь строк життя інвестицій (період повного обороту активної частини ос­новних виробничих фондів), а лише на один рік на основі недисконтованих на фактор часу даних. До них відносять строк окуп­ності і норму інвестиційного прибутку.

Строк окупності — це такий період (у роках), який необхід­ний для відшкодування капітальних вкладень інвестиційним прибутком (Іп), одержаним завдяки здійсненню цього проекту. Його визначають за формулою:

Іп = Пч+А,

де Пч — чистий прибуток, що визначається як різниця між одер­жаним прибутком від реалізації продукції (послуг), виробленої завдяки проекту, і податком на прибуток та сплаченими процен­тами за кредит; А — амортизаційні відрахування на основні фон­ди, введені в дію в результаті реалізації проекту.

Переваги показника строку окупності капіталовкладень поляга­ють у тому, що він простий для визначення і має чіткий економічний зміст. Проте цей показник не враховує динаміки зміни в часі цін­ності одержуваних доходів, а також не дає відповіді на питання про ефективність проекту після досягнення строку окупності капітало­вкладень. Тому його доцільно використовувати лише як допоміжний засіб для оцінки ступеня вигідності певного варіанта інвестицій.

Аналогічну роль відіграє і такий недисконтований показник, як норма інвестиційного прибутку. Вона може розраховуватися за кожний окремо взятий рік і в середньому за всі роки окупності капіталовкладень. Якщо інвестиційний прибуток за роками ста­більний або коливається не істотно (в межах 3—5 %), норму ін­вестиційного прибутку можна визначати за один рік. В іншому разі, як це характерно для нашого прикладу, коли неможливо виб­рати звичайний рік з «нормальною» величиною інвестиційного прибутку, виправдано визначати середньорічну норму цього прибут­ку як процентне відношення усередненого інвестиційного прибут­ку, одержаного за період окупності капіталовкладень, до їх величи­ни. В нашому прикладі сума інвестиційного прибутку за означений період становить 315 тис. грн (10 + 60 + 75 + 85 + 85), а його серед­ньорічна величина — 61 тис. грн. Звідси середньорічна норма інве­стиційного прибутку дорівнюватиме (61:315) • 100 = 19,4 %.

Як бачимо, даний показник елімінує істотні коливання за ро­ками інвестиційного прибутку, а тому дозволяє об'єктивніше су­дити про ефективність капіталовкладень у процесі порівняння рів­ня цього показника з фактично досягнутою на підприємствах галузі нормою прибутку (відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів) і процентною ставкою за довгостроковий кредит. Якщо середньорічна норма інвестицій­ного прибутку перевищує згадані показники, проект вважається ефективним. Проте слід мати на увазі, що для розглянутого показ­ника характерні ті ж недоліки, що й для показника строку окуп­ності капіталовкладень.

Важливо пам'ятати, що вихідні дані для розрахунку інвести­ційного прибутку можуть бути не досить точними через невизна­ченість майбутнього. Як наслідок, інвестиційний прибуток також буде неточним. Адже в майбутньому періоді може змінитися кон'юнктура ринку на ресурси, які купує дане підприємство для функціонування нового проекту, а також попит і пропозиція на товари, що виробляються завдяки його реалізації. Це призведе до змін обсягу витрат на виробництво, обсягу продажу і рівня цін на продукцію, і нарешті, до зміни інвестиційного прибутку. З викладеного випливає, що, по-перше, необхідно ретельно підходи­ти до обгрунтування обсягу продажу, грошової виручки від реа­лізації продукції, виробничих та інвестиційних витрат; по-друге, оцінити ступінь ризику при виконанні інвестиційного проекту в умовах ринкової невизначеності, яка має місце при прийнятті перспективних рішень. Ця невизначеність може бути посилена, крім згаданих причин, інфляційними процесами, змінами в тех­нології, непередбаченим моральним старінням обладнання тощо. Для оцінки ступеня ризику здійснення інвестиційного проекту розраховують норму беззбитковості (Нб):

Пи

Нб = ——— • 100,

ТП-Зв

де Нб — норма беззбитковості; Пи — постійні витрати; ТП — вартість реалізованої продукції; Зв — обсяг змінних витрат.

Економічний зміст показника Нб полягає в тому, що він ука­зує, за якої частки обсягу реалізації продукції досягається беззбит­ковість виробництва. Якщо, скажімо, в нашому прикладі грошо­ва виручка від реалізації продукції становить 800 тис. грн, постій­ні витрати — 200 тис. грн, змінні витрати — 350 тис. грн, норма беззбитковості дорівнюватиме 44,5 %. Одержана відповідь озна­чає, що проект буде беззбитковим, коли використовуватимуться лише 44,5 % його потужності, тобто буде вироблено і реалізова­но продукції на суму тільки 355,5 тис. грн. Саме за такого обсягу продажу досягається нульовий прибуток. У цьому переконують такі розрахунки. Змінні витрати на 1 грн реалізованої продукції — 350 : 800 = 0,4375, а сума змінних витрат на обсяг реалізації 355,5 тис. становитиме 0,4375 • 355,5 = 155,5 тис. грн. Загальна сума постійних і змінних витрат на цей обсяг реалізації складає 155,5 + 200 = 355,5 тис. грн, тобто дорівнює обсягу продажу.

Інвестиційний проект вважається тим надійнішим, чим менша норма беззбитковості. Із збільшенням постійних і змінних витрат при стабільному обсязі продажу цей показник зростає, що робить проект не захищеним до зниження попиту на продукцію. Водно­час зростання виробництва і реалізації продукції при стабільних постійних витратах і пропорційному підвищенні змінних витрат знижує норму беззбитковості, а отже, зменшує ступінь ризику підприємства в умовах ринкової невизначеності. Зрозуміло також, що цей показник буде знижуватися за умови підвищення ціни на продукцію за тих самих змінних витрат на одиницю продукції.

Переваги даного показника полягають у тому, що за його допо­могою можна оцінити альтернативні інвестиційні проекти для розв'язання однієї і тієї ж господарської задачі, або один і той же проект за різних модифікацій технології виробництва, зміни обсягу прода­жу, проектної потужності, тобто факторів, що призводять до змін основних параметрів, за якими визначається норма беззбитковості. Наприклад, прогресивніші технології, як правило, забезпечують мен­ші змінні витрати без істотного впливу на постійні витрати.

Щодо нашого прикладу, то даний інвестиційний проект є ду­же надійним, оскільки навіть при збільшенні постійних витрат у 2 рази норма беззбитковості становитиме 89,0 %. За тих же по­стійних витрат проект працюватиме беззбитково, якщо змінні вит­рати зростуть у 1,7 раза — 200 : (800 - 1,7 • 350) • 100 = 97,6 %.

Аналіз норми беззбитковості доцільно доповнити даними про рентабельність продажу, яка визначається відношенням прибутку до вартості реалізованої продукції. В нашому випадку цей показ­ник становить [800 - (200 + 350) : 800] • 100 = 31,25 % і свідчить про можливість регулювання рівнів ціни за незмінного обсягу продажу. Для цього проекту така можливість досить висока, ос­кільки проект буде беззбитковим, якщо ціна на продукцію буде знижена навіть на 31,25 %. Ця інформація є надто важливою, особливо на початковій стадії роботи проекту, коли існує висока конкуренція і підприємство ставить за мету проникнути зі своїм товаром на ринок і завоювати в ньому свою «нішу».